Рішення

від 06.02.2017 по справі 910/22488/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017Справа №910/22488/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал

До 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Меролекс і К

Про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення збитків

За зустрічним позовом

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Меролекс і К

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал

Про зобов'язання виконувати обов'язки орендодавця

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

Сакідон А.О. - за довіреністю;

Від відповідачів-1,-2 за первісним позовом (позивачів-1,-2 за зустрічним позовом):

ОСОБА_3 - за ордером,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Банк Український капітал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 118 090,00 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі без достатніх правових підстав займають належні позивачу приміщення, оскільки договори оренди нежитлових приміщень №01-05/15 від 01.05.2015, укладені ними з колишнім власником цим приміщень є нікчемними в силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку , чим позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22488/16 та призначено розгляд справи на 23.12.2016.

20.12.2016 представник відповідачів-1, -2 подав до канцелярії суду відзиви на позовну заяву, відповідно до яких проти задоволення позову Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал заперечував, посилаючись на те, що до останнього, як нового власника, орендованих відповідачами, приміщень у відповідності зі ст. 770 ЦК України, перейшли права та обов'язки наймодавця, відповідачі належним чином виконують свої обов'язки, як орендарів, а банк, в свою чергу, без заперечень приймає їх виконання.

22.12.2016 представник відповідачів-1, -2 подав до канцелярії суду зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал про зобов'язання виконувати обов'язки орендодавця за договорами оренди.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що Публічне акціонерне товариство Банк Український капітал визнав договори оренди приміщень, які були укладені між колишнім власником цих приміщень та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К", останні належним чином виконують свої обов'язки, як орендарів, зокрема, сплачують орендну плату, а банк, в свою чергу, без заперечень приймає їх виконання.

Ухвалою суду від 23.12.2016 зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал , розгляд справи відкладено на 23.01.2017.

В судовому засіданні 23.01.2017 представник Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал подав відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що, договори оренди нежитлових приміщень №01-05/15 від 01.05.2015 є нікчемними в силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку , тобто такими, що не створюють жодних юридичних наслідків, договори оренди нежитлових приміщень, на пропозицію банку, як нового власника цих приміщень, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" укладені не були, а тому підстави для користування останніми, належними банку приміщеннями відсутні.

Крім того, в судовому засіданні 23.01.2017 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав позовні вимоги за первісним позовом та заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідачів-1, -2 за первісним позовом (позивачів-1,-2 за зустрічним позовом) в судовому засіданні 23.01.2017 заперечував проти задоволення первісного позову та просив суд задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

В судовому засіданні 23.01.2017 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.02.2017.

31.01.2017 до Господарського суду міста Києва від представника відповідачів-1, -2 за зустрічним позовом (позивачів-1,-2 за зустрічним позовом) подав надійшли письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 06.02.2017 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав позовні вимоги за первісним позовом та заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідачів-1, -2 за зустрічним позовом (позивачів-1,-2 за зустрічним позовом) в судовому засіданні 06.02.2017 заперечував проти задоволення первісного позову та просив суд задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Статтею 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Суд, розглянувши, викладене в первісному позові, клопотання Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскілки, на думку суду, рішення господарського суду в даній справі не може вплинути на її права і обов'язки.

В судовому засіданні 06.02.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2007 між Публічним акціонерним товариством Банк Український капітал , як іпотекодержателем (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та ОСОБА_4, як іпотекодавцем, з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №26св-07 від 26.04.2007, був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є за реєстровим №2589, предметом іпотеки за яким є нежилі приміщення №№63,66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Зазначені нежилі приміщення складають один єдиний об'єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 666119580000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12.11.2013 у справі №758/10412/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал до ОСОБА_4, стягнуто заборгованість за кредитним договором №26св-07 від 26.04.2007 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Під час примусового виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 14.10.2014 був складений акт опису та арешту майна за яким приміщення №№63,66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 передані на відповідальне зберігання представнику Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал та встановлена заборона відчуження цього майна.

За актом передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 24.06.2015, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у м. Києві, приміщення було передано банку у власність про що 24.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. видане відповідне свідоцтво за реєстровим №3489. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.06.2015 за індексним №39637868 право власності банку на приміщення зареєстровано за номером запису 10169599.

01.05.2015 між ОСОБА_4, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, був укладений договір оренди №01-05/15 нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 198,3 кв.м.

Крім того, 01.05.2015 між ОСОБА_4, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Меролекс і К , як орендарем, був укладений договір оренди №01-05/15 нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 49,8 кв.м.

Проте, як зазначав позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), зазначені договори оренди були укладені іпотекодавцем після підписання договору іпотеки та без згоди на те іпотекодержателя, а тому в силу приписів ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку є нікчемними.

Як зазначав позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), звернення банку до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" з пропозицією щодо укладення з банком, як новим власником орендованих ними приміщень, договорів оренди, останніми залишені без належного реагування.

В зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство Банк Український капітал звернулось до суду в якому просить зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" звільнити нежитлові приміщення №№63, 66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та стягнути солідарно збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 118 090,00 грн.

Відповідачі-1,-2 за первісним позовом (позивачі-1,-2 за зустрічним позовом), заперечуючи проти позову Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал зазначали про те, що до банку, як нового власника, орендованих ними, приміщень у відповідності зі ст. 770 ЦК України, перейшли всі права та обов'язки наймодавця, вони належним чином виконують свої обов'язки, як орендарів, а банк, в свою чергу, без заперечень приймає їх виконання.

Крім того, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" подали до суду зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал в якому просять суд зобов'язати останнього виконувати обов'язки орендодавця за договорами оренди №01-05/15 від 01.05.2015.

Як зазначали позивачі-1,-2 за зустрічним позовом (відповідачі-1,-2 за первісним позовом), після переходу до Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал права власності на, орендовані ними за договорами оренди №01-05/15 від 01.05.2015, приміщеннями, банк визнав, що до нього перейшли всі права та обов'язки орендодавця цих приміщень, про що, зокрема, зазначав в повідомленнях від 15.12.2015, вимогах від 21.12.2015 та просив сплачувати орендну плату на його рахунок.

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) заперечуючи проти зустрічного позову, зазначав про те, що, договори оренди нежитлових приміщень №01-05/15 від 01.05.2015 є нікчемними в силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку , тобто такими, що не створюють жодних юридичних наслідків, нові договори оренди нежитлових приміщень, на пропозицію банку, як нового власника цих приміщень, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" укладені не були, а тому підстави для користування останніми, належними банку приміщеннями відсутні.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 754 Цивільного кодексу України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, і правила про яку встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що в забезпечення зобов'язань за кредитним договором №26св-07 від 26.04.2007, між ОСОБА_4, як іпотекодавцем, та Публічним акціонерним товариством Банк Український капітал , як іпотекодержателем, був укладений договір іпотеки, предметом іпотеки за яким є нежилі приміщення №63 (загальною площею 113,20 кв.м) та №66 (загальною площеб 138,40 кв.м), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до п. 9.6, 9.12 договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язався, зокрема, не розпоряджатись (не відчужувати) предмет іпотеки без попередньої письмової згоди іпотекодержателя та не передавати предмет іпотеки в найм (орендну).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12.11.2013 у справі №758/10412/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал до ОСОБА_4, стягнуто заборгованість за кредитним договором №26св-07 від 26.04.2007 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення №№63,66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до свідоцтва від 24.06.2015 реєстровий номер 3489, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 24.06.2015, нежилі приміщення №№63,66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 належать на праві власності Публічному акціонерному товариству Банк Український капітал .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.06.2015 за індексним №39637868 право власності банку на приміщення зареєстровано за номером запису 10169599.

Зазначені нежилі приміщення складають один єдиний об'єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 666119580000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також судом встановлено, що після укладення договору іпотеки від 26.04.2007, предмет іпотеки, на підставі договорів оренди від 01.05.2015 №№01-05/15 був переданий іпотекодевцем в тимчасове користування відповідачам-1,-2 за первісним позовом (позивачам-1,-2 за зустрічним позовом) - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К".

Статтею 9 Закону України Про іпотеку передбачено, що передавати предмет іпотеки в оренду іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Враховуючи те, що договори оренди від 01.05.2015 №№01-05/15 укладені між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" під час дії договору іпотеки та без згоди на те іпотекодержателя, вони є недійними в силу закону (нікчемними), тому визнання їх недійсними в судовому порядку не вимагається.

В пункті 5.2.5 постанови пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним).

З огляду на положення ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України зазначені договори оренди є нікчемними з моменту їх вчинення та не створюють будь-яких юридичних наслідків, встановлених умовами цих договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Проте, зазначена норма стосується переходу прав та обов'язків орендодавця лише за чинними договорами оренди, які не вважаються нікчемними та не визнані судом недійсними.

Таким чином, посилання відповідачів-1,-2 за первісним позовом (позивачів-1,-2 за зустрічним позовом) на те, що до Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал , як до нового власника приміщень, на підставі ст. 770 ЦК України перейшли права та обов'язки орендодавця за договорами оренди від 01.05.2015 №№01-05/15 є безпідставним, оскільки зазначені договори є нікчемними з моменту їх вчинення та не створюють будь-яких юридичних наслідків для нового власника предмета іпотеки.

Твердження відповідачів-1,-2 за первісним позовом (позивачів-1,-2 за зустрічним позовом) про те, що адресовані на їх адресу банком, вимоги №№2077, 2078 від 21.12.2015 є офертою щодо продовження орендних відносин з приводу оренди приміщень №№63,66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, між ними, як орендарями та банком, як орендодавцем на умовах викладених в договорах оренди від 01.05.2015, а перерахування ними орендної плати за користування цими приміщеннями на рахунок банку свідчать про акцептування оферти, судом відхиляються з огляду на викладене нижче.

Як встановлено судом, Публічне акціонерне товариство Банк Український капітал зверталось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" з пропозиціями щодо врегулювання питань оренди зазначених приміщень з банком, як новим власником цих приміщень, зокрема:

листом №1059/1 від 01.07.2015 банк повідомив Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про зміну власника приміщень №№63,66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та запропонував до укладення договору оренди в новій редакції перераховувати плату за користування приміщеннями на рахунок банку;

15.12.2015 представником Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал були передані Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" листи, якими останніх повідомлено про зміну власника орендованих ними приміщень та запропоновано звернутись до банку з метою врегулювання питання щодо подальшої оренди приміщень.

Проте, як свідчать матеріали справи, зазначені листи залишені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" без відповіді.

Крім того, 21.12.2015 банком Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" були надіслані листи №№2077, 2078, якими банк повідомив про зміну власника орендованих приміщень та запропонував перерахувати на його рахунок орендну плату за грудень 2015 року.

В свою чергу, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" з грудня 2015 року по листопад 2016 року сплачували Публічному акціонерному товариству Банк Український капітал перераховували банку кошти за користування приміщеннями №№63,66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №136 від 29.12.2015 на суму 2 000,00 грн, №10 від 26.01.2016 на суму 2 000,00 грн, №21 від 25.02.2016 на суму 2 000,00 грн, №31 від 29.03.2016 на суму 2 000,00 грн, №38 від 27.04.2016 на суму 2 000,00 грн, №49 від 30.05.2016 на суму 2 000,00 грн, №58 від 29.06.2016 на суму 2 000,00 грн, №67 від 28.07.2016 на суму 2 000,00 грн, №75 від 29.08.2016 на суму 2 000,00 грн, №84 від 27.09.2016 на суму 2 000,00 грн, №93 від 26.10.2016 на суму 2 000,00 грн, №104 від 28.11.2016 на суму 2 000,00 грн (платник Товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К"); №28 від 28.12.2015 на суму 5 000,00 грн, №1 від 26.01.2016 на суму 5 000,00 грн, №3 від 25.02.206 на суму 5 000,00 грн, №12 від 29.03.2016 на суму 5 000,00 грн, №18 від 26.04.2016 на суму 5 000,00 грн, №24 від 30.05.2016 на суму 5 000,00 грн, №31 від 29.06.2016 на суму 5 000,00 грн, №35 від 27.07.2016 на суму 5 000,00 грн, №37 від 29.08.2016 на суму 5 000,00 грн, №39 від 27.09.2016 на суму 5 000,00 грн, №46 від 26.10.2016 на суму 5 000,00 грн, №51 від 29.11.2016 на суму 5 000,00 грн (платник Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.)

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 статті 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування.

Частиною 8 статті 181 ЦК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідачами-1,-2 за первісним позовом (позивачами-1,-2 за зустрічним позовом) не надано суду доказів того, що банком було надіслано пропозицію укласти договори оренди.

Серед іншого, листи банку №№2077, 2078 від 21.21.2015 не є пропозицією укласти договори оренди (офертою), оскільки не містять істотних умов договорів оренди, зокрема, не містять розміру плати за користування цими приміщеннями та строк такого користування, в них лише зазначено про зміну власника приміщень та запропоновано користувачам приміщення сплати орендну плату за грудень 2015 року.

В свою чергу, перерахування Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Меролекс і К банку коштів за користування приміщеннями за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року не є акцептом пропозицій укласти договори оренди, викладеної, як зазначав представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Меролекс і К , у вимогах банку №№2077, 2078 від 21.21.2015, оскільки, як вже зазначалось, ці вимоги не є офертою, а розмір грошових коштів за користування приміщеннями Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Меролекс і К визначало самостійно, без погодження з власником цих приміщень.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що між Публічним акціонерним товариством Банк Український капітал та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю Меролекс і К не були укладені договори оренди нежилих приміщень №№63,66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Таким чином, враховуючи відсутність між сторонами договірних відносин з приводу оренди приміщень №№63,66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Меролекс і К про зобов'язання Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал виконувати обов'язки орендодавця за договорами оренди №01-05/15 від 01.05.2015.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст.319 ЦК України).

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1, 2, 3 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про зобов'язання звільнити займані приміщення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що договірні відносини щодо оренди приміщень №№63,66, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 між Публічним акціонерним товариством Банк Український капітал та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю Меролекс і К відсутні, а останні користуються належними банку приміщеннями, без достатніх на те правових підстав, господарський суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в частині зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Меролекс і К звільнити зазначені нежитлові приміщення.

Крім того, Публічне акціонерне товариство Банк Український капітал просить суд стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" 118 090,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, які, на думку банку, він міг би отримати від надання приміщення в оренду іншим особам або самим відповідачам в період з липня 2015 року по січень 2016 року.

На підтвердження доводів щодо завдання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" банку збитків у вигляді упущеної вигоди, останній надав суду висновок суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 від 19.01.2016, відповідно до якого ринкова вартість орендної плати за зазначені приміщення за календарний місяць складає 55 753,00 грн, що становить 222,00 грн за 1 кв.м.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до положень частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 225 ГК України визначено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 ЦК України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

При обчисленні розміру упущеної вигоди (неодержаного прибутку) має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок з доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого.

Неодержаний прибуток - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення, тобто якщо ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.

При цьому, в оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 року визначено, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі виконання боржником своїх зобов'язань. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди (постанова Верховного Суду України від 09.12.2014 у справі N 3-188гс14).

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Втім, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) не доведена реальність понесених збитків, тієї обставини, що збитки позивача за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) не є абстрактними та не доведено, що позивач за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) міг і повинен був отримати доходи, і тільки неправомірні дії відповідачів-1,-2 за первісним позовом (позивачів-1,-2 за зустрічним позовом) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 22, 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 03035, АДРЕСА_1) звільнити нежитлові приміщення №63, №66, загальною площею 251,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Меролекс і К (код ЄДРПОУ 38981276, 03055, м. Київ, вул. В.Липківського, буд. 13, кв. 57) звільнити нежитлові приміщення №63, №66, загальною площею 251,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

4. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 03035, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал (код ЄДРПОУ 22868414, 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 67) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Меролекс і К (код ЄДРПОУ 38981276, 03055, м. Київ, вул. В.Липківського, буд. 13, кв. 57) на користь Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал (код ЄДРПОУ 22868414, 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 67) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

7. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Дата підписання рішення

13.02.2017

Суддя Спичак О.М.