Рішення

від 09.02.2017 по справі 920/1193/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.2017 Справа № 920/1193/16

за позовом Закритого акціонерного товариства "Аероплан", м. Москва, Російська Федерація,

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "ОПТ ПЛЮС", м. Ромни, Сумська область,

про стягнення 64 000 грн. 00 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 15.12.2016);

Від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 91 від 21.12.2016);

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

У судовому засіданні 06.02.2017 судом оголошено перерву до 09 лютого 2017 року о 12 год. 00 хв.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 29 000 грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 90 від 21.12.2016, в якому вказує на те, що ПП «ОПТ ПЛЮС» реалізовувало кондитерську продукцію, зокрема цукерки «Фіксіленд» . Вказана назва не має зв'язку та не є похідною від мультиплікаційного фільму «Фіксіки» . Крім цього, відповідач не є виробником цукерок «Фіксіленд» , на даний час вони відсутні в продажу. Визначений позивачем розмір компенсації відповідач вважає завищеним.

Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 132к від 17.01.2017), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 64 000 грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав, 6 400 грн. 00 коп. штрафу в дохід державного бюджету за порушення майнових авторських прав.

Позивач подав докази сплати судового збору в сумі 222 грн. 00 коп. та докази надсилання відповідачу заяви про збільшення позовних вимог від 17.01.2017 (письмові пояснення, вх. № 1178 від 06.02.2017).

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, суд приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 132к від 17.01.2017).

Позивач подав клопотання (вх. № 1179 від 06.02.2017), в якому просить суд долучити до матеріалів справи деталізацію відеозаписів процесу закупки товару у відповідача.

Позивач подав письмові пояснення (вх. № 1178 від 06.02.2017), в яких вважає доведеним факт порушення відповідачем майнових авторських прав позивача та просить суд задовольнити позов повністю.

Відповідач подав доповнення до відзиву (вх. № 645 від 20.01.2017), в якому заперечує факт продажу товару (цукерок «Фіксіленд) 08.04.2016 по накладній № ПП-127288, зазначає, що 02.09.2016 по накладній № ПП-163038 від 02.09.2016 товар отримало ТОВ «Компанія «Візит Сервіс» , при цьому з позивачем господарських відносин відповідач не мав, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач подав пояснення (вх. № 1014 від 30.01.2017), в яких вважає нотаріально посвідчені копії авторського договору № 0906 від 01.09.2009 та додатків до нього, а також надані позивачем відеозаписи неналежними доказами по справі.

Позивач подав письмові пояснення (вх. № 516 від 17.01.2017), відповідно до яких вважає нотаріально посвідчені копії авторського договору № 0906 від 01.09.2009, акту прийому-передачі результатів робіт від 25.11.2009 по авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додатку № 1 до акту прийому-передачі результатів робіт по авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додаткової угоди від 21.01.2015 до авторського договору № 0906 від 01.09.2019 достатніми та належними доказами по справі, а також зазначає, що позивач є нерезидентом України та, будучи власником виключних майнових прав на твір, здійснює їх захист на території всього світу, що фізично унеможливлює надання оригіналів вказаних документів по кожній справі.

Відповідач подав клопотання (вх. № 354к від 09.02.2017), в якому вважає, що позивачем надана суду підроблена накладна № ПП-127288 від 08.04.2016, тому з метою встановлення факту підробки документа, просить суд призначити судову експертизу та пропонує наступні питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом: яким способом нанесений відтиск печатки на видатковій накладній № ПП-127288 від 08.04.2016 в лівому нижньому куті?; чи є досліджуваний реквізит документа лише зображенням, що імітує відбиток печатки?; чи завдано відбиток печатки на документі друкованою формою, зразки відбитків якої представлені на дослідження, або іншою друкованою формою?; чи відповідає час виконання видаткової накладної ПП-127288 та печатки на ній даті, зазначеній у документі, тобто 8 квітня 2016 року?.

У судовому засіданні 06.02.2017 судом оглянуті оригінали видаткових накладних № ПП-127288 від 08.04.2016, № ПП-163038 від 02.09.2016, рахунку фактури № ПП-000108 від 02.09.2016, квитанції до прибуткового касового ордеру № 303760 від 02.09.2016. Копії вказаних документів, які містяться в матеріалах справи є тотожними оглянутим оригіналам.

У судовому засіданні 06.02.2017 судом досліджено оптичний диск для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з написом: «ОПТ ПЛЮС» 08.04.2016» з відеозаписом реалізації товару.

У судовому засіданні 09.02.2017 судом досліджено оптичний диск для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з відеозаписом реалізації товару 02.09.2016, а також оглянуто надані позивачем для огляду цукерки з написом цукерки Фіксіленд з зображенням персонажів анімаційного телесеріалу Фіксіки , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік , упаковані у коробки Цукерки глазуровані зі збивним корпусом Фіксіленд .

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» , судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на вказане, розглянувши клопотання відповідача (вх. № 354к від 09.02.2017) про призначення судової експертизи відтиску печатки на видатковій накладній № ПП-127288 від 08.04.2016 по справі № 920/1193/16, суд відмовляє у задоволенні останнього з урахуванням питань поставлених відповідачем на вирішення судовому експерту, оскільки не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2009 між Закритим акціонерним товариством "Аероплан" (замовник) та громадянином ОСОБА_4 (виконавець) укладено Авторський договір №А0906 від 01 вересня 2009 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи щодо розробки образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму, і передати результати робіт позивачу за актом приймання - передач. Одночасно з переданням результатів роботи виконавець зобов'язується передати позивачу виключні права на них, у тому числі для створення фільму.

Пунктом 1.2 Авторського договору передбачено, що права (право) - це виключне право на відповідний результат робіт виконавця по цьому договору, що передається замовнику в межах виконання цього договору, як на результат інтелектуальної діяльності. Зміст виключного права в кожному випадку визначається у відповідності до норм Цивільного кодексу РФ, в тому числі статтями 1229 та 1270 цього кодексу.

У відповідності до пункту 2.1. Авторського договору, строк передачі виключних прав складає весь строк дії авторського права, починаючи з дати підписання ОСОБА_3 приймання-передачі результатів роботи.

Згідно з актом від 25 листопада 2009 року приймання-передачі результатів робіт за Авторським договором №А0906 від 01 вересня 2009 року, робота виконавця по розробці образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму виконана у повному обсязі та виключні майнові авторські права передані замовнику. Зображення образів персонажів фільму містяться у Додатку №1 до ОСОБА_3.

Відповідно до п. 8.10 авторського договору у редакції додаткової угоди від 21.01.2015, сторони згодні та визнають, що передачею результатів робіт по цьому договору шляхом підписання передбаченого пунктом 2.2. договору ОСОБА_3 прийому-передачі результатів робіт, виконавець здійснює відчуження прав на користь замовника.

Як вказує позивач, 8 квітня 2016 року на оптовому складі, що знаходиться в місті Ромни Сумської області було зафіксовано факт розповсюдження (реалізації, продажу) наступного товару: кондитерських виробів (цукерки Фіксіленд ), на лицьовій стороні яких незаконно (без дозволу ЗАТ Аероплан ) використано оригінальну назву, словесно-зображувальний елемент Тидищ та зображення чотирьох персонажів (Папус, Мася, Нолік та Сімка) з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Фіксіки вагою 3 кг 15г; кондитерських виробів (цукерки Фіксіленд шоу-бокс), на лицьовій стороні яких незаконно (без дозволу ЗАТ Аероплан ) використано оригінальну назву та зображення чотирьох персонажів (Папус, Мася, Нолік та Сімка) з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Фіксіки вагою 1кг 35г/30шт. Також, 2 вересня 2016 року повторно на оптовому складі було зафіксовано факт розповсюдження цукерок Фіксіленд , на лицьовій стороні яких незаконно (без дозволу ЗАТ Аероплан ) використано оригінальну назву, зображення чотирьох персонажів (Папус, Мася, Сімка та Нолік) та словесно-зображувальний елемент Тидищ з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Фіксіки вагою 2кг 70г, у кількості 60 штук.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що неправомірними діями відповідача шляхом розповсюдження (реалізації, продажу) на оптовому складі контрафактної продукції з зображенням персонажів аудіовізуального твору - анімаційного телесеріалу Фіксіки : Папус , Мася , Нолік та Сімка було порушено виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності, на частини аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно. При цьому, розмір компенсації позивач обґрунтовує кількістю зафіксованих фактів продажу товару.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що ПП «ОПТ ПЛЮС» реалізовувало кондитерську продукцію, зокрема цукерки «Фіксіленд» , але вказана назва не має зв'язку та не є похідною від мультиплікаційного фільму «Фіксіки» . Відповідач не є виробником цукерок «Фіксіленд» , на даний час вони відсутні в продажу. Згідно з доповненнями до відзиву, відповідач заперечує факт продажу товару (цукерок «Фіксіленд) 08.04.2016 по накладній № ПП-127288, зазначає, що 02.09.2016 по накладній № ПП-163038 товар отримало ТОВ «Компанія «Візит Сервіс» , при цьому з позивачем господарських відносин відповідач не мав, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про авторське право і суміжні права , іноземці та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону, автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Згідно зі ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про авторське право та суміжні права суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Статтею 31 Закону України Про авторське право та суміжні права визначено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 28 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності у розгляді господарським судом справи про захист авторських прав потрібно виходити з того, що, поки не доведено інше, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Інші докази, пов'язані з авторством твору, досліджуються лише в разі якщо авторство даної особи на твір оспорюється або заперечується.

Згідно зі ст. 8 Закону України Про авторське право і суміжні права , об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права визначено, що аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Таким чином, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

Елементами літературного художнього твору, які охороняються авторським правом, є елементи його форми: внутрішньої (композиція твору, його структура, художні образи); зовнішньої (мова, словарний склад, стиль мовлення тощо).

Згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.2., п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Згідно з поясненнями позивача, оскільки останній є нерезидентом України та, будучи власником виключних майнових прав на твір, здійснює їх захист на території всього світу, це фізично унеможливлює надання оригіналів авторського договору № А0906 від 01.09.2009, акту приймання - передачі робіт від 25.11.2009 по авторському договору № А0906 від 01.09.2009, додатку № 1 до акту приймання - передачі робіт по авторському договору № А0906 від 01.09.2009, додаткової угоди від 21.01.2015 до авторського договору № А0906 від 01.09.2009 по кожній справі.

У судовому засіданні 06.02.2017 судом оглянуті нотаріально посвідчені копії авторського договору № А0906 від 01.09.2009, акту приймання - передачі робіт від 25.11.2009 по авторському договору № А0906 від 01.09.2009, додатку № 1 до акту приймання - передачі робіт по авторському договору № А0906 від 01.09.2009, додаткової угоди від 21.01.2015 до авторського договору № А0906 від 01.09.2009. Копії вказаних документів, які містяться в матеріалах справи є тотожними оглянутим нотаріально посвідченим копіям.

Відповідно до ст. 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної ради України 19 грудня 1992 року N 2889-XII, документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.

З урахуванням викладеного, суд приймає наявні в матеріалах справи копії авторського договору № 0906 від 01.09.2009, акту прийому-передачі результатів робіт від 25.11.2009 по авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додатку № 1 до акту прийому-передачі результатів робіт по авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додаткової угоди від 21.01.2015 до авторського договору № 0906 від 01.09.2019 належними та допустимими доказами, що підтверджують факт набуття позивачем виключних прав на образи персонажів аудіовізуального твору Фіксіки .

Таким чином, позивач, набувши виключні права, є суб'єктом авторського права.

Твір складається із багатьох елементів, як юридично байдужих (які не охороняються авторським правом), так і юридично значущих (на які поширюється авторсько-правова охорона).

Аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал Фіксіки є об'єктом авторського права. Назва твору, образи персонажів твору - анімаційного телесеріалу Фіксіки , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік є персонажами, можуть бути використані самостійно, є найбільш впізнаними елементами твору для широкої публіки, тому є юридично значущими, розглядаються судом як твір та отримують таку ж правову охорону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Згідно зі ст. 426 Цивільного кодексу України, способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно зі ст. 441 Цивільного кодексу України, використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України, використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 15 Закону України Про авторське право і суміжні права визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) зокрема належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 28, п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності особа, що розповсюджує примірники, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами.

З огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, що відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

У процесі розгляду даної справи судом здійснено дослідження наданих письмових та речових доказів, в тому числі у судовому засіданні 06.02.2017 судом оглянуті оригінали видаткових накладних № ПП-127288 від 08.04.2016, № ПП-163038 від 02.09.2016, рахунку фактури № ПП-000108 від 02.09.2016, квитанції до прибуткового касового ордеру № 303760 від 02.09.2016; у судовому засіданні 06.02.2017 досліджено оптичний диск для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з написом: «ОПТ ПЛЮС» 08.04.2016» з відеозаписом реалізації товару; у судовому засіданні 09.02.2017 досліджено оптичний диск для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з відеозаписом реалізації товару 02.09.2016, а також оглянуто надані позивачем для огляду цукерки з написом цукерки Фіксіленд з зображенням персонажів анімаційного телесеріалу Фіксіки , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік упаковані у коробки Цукерки глазуровані зі збивним корпусом Фіксіленд .

Судом встановлено, що факт реалізації (продажу) товару, а саме кондитерських виробів цукерки Фіксіленд , з зображеннями образів персонажів твору - анімаційного телесеріалу Фіксіки , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік , виключні майнові права на які належать позивачу, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі видатковою накладною № ПП - 127288 від 08.04.2016 на загальну суму 287 грн. 99 коп., в якій вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП ОПТ Плюс для накладних, назва цукерок, що реалізуються Фіксіленд , видатковою накладною № ПП - 163038 від 02.09.2016 на загальну суму 200 грн. 96 коп., в якій вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП ОПТ Плюс для накладних, назва цукерок, що реалізуються Фіксіленд , рахунком - фактурою № ПП-000108 від 02.09.2016, в якому вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП ОПТ Плюс для накладних, назва цукерок, що реалізуються Фіксіленд , квитанцією до прибуткового касового ордера № 303760 з відміткою - оплачено , свідоцтвом якості до ТТН № КФ3968 від 18.07.2016, в якому вказано придбаний у ТОВ Роменський завод продовольчих товарів товар, цукерки глазуровані Фіксіленд (п. 26), отримувач ПП ОПТ ПЛЮС , фотокопіями придбаного товару. Процес купівлі-продажу товарів 8 квітня та 2 вересня 2016 року, отримання видаткових накладних, відповідність та наявність на товарах зображень персонажів анімаційного фільму "Фіксіки" зафіксовано за допомогою відеозйомки (оптичні диски для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з написом з відеозаписом реалізації товару 08.04.2016, 02.09.2016); у судовому засіданні 09.02.2017 судом оглянуто надані позивачем для огляду цукерки з написом цукерки Фіксіленд з зображенням персонажів анімаційного телесеріалу Фіксіки , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік , упаковані у коробки Цукерки глазуровані зі збивним корпусом Фіксіленд , дата виготовлення 04.04.2016, дата виготовлення 03.04.2016, дата виготовлення 13.06.2016, придбання яких 08.04.2016 та 02.09.2016 зафіксовано на відеозаписах, досліджених судом.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем фактично здійснювалось розповсюдження товару із використанням самостійних частин - образів персонажів аудіовізуального твору анімаційного телесеріалу Фіксіки , які отримують правову охорону нарівні з твором.

Факт відсутності у відповідача правової підстави на використання твору та його окремих частин, зокрема образів персонажів, останнім не спростовується, а тому вважається судом встановленим.

Підпунктом а ч. 1 ст. 50 Закону України Про авторське право та суміжні права визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення суму компенсації в розмірі 64 000 грн. 00 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. п. 51.2, 51.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації. Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення..

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні.

Судом встановлено факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права.

Разом з цим, встановлені фактичні обставини справи свідчать про вчинення відповідачем одного триваючого порушення прав позивача на образи персонажів аудіовізуального твору анімаційного телесеріалу Фіксіки , які отримують правову охорону нарівні з твором (реалізація кондитерських виробів цукерок Фіксіленд з зображеннями образів персонажів твору - анімаційного телесеріалу Фіксіки , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік ). При цьому, кількість фіксацій єдиного триваючого порушення позивачем не впливає на кількість порушень відповідачем, яке залишається єдиним триваючим порушенням для нього; у період між здійсненням фіксацій факту порушення (придбанням товарів 08.04.2016 та 02.09.2016) позивач не звертався до відповідача з попередженням (претензією) про припинення порушення його прав.

Суд також враховує, що відповідач є особою, яка здійснила виключно розповсюдження (продаж) товару, виробленого іншою особою, а тому таке порушення є похідним, пов'язаним з можливою необізнаністю відповідача про правовий статус такого товару, а отже суд вважає, що у відповідача не було заінтересованості саме в порушенні прав позивача та відсутній умисний характер дій шляхом розповсюдження спірного товару, спрямованих саме на обман споживачів.

Враховуючи викладене, за встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за неправомірне використання самостійних частин твору - образів персонажів аудіовізуальний твору анімаційного телесеріалу Фіксіки , які отримують правову охорону нарівні з твором.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 грн.

Таким чином позовні вимоги задовольняються частково, шляхом стягнення з відповідача компенсації в розмірі 32000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Оскільки при розгляді даної справи підтвердився факт порушення відповідачем виключних майнових прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення на відповідача штрафу в сумі 3200 грн. 00 коп. (10% від суми компенсації, присудженої до стягнення), який підлягає стягненню в доход Державного бюджету України.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "ОПТ ПЛЮС" (вул. Горького, 194-А, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 31488040) на користь Закритого акціонерного товариства "Аероплан" (АДРЕСА_1, Російська Федерація, 109147, ОДРН 1057746600559) 32000 грн. 00 коп. компенсації, 1600 грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "ОПТ ПЛЮС" (вул. Горького, 194-А, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 31488040) в доход Державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) штраф у розмірі 3200 грн. 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.02.2017

Суддя Є.А. Жерьобкіна