Постанова

від 20.12.2016 по справі 13/384

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа№ 13/384

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

за участю представників:

від позивача (стягувача): не з'явився;

від відповідача (боржника): Пономаренко О.В.

від третьої особи: не з'явився;

від органу виконання судових рішень: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 13/384 (суддя Курдельчук І.Д.) про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку та залишення без розгляду скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384

за позовом Публічного акціонерного товарситва "УкрСиббанк"

до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо"

про стягнення 20 319 247,77 дол. США,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства Родовід Банк (далі - Банк) заборгованості за кредитним договором від 23.07.2008 № 1: 20 000 000 доларів США борг за кредитом; 319 277,77 доларів США сума прострочених процентів; 4 722 964,11 грн. пеня за порушення термінів повернення кредиту та плати за кредит; 24 746,67 грн. за основною сумою кредиту за сумою процентів по кредиту, а всього 20 552 611,09 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 (суддя Курдельчук І.Д.) у справі № 13/384, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010, позовні вимоги ПАТ УкрСиббанк задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства Родовід Банк на користь Публічного акціонерного товарситва "УкрСиббанк" 20 000 000,00 дол. США в погашення кредиту, 1 727 055,55 дол. США в оплату процентів за кредитом, 2 853,93 дол. США витрат по сплаті державного мита та 209,32 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

31.01.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 було видано відповідний наказ.

23.11.2016 Банк подав суду скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати дії Відділу з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними;

- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору.

До скарги Банком було додано клопотання про поновлення строку для подання скарги, в якому боржник просив:

- визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити Банку пропущений строк на подання скарги на дії Відділу з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору;

- прийняти до провадження скаргу Банку на дії Відділу з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 відмовлено у задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства Родовід Банк про поновлення строку для подання скарги публічного акціонерного товариства Родовід Банк на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384, скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржник по суті просить суд поновити строк на подання скарги, посилаючись на те, що не зміг вчасно відновити матеріали справи № 13/384 для підготовки даної скарги. Разом з тим, вказані доводи Банка документально не підтверджено; суду не подано жодного документального підтвердження того, що працівники відповідальні за ведення даної справи були звільнені та на момент отримання ухвали Вищого адміністративного суду України був відсутній працівник, відповідальний за подання даної скарги. Крім того, саме за касаційною скаргою Банку Вищим адміністративним судом України переглядалася постанова та ухвала, а тому у скаржника були наявні всі матеріали виконавчого провадження, які були предметом розгляду адміністративної справи № 2а-17946/12/2670. Оскільки, Банком документально не підтверджено поважність причин пропуску процесуального строку для звернення з даною скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотання про поновлення строку - відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 13/384, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, визнати причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважною, відновити ПАТ Родовід Банк пропущений строк на звернення до суду зі скаргою на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384, а справу № 13/384 направити до суду першої інстанції для розгляду скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт наголошував на тому, що пропуск строку на оскарження дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384 відбувся внаслідок того, що вказані дії оскаржувались апелянтом в порядку адміністративного судочинства протягом 2012-2016 років. Проте, тільки 05.10.2016 Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу, якою скасовано винесені процесуальні рішення судами першої та апеляційної інстанцій, а провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вказану категорію спорів щодо виконання наказів судів. У своєму рішенні касаційний адміністративний суд послався на позицію Верховного Суду України від 30.06.2015 № 21-278а15, якою було врегульовано питання щодо належної юрисдикції даної категорії спорів. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 отримано апелянтом 17.10.2016, у зв'язку з чим процесуальний строк пропущено апелянтом з поважних причин. Крім того, апелянт наголошував на тому, що постановою правління НБУ від 25.02.2016 № 107 Про віднесення ПАТ Родовід Банк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування фізичних осіб прийнято рішення від 25.02.2016 № 261, яким запроваджено тимчасову адміністрацію в банку, а рішенням від 23.03.2016 продовжено строк тимчасової адміністрації. За результатами інвентаризації і було виявлено відповідні документи. Наведені обставини, на думку скаржника, є також поважними причинами пропуску відповідного процесуального строку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 13/384 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Корсакова Г.В. та Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 13/384 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.12.2016.

В судовому засіданні 20.12.2016 представник апелянта (скаржника) доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, просив оскаржувану ухвалу скасувати, визнати причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважною, відновити ПАТ Родовід Банк пропущений строк на звернення до суду зі скаргою на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384, а справу № 13/384 направити до суду першої інстанції для розгляду скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384.

В судове засідання 20.12.2016 ПАТ УкрСиббанк , Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо" та орган виконання судових рішень представників не направило, причин неявки суду апеляційної інстанції - не повідомило. Про розгляд справи повідомлені належним чином. Через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) заяв та клопотань не подавали.

Крім того, у зв'язку з внесенням 01.12.2014 змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України Про Закон України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції від 12.09.2014 N 01-06/1290/14, інформація про час і місце судового засідання, призначеного відповідною ухвалою на 20.12.2016, розміщено на сторінці Київського апеляційного господарського суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що неявка представників позивача, третьої особи та органу виконання судових рішень не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Частиною п'ятою статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, матеріалами справи підтверджується, що Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства Родовід Банк (далі - Банк) заборгованості за кредитним договором від 23.07.2008 № 1: 20 000 000 доларів США борг за кредитом; 319 277,77 доларів США сума прострочених процентів; 4 722 964,11 грн. пеня за порушення термінів повернення кредиту та плати за кредит; 24 746,67 грн. за основною сумою кредиту за сумою процентів по кредиту, а всього 20 552 611,09 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 (суддя Курдельчук І.Д.) у справі № 13/384, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010, позовні вимоги ПАТ УкрСиббанк задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства Родовід Банк на користь Публічного акціонерного товарситва "УкрСиббанк" 20 000 000,00 дол. США в погашення кредиту, 1 727 055,55 дол. США в оплату процентів за кредитом, 2 853,93 дол. США витрат по сплаті державного мита та 209,32 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

31.01.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 було видано відповідний наказ.

12.12.2012 Банком було отримано постанову від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору (далі - Постанова), винесену Відділом згідно з якою встановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 2 172 990,94 доларів США та 20,93 грн. у зв'язку з невиконанням Банком наказу суду від 31.01.2011 №13/384, у наданий державним виконавцем семиденний строк для самостійного виконання.

Крім того, Банком у грудні 2012 року було подано відповідний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами про визнання протиправними дій Відділу при винесені Постанови, визнання незаконною та скасування Постанови.

28.02.2013 Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено постанову по справі №2а-17946/12/2670, якою в задоволенні позову Банку до Державної виконавчої служби України відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 вказана постанова суду у справі №2а-17946/12/2670 залишена без змін, а апеляційна скарга боржника - без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 касаційну скаргу Банку задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 у справі № 2а-17946/12/2670 скасовано і провадження у справі закрито. Вищий адміністративний суд України в даній ухвалі дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання наказів господарських судів, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання наказу господарського суду врегульовано ГПК України.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 боржником отримано 17.10.2016, що підтверджується штампом для вхідної кореспонденції та конвертом.

Як зазначав апелянт, у зв'язку з тим, що з моменту розгляду по суті та вирішення господарської справи №13/384 та розглядом адміністративної справи №2а-17946/12/2670 пройшов тривалий час, у зв'язку з масовими неодноразовими скороченнями штату працівників Банку (в тому числі, осіб, відповідальних за супроводження даної групи справ) та запровадженням в АТ РОДОВІД БАНК Тимчасової адміністрації, вчасно знайти та відновити матеріали судової справи та відповідного виконавчого провадження для подання даної скарги у відповідності до вимог чинного законодавства виявилось неможливим. Вищенаведені матеріали було знайдено зі спливом значного часу в архіві Банку.

23.11.2016 Банк подав суду скаргу на дії Відділу, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати дії Відділу з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними;

- скасувати постанову Відділу від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору.

До скарги Банком було додано клопотання про поновлення строку для подання скарги, в якому боржник просив:

- визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити Банку пропущений строк на подання скарги на дії Відділу з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору;

- прийняти до провадження скаргу Банку на дії Відділу з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 відмовлено у задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства Родовід Банк про поновлення строку для подання скарги публічного акціонерного товариства Родовід Банк на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384, скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384 - залишено без розгляду.

Київський апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши в сукупності доводи апелянта та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, зроблені місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі висновки не відповідають обставинам справи, і оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права, що згідно з п. 1, 3, 4 ч. 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування наведеної ухвали з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у пункті 9.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Аналогічна позиція викладена в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року. № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження .

Як встановлено Київським апеляційним господарським судом, пропуск апелянтом строку на оскарження дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384 відбувся внаслідок того, що вказані дії оскаржувались апелянтом в порядку адміністративного судочинства протягом 2012-2016 років. Проте, тільки 05.10.2016 Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу, якою скасовано винесені процесуальні рішення судами першої та апеляційної інстанцій, а провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вказану категорію спорів щодо виконання наказів судів. У своєму рішенні касаційний адміністративний суд послався на позицію Верховного Суду України від 30.06.2015 № 21-278а15, якою було врегульовано питання щодо належної юрисдикції даної категорії спорів.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 отримано апелянтом 17.10.2016, і апелянт захищав свої права учасника відповідного виконавчого провадження шляхом звернення до відповідних судів адміністративної юрисдикції, що не було заборонено.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник звертався до суду першої інстанції з відповідною скаргою 01.11.2016, проте, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2016 йому було повернуто скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384 без розгляду, і відповідна ухвала винесена без виклику представників сторін і надіслана сторонам 10.11.2016. і В подальшому, скаржник 23.11.2016 звернувся до суду з відповідною скаргою.

Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що постановою правління НБУ від 25.02.2016 № 107 Про віднесення ПАТ Родовід Банк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування фізичних осіб прийнято рішення від 25.02.2016 № 261, яким запроваджено тимчасову адміністрацію в банку, а рішенням від 23.03.2016 - продовжено строк тимчасової адміністрації, внаслідок чого відбулась зміна керівництва Банку і відповідні повноваження перейшли до Фонду гарантування вкладів зичних осіб в силу приписів Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

З висновками суду першої інстанції про те, що доводи Банка документально не підтверджено, оскільки суду не подано жодного документального підтвердження того, що працівники відповідальні за ведення даної справи були звільнені та на момент отримання ухвали Вищого адміністративного суду України був відсутній працівник, відповідальний за подання даної скарги, і саме за касаційною скаргою Банку Вищим адміністративним судом України переглядалася постанова та ухвала, а тому у скаржника були наявні всі матеріали виконавчого провадження, які були предметом розгляду адміністративної справи № 2а-17946/12/2670 - суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає їх помилковими, оскільки у даному випадку визначальним є право особи на звернення до суду відповідної юрисдикції за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, і у допуску особи до правосуддя не може бути відмовлено з тих підстав, що він намагався захистити свої права в суді іншої юрисдикції та надавав при цьому певні документи, і судом іншої юрисдикції по суті спір щодо певних правовідносин не вирішено.

До того ж, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що згідно резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску скаржником процесуального 10-денного строку на оскарження дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384, у зв'язку з чим згідно з ст. 53 Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк на оскарження відповідних дій підлягає відновленню скаржнику для встановлення відповідних обставин.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 13/384 підлягає скасуванню, з направленням скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384 до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Натомість, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства Родовід Банк про поновлення строку для подання скарги публічного акціонерного товариства Родовід Банк на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384 та залишенні без розгляду скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384. У зв'язку з наведеним, ухвала Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 13/384 згідно з п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодекус України підлягає скасуванню, з направленням скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384 до суду першої інстанції для розгляду по суті, з відновленням процесуального строку на оскарження відповідних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 13/384 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 13/384 - скасувати.

3. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384 - направити до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті, з поновленням процесуального строку на оскарження відповідних дій.

4. Матеріали справи № 13/384 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова