Ухвала

від 25.01.2017 по справі 924/1221/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"25" січня 2017 р.Справа № 924/1221/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин, Хмельницької області;

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадської організації „Нетішинська самооборона» , Хмельницька область, м. Нетішин;

до Нетішинської міської ради Хмельницької області м. Нетішин, Хмельницької області;

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Хмельницька область, м. Славута;

про визнання недійсним нікчемного договору купівлі-продажу земельної ділянки №494 від 25.10.2016р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - згідно свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю від 12.05.2012р. №28 ;

від третьої особи-1: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю №30 від 01.09.2016р.

від третьої особи-2: не прибув.

Суть спору : Позивач звернувся із позовом до суду про визнання недійсним нікчемного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2016р. №494.

Представник позивача у судове засідання 25.01.2017р. прибув, підтримав заяву про забезпечення позову від 27.12.2016р., згідно якої просив: - заборонити ОСОБА_2 та/або іншим особам здійснювати на земельній ділянці площею 3,0000 га, на вул. Енергетиків (кадастровий номер 6810500000:02:007:0858) будь-які будівельно-монтажні роботи із будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою Хмельницька область, м.Нетішин, вул. Енергетиків.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказує, що протягом листопада-грудня 2016р. на земельній ділянці площею 3,0000 га, на вул. Енергетиків (кадастровий номер 6810500000:02:007:0858) ведеться активне будівництво житлового будинку.

Із декларації по початок будівельних робіт та паспорту об'єкту вбачається, що ОСОБА_2 здійснює будівництво житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення. Згідно додатку №4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996р. №173 санітарно-захисна зона для виробництва деревного вугілля повинна становити 500 м.

Із карти-схеми підприємства, із нанесеними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка є складовою частиною дозволу, вбачається, що для виробництва Позивачем деревного вугілля встановлена санітарно-захисна зона із радіусом дії 500 м

Земельна ділянка площею 3,0000 га, по вул. Енергетиків (кадастровий номер 6810500000:02:007:0858) перебуває в межах санітарно-захисної зони, встановленої для ведення Позивачем господарської діяльності, що вбачається з доданих до позову Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та публічної кадастрової карти України .

Позивач вказує, що будівництво житлового будинку свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, адже забудова на земельній ділянці площею 3,0000 га, на вул. Енергетиків (кадастровий номер 6810500000:02:007:0858) житлового будинку створює штучні підстави для зменшення санітарно-захисної зони та подальшої заборони господарської діяльності, адже виробництва деревного вугілля без дотримання санітарно-захисної зони заборонено.

Підприємницька діяльність ОСОБА_2, а саме будівництво житлового будинку по вул. Енергетиків, на придбаній ним земельній ділянці, здійснюється із порушенням права Позивача на підприємницьку діяльність, а саме виробництво деревного вугілля. Подальше будівництво житлового будинку призводить до дисбалансу інтересів Позивача та ОСОБА_2

Таким чином позивач вважає, що у випадку нездійснення забезпечення позову це призведе до ще більшого дисбалансу інтересів Позивача та ОСОБА_2 в частині грубого порушення інтересів саме позивача.

Представник від третьої особи-1 у засідання суду 25.01.2017р. не прибув, натомість заяву позивача від 27.12.2016р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та/або іншим особам здійснювати на земельній ділянці площею 3,0000 га., на вул. Енергетиків у м. Нетішин (кадастровий номер 6810500000:02:007:0858) будь-які будівельно-монтажні роботи із будівництва житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою Хмельницька область, м. Нетішин. вул. Енергетиків, підтримує.

Відтак, третя особа-1 в порядку ст.ст.22, 27, 56 ГПК України просить заяву позивача про забезпечення позову розглядати без участі представника ГО „Нетішинська самооборона» .

Представник відповідача у засідання суду 25.01.2017р. прибув, із заявою позивача про вжиття заходів із забезпечення позову не погодився.

Представник від третьої особи-2 в засідання суду не 25.01.2017р. не прибув, натомість у письмовому запереченні від 16.01.2017р. із позовними вимогами та із заявою про забезпечення позову не погодився.

Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та оцінивши доводи, викладені у ньому, на відповідність фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства України, приймає до уваги таке.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року №9 (з подальшими змінами від 12.06.2009р.) „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік заходів до забезпечення позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно із абз.2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі Постанова Пленуму ВГСУ №16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абз.3 п.1. Постанови Пленуму ВГСУ №16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, відповідно до абз.3 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Абзацом 4 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 передбачено, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, останній просить заборонити гр. ОСОБА_2 та/або іншим особам здійснювати на земельній ділянці площею 3,0000 га будь-які будівельно-монтажні роботи із посиланням на те, що здійснення такого будівництва свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Натомість, позовна вимога позивача про визнання недійсним нікчемного договору купівлі-продажу земельної ділянки №494 від 25.10.2016р. не є співрозмірною із заходами забезпечення позову, які позивач просить вжити, та не пов'язана із предметом розгляду даної справи.

Судом також приймається до уваги, що позивачем в порушення вимог ст.67 ГПК України та положень абз.2 п.3, абз.4 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 не надано суду доказів, які б підтвердили, що проведення будівельно-монтажних робіт гр. ОСОБА_2 та/або іншими особами призведе до спричинення позивачу реальної шкоди, спрямованої на порушення прав та інтересах останнього, і такі дії можуть зробити неможливим або утруднять у майбутньому виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відтак, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви позивача від 27.12.2016р. про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача від 27.12.2016р. про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та/або іншим особам здійснювати на земельній ділянці площею 3,0000 га на вул. Енергетиків (кадастровий номер 6810500000:02:007:0858) будь-які будівельно-монтажні роботи із будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою Хмельницька область, м.Нетішин, вул. Енергетиків, відмовити.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2- позивачу - згідно заяви;

3- ОСОБА_2 (30001, АДРЕСА_1)-реком. з повід.;

4- Громадська організація „Нетішинська самооборона» (30100, АДРЕСА_2)-реком. з повід.