Постанова

від 24.04.2017 по справі 924/1221/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" квітня 2017 р. Справа № 924/1221/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017р.

у справі № 924/1221/16 (суддя Магера В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Нетішинської міської ради Хмельницької області

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадської організації "Нетішинська самооборона"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4

про визнання недійсним нікчемного договору купівлі-продажу земельної ділянки №494 від 25.10.2016р.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_5;

від відповідача - Гавриленко Р.В.;

від третіх осіб:

Громадської організації "Нетішинська самооборона" - не з'явився;

ОСОБА_4 - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017р. у справі № 924/1221/16 було відмовлено у позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відповідача Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання недійсним нікчемного договору купівлі-продажу земельної ділянки №494 від 25.10.2016 р.

При винесені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.02.2015р. та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25.10.2016р. між Нетішинською міською радою та переможцем земельних торгів ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

18.10.2016р. Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області листом за вих.№4548/02 до міського голови Нетішинської міської ради про те, що при проведенні заміру викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря вирішується питання про розрахунок збитків, заподіяних державі ФОП ОСОБА_2 в результаті таких викидів; відповідно подано позов до Хмельницького окружного адміністративного суду про призупинення діяльності ФОП ОСОБА_2 із випалювання деревного вугілля до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

18.10.2016р. постановою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №822/1753/16 за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до ФОП ОСОБА_2 було постановлено застосувати заходи реагування шляхом призупинення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із випалювання деревного вугілля до отримання дозволу.

Проаналізувавши оскаржуваний договір судом встановив, що він відповідає вимогам законодавства та містить усі необхідні істотні умови для договорів купівлі-продажу. Відтак, правові підстави для визнання договору недійсним матеріалах справи відсутні та відповідними доказами не підтверджені.

Окрім того, суд вказав, що позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, яким чином при підписанні спірного договору купівлі-продажу від 25.10.2016р. сторонами договору порушувались права позивача на підприємницьку діяльність, не доведено та не зазначено про те, у чому полягає вина сторін (сторони правочину) у намірі порушити публічний порядок.

Враховуючи , що, позивачем не доведено та не подано доказів на підтвердження того, яким чином спірним правочином були порушені права позивача щодо здійснення ним підприємницької діяльності, а також, що оскаржуваний договір містить усі необхідні істотні умови для договорів купівлі-продажу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач - фізична особа-підприємець підприємця ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2016 р. у справі № 906/1074/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову відмовити.

У справі № 6-1528цс15 підставами позову є обставини встановлені вироком суду, а саме заволодіння квартирою комунальної власності шляхом вчинення шахрайських дій, у тому числі й щодо приватизації та подальше оформлення права власності на спірну квартиру. Спірні правовідносини були врегульовані ст. ст. 203,215, 228,236 ЦК України та Законом України Про приватизацію державного житлового фонду .

З наведеного вбачається, що правовідносини у справі № 6-1528цс15 та спірні правовідносини у справі № 924/1221/16 не є подібними, тому правовий висновок Верховного суду України не є обов'язковим для застосування.

Відповідно до п. 5.1 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів до складу виробничої території входять: промислова, комунально-складська, науково-виробнича зони, споруди зовнішнього транспорту та міської вулично-дорожньої мережі.

Згідно з п. 4.3. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів у сельбищній зоні населеного пункту допускається розташування промислових підприємств, які не є джерелами викидів шкідливих речовин.

Пунктом 5.4. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів передбачено, що промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів

Відповідно до п. 5.6. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що наведена у додатку N 4.

Згідно з п. 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ.

Проте, виробництво позивачем деревного вугілля супроводжується викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Згідно з дозволом № 6810500000-36/10 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 21.04.2015 р. встановлені дозволені обсяги викидів забруднюючих речовин, а саме оксиду азоту та оксиду вуглецю.

Відтак, розташування виробництва вугілля та будівництво багатоповерхового будинку в межах санітарно-захисної зони є несумісним.

Враховуючи викладене скаржник вважає, що продаж відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 для житлової забудови, а також активна забудова покупцем земельної ділянки, створює штучні підстави для наступної заборони права позивача на виробництво деревного вугілля, а тому рішення господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 р. у справі № 924/1221/16 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Від відповідача - Нетішинської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.

Підставами для задоволення своїх вимог позивач зазначає нікчемність правочину, оскільки він є таким, що порушує публічний порядок і був спрямований на порушення конституційного права позивача на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а також таким, що не відповідає інтересам суспільства.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас ФОП ОСОБА_7 не надав суду жодних доказів щодо розміщення житлової забудови саме в межах визначенї для нього санітарно-захисної смуги, а також щодо порушення однією із сторін спірного договору його права на діприємницьку діяльність при укладенні договору.

Відповідно до п. 3.4. державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів територія населеного пункту з урахуванням переважного функціонального використання поділяється на:

- сельбищну територію (для розміщення житлового фонду, громадських будівель та споруд, зелених насаджень, місць громадського користування);

- виробничу територію (для розміщення промислових підприємств і пов'язаних х ними об'єктів);

- ландшафтно-рекреаційну територію (землі сільськогосподарського призначення, сади, сквери).

Земельна ділянка, яка є предметом оскаржуваного договору відноситься саме до першої категорії та призначена для розміщення житлового фонду. Тому саме невідповідність розміщення підприємства, яке здійснює викид в атмосферне повітря шкідливих та забруднюючих речовин на близькій відстані від сельбищної території, біля земель житлової та громадської забудови суперечить інтересам суспільства, а не навпаки як безпідставно стверджує позивач.

Враховуючи викладене, Нетішинська міська рада просить суд відхилити апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а рішення господарського суду Житомирської області від 07.02.2017 р. у справі № 924/1221/16 залишити без змін.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 надійшли пояснення, відповідно до яких останній вказує, що на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 ним ведеться будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями за власні кошти, господарським способом та що він є замовником та підрядником будівництва.

Третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадська організація "Нетішинська самооборона" не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

24 квітня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 р. у справі № 924/1221/16 належить скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджуються, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 пояснив, що на купленій ним, земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 ним ведеться будівництво житлового будинку господарським способом та, що він є і замовником та підрядником будівництва.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадська організація "Нетішинська самооборона" не забезпечила явку свого уповноваженого представника в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що третя особа була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлене третій особі - Громадській організації "Нетішинська самооборона" (а.с. 237), а також те, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2, м. Нетішин Хмельницька область зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.02.2015р. та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджено Випискою із Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 11-12)

Відповідно до дозволу №6810500000-36/10 від 21.04.2015 р., 14.04.2015р. Департаментом екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації ФОП ОСОБА_2 видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, строк дії - необмежений. (а. с. 13-17)

22.07.2016р. рішенням 15 сесії Нетішинської міської ради 7 скликання від 22.07.2016р. №15/754 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Енергетиків було вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,0000 га на вул. Енергетиків (кадастровий номер НОМЕР_1), визначеної для продажу на конкурсних засадах (земельних торгах) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови;

- здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку.

В подальшому, 25.10.2015р. відбулись земельні торги з продажу земельної ділянки площею 3,000 га по вул. Енергетиків (кадастровий номер НОМЕР_1).

За результатами земельних торгів, 25.10.2016р. між Нетішинською міською радою (продавець) та переможцем земельних торгів ОСОБА_4 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений нотаріально, зареєстрований у реєстрі за №494 (далі - Договір) (а.с. 21-24).

Згідно п.п.1.1 Договору сторони передбачили, що продавець на підставі рішення п'ятнадцятої сесії Нетішинської міської ради VII скликання від 22.07.2016р. 15/755 та протоколу №1 земельних торгів з продажу земельної ділянки у місті Нетішині від 25 жовтня 2016 року, складеного Земельно-аграрним центром „Карат", при умові повної сплати вартості земельної ділянки зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність з усіма обмеженнями земельну ділянку за адресою: м. Нетішин, вул. Енергетиків, надалі - „предмет договору" площею 3,0000 га та сплатити за неї суму коштів, яка вказана в п.2.2 цього договору.

В пунктах 1.2, 1.3 Договору сторони передбачили, що об'єктом договору є земельна ділянка, що залежить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено інформаційною довідкою з цього реєстру від 29.07.2016р. за №64652498. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоповерхового житлового будинку, угіддя: землі під забудовою. Кадастровий номер: НОМЕР_1. Земельна ділянка, призначення якої - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код (02.03.) передається у власність на умовах дотримання покупцем діючого законодавства та даного договору.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Договору відповідно до протоколу №1 земельних торгів від 25 жовтня 2016р. ціна продажу земельної ділянки становить 1 860 408,00 грн. Покупець перераховує кошти за предмет договору протягом трьох банківських днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору (за мінусом сплаченого гарантійного внеску.

18.10.2016р. Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області листом за вих.№4548/02 до міського голови Нетішинської міської ради про те, що при проведенні заміру викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря вирішується питання про розрахунок збитків, заподіяних державі ФОП ОСОБА_2 в результаті таких викидів; відповідно подано позов до Хмельницького окружного адміністративного суду про призупинення діяльності ФОП ОСОБА_2 із випалювання деревного вугілля до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (а.с. 154) .

18.10.2016р. постановою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №822/1753/16 за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до ФОП ОСОБА_2 було постановлено застосувати заходи реагування шляхом призупинення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із випалювання деревного вугілля до отримання дозволу.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017р. провадження у адміністративній справі №822/1753/16 було зупинено до вирішення справи №2-а/679/146/2016 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного інспектора з охорони навколишнього середовища у Хмельницькій області ОСОБА_8 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №206/02 від 29.08.2016р. (а.с. 161-162)

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_2, вважаючи своє право порушеним, звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсним нікчемного правочину, а саме: договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.10.2016р., укладений між Нетішинською міською радою як продавцем та гр. ОСОБА_4 як покупцем.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України, зокрема підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із позовом про визнання недійсним нікчемного правочину, а саме: договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.10.2016р., який укладений між Нетішинською міською радою як продавцем та гр. ОСОБА_4 як покупцем.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказує на нікчемність оспорюваного договору купівлі-продажу від земельної ділянки №494 від 25.10.2016р., оскільки вважає, що останній порушує публічний порядок і був спрямований на порушення конституційного права позивача на його підприємницьку діяльність, та таким, що не відповідає інтересам суспільства.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України) правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Проаналізувавши вказане, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що позивач при звернені до суду мав надати суду докази, що підтверджуються його позовні вимоги, а не припущення, що укладання Договору в подальшому призведе до заборони діяльності позивача по виробництву вугілля.

Із врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, яким чином при підписанні спірного договору купівлі-продажу від 25.10.2016р. сторонами договору порушувались права позивача на підприємницьку діяльність, не доведено та не зазначено про те, у чому полягає вина сторін (сторони правочину) у намірі порушити публічний порядок.

Посилання позивача на те, що відчуження відповідачем земельної ділянки по договору купівлі-продажу від 25.10.2016р. та в подальшому її забудова покупцем, що у майбутньому може створювати штучні підстави для заборони ФОП ОСОБА_2 у здійсненні його підприємницької діяльності (виробництво деревного вугілля), судом не може братись до уваги, оскільки апелянт не надав належних та допустимих доказів у розмінні ст.ст. 33,34 ГПК України на підтвердження вказаного

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 657 передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Проаналізувавши оскаржуваний Договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.10.2016 р., колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду відзначає, що він не направлений на порушення публічного порядку, зокрема будь-яких доказів того, що правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод ФОП ОСОБА_2, останній суду не надав, а тому правові підстави для визнання договору недійсним, відсутні .

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 р. у справі № 924/1221/16 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 р. у справі № 924/1221/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Справу № 924/1221/16 повернути в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.