Ухвала

від 09.06.2017 по справі 4/949-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"09" червня 2017 р.Справа № 4/949-10

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Магера В.В.,

розглянувши заяву про зміну способу виконання рішення у справі

За позовом Державного агентства резерву України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне товариство» , с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області

про зобов`язання повернути матеріальні цінності цукор-пісок в кількості 2 875 тонн та стягнення 17 988 782,45 грн. штрафних санкцій

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

від прокуратури: ОСОБА_1 - згідно службового посвідчення №029350 від 01.10.2014 року

Суть спору : Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №4/949-10 від 31.07.2015р. позовні вимоги Державного агентства резерву України м. Київ задоволено повністю. Вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю „Аграрне товариство» , с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області повернути на користь Державного агентства резерву України, м. Київ матеріальні цінності цукор-пісок вартістю 14806250,00 грн. в кількості 2875 тонн. Стягнуто 17988782,45 грн. штрафних санкцій. Також стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне товариство» , с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

01.06.2017р. на адресу господарського суду Хмельницької області від Державного агентства резерву України надійшла заява про зміну способу виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 31.07.2015р. у справі №4/949-10.

Відповідно до поданої заяви, заявник - Державне агентство резерву України просить змінити спосіб виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 31.07.2015р. у справі №4/949-10, зобов'язавши ТОВ «Аграрне товариство» сплатити (відшкодувати) вартість матеріальних цінностей цукор-пісок у розмірі 14806250,00 грн. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що заявами Держрезерву від 25.12.2015 року №4147/0/4-15 та №4148/0/4-15 накази на виконання вказаного судового рішення надіслано для виконання до відділу державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби МЮ України. Постановою відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області повернуто судовий наказ у зв'язку з тим, що все нерухоме майно, що підлягає поверненню згідно рішення суду, не виявлено.

Станом на 24.05.2016 року рішення суду не виконано.

Наголошує, що у ТОВ "Аграрне товариство" відсутня продукція в натурі, яка підлягає поверненню. Тому вважає, що наведені обставини унеможливлюють виконання зазначеного рішення у спосіб, визначений судом, а саме - повернення матеріальних цінностей державного резерву.

З огляду на вищенаведене, просить суд змінити спосіб виконання судового рішення від 31.07.2015 року у справі №4/949-10, зокрема, стягнути з відповідача вартість матеріальних цінностей в розмірі 14806250,00 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2017 року вказана заява призначена до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2017 року.

Сторони не скористалися правом участі своїх представників в даному судовому розгляді. Будь яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслали.

Прокурор у засідання суду 09.06.2017 року з'явився. Заяву Державного агентства резерву України про зміну способу виконання рішення суду підтримав, наполягав на її задоволенні.

Суд, розглянувши матеріали заяви, заслухавши доводи учасників судового розгляду, приходить до таких висновків.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ч. 4 ст.13, ч.1 ст.55, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України).

Згідно із ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно зі ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Примусове виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч.1 ст.116 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №4/949-10 від 31.07.2015р. позовні вимоги Державного агентства резерву України м. Київ задоволено повністю, вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю „Аграрне товариство» , с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області повернути на користь Державного агентства резерву України, м. Київ матеріальні цінності цукор-пісок вартістю 14806250,00 грн. в кількості 2875 тонн. Стягнуто 17 988 782,45 грн. штрафних санкцій. Також стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне товариство» , с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

Рішення суду від 31.07.2015 року у справі №4/949-10 набрало законної сили. 14.08.2015 року. На виконання даного рішення видано відповідні судові накази.

Згідно із ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказана норма кореспондується із приписами ч.1 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Судом зважається на те, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками (п.7.1.3 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. №9).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови).

У пункті 7.4 вищевказаної Постанови зазначено, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

З аналізу вищезазначеного слідує, що зміна способу виконання рішення з майнової форми виконання на грошову можлива за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі, що може засвідчуватися державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна).

Пунктом 6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт (ч.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження").

При розгляді поданої заяви судом встановлено, що згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 05.04.2017р. у виконавчому провадженні №53476976, за місцезнаходженням боржника, вказаного у наказі господарського суду Хмельницької області №4/949-10 від 14.08.2015 року, знаходиться ТОВ "Україна 2001". При цьому майно, що підлягає поверненню, на території ТОВ "Україна 2001" не виявлено.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність обставин, що роблять неможливим виконання рішення суду від 31.07.2015 року у справі №4/949-10 встановленим способом, а саме: шляхом повернення на користь Державного агентства резерву України, м. Київ матеріальних цінностей цукор-пісок вартістю 14806250,00 грн. в кількості 2875 тонн.

Пунктом 7.4 Постанови передбачено, що при зміні способу виконання рішення господарський суд повинен виходити із вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Оскільки у рішенні господарського суду від 31.07.2015р. у справі №4/949-10 встановлено, що майно, яке належить передати позивачу, оцінюється у розмірі 14 806 250,00 грн., суд вважає вказану суму обґрунтованою.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що державним виконавцем встановлено відсутність у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, суд вважає за можливе задовольнити заяву Державного агентства резерву України про зміну способу виконання рішення суду від 31.07.2015 року у справі №4/949-10.

Керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, СУД-

УХВАЛИВ:

Заяву Державного агентства резерву України, м. Київ про зміну способу виконання рішення суду від 31.07.2015 року у справі №4/949-10 задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 31.07.2015 року у справі №4/949-10 наступним чином:

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне товариство» , с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області (вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 32270884) на користь Державного агентства резерву України, м. Київ (вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) 14 806 250,00 грн. (чотирнадцять мільйонів вісімсот шість тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 коп.) вартості 2875 тонн цукру-піску.

Видати наказ.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (вул. Пушкінська, 28, м. Київ, 01601) ; 3 - відповідачу (вул. Заводська, 1, с. Клубівка, Ізяславський р-н, Хмельницька обл., 30350); 5- Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ( вул.Тернопільська, 13/2, м.Хмельницький, 29000).

Всім рекомендованим.