Рішення

від 07.02.2017 по справі 905/230/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2017                      Справа № 905/230/16                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді ОгороднікД.М., суддів Шилової О.М., Курило Г.Є., розглянувши матеріали

за первісним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Груп"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма"Мега- Мет"машинобудівний завод”

про за зустрічним позовом до про представники сторін: від позивача за первісним позовом: від відповідача за первісним позовом: від позивача за зустрічним позовом: від відповідача за зустрічним позовом:

стягнення 6051850,69грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма"Мега- Мет"машинобудівний завод ” Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Груп" стягнення 889914,12 грн. не з’явився; ОСОБА_1 – представник за довіреністю; ОСОБА_1 – представник за довіреністю; не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Груп” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Мега-Мет” про стягнення основного боргу у розмірі 2708417,56грн., штрафів за договором у розмірі 2898006,79грн., 3% річних у розмірі 629896,30грн., інфляційних втрат у розмірі 4391907,43грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №30/04/12-1 від 30.04.2012 в частині поставки товару на усю суму попередньої оплати.

На підтвердження позовних вимог, позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії: договору №30/04/12 – 1 від 30.04.2012 з додатком, додаткової угоди від 30.11.2012, журналу – ордеру по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за період з 01.04.2012 по 31.05.2014.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.03.2016 строк розгляду справи продовжено на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

25.03.2016 позивач звернувся до господарського суду Донецької області із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 2708417,56грн., пеню у розмірі 2478202,06грн., штраф 30% у розмірі 812525,27грн., 3% річних у розмірі 40626,26грн., інфляційні втрати у розмірі 12079,54грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, судом прийнята до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог.

Подальший розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2708417,56грн., пені у розмірі 2478202,06грн., штрафу 30% у розмірі 812525,27грн., 3% річних у розмірі 40626,26грн., інфляційні втрати у розмірі 12079,54грн.

Відповідач за первісним позовом проти заявлених вимог заперечив у повному обсягу. Відповідач вказує на відсутність будь – яких належних та допустимих доказів наявності заборгованості відповідача, натомість матеріали справи містять докази поставки товару. З детального аналізу документальних доказів, які містяться в матеріалах справи, чітко видно, виконання взятих на себе договірних зобов’язань виключно ТОВ « Виробничо – комерційна фірма «МЕГА - МЕТ». Таким документальним підтвердженням є видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання – передачі, залізничні накладні, які свідчать про поставку товару. Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом основну суму заборгованості. Водночас, в матеріалах справи наявні документальні докази, які підтверджують поставку товару відповідачем на користь позивача на суму, яка значно перевищує суму заявлених первісних позовних вимог, отже не може існувати борг у відповідача перед позивачем. Окрім того, позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження здійснення оплати товару по договору №30/04/12 – 1 від 30.04.2012. Також, з документів, наданих позивачем за первісним позовом вбачається, що останні кошти у розмірі 3450000,00грн. оплачувалися – 26.12.2012. Відповідно до п.3.3 Договору поставка має бути здійснена в повному обсягу впродовж 7 днів з моменту отримання попередньої оплати. Відповідно до п.4.3 Договору попередня оплата має бути повернута впродовж 3 днів з моменту закінчення строку у який мала бути здійснена поставка. Таким чином, ґрунтуючись на твердженнях самого позивача строк виконання зобов’язання щодо повернення попередньої оплати настав ще 05.01.2013. Тому відповідач заявляє клопотання про застосування строку позовної давності. Крім того, позовну давність потрібно застосовувати до нарахування штрафу у розмірі 30% тривалістю в один рік, тобто позовна давність пропущена ще у 2014 році. За своєю суттю обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можно розцінювати як грошове забов’язання в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

В судових засіданнях 17.03.2016 та 19.04.2016, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошувалася перерва.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів у сторін розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/342 від 30.03.2016 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/230/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ від 30.03.2016, справу №905/230/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді ОгороднікД.М., суддів Ніколаєвої Л.В., Шилової О.М.

У зв'язку з суперечливими поясненнями представників сторін та необхідністю встановлення дійсних обставин щодо виконання сторонами договору, судом ухвалами від 17.05.2016 по справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, обов'язок щодо оплати експертизи покладено на позивача, провадження у справі зупинено.

Супровідним листом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.08.2016 справу надіслано до господарського суду Донецької області у зв’язку зі зняттям з виконання проведення судової – економічної експертизи №684 на підставі факту не оплати Товариством з обмеженою відповідальністю “Мастер Груп” вартості судової – економічної експертизи №684.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2016 провадження у справі поновлено, у зв’язку з поверненням матеріалів справи на адресу господарського суду Донецької області.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/993 від 16.09.2016 відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/230/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ від 16.09.2016, справу №905/230/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Огороднік Д.М., суддів Філімонової О.Ю., Шилової О.М. Отже, розгляд справи №905/230/16 почався заново.

11.10.2016 до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма"Мега- Мет" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Груп” заборгованості у розмірі 889914,12грн. за договором №30/04/12-1 від 30.04.2012, яка складається з основного боргу у розмірі 785972,01грн., пені у розмірі 53639,90грн., 3% річних у розмірі 23579,16грн., інфляційних втрат у розмірі 26723,05грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Масте Груп” не виконало у повному обсягу свого обов’язку щодо оплати вартості отриманого товару по договору №30/04/12-1 від 30.04.2012.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.10.2016 вказану зустрічну позовну заяву прийнято до сумісного розгляду разом з первісним позовом.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 11.10.2016 зупинено провадження по справі та призначено судову економічну експертизу. Матеріали справи надіслані до Донецького науково – дослідного інституту судових експертиз.

Супровідним листом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.12.2016 справу надіслано до господарського суду Донецької області у зв’язку з закінченням проведенням судової економічної експертизи та наданням висновку експерта №1669/1806 від 05.12.2016.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/31 від 17.01.2017 відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області на підставі доповідної головуючого судді ОгороднікД.М. призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/230/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ від 17.01.2017, справу №905/230/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Огороднік Д.М., суддів Курило Г.Є., Шилової О.М.

Ухвалою господарського суду донецької області від 17.01.2017 поновлено провадження та призначено справу до розгляду.

Позивач за первісним позовом відзив на зустрічний позов не надав, письмових пояснень з урахуванням висновку судової економічної експертизи не надав. 30.01.2017, через канцелярію суду, подав клопотання про призначення у справі технічної експертизи документів, а саме видаткових накладних №РН-021 від 28.02.2013 на суму 455426,94грн., №РН-133 від 31.03.2013 на суму 2277071,39грн., №РН-135 від 31.03.2013 на суму 762891.23грн., яку доручити Донецькому науково-дослідному институту судових експертиз. На вирішення експерта, позивач за первісним позовом просить поставити наступні питання: Чи мають вказані документи ознаки підроблення? Чи чиконана друкована частина вказаних вище документів раніше за відбиток факсиміле підпису директора ТОВ “Мастер Груп” ОСОБА_2? Чи можливо встановити, що друкована частина вказаних вище документів роздрукована на папері, на якому вже був зроблений відбиток факсиміле підпису директора ТОВ “Мастер Груп” ОСОБА_2?

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що представники позивача неодноразово наполягали на тому, що між сторонами не було врегульовано використання факсиміле під час складання та оформлення первинної документації за договором №30/04/12-1, а за звичаями ділового обороту у 2012-2013 роках використання факсиміле допускалось виключно за погодженням між сторонами за кожним окремим правочином.

У той же час вже працював й інший звичай ділового обороту, що характеризувався деякими властивостями подвійного оформлення первинних документів. Так, зазвичай на підприємствах із великими обсягами первинної документації (до яких можна віднести і відповідача, і позивача) перший керівник (директор) у випадку, коли він вимушений підписувати первинні документи (а у даному випадку він дійсно вимушений підписувати документи особисто навіть із власними постачальниками, коли остаточним споживачем товару є металургійні мідприємства групи “МЕТІНВЕСТ” ) зазвичай підписує тільки екземплряр контрагента, а на екземплярові документа, що залишається — проставляється факсиміле.

У даній справі розрахункові накладні, згадувані експертом у висновку судової економічної експертизи №1669/1806, а саме №РН-021 від 28.02.2013 на суму 455426,94грн., №РН-133 від 31.03.2013 на суму 2277071,39грн., №РН-135 від 31.03.2013 на суму 762891.23грн. надані відповідачем, і судом було встановлено, що всі вони підписані з обох за допомогою факсимільє. Проте оформлення документації у такий спосіб виключалося з боку ТОВ «Мастер Груп». Таким чином, позивач за первісним позом стверджує про відсутність власне підпису директора ТОВ «Мастер Груп» на цих документах, та вказує на правильність розрахунків при зменшенні позовних вимог за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення клопотання позивача та вказує на те, що жодною із сторін не заперечується те, що на спірних видаткових накладних міститься факсимільне відтворення підписів сторін.

Згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

При цьому, в силу ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Дослідивши усі обставини справи та вислухавши представників сторін, суд відмовляє у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Представники позивача та відповідача клопотань щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

По первісному позову.

30.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер Груп" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-Мет" (продавець, відповідач) підписаний договір №30/04/12-1 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору продавець зобов'язаний поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів, у відповідності до ДСТУ 4121-2002, у подальшому товар.

Асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума кожної поставки визначаються по узгодженню сторін та вказуються в накладних (п.1.2. Договору).

Сума Договору складає загальну суму вартості всіх партій металобрухту по договору(п.1.3довору).

Відповідно до п.2.1. Договору ціна товару вказується в накладних. Ціна товару визначається з урахуванням умов поставки, передбачених договором. При поставці автотранспортом ціна включає вартість доставки та формується по даті, вказаній в ф.19. При доставці товару залізничним транспортом ціна не включає вартість доставки(п.2.2. Договору).

Поставка товару здійснюється продавцем залізничним або автомобільним транспортом. Базис поставки- умови СРТ відповідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. При поставці автомобільним транспортом умови поставки- DDP відповідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року(п.3.1. Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що у випадку розрахунку товару шляхом здійснення передоплати, продавець зобов’язаний поставити товар протягом семи календарних днів з моменту отримання передоплати. Товар повинен бути поставлений на суму отриманої передоплати.

Згідно з п.3.5 Договору разом з товаром продавець надає покупцю наступні документи: накладну на партію товару; залізничну накладну; копію сертифікату якості відправника (на кожний вагон, машину); копію сертифікату вибухонебезпечності (на кожний вагон, машину); копію сертифікату на радіаційну чистоту або протоколу радіаційного обстеження (на кожний вагон, машину).

Відповідно до п.3.6. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі між продавцем та покупцем, складеного на основі даних, відображених у формі 69 або формі 19 металургійного комбінату або заводу.

Згідно п.4.1. Договору платежі здійснюються у валюті України наступним чином:

-80% вартості товару, відправленого відповідно до залізничної накладної, протягом наступних семи календарних днів після надання продавцем залізничної накладної шляхом факсимільного зв'язку;

-20% вартості товару, по факту складення акта прийому-передачі та після надання документів, вказаних в п.3.5. договору. Наведені документи вручаються представнику покупця під розписку або висилаються поштою з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.4.2. Договору в розрахунках між сторонами допускається передоплата. Датою отримання передоплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. У випадку не поставки товару, продавцем у строки, визначені в п.3.3. Договору продавець зобов'язаний повернути покупцю суму отриманої попередньої оплати протягом трьох календарних днів з моменту закінчення строку, протягом якого повинна була здійснитися поставка товару(п.4.3. договору).

Згідно п.4.4. договору сторони щомісячно здійснюють звірку поставок та платежів, після якої протягом місяця, наступного за поставками, здійснюються остаточні розрахунки за поставлений товар.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи.

30.11.2012 між сторонами підписано додаткову угоду до договору, відповідно до умов якої строк дії Договору продовжено до 31.12.2013.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору №30/04/12-1 позивач за первісним позовом здійснив перерахунок коштів в якості передоплати за товар, на розрахунковий рахунок відповідача за первісним позовом, про що свідчать платіжні доручення на загальну суму 35410000,00грн, надані 11.03.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер-Груп" до матеріалів справи, а саме: платіжне доручення №77 від 14.05.2012 на суму 1080000,00грн.; платіжне доручення №79 від 15.05.2012 на суму 220000,00грн.; платіжне доручення №83 від 15.05.2012 на суму 3000000,00грн.; платіжне доручення №211 від 01.06.2012 на суму 20000,00грн.; платіжне доручення №348 від 02.07.2012 на суму 3000000,00грн.; платіжне доручення №402 від 09.07.2012 на суму 1000000,00грн.; платіжне доручення №431 від 12.07.2012 на суму 1500000,00грн.; платіжне доручення №421 від 11.07.2012 на суму 2000000,00грн.; платіжне доручення №406 від 09.07.2012 на суму 900000,00грн.; платіжне доручення №461 від 17.07.2012 на суму 3500000,00грн.; платіжне доручення №501 від 24.07.2012 на суму 2900000,00гн.; платіжне доручення №1016 від 30.10.2012 на суму 2780000,00грн.; платіжне доручення №1043 від 01.11.2012 на суму 1500000,00грн.; платіжне доручення №1047 від 02.11.2012 на суму 1900000,00грн.; платіжне доручення №1058 від 05.11.2012 на суму 11000,00грн.; платіжне доручення №1065 від 06.11.2012 на суму 14000,00грн.; платіжне доручення №1072 від 07.11.2012 на суму 3700000,00грн.; платіжне доручення №1090 від 09.11.2012 на суму 950000,00грн.; платіжне доручення №1103 від 12.11.2012 на суму 700000,00грн.; платіжне доручення №1131 від 20.11.2012 на суму 1200000,00грн.; платіжне доручення №1263 від 13.12.2012 на суму 30000,00грн.; платіжне доручення №1233 від 10.12.2012 на суму 15000,00грн.; платіжне доручення №1332 від 26.12.2012 на суму 3450000,00грн.; платіжне доручення №1383 від 11.01.2013 на суму 40000,00грн.

Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом здійснив поставку товару не в повному обсягу, а саме на суму 32480582,45грн., що підтверджується наступними видатковими накладними : № РН-0000001 від 31.05.2012 на суму 1974787,42 грн.; № РН-0000002 від 30.06.2012 на суму 10979735,34грн.; № РН-0000003 від 12.07.2012 на суму 2 992 617,98грн.; № РН-0000007 від 30.11.2012 на суму 8 010,00 грн.; № РН-0000011 від 30.11.2012 на суму 7 798 952,41 грн.; №РН-0000010 від 31.12.2012 на суму 8134815,50 грн.; № РН-0000011 від 31.01.2013 на суму 591663,80 грн..

Окрім того, відповідач за первісним позовом здійснив повернення коштів на рахунок позивача за первісним позовом на загальну суму 221000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 13.03.2013 №374, від 07.12.2012 №124, від 15.11.2012 № 84, №82, від 12.07.2012 №18.

На підтвердження здійснення поставки тоовару по договору 30/04/12-1, позивач за первісним позовом також надає залізничні накладні, акти приймання- передачі, які залучені до матеріалів справи. Хоча згідно пояснень представників сторін, документи, що підтверджують виконання договору, частково є втраченими, як з боку позивача так і з боку відповідача, у зв’язку з вимушеним переїздом через форс-мажорні обставини.

Отже, за твердженням позивача за первісним позовом, у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість перед ним за недопоставку товару на суму 2708417,56грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 611, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Отже, з урахуванням вищевикладених обставин справи, згідно з вказаними нормами закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов'язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом з вимогою про повернення передоплати відповідачем за первісним позовом не звертався.

Разом з тим, судом враховується те, що п. 4.2. Договору передбачено, що у випадку не поставки товару, продавцем у строки, визначені в п.3.3. Договору продавець зобов'язаний повернути покупцю суму отриманої попередньої оплати протягом трьох календарних днів з моменту закінчення строку, протягом якого повинна була здійснитися поставка товару.

Відповідач за первісним позовом не погоджується з доводами позивача за первісним позовом та посилається на відсутність заборгованості перед позивачем, на підтвердження своїх доводів надає додаткові видаткові накладні, які не надані позивачем за первісним позовом, а саме від 28.02.2013 №РН-00000021 на суму 455426,94 грн., від 31.03.2013 №РН-0000133 на суму 2276071,39 грн., від 31.03.2013 №РН-0000135 на суму 762891,23 грн..

У ході розгляду справи, судом неодноразово з’ясовувалась можливість сторін надати додаткові документи бухгалтерського та податкового обліку для підтвердження їх доводів.

Надані позивачем та відповідачем документи суперечливі, докази суперечать наданим поясненням щодо порядку та розміру виконання сторонами договору№30/04/12-1.

Сторонами не виконані вимоги суду щодо здійснення розрахунку сум поставок відображених у видаткових накладних (по кожній накладній окремо) в розрізі сум, відображених у актах приймання-передачі та залізничних накладних. Надані сторонами акти приймання -передачі металопродукції та залізничні накладні свідчать про те, що виконання договору №30/04/12/1 здійснювалось як за рахунок третіх осіб так і на користь третіх осіб. Тобто, оскільки поставка металопродукції здійснювалась автомобільним та залізничним транспортом із залученням третіх осіб, а саме із залученням інших постачальників та покупців, та враховуючи те, що стан розрахунків та поставки по договору №30/04/12-1 повністю не співпадає у позивача та відповідача, необхідним є встановлення дійсного розміру виконання сторонами своїх зобов‘язань по договору, як грошових так і щодо поставки продукції на підставі первинних документів, а саме актів приймання-передачі у формі 69 або формі 19 та залізничних накладних, видаткових накладних, виписок з банківських рахунків, а також встановлення відображення в бухгалтерському та податковому обліку сторонами виконання вказаного договору.

Оскільки розрахунок стану виконання договору №30/04/12-1 та відображення його виконання у бухгалтерському та податковому обліку є складним, а суд не володіє спеціальними бухгалтерськими, фінансовими знаннями для перевірки вказаних вище обставин, тому ухвалою господарського суду Донецької області від 11.10.2016 призначено судову економічну експертизу.

На вирішення експерту були поставлені наступні питання:

1. На яку суму підтверджується бухгалтерськими та первинними документами документально виконання Товариством з обмеженою відповідальності “Мастер Груп” грошових зобов‘язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Мега-Мет” по договору №30/04/12-1?;

2. На яку суму підтверджується бухгалтерськими та первинними документами документально виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Мега-Мет” зобов‘язань з поставки продукції Товариству з обмеженою відповідальності “Мастер Груп” по договору №30/04/12-1?;

3. Чи підтверджується документально відображення в бухгалтерському та податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Груп” (з визначенням на яку суму, в якому періоді) господарських операцій по виконанню договору №30/04/12 ?;

4. Чи підтверджується документально відображення в бухгалтерському та податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма” (з визначенням на яку суму, в якому періоді) господарських операцій по виконанню договору №30/04/12 ?

5. Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості, наданий Товариством з обмеженою відповідальністю “Мастер Груп” у заяві про зменшення позовних вимог (вх. в суду 25.03.2016), а саме у розмірі 2708417,56грн. первинним документам ?

14.12.2016 на адресу господарського суду Донецької області від Донецького науково – дослідного інституту судових експертиз повернулися матеріали справи №905/230/16 разом з висновком судової економічної експертизи №1669/1806.

Висновком судової економічної експертизи №1669/1806 від 05.12.2016 встановлено наступне:

По першому питанню: документально обґрунтовується виконання Товариством з обмеженою відповідальності «Мастер Груп» грошових зобов’язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Мега-Мет» по договору №30/04/12-1 від 30.04.2012, а саме перерахування грошових коштів, з урахуванням поверненої попередньо: оплати, в загальній сумі 35189000,00грн.

По другому питанню: в обсязі наданих документів, у зв’язку з розбіжностями у первинних документах бухгалтерського обліку та облікових регістрах, наданих на дослідження ТОВ «ОСОБА_3 та ТОВ «ВКФ «Мега-Мет», виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мега-Мет» зобов’язань з поставки продукції Товариству з обмеженою відповідальності «Мастер Груп» по договору №30/04/12-1 від 30.04.2012 підтверджується:

-за даними ТОВ «Мастер Груп» в загальній сумі 32 480 582,45грн.;

-за даними ТОВ «ВКФ «Мега-Мет» в загальній сумі 35 974 972,01грн.

Розбіжності щодо суми реалізованих (поставлених) та оприбуткованих ТМЦ за видатковими накладними у бік зменшення у регістрах ТОВ «Мастер Груп» на загальну суму 3494389,56грн. виникли внаслідок неврахування ТОВ «Мастер Груп» накладних № РН-021 від 28.02.2013 на суму 455426,94грн., № РН-133 від 31.03.2013 на суму 2276071,39грн.. №РН-135 від 31.03.2013 на суму 762891,23грн.

По третьому питанню: в обсязі наданих документів, в облікових регістрах ТОВ «Мастер Груп» за період з 01.01.2012 по 31.03.2016 по контрагенту ТОВ ВКФ «Мега-Мет», за договором № 30/04/12-1 від 30.04.2012, відображено:

1)загальна сума перерахованих грошових коштів - 35410000,00грн.;

- повернуто ТОВ ВКФ «Мега-Мет» грошових коштів - 221000,00грн.;

2)загальна сума перерахованих грошових коштів, з урахуванням поверненої попередньо оплати - 35 189 000,00грн.;

3)загальна сума отриманих та оприбуткованих ТМЦ на рахунок 28 «Товари» складі 32 480 582,45грн.;

4)сальдо за розрахунками станом на 31.03.2016 - дебіторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» ТОВ ВКФ «Мега-Мет» перед ТОВ «Мастер Груп» у сумі 2708417,55грн.

По четвертому питанню: в обсязі наданих документів, в облікових регістрах ТОВ «ПКФ Мега - Мет» за період з 01.01.2012 по 31.03.2016 по контрагенту ТОВ «Мастер Груп», за договором №30/04/12 – 1 від 30.04.2012, відображено:

1)          загальна сума отриманих грошових коштів – 35410000,00грн.;

2)          повернуто ТОВ «ВКФ Мега - Мет» грошових коштів – 221000,00грн.;

3)загальна сума отриманих грошових коштів з урахуванням поверненої попередньої оплати – 35189000,00грн.;

4) загальна сума реалізованих (поставлених) ТМЦ за рахунком 70 «Доходи від реалізації» складає 35974972,01грн.

5) сальдо за розрахунками станом на 31.03.2016 – дебіторська заборгованість по рахунку 362 «Розрахунки з покупцями» ТОВ «Мастер Груп» перед ТОВ «ВКФ «Мнга – Мет» у сумі 785972,01грн.

По п’ятому питанню: в обсязі наданих документів, наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості, наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер Груп» у заяві про зменшення позовних вимог, а саме у розмірі 2708417,56грн., відповідає первинним документам:

-за даними ТОВ «Мастер Груп» в загальній сумі 2708417,55грн.;

-за даними ТОВ «ВКФ «Мега-Мет» не відповідає первинним документам;

Розбіжності виникли внаслідок не врахування ТОВ «Мастер Груп» видаткових накладних на загальну суму 3494389,56грн., в т.ч. №РН – 021 від 28.02.2013 на суму 455426,94грн., №РН – 133 від 31.03.2013 на суму 2276071,39грн., №РН – 135 від 31.03.2013 на суму 762891,23грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши висновок судової економічної експертизи №1669/1806 від 05.12.2016, суд вважає вказаний висновок узгодженим між дослідницькою частиною та підсумковими висновками експертизи, узгодженим з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи та визнає його повним і обґрунтованим, тому суд приймає такий висновок у якості доказу по справі.

Відповідно до матеріалів справи та враховуючи пояснення сторін, висновок судової економічної експертизи суд встановив, що між сторонами відсутній спір щодо розміру перерахованих позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом коштів на виконання договору №30/04/12-1, спір між сторонами стосується тільки розміру здійснених відповідачем за первісним позовом поставок на виконання цього ж договору, а саме позивачем за первісним позовом при здійсненні заборгованості не врахована поставка товару здійснена відповідачем за первісним позовом, що підтверджується видатковими накладними від 28.02.2013 №РН-00000021 на суму 455426,94 грн., від 31.03.2013 №РН-0000133 на суму 2276071,39 грн., від 31.03.2013 №РН-0000135 на суму 762891,23 грн., на загальну суму 3494389,56грн.

Позивач за первісним позовом у своєму клопотанні про призначення технічної експертизи висловив думку про те, що видаткові накладні від 28.02.2013 №РН-00000021 на суму 455426,94 грн., від 31.03.2013 №РН-0000133 на суму 2276071,39 грн., від 31.03.2013 №РН-0000135 на суму 762891,23 грн., на загальну суму 3494389,56грн., є підробними, оскільки підписані за допомогою факсимільного відтворення підпису уповноважених осіб з боку підприємств позивача та відповідача, отже позивач вважає, що текст видаткових накладних надрукований пізніше часу відтворення підпису за допомогою факсимільє.

Дослідивши оригінали наданих відповідачем за первинним позовом видаткових накладних від 28.02.2013 №РН-00000021 на суму 455426,94 грн., від 31.03.2013 №РН-0000133 на суму 2276071,39 грн., від 31.03.2013 №РН-0000135 на суму 762891,23 грн., на загальну суму 3494389,56грн., судом встановлено, що останні дійсно підписані як з боку підприємства позивача так і з боку підприємства відповідача за допомогою факсимільного кліше та скріплені печатками підприємств.

Судом при вирішенні данного спору враховується, що порядок оформлення первинних документів регулюється Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за №996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

У ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У зв'язку з цим у видатковій накладній варто вказувати посадових осіб, які її складають. Зазначення цих реквізитів дозволить у майбутньому визначити, чи мала право особа, що поставила факсимільний підпис на видатковій накладній, на вчинення таких дій.

Законом Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосування факсиміле для підпису первинних документів не передбачено. Зазначені документи підписуються особисто та/або із застосуванням електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Проте, відповідно до п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Має бути присутня угода сторін зі зразками власноручних підписів.

Відповідно до п. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Таким чином, у разі використання факсимільного підпису сторони повинні були або у Договорі або у додатковій угоді до Договору письмово узгодити можливість такого підпису.

Судом відзначається, що в тексті договору відсутні умови про можливість використання факсимільного підпису на первинних бухгалтерських документах.

Разом з тим, дослідивши видаткові накладні надані самим позоивачем за первісним позовом до матеріалів справи, судом встановлено, що майже всі видаткові накладні, у тому числі і ті, поставка по яким позивачем за первісним позовом визнається, окрім від 31.05.2012 №РН-0000001, підписані з боку позивача за первісним позовом за допомогою факсимільного відтворення підпису уповноваженого представника позивача. Отже, неодноразове систематичне використання позивачем за первісним позовом факсимільного підпису на видаткових накладних є своєрідною офертою з його боку на погодження такої умови документооббігу між сторонами. Відповідач за первісним позовом з його боку прийняв такі умови оформлення первинної бухгалтерської документації. За таких обставин, відбулось погодження між сторонами використання факсимільного підпису на первинних бухгалтерських документах. Окрім того, слід зауважити про те, що факсимільний підпис скріплений печаткою підприємтва позивача за первісним позовом, який не вказував не неправомірне використання печатки підприємства невстановленою особою, або особою з перевищенням повноважен, або про втрату печатки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При вирішенні данного спору, суд також враховує, що згідно умов договору, поставка товару повинна судпроводжуватись залізничними накладними, сертифакатами якості, вибухонебезпечності (на кожний вагон, машину), на радіаційну чистоту, актами приймання – передачі. Проте сторони не надали повного пакету документів, пояснюючи це їх втратою у зв’язку зі зміною офісу. Окрім того, сторони замість актів приймання – передачі, складення яких передбачалось умовами договору, надали до матеріалів справи видаткові накладні.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивачем за первісним позовом не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування отримання товару по видатковим накладаним від 28.02.2013 №РН-00000021 на суму 455426,94 грн., від 31.03.2013 №РН-0000133 на суму 2276071,39 грн., від 31.03.2013 №РН-0000135 на суму 762891,23 грн., то суд відхиляє припущення позивача за первісним позовом про можливість підробки вказаних видаткових накладних, а приходить до висновку, що накладні по формі оформлення відповідають тим умовам документооббігу, яка склались між сторонами при виконанні договору 30/04/12-1.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем за первісним позовом доведений факт поставки товару позивачу за первісним позовом на загальну суму 35974972,01грн. з урахуванням спірним накладних.

Отже, згідно матеріалів справи. позивачем за первісним позовом на виконання умов договору перераховано коштів, з урахуванням поверненої попередньо оплати на суму 35189000,00грн., а відповідачем за первісним позовом здійснено поставку товару на загальну суму 35974972,01грн.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні первісного позову в частині стягнення основного боргу у повному обсягу у зв’язку з його відсутністю.

Окрім того, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2478202,06грн., штраф у розмірі 812525,27грн., нараховані на підставі п. 7.2, п. 7.3 Договору.

Відповідно до п.7.2 Договору продавець у випадку просрочки поставки товару виплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від розміру передоплати, на яку не здійснена поставка товару, за кожний день прострочення поставки.

Згідно з п.7.3 Договору у випадку порушення продавцем строку повернення передоплати, передбаченої п.4.3 договору, продавець виплачує покупцю штраф у розмірі 30% від суми неповернутої передоплати.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом не доведено порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору, а саме в частині виконання зобов’язання з поставки товару та виконання зобов’язання з повернення попередньої оплати, то відповідно підстави нарахування та стягнення пені та штрафу відсутні. Отже, позовні вимоги про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом 3% річних у розмірі 40626,26грн., інфляційні втрати у розмірі 12079,54грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем за первісним позовом не доведено порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору, а саме зобов’язання з повернення попередньої оплати, то відповідно підстави нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні. Відсутні підстави нараховувати інфляційні витрат і 3% річних на зобов’язання відповідача за первісним позовом з поставки товару, оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає відповідні нарахування саме за порушення грошового зобов’язання.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання про застосування позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Груп».

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що з наданих позивачем документів, а саме журналів ордерів, відомостей по рахунку 361, вбачається, що в останнє позивачем за первісним позовом кошти у розмірі 3450000,00грн. сплачувалися – 26.12.2012. Відповідно до п.3.3 Договору поставка має бути здійснена в повному обсягу впродовж 7 днів з моменту отримання попередньої оплати. Відповідно до п.4.3 Договору попередня оплата має бути повернута впродовж 3 днів з моменту закінчення строку, у який мала бути здійснена поставка. Таким чином, ґрунтуючись на твердження самого позивача строк виконання зобов’язання щодо повернення попередньої оплати настав ще 05.01.2013.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема скорочена. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Отже, як роз’яснено в п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом встановлено що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду із заявленим первісним позовом не порушені, то суд відмовляє у задоволенні первісного позову у зв’язку з його необгрунтованістю, а не у зв’язку з спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом у повному обсягу.

По зустрічному позову.

Як вже було встановлено судом, 30.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер Груп" (покупець, відповідач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-Мет" (продавець, позивач за первісним позовом) підписаний договір №30/04/12-1 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору продавець зобов'язаний поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів, у відповідності до ДСТУ 4121-2002, у подальшому товар.

Асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума кожної поставки визначаються по узгодженню сторін та вказуються в накладних (п.1.2. Договору).

Сума Договору складає загальну суму вартості всіх партій металобрухту по договору(п.1.3довору).

Відповідно до п.2.1. Договору ціна товару вказується в накладних. Ціна товару визначається з урахуванням умов поставки, передбачених договором. При поставці автотранспортом ціна включає вартість доставки та формується по даті, вказаній в ф.19. При доставці товару залізничним транспортом ціна не включає вартість доставки(п.2.2. Договору).

Поставка товару здійснюється продавцем залізничним або автомобільним транспортом. Базис поставки- умови СРТ відповідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. При поставці автомобільним транспортом умови поставки- DDP відповідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року(п.3.1. Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що у випадку розрахунку товару шляхом здійснення передоплати, продавець зобов’язаний поставити товар протягом семи календарних днів з моменту отримання передоплати. Товар повинен бути поставлений на суму отриманої передоплати.

Згідно з п.3.5 Договору разом з товаром продавець надає покупцю наступні документи: накладну на партію товару; залізничну накладну; копію сертифікату якості відправника (на кожний вагон, машину); копію сертифікату вибухонебезпечності (на кожний вагон, машину); копію сертифікату на радіаційну чистоту або протоколу радіаційного обстеження (на кожний вагон, машину).

Відповідно до п.3.6. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі між продавцем та покупцем, складеного на основі даних, відображених у формі 69 або формі 19 металургійного комбінату або заводу.

Згідно п.4.1. Договору платежі здійснюються у валюті України наступним чином:

-80% вартості товару, відправленого відповідно до залізничної накладної, протягом наступних семи календарних днів після надання продавцем залізничної накладної шляхом факсимільного зв'язку;

-20% вартості товару, по факту складення акта прийому-передачі та після надання документів, вказаних в п.3.5. договору. Наведені документи вручаються представнику покупця під розписку або висилаються поштою з повідомленням про вручення.

У розрахунках між сторонами допускається передоплата (п. 4.2 договору).

Згідно п.4.4. договору сторони щомісячно здійснюють звірку поставок та платежів, після якої протягом місяця, наступного за поставками, здійснюються остаточні розрахунки за поставлений товар.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи.

30.11.2012 між сторонами підписана додаткова угода до Договору, відповідно до умов якої строк дії Договору продовжено до 31.12.2013.

Як встановлено судом вище, договір №30/04/12-1 за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МЕГА-МЕТ» здійснило поставку товару на загальну суму 35974972,01грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000001 від 31.05.2012 на суму 1974787,42 грн.; № РН-0000002 від 30.06.2012 на суму 10979735,34грн.; № РН-0000003 від 12.07.2012 на суму 2 992 617,98грн.; № РН-0000007 від 30.1 1.2012 на суму 8 010,00 грн.; № РН-0000011 від 30.11.2012 на суму 7 798 952,41 грн.; №РН-0000010 від 31.12.2012 на суму 8134815,50 грн.; № РН-0000011 від 31.01.2013 на суму 591663,80 грн.; № РН-0000021 від 28.02.2013 на суму 455426,94 грн.; № РН-0000133 від 31.03.2013 на суму 2276071,39 грн.; № РН-0000135 від 31.03.2013 на суму 762891,23 грн., які наявні в матеріалах справи.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти поставки товару по наступним видатковим накладним: № РН-0000021 від 28.02.2013 на суму 455426,94 грн.; № РН-0000133 від 31.03.2013 на суму 2276071,39 грн.; № РН-0000135 від 31.03.2013 на суму 762891,23 грн., оскільки відповідач має сумніви щодо дійсності вказаних накладних, оскільки вони підписані за допомогою факсимільного кліше.

При вирішенні зустрічного позову, судом враховуються ті обставини, які встановлені судом при вирішення первісного позову, а саме стосовно дійсності спірних видаткових накладних у зв’язку з їх підписом за допомогою факсимільє та враховуються вище викладені висновки судової економічної експертизи проведеної по цій справі.

Таким чином, при досліджненні матеріалів справи та дійсних відносин між сторонами, судом встановлено, що майже всі видаткові накладні, у тому числі і ті, поставка по яким відповіачем за зустррічним позовом визнається, окрім від 31.05.2012 №РН-0000001, підписані з боку відповідача за зустрічним позовом за допомогою факсимільного відтворення підпису уповноваженого представника відповідача. Отже, неодноразове систематичне використання відповідачем за зустрічним позовом факсимільного підпису на видаткових накладних є своєрідною офертою з його боку на погодження такої умови документооббігу між сторонами. Позивач за зустрічним позовом з його боку прийняв такі умови оформлення первинної бухгалтерської документації. За таких обставин, навіть за відсутності в тексті договору умови про можливість використання факсимільного підпису на первинних бухгалтерських документах, керуючись ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що фактичні дії сторін свідчать про те, що відбулось погодження між сторонами використання факсимільного підпису на первинних бухгалтерських документах. Окрім того, слід зауважити про те, що факсимільний підпис скріплений печаткою підприємтва позивача за первісним позовом, який не вказував на неправомірне використання печатки підприємства невстановленою особою, або особою з перевищенням повноважен, або про втрату печатки.

При вирішенні данного спору, суд також враховує, що згідно умов договору, поставка товару повинна судпроводжуватись залізничними накладними, сертифакатами якості, вибухонебезпечності (на кожний вагон, машину), на радіаційну чистоту, актами приймання – передачі. Проте сторони не надали повного пакету документів, пояснюючи це їх втратою у зв’язку зі зміною офісу. Окрім того, сторони замість актів приймання – передачі, складення яких передбачалось умовами договору, надали до матеріалів справи видаткові накладні.

У відповідності зі ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В матеріалах справи відсутні докази того, що поставлена згідно представлених накладних продукція відповідачем за зустрічним позовом не була прийнята.

За таких обставин, видаткові накладні, наявні в матеріалах справи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995, оскільки містять всі обов’язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача за зустрічним позовом обов’язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачем за зустрічним позовом не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування отримання від позивача за зустрічним позовом товару по видатковим накладаним від 28.02.2013 №РН-00000021 на суму 455426,94 грн., від 31.03.2013 №РН-0000133 на суму 2276071,39 грн., від 31.03.2013 №РН-0000135 на суму 762891,23 грн., то суд відхиляє припущення відповідача за зустрічним позовом про можливість підробки вказаних видаткових накладних, а приходить до висновку, що накладні по формі оформлення відповідають тим умовам документооббігу, яка склались між сторонами при виконанні договору 30/04/12-1.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом доведений факт поставки товару відповідачу за первісним позовом позовом на загальну суму 35974972,01грн. з урахуванням спірним накладних.

На виконання умов договору №30/04/12-1, відповідач за зустрічним позовом здійснив перерахунок коштів в якості передоплати за товар, на розрахунковий рахунок позивача, про що свідчать платіжні доручення на загальну суму 35410000,00грн, надані 11.03.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер-Груп" до матеріалів справи, а саме: платіжне доручення №77 від 14.05.2012; платіжне доручення №79 від 15.05.2012; платіжне доручення №83 від 15.05.2012; платіжне доручення №211 від 01.06.2012; платіжне доручення №348 від 02.07.2012; платіжне доручення №402 від 09.07.2012; платіжне доручення №431 від 12.07.2012; платіжне доручення №421 від 11.07.2012; платіжне доручення №406 від 09.07.2012; платіжне доручення №461 від 17.07.2012; платіжне доручення №501 від 24.07.2012; платіжне доручення №1016 від 30.10.2012; платіжне доручення №1043 від 01.11.2012; платіжне доручення №1047 від 02.11.2012; платіжне доручення №1058 від 05.11.2012; платіжне доручення №1065 від 06.11.2012; платіжне доручення №1072 від 07.11.2012; платіжне доручення №1090 від 09.11.2012; платіжне доручення №1103 від 12.11.2012; платіжне доручення №1131 від 20.11.2012; платіжне доручення №1263 від 13.12.2012; платіжне доручення №1233 від 10.12.2012; платіжне доручення №1332 від 26.12.2012; платіжне доручення №1383 від 11.01.2013.

Окрім того, позивач за зустрічним позовом здійснив повернення коштів на рахунок відповідача за зустрічним позовом на загальну суму 221000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 13.03.2013 №374, від 07.12.2012 №124, від 15.11.2012 № 84, №82, від 12.07.2012 №18.

Отже, судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом здійснено поставку товару на загальну суму 35974972,01грн., відповідачем за зустрічним позовом перераховано кошти, з урахуванням поверненої попередньо оплати на суму 35189000,00грн. Тобто, заборгованість відповідача за зустрічним позовом з виконання грошових зобов’язань по договору перед позивачем становить 785972,01 грн., яка повністю підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем за зустрічним позовом.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як передбачено п. 4.1 договору, остаточний розрахунок проводиться по факту складення акта прийому-передачі та після надання документів, вказаних в п.3.5. договору, які вручаються представнику покупця під розписку або висилаються поштою з повідомленням про вручення. Судом досліджулось при вирішенні первісного позову, що акти приймання – передачі, складення яких передбачено договором, сторонами не надані, надані тільки видаткові накладні на підтвердження приймання- передачі товару. Також сторонами не надані документи та докази їх передачі, передбачені п. 3.5 договору, відсутність останніх пояснються сторонами їх втратою. Судом враховується те, що поставка товару відбулась із залученням третіх осіб, перевезення товару здійснювалось автомобільним та залізничним транспортом.

Враховуючи те, що судом встановлено, що належними та допуситими доказами на підтвердження виконання позивачем за зустрічним позовом зобов’язання з поставки товару є наявні в матерілах справи видаткові накладні, то суд вважає, що остаточна оплата повинна здійснюватись, з урахуванням п. 4.1 договору по факту їх складання.

Згідно матеріалів справи остання поставка товару відповідно до видаткових накладних №РН-0000133, №РН-0000135, по яким обліковується заборгованість відбулася 31.03.2013, отже, оплата товару повинна бути здійснена 31.03.2013.

Станом на теперішній час, відповідач за зустрічним позовом заборгованості у розмірі 785972,01грн. не оплатив. За таких обставин, зустрічні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання, позивач за зустрінчим позовом нараховує пеню у розмірі 53639,90грн. за період з 30.05.2013 по 30.11.2013.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені позивача та визнано його арифметично не вірним, оскільки позивач за зустрічним позовом не вірно визначив початок періоду прострочення зобов’язання. Судом вже встановлювалося, що неоплаченим залишився товар на суму 785972,01грн., строк його оплати настав 31.03.2013, тобто період нарахування пені повинен починатися з 01.04.2013 до 01.10.2013.

За розрахунком суду пеня нараховується на суму 785972,01грн. за період з 30.05.2013 (дата визначена позивачем за зустрічним позовом) по 01.10.2013 (дата визначена судом) та становить 36843,78грн., яка підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом.

Окрім того, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача втрати від інфляції, які нараховує на суму за період з квітня 2013 року по березень 2014 року у розмірі 26723,05грн. та 3% річних, які нараховує за період з 01.04.2013 по 01.04.2014 у розмірі 23579,16грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача за зустрічним позовом та визнано його арифметично не вірним в частині кінцевої суми стягнення. Проте за розрахунком суду суми є арифметично більшими, тому суд, відповідно до приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України не виходить за межі позовних вимог за відсутності відповідної заяви, стягує з відповідача за зустрічним позовом 3% річних у розмірі 23579,16грн. та втрати від інфляції у розмірі 26723,05грн.

Беручи до уваги викладене, суд вважає зустрічні позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити повністю у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Груп” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Мега-Мет” про стягнення основного боргу у розмірі 2708417,56грн., пені у розмірі 2478202,06грн., штрафу 30% у розмірі 812525,27грн., 3% річних у розмірі 40626,26грн., інфляційних втрат у розмірі 12079,54грн.у задоволенні первісного позову у повному обсязі.

2. Частково задовольнити зустрічний позов .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Груп” (87548, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Леніна, буд.96, код ЄДРПОУ 32515829 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Мега-Мет” (04053, м.Київ, вул.Січових стрільців, буд. 37 – 41, 3, код ЄДРПОУ 32862111) основний борг у розмірі 785972(сімсот вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят дві)грн. 01коп., пеню у розмірі 36843(тридцять шість тисяч вісімсот сорок три)грн. 78коп., 3% річних у розмірі 23579(двадцять три тисячі п’ятсот сімдесят дев’ять)грн. 16коп., інфляційні втрати у розмірі 26723(двадцять шість тисяч сімсот двадцять три)грн. 05 коп., судовий збір у розмірі 13096(тринадцять тисяч дев’яносто шість)грн. 77коп.

4. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

5.Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Мега-Мет” (04053, м.Київ, вул.Січових стрільців, буд. 37 – 41, 3, код ЄДРПОУ 32862111) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0 (нуль)грн. 02коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата набрання рішенням законної сили 09.02.2017.

Головуючий суддя Д.М. Огороднік

Суддя О.М. Шилова

Суддя Г.Є. Курило