Ухвала

від 20.02.2017 по справі 4/949-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 лютого 2017 року Справа № 4/949-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Хмельницької області 22.09.2016 Рівненського апеляційного господарського суду 07.12.2016 за скаргою на дії Державного агентства резерву України Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі Господарського суду№ 4/949-10 Хмельницької області за позовомДержавного агентства резерву України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне товариство" про зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 4/949-10.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги, дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником.

Водночас, касаційна скарга Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не підписана взагалі , про що канцелярією Рівненського апеляційного господарського суду 28.12.2016 складено акт.

Наведене відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України є підставою для неприйняття касаційної скарги до розгляду та її повернення.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір", у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору (стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити , розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Згідно із ст. 111 8 ГПК України касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 107 цього Кодексу, розглядається протягом одного місяця , а у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 107 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України .

У свою чергу, скаржник не надав будь - яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду касаційної скарги до прийняття постанови у справі .

За таких обставин клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2016 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 4/949-10 задоволенню не підлягає.

Наведене є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.

Керуючись ст. ст. 86, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 4/949-10.

2. Не приймати до розгляду та повернути Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2016 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 4/949-10.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА В.І. КАРТЕРЕ