Ухвала

від 09.03.2017 по справі 13/384

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09.03.2017Справа № 13/384 За скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011

у справі № 13/384

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо"

про стягнення 20 319 247,77 доларів США

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача (скаржника): Пономаренко О.В. (довіреність № 1 від 03.01.2017)

від третьої особи: не з'явився

від виконавчої служби: Триліська А.А. (довіреність № 774/20.3-3 від 29.12.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (відповідач) 20 552 611,09 доларів США заборгованості за кредитним договором № 1 від 23.07.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 (суддя Курдельчук І.Д.) у справі № 13/384, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010, позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково.

31.01.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 було видано відповідний наказ.

23.11.2016 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними;

- скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору.

До скарги Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" було додано клопотання про поновлення строку для подання скарги, в якому боржник просив:

- визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити Банку пропущений строк на подання скарги на дії відділу з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору;

- прийняти до провадження скаргу Банку на дії відділу з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про поновлення строку для подання скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384, скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384 залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 13/384 скасовано, скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі № 13/384 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті, з поновленням процесуального строку на оскарження відповідних дій.

Згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу, у зв'язку із перебуванням судді Курдельчука І.Д. у відпустці, справу № 13/384 для розгляду скарги передано судді Турчин С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 суддею Турчин С.О. відновлено Публічному акціонерному товариству "Родовід Банк" строк на подання скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, призначено розгляд скарги на 14.02.2017 та зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати письмові пояснення по суті скарги та копії матеріалів виконавчого провадження № 25801564.

02.02.2017 через відділ діловодства суду від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення на скаргу, в яких орган державної виконавчої служби просить суд відмовити в задоволенні скарги, посилаючи на відсутність підстав для її задоволення. Також у наведених поясненнях зазначено, що виконавче провадження з примусового виконання наказу по справі №13/384 знищено, в підтвердження чого до пояснень додано акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 17.03.2016.

10.02.2017 через відділ діловодства суду від ПАТ "УкрСиббанк" надійшли письмові пояснення на скаргу, в яких позивачем зазначено, що після відступлення права вимоги на заборгованість за кредитним договором №1 від 23.07.2008 ПАТ "УкрСиббанк" не зверталось до органів державної виконавчої служби з приводу проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням №25801564.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 розгляд скарги відкладено на 09.03.2017.

Представник позивача, а також третьої особи в судове засідання 09.03.2017 не з'явились.

Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України).

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні 09.03.2017 надав суду письмові пояснення в яких зазначено, що фактичне стягнення із скаржника суми виконавчого збору відповідно до оскаржуваної постанови від 07.12.2012 у виконавчому провадженні ВП №25801564 в розмірі 2172990,94 дол. США та 20,93 грн. не здійснювалось. Представник скаржника надав пояснення щодо скарги, просив суд її задовольнити.

Представник Департаменту державної виконавчої служби проти скарги заперечив.

В судовому засіданні 09.03.2017 суд, розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", вислухавши пояснення представника скаржника та органу державної виконавчої служби, встановив наступне.

В обґрунтування скарги, скаржник посилається на те, що органом державної виконавчої служби не було вчинено дій з примусового виконання рішення по справі №13/384, заборгованості за наказом у вказаній справі не було стягнуто, а наказ Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 по справі №13/384 повернуто стягувачеві, у зв'язку із чим, у відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не виникло права на стягнення виконавчого збору.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинна на час прийняття оскаржуваної постанови), у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинна на час прийняття оскаржуваної постанови), у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2012 державним виконавцем винесено постанову ВП №25801564 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2172990,94 дол. США та 20,93 грн.

Також 07.12.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із не здійсненням стягувачем авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій.

Відповідно Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинна на час прийняття оскаржуваної постанови) визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В статті 43 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, яка була чинна на час прийняття оскаржуваної постанови) передбачено порядок розподілу стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника). Так зокрема у відповідності до вказаної норми, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

При цьому, статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, яка була чинна на час прийняття оскаржуваної постанови) визначено, що заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З вищенаведених положень Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинна на час прийняття оскаржуваної постанови) вбачається, що стягнення виконавчого збору ставиться в залежність від наявності факту примусового стягнення державним виконавцем суми заборгованості за виконавчим документом, а також від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №924/205/13-г (№3-217гс14).

Матеріали справи не містять доказів фактичного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 по справі №13/384, стягнення з боржника заборгованості у примусовому порядку та вчинення державним виконавцем дій із примусового виконання вказаного виконавчого документу.

Натомість як встановлено судом, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07.12.2012 виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із не здійсненням стягувачем авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій.

Так, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Наведене також підтверджує відсутність вчинення державним виконавцем дій щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 по справі №13/384.

Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надано жодних документів в підтвердження вчинення дій з примусового виконання рішення по справі №13/384 та стягнення заборгованості за виконавчим документом. Відповідно до акту від 17.03.2016 виконавче провадження з примусового виконання наказу по справі №13/384 знищено.

Докази, які б спростовували обставини наведені у скарзі в матеріалах справи відсутні.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає обґрунтованою скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі №13/384.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З урахуванням наведеного, суд задовольняє скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірними та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити повністю.

Визнати дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника - ПАТ "Родовід Банк" виконавчого збору неправомірними;

Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.12.2012 ВП № 25801564 про стягнення з боржника - ПАТ "Родовід Банк" виконавчого збору.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя С.О. Турчин