Постанова

від 27.12.2016 по справі 826/11892/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2016 року № 826/11892/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Бранолі до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення ,

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Бранолі (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформлене листом від 20 липня 2015 року №12463/26-50-15-01 про неприйняття податкових декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2015 року № 915482476 від 17 липня 2015 року та Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за №9150482822 від 17 липня 2015 року як податкову звітність; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти декларацію Позивача з податку на додану вартість за звітний період червень 2015 року, яка була подана 17 липня 2015 року без застосування штрафних санкцій та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2015 року та додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за №9150482822 від 17 липня 2015 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (17 липня 2015 року).

В обґрунтування позивних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем протиправно не прийнято як податкову звітність податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року з додатками та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що порушує права Позивача та спричиняє негативні наслідки у вигляді ризику застосування до нього Контролюючими органами штрафних санкцій та виникнення підстав для проведення позапланових заходів контролю відносно Товариства.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та надав суду письмові заперечення на позовну заяву.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає, що Контролюючим органом правомірно неприйняття податкова звітність Позивача у зв'язку з порушенням ним порядку її заповнення, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 17.07.2015 року Позивачем засобами електронного зв'язку було подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, про що свідчить квитанція № 2 від 17.07.2015 року.

Листом № 12463/26-50-15-01 від 20.07.2015 року Відповідач повідомив Позивача, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року заповнена з порушенням вимог складання податкової звітності, зазначених в ст. 46-48 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), а саме: із порушенням заповнено р. 06 - місцезнаходження (місце проживання) платника податку, а тому не вважається податковою звітністю.

Позивач зазначає, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року направлялась Товариством до Контролюючого органу неодноразово, а саме: 05.08.2015 року, 17.09.015 року, 05.10.2015 року та 21.10.2015 року.

Проте, щоразу після отримання у відповідь квитанції про прийняття документу, до Позивача поштою надходили рішення від Контролюючого органу про невизнання податкової декларації та пропозицією подати нову декларацію.

Позивач 21.10.2015 року направив до Контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року, про що свідчить квитанція № 2 від 21.10.2015 року за реєстраційним номером документу №9217851230 з відміткою про прийняття.

Позивач вважає дії Відповідача, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформлене листом від 20 липня 2015 року №12463/26-50-15-01 про неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітній податковий період червень 2015 року № 915482476 від 17 липня 2015 року та Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за №9150482822 від 17 липня 2015 року як податкову звітність, Суд зазначає наступне.

У п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України зазначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до п.п.49.11.1 п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Як вбачається з матеріалів справи звітність Позивача не було визнано податковою з наступних підстав.

Так, листом від 20.07.2015 р. № 12463/26-50-15-01 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві повідомило Позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року заповнена з порушенням вимог складання податкової звітності, зазначених в ст. 46-48 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), а саме: із порушенням заповнено р. 06 - місцезнаходження (місце проживання) платника податк, а тому не вважається податковою звітністю.

Також, Листом від 07.08.2015 р. № 14175/10/26-50-15-01-10 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві повідомило Позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року заповнена з порушенням вимог складання податкової звітності, зазначених в ст. 46-48 ПК України, а саме: із порушенням заповнено р. 06 - місцезнаходження (місце проживання) платника податк, а тому не вважається податковою звітністю.

Листом від 22.09.2015 р. № 17535/10/26-50-15-01-10 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві повідомило позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року заповнена з порушенням вимог складання податкової звітності, зазначених в ст. 46-48 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), а саме: із порушенням заповнено р. 06 - місцезнаходження (місце проживання) платника податку, а тому не вважається податковою звітністю.

Крім того, Листом від 08.10.2015 р. № 18307/10/26-50-15-01-10 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві повідомило позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року заповнена з порушенням вимог складання податкової звітності, зазначених в ст. 46-48 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), а саме: із порушенням заповнено р. 06 - місцезнаходження (місце проживання) платника податку, а тому не вважається податковою звітністю.

З пояснень Позивача вбачається, що Товариством щоразу направляло податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період Червень 2015 року із дотримання вимог щодо обов'язкових реквізитів та строків звітного періоду. Проте, щоразу після отримання у відповідь квитанції про прийняття документу до товариства поштою надходили листи про невизнання податковою звітністю податкової декларації з ПДВ за червень 2015 р.

В матеріалах справи міститься копія податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 р., з якої вбачається, що в ряд. 06 (Декларації) зазначено наступна (податкова) адресу: 03028, м. Київ, проспект Науки 42/1.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), що місцезнаходження юридичної особи ТОВ Бранолі : 03028, м.Київ, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 42/1.

Суд звертає увагу, що в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року та в відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відображена одна і таж адреса, що всою чергу свідчить про упередженість Контролюючого органу до прийняття декларації.

Відповідно до п.49.12 ст.49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (п.п.49.12.1 п.49.12 ст.49); оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу(п.п.49.12.2 п.49.12 ст.49).

Згідно з п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

В свою чергу, Відповідачем не було надіслано Позивачу повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації в розумінні п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України.

Лист Контролюючого органу від 20.07.2015 року № 12463/26-50-15-01, не відповідає вимогам п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України, оскільки в ньому відсутнє зазначення причин вказаної відмови.

Судом встановлено, що Позивачем було дотримано вимог щодо заповнення обов'язкових реквізитів податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року шляхом направлення нових декларацій з податку на додану вартість за цей же період, отримання яких підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

З аналізу матеріалів справи та норм права вбачається, що під час перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року TOB Бранолі , яка подана 17.07.2015 р., Відповідачем не було виявлено жодних порушень при заповненні всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, то Суд приходить до висновку, що відмова Контролюючого органу у прийнятті вказаної декларації є протиправною.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформлене листом від 20 липня 2015 року №12463/26-50-15-01 про неприйняття податкових декларації з податку на додану вартість за звітній податковий період червень 2015 року № 915482476 від 17 липня 2015 року та Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за №9150482822 від 17 липня 2015 року як податкову звітність є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти декларацію Позивача з податку на додану вартість за звітний період червень 2015 року, яка була подана 17 липня 2015 року без застосування штрафних санкцій та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2015 року та додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за №9150482822 від 17 липня 2015 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (17 липня 2015 року), Суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи Судом встановлено протиправність дій Контролюючого органу щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітній податковий період червень 2015 року № 915482476 від 17 липня 2015 року та Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за №9150482822 від 17 липня 2015 року як податкову звітність, а підстав для її неприйняття відсутні.

Як зазначав в своїх Рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Для відновлення порушених прав Позивача та для захисту їх в подальшому від дій Контролюючого органу, Суд вважає, що ефективним способом буде зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти декларацію Позивача з податку на додану вартість за звітний період червень 2015 року, яка була подана 17 липня 2015 року без застосування штрафних санкцій та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2015 року та додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за №9150482822 від 17 липня 2015 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (17 липня 2015 року).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності вчинених ним дій, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2 Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про невизнання податковою декларацією та неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року ТОВ Бранолі , оформлене листом від 20.07.2015 року № 12463/26-50-15-01.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти декларацію Позивача з податку на додану вартість за звітний період червень 2015 року, яка була подана 17 липня 2015 року без застосування штрафних санкцій та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2015 року та додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за №9150482822 від 17 липня 2015 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (17 липня 2015 року).

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києва за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бранолі (код ЄДРПОУ 38897310) судові витрати в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук