Рішення

від 06.02.2017 по справі 910/22620/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017Справа №910/22620/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ТРАНС

До Товариства з обмеженою відповідальністю Трилатераль Транс

Про стягнення 101592,64 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Рукавіцина Я.Ю. - по дов., Задніпрянець А.Ю. - по дов.

від відповідача: Сокалюк Д.В. - по дов., Булик Н.Б. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю БМ ТРАНС звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Трилатераль Транс про стягнення 57922,23 грн., з яких 40914,26 грн. - заборгованість по рахунку №1278 від 09.11.2016р., 93,90 грн. - неустойка за прострочення платежу, 10,09 грн. - 3% річних, 16904,68 - штраф за простій автомобіля.

Ухвалою від 12.12.2016р. порушено провадження по справі №910/22620/16 та призначено її розгляд на 23.12.2016р.

22.12.2016р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 101592,64 грн., з яких 40914,26 грн. - заборгованість по рахунку №1278 від 09.11.2016р., 43670,41 - заборгованість по рахунку №1307 від 15.11.2016р., 93,90 грн. - неустойка за прострочення платежу, 10,09 грн. - 3% річних, 16904,68 - штраф за простій автомобіля.

Вказана заява була прийнята судом, як така, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідачем заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача залишив вирішення питання на розсуд суду.

Розглянувши клопотання відповідача, судом останнє було задоволено.

Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.12.2016р. було оголошено перерву до 23.01.2017р.

Представником відповідача у судовому засіданні 23.01.2017р. було подано відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено. Крім того, представником надано оригінали документів для огляду у судовому засіданні.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.01.2017р. було оголошено перерву на 06.02.2017р.

06.02.2017 в судовому засіданні представники сторін надали усні пояснення по суті спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.02.2017 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю БМ ТРАНС (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трилатераль Транс (експедитор) було укладено договір №413 перевезення вантажу, згідно п.1.1 якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а також міжміських сполученнях на території України.

Зі змісту п.2.1 договору №413 від 01.06.2016р. експедитор зобов'язується, в тому числі: надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого замовлення на перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм і вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги; забезпечити оформлення всіх необхідних товарно-супровідних документів і, в разі необхідності, інших митних документів в узгоджений термін; забезпечити відповідність вантажу даним, заявленим в товарно-супровідних документах (по кількості, ціні, вазі, кольору, коду товару згідно УКТЗЕД та іншими характеристиками); організовувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше, ніж за: при замовленні на перевезення на території іноземних держав - 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України на кожну партію вантажу та 24 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш ніж за 36 годин до початку таких); при замовленні перевезення на території України - 24 години на кожну партію вантажу (12 годин на завантаження і оформлення документів, і 12 годин на розвантаження і оформлення документів).

За умовами п.п.3.1, 3.2 договору №413 від 01.06.2016р. ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються в рахунках-фактурах перевізника. У випадку, якщо сторонами в замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату розвантаження.

У п.4.1 укладеного між сторонами правочину вказано, що розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку експедитора на поточний банківський рахунок перевізника протягом 20 календарних днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової декларації. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на поточний банківський рахунок перевізника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 21.12.2016р. Якщо жодна із сторін за місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про припинення/розірвання договору, то термін дії та умови даного договору будуть автоматично продовжуватись на кожен наступний календарний рік (п.8.3 договору №413 від 01.06.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №413 від 01.06.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з перевезення вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах договору №413 від 01.06.2016р. сторонами складено заявки перевезення вантажу, у відповідності до умов яких перевізником було здійснено перевезення, за наслідками якого складено міжнародні товарно-транспортні накладні від 04.11.2016р. (з відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю Тека Україна про отримання вантажу) та від 10.11.2016р. (з відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю Арікол про отримання вантажу).

Відповідачем протягом розгляду справи обставини щодо належного виконання своїх обов'язків з перевезення вантажу згідно означених вище міжнародних товарно-транспортних накладних спростовано не було.

На оплату послуг з перевезення вантажу за товарно-транспортними накладними від 04.11.2016р., від 10.11.2016р. перевізником було виставлено експедитору рахунки-фактури №1307 від 15.11.206р. на суму 43670,41 грн. та №1278 від 09.11.2016р. на суму 40914,26 грн.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю Трилатераль Транс обставини щодо отримання означених рахунків не заперечувались.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг з перевезення вантажу у відповідності до рахунків-фактур №1307 від 15.11.2016р. на суму 43670,41 грн. та №1278 від 09.11.2016р. на суму 40914,26 грн., настав.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), відповідачем наведені рахунки-фактури оплачено не було.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.5.5 договору №413 від 01.06.2016р. у випадку затримки оплати, вказаної у п.п.3.1, 4.1 даного договору, експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати послуг з перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною від 04.11.2016р., позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 93,90 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення покупцем своїх грошових зобов'язань за договором №413 від 01.06.2016р. позивачем було нараховано 3% річних на суму 10,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження по справі відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти згідно платіжних доручень №408 від 17.01.2017р. на суму 43670,41 грн. та №407 від 17.01.2017р. на суму 41018,25 грн.

З приводу погашення спірної заборгованості за рахунком №1307 від 15.11.2016р. та №1278 від 09.11.2016р. (з урахуванням пені та 3% річних) після порушення провадження по справі, господарський суд зазначає, що ст.80 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави припинення провадження по справі. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що провадження у справі припиняється якщо відсутній предмет спору (п.1 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що на момент виникнення спору заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю Трилатераль Транс погашено не було, а внесено плату лише 17.01.2017р., суд дійшов висновку, що провадження по справі в частині стягнення 40914,26 грн. - заборгованості по рахунку №1278 від 09.11.2016р., 43670,41 - заборгованості по рахунку №1307 від 15.11.2016р., 93,90 грн. - неустойки за прострочення платежу, 10,09 грн. - 3% річних, підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за простій автомобіля 16904,68 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вказувалось вище, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.3 договору №413 від 01.06.2016р. при замовленні перевезення по території іноземних держав у випадку збільшення терміну, вказаного у п.2.1.6 договору, експедитор сплачує штраф за простій автомобілю на завантаженні/розвантаженні або прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів у розмірі еквівалентному 100 доларів США по курсу Національного банку України на дату завантаження/розвантаження - на території України та еквівалентну 100 євро по курсу Національного банку України на дату завантаження/розвантаження - на території інших держав за кожну розпочату добу простою, що включає вихідні та святкові дні.

Як вказувалось вище, за умовами п.2.1.6 договору №413 від 01.06.2016р. організовувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше, ніж за: при замовленні на перевезення на території іноземних держав - 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України на кожну партію вантажу та 24 години на завантаження/ розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш ніж за 36 годин до початку таких); при замовленні перевезення на території України - 24 години і на кожну партію вантажу (12 годин на завантаження і оформлення документів, і 12 годин на розвантаження і оформлення документів).

За твердженнями позивача, відповідачем на шість діб було порушено строки завантаження, передбачені п.2.1.6 договору №413 від 01.06.2016р., з огляду на що перевізником було нараховано штраф в розмірі 600 євро.

На підтвердження наявності підстав для нарахування штрафу заявником представлено до суду заявку №1 від 01.11.2016р., в якій вказано, що датою завантаження є 04.11.2016р., та лист прибуття/вибуття, в якому зазначено, що транспортний засіб прибув на завантаження 04.11.2016р. та вибув 10.11.2016р.

При цьому, судом прийнято до уваги, що у відповідності до п.5.10 договору №413 від 01.06.2016р. вказаний лист сторонами приймається в якості доказу часу прибуття/вибуття автомобіля.

Проте, з представленої до матеріалів справи заявки №1 від 01.11.2016р. вбачається, що експедитор за усного чи письмово повідомлення перевізника в строк до 24 годин може відмовитись від підтвердженої заявки.

У відзиві та під час розгляду справи представником відповідача вказано, що розуміючи правові наслідки неможливості забезпечення завантаження вантажу у строки, вказані у заявці №1 від 01.11.2016р., останній в усній формі відмовився від заявки, що допускається згідно з п. 19 заявки № 1 від 01.11.2016 та п. 8.6 договору.

Одночасно, цього ж дня сторонами було погоджено аналогічну за змістом заявку, проте, з іншою датою завантаження (09.11.2016р.) та розвантаження (14.11.2016р.) транспортного засобу. Інші істотні умови (вантаж, транспортний засіб, вимоги до транспортного засобу, адреса завантаження, найменування та кількість вантажу) заявки є аналогічними.

Таким чином, нарахування штрафу за порушення строків завантаження у відповідності до заявки №1 від 01.11.2016р., в якій вказано, що датою завантаження є 04.11.2016р., є безпідставним та необґрунтованим, оскільки доставка вантажу відбулась на умовах та в строки, визначені другою заявкою.

Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог. При цьому, судовий збір в частині позовних вимог провадження про стягнення за якими по справі припинено, покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження в частині стягнення 40914,26 грн. - заборгованості по рахунку №1278 від 09.11.2016р., 43670,41 грн. - заборгованості по рахунку №1307 від 15.11.2016р., 93,90 грн. - неустойки за прострочення платежу, 10,09 грн. - 3% річних припинити на підставі п.1 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

2. В задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трилатераль Транс (02091, м.Київ, Дарницький район, вул.Ревуцького, буд.13, кв.94, ЄДРПОУ 40517511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ТРАНС (03148, м.Київ, вул.Жмеринська, буд.26, ЄДРПОУ 35129486) судовий збір в сумі 1270,33 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.02.2017р.

Суддя Спичак О.М.