Постанова

від 13.03.2018 по справі 922/297/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

м. Київ

справа № 922/297/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гетьман Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Слободіна В.І., Сіверіна В.І., Терещенко О.І.

від 06.03.2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"

до Споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг,

про внесення змін до договору

за участю представників:

позивача: Волощук П.Ю.

відповідача: Колесник С.О.

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський" (відповідач) про внесення змін до договору на користування газопроводом № 3 від 01 квітня 2009 року, в редакції додаткової угоди № 1 до договору на користування газопроводом від 25 грудня 2015 року, викладеній у позовній заяві.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з часу укладення між сторонами договору на користування газопроводом №3 від 01 квітня 2009 року істотно змінились обставини, якими сторони керувались під час укладення договору, що полягає в прийнятті Національною комісією, що здійснює Державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови № 2494 від 30 вересня 2015 року "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824 та затвердження Кодексу газорозподільних систем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 179, 181, 187, 193 Господарського кодексу України, ч. ч. 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16 травня 2016 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2016 року у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2016 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківгаз" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 16 травня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2016 року зі справи № 922/297/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 26 грудня 2016 року у даній справі позов задоволено повністю. Внесено зміни до договору на користування газопроводом №3 від 01 квітня 2009 року, в редакції додаткової угоди №1 до договору на користування газопроводом від 25 грудня 2015 року, а саме:

ДОДАТКОВА УГОДА № 1

до договору користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р.

м. Люботин "25" грудня 2015 р.

Споживчий кооператив з газифікації "Старолюботинський" (далі - Власник) в особі голови правління кооперативу Колесника Сергія Олександровича, який діє на підставі Статуту кооперативу, з однієї сторони, і

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (далі - Користувач) в особі начальника Мереф'янського УЕГГ Семінахіна Андрія Васильовича, який діє на підставі довіреності № 2396 від 26.06.2015 р., з другої сторони (далі - Сторони), керуючись постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", іншими нормативними документами, уклали цю додаткову угоду про таке:

1. Викласти умови договору користування газопроводом № 3 від 01 квітня 2009 року у наступній редакції:

ДОГОВІР

на користування складовими газорозподільної системи

м. Люботин "01" грудня 2015 р.

Споживчий кооператив з газифікації "Старолюботинський" (далі - Власник) в особі голови правління кооперативу Колесника Сергія Олександровича, який діє на підставі Статуту кооперативу, з однієї сторони, і

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (далі - Користувач) в особі начальника Мереф'янського УЕГГ Семінахіна Андрія Васильовича, який діє на підставі довіреності № 2396 від 26.06.2015 р., з іншої сторони (далі - Сторони), керуючись Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами, уклали договір на користування складовими газорозподільної системи (далі - Договір) про таке:

I. Предмет Договору

1. Предметом цього Договору є надання Користувачеві у користування належних Власнику складових газорозподільної системи (далі - майно), які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж Користувача, що є Оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ), та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до майна Власника.

2. Перелік майна, яке передається за цим Договором Користувачеві, зазначається в додатку, який є невід'ємною частиною цього Договору.

3. Право користування майном у Користувача виникає з дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передачі.

II. Правовий режим майна

1. Право власності на майно, передане за цим Договором, належить Власнику.

2. Укладення цього Договору не змінює права власності на майно, надане Користувачеві на праві користування.

3. Передане у користування майно зараховується на баланс Користувача.

4. Користувачу забороняється відчужувати майно, а також здавати його в оренду, надавати в оперативний або фінансовий лізинг, концесію, передавати речові права щодо нього, передавати його у заставу, в управління та вчиняти будь-які дії, пов'язані зі зміною його цільового призначення, без згоди Власника у випадках, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

5. Будь-які дії щодо майна можуть здійснюватися в порядку та спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства та умовами цього Договору. Майно не може бути використане на інші, не передбачені цим Договором, цілі.

6. На майно, надане у користування за цим Договором, не може бути звернене стягнення за вимогами кредиторів Користувача.

7. Будь-які поліпшення, які можна відокремити від майна, здійснені за рахунок Користувача під час дії цього Договору, є власністю Користувача.

8. Поліпшення, які не можуть бути відокремлені від майна, здійснені Користувачем, є власністю Власника та не підлягають компенсації.

Не є поліпшенням майна Власника в розумінні цього Договору приєднання такого майна до магістральних або розподільних газопроводів, а також приєднання до майна Власника газових мереж третіх осіб.

9. Відповідальність за втрату (пошкодження, знищення) майна несе Користувач з дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна до дати повернення майна Власнику.

10. Списання майна здійснюється Користувачем за погодженням з Власником у порядку, визначеному чинним законодавством для власного майна Користувача.

11. Облік майна, наданого в користування, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

12. Проведення щорічної інвентаризації майна здійснюється за рішенням Користувача в установленому законодавством порядку.

III. Права та обов'язки Сторін

1. Власник має право:

1) контролювати облік майна шляхом участі в проведенні Користувачем інвентаризації такого майна;

2) контролювати технічний та експлуатаційний стан майна, ефективність його використання, дотримання Користувачем вимог нормативно-правових актів та цільового призначення під час використання майна. З цією метою Власник має право направляти Користувачеві письмові запити, а також здійснювати огляд майна в присутності представників Користувача в погоджений Сторонами час;

3) у випадку втрати (пошкодження, знищення), неналежної експлуатації майна з вини Користувача вимагати від Користувача відшкодування заподіяних втратою (пошкодженням, знищенням) майна збитків у повному обсязі та вжиття передбачених чинним законодавством заходів;

4) залучати Користувача до участі у прийнятті рішень з питань організації та забезпечення безаварійної експлуатації майна;

5) брати участь у роботі комісій для розслідування обставин і причин аварії або нещасного випадку, які сталися внаслідок користування майном.

2. Власник зобов'язаний:

1) передати майно відповідно до акта приймання-передачі;

2) не вчиняти дій, що перешкоджають Користувачу виконувати свої договірні зобов'язання;

3) не втручатись в господарську діяльність Користувача.

3. Користувач має право:

1) використовувати майно у власних господарських цілях;

2) самостійно приймати рішення з питань організації діяльності щодо безаварійної експлуатації майна;

3) залучати спеціалізовані організації для виконання будівельних, монтажних, ремонтних чи інших робіт з майном, які необхідні для здійснення належного виконання цього Договору.

4. Користувач зобов'язаний:

1) прийняти майно та використовувати його з метою забезпечення надійності розподілу (транспортування) природного газу, ефективного використання майна, його збереження та відновлення;

2) забезпечувати умови безпечної та безаварійної експлуатації майна;

3) відшкодовувати Власнику збитки, заподіяні втратою (пошкодженням, знищенням) майна, що сталася внаслідок дій чи бездіяльності Користувача;

4) здійснювати технічне обслуговування майна за власний рахунок;

5) проводити щорічну інвентаризацію майна в порядку, визначеному чинним законодавством;

6) на письмовий запит Власника протягом 10 днів з дня його отримання надавати інформацію про стан майна та/або результати його інвентаризації;

7) у заздалегідь узгоджений Сторонами час допускати Власника чи його уповноважених представників до огляду майна;

8) у двадцятиденний строк з дня отримання письмового запиту Власника письмово повідомляти Власника про припинення, порушення провадження у справі про банкрутство;

9) приєднувати до майна об'єкти системи газопостачання третіх осіб виключно за погодженням з Власником;

10) повернути майно Власнику протягом 10 днів після закінчення строку дії цього Договору з підписанням відповідного акта приймання-передачі.

IV. Відповідальність Сторін

1. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність у розмірі та порядку, передбачених чинним законодавством та цим Договором.

2. Користувач несе відповідальність згідно із законом за втрату (пошкодження, знищення) майна (в тому числі внаслідок аварії), що сталася внаслідок дій чи бездіяльності Користувача.

3. Достовірність інформації, наданої Користувачем Власнику відповідно до умов цього Договору, забезпечує керівник та головний бухгалтер Користувача.

V. Форс-мажор

1. У разі виникнення форс-мажорних обставин Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим Договором.

2. Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, що виникли внаслідок не передбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, зсуви, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

3. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Якщо Сторони без поважних причин не повідомили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, вони надалі не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього Договору.

VI. Вирішення спорів

1. Усі спірні питання, пов'язані з виконанням умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

2. У разі недосягнення згоди шляхом переговорів Сторони цього Договору мають право вирішити спір в судовому порядку.

VII. Строк дії Договору

1. Цей Договір є укладеним і набирає чинності з 01 грудня 2015 року.

2. Цей Договір укладається строком на 5 років.

3. Одностороння зміна чи розірвання цього Договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 1 пункту 4 цього розділу. Розірвання цього Договору у випадках, не передбачених пунктом 4 цього розділу, здійснюється в судовому порядку.

4. Цей Договір може бути достроково розірваний:

1) за взаємною згодою Сторін;

2) у випадку ліквідації Користувача.

VIII. Прикінцеві положення

1. Цей Договір укладений у двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу. Один примірник зберігається у Власника, інший у Користувача.

2. Усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються додатковими угодами до цього Договору.

3. Додаткові угоди, додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу, якщо вони укладені з дотриманням вимог законодавства та підписані уповноваженими представниками Сторін.

4. Сторони зобов'язуються вчасно повідомляти одна одну про зміни свого місцезнаходження (місця проживання), банківських реквізитів, номерів телефонів, факсів, установчих документів, шляхом направлення листа.

5. Сторони зобов'язуються вчасно повідомляти одна одну про зміни свого місцезнаходження (місця проживання), банківських реквізитів, номерів телефонів, факсів, установчих документів шляхом направлення листа.

IX. Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін

Власник

Споживчий кооператив з газифікації "Старолюботинський"

Адреса: 62433, м. Люботин, вул. Харківська, 1-а

Код кооперативу у ЄДРПОУ: 33814622

Розрахунковий рахунок № 26005226854 в

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ,

код МФО банку 380805

Телефон: 057-741-25-84, 067-570-27-07

Голова правління Споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський"

Користувач

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз"

Адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1 (Мереф'янське УЕГГ

Адреса: 62472, м. Мерефа

вул. Дніпропетровська № 273)

п/р 2600508424 АБ "Кліринговий Дім" м. Київ

МФО 300647

Начальник Мереф'янського УЕГГ

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що зміст чинного договору не відповідає положенням типового договору на користування складовими газорозподільної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30 вересня 2015 року, та потребує змін, зокрема, в частині передачі газорозподільних систем на баланс оператору ГРМ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 березня 2017 року рішення Господарського суду Харківської області від 26 грудня 2016 року (у якому складено окрему думку) у справі № 922/297/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що позовна заява не містить правового обґрунтування наявності у відповідача обумовленого законом обов'язку внесення змін до договору, оскільки позивач не позбавлений права викупити мережі у відповідача або укласти інший договір, аніж той, який він вимагає змінити у судовому порядку.

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 березня 2017 року.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 березня 2017 року у справі № 922/297/16.

У своїй касаційній скарзі позивач просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 березня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 26 грудня 2016 року.

У своїй касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував вимоги п. 10. 4 договору, яким передбачено, що у разі виникнення обставин, які викликають необхідність змінити умови цього договору, одна з сторін повинна попередити про це письмово іншу сторону. Про зміну умов договору складається додаткова угода, яка підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України і стає невід'ємною частиною цього договору. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що приписами ст. 651, 652 Цивільного кодексу України передбачено зміну договору не лише за згодою сторін, а й за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною умов договору чи у разі істотної зміни обставин.

Відповідач заперечував проти доводів касаційної скарги з урахуванням додаткового пояснення поданого 13 березня 20187 року зазначив, що газові кооперативи, що побудовали власні газорозподільчі мережі, не є суб'єктами ринку природного газу. На думку відповідача, позивач не має законного права зобов'язувати власників приватних газових мереж передавати не за своєю волею регіональним газовим монополістам частку свого права власності.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 квітня 2009 року між позивачем (користувач) та відповідачем (власник) був укладений договір на користування газопроводом № 3, відповідно до п. 1.1. якого власник передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування газопровідну мережу (газопровід). Межі відсікання, структурний склад газопроводу та адреса розташування його структурних об'єктів наведені у додатку № 1 "Опис газопроводу", що є невід'ємною частиною договору.

Приймання-передача газопроводу здійснюється зі складанням сторонами відповідного акту приймання-передачі у двох екземплярах, один з них для користувача, один - для власника (п. 2.1. договору).

Газопровід вважається переданим користувачеві з дня, наступного з дня підписання акту приймання-передачі газопроводу (п. 2.4. договору).

Згідно з п.2.5. договору разом з газопроводом власник передає користувачу з відповідним актом приймання-передачі копії проектної та виконавчо-технічної документації на газопровід згідно з додатком № 2.

Відповідно до п.3.1. договору користувач після прийняття газопроводу від власника здійснює його використання в своїй підприємницькій діяльності, шляхом транспортування та постачання природного газу фізичним та юридичним особам - мешканцям північних районів м. Люботин та с. Смородського, які (і тільки які) отримали від власника спеціальні письмові довідки про отримання дозволу кооперативу на підключення до газопроводу.

Передача газопроводу в користування не призводить до переходу права власності від власника до користувача (п. 3.2. договору).

Користувач не має права від свого імені та/чи без згоди власника здійснювати щодо газопроводу будь-які юридичні та фактичні дії, наслідком яких могла б бути подальша зміна форми власності чи власника на газопровід в цілому та на його окремі споруди (п. 3.3. договору).

Відповідно до пунктів 7.1.-7.2. договору цей договір укладено на 1 (один) рік. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить письмово про бажання його припинити, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на умовах, визначених у цьому договорі. Зміни умов договору під час подовження строку його дії можливі у письмовій формі, у вигляді додаткових двосторонніх протоколів до договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30 вересня 2015 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) прийнято постанову №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем".

З метою приведення договірних відносин між сторонами відповідно до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" позивач направив відповідачу лист № 01-05/2307 від 24 грудня 2015 року разом з двома примірниками додаткової угоди №3 від 01 квітня 2009 року до договору користування газопроводом № 3 від 01 квітня 2009 року, викладеною за формою, визначеною у додатку №5 до Кодексу газорозподільних систем (т. 1 а.с. 20-22).

Відповідач у встановлений законодавством строк підписаний примірник додаткової угоди №3 від 01 квітня 2009 року до договору позивачеві не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з часу укладення між сторонами договору на користування газопроводом №3 від 01 квітня 2009 року істотно змінились обставини, якими сторони керувались під час укладення договору, що обумовлено прийняттям Національною комісією, що здійснює Державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови № 2494 від 30 вересня 2015 року "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824 та затвердження Кодексу газорозподільних систем.

Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки позовна заява не містить правового обґрунтування наявності у відповідача обумовленого законом обов'язку внесення змін до договору з огляду на наступне.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути змінений з підстав, встановлених ч.4 даної статті за наявності одночасно таких умов:

1. у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідна наявність всіх перелічених умов одночасно. Вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Зі змісту позовної заяви та пояснень випливає, що позивач взагалі не мотивує ані підстав зміни умов договору, передбачених ч.4 ст. 652 Цивільного кодексу України, ані умови застосування ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України в частині п. 3 зазначеної норми закону, а саме - "виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору".

Так, згідно ч.4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Жодних доказів існування виняткового випадку, який перешкоджає розірванню договору, позивач наведено не було.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕ КП № 2494 від 30 вересня 2015 року власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач не позбавлений права викупити мережі у відповідача або укласти інший договір, аніж той, який він вимагає змінити у судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність у спірних правовідношеннях умови, передбаченої ч.4 ст. 652 ЦК України.

Крім того, позовна заява та касаційна скарга не містять обґрунтування п. 3 ч.2 ст. 652 ЦК України, тобто обґрунтування того, яким чином продовження виконання існуючого договору від 01 квітня 2009 року № 3 порушує майнові інтереси позивача саме в аспекті змін суттєвих умов, під якими позивач розуміє прийняття постанови НКРЕ КП №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем".

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 березня 2017 року у справі № 922/297/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець