Рішення

від 20.02.2017 по справі 925/1064/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа № 925/1064/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Голосінською Н.М., за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний захист", с. Олександрівка, Маловисківський район, Кіровоградська область, до селянського фермерського господарства "Агросвіт", с. Грушківка, Кам'янський район, Черкаська область про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 153817,41 грн., у тому числі: перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу долара США 108208,66 грн., 6831,71 грн. пені, 19179,46 штраф 15 %, 9920,79, грн. 40 % річних, 1482,05 грн. 96 % річних, 8194,74 грн. втрат в наслідок інфляції за неналежне виконання зобов'язань по договору поставки № 38 від 17 березня 2014 року (далі - Договір № 38).

Представник позивача під час розгляду справи подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 152645,79 грн. в т.ч.:

- перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу долара США у розмірі 107037,04 грн.;

- 6831,71 грн. пені;

- 19179,46 грн. штраф 15%;

- 9920,79 грн. - 40% річних;

- 1482,05 грн. - 96% річних;

- 8194,74 грн. - втрати внаслідок інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач вчасно не виконав зобов'язань по розрахунках за засоби захисту рослин відповідно до умов, встановлених договором №38 від 17.03.2014 та додатковими договорами до нього, укладеними у 2014 році із врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати відповідно до графіків та по формулі, закріпленій в пунктах 2.1 і 2.2 Договору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 81700 грн. 37 коп. в якості суми курсової різниці (сума коригування вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей); 6831 грн. 71 коп. пені; 19179 грн. 46 коп. штраф 15%; 9920 грн. 79 коп. річних 40%; 1482 грн. 05 коп. річних 96%; 8194 грн. 74 коп. втрат внаслідок інфляції; 1910 грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 129219 грн. 15 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою від 05.10.2016 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Агросвіт» на рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 у справі №925/1064/15 залишив без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 залишив без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 07.12.2016 касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Агросвіт" задовольнив частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 у справі №925/1064/15 скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зменшення підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Відповідач у письмових відзивах на позов та його представники в судовому засіданні заявлені вимоги не визнали і просили у позові відмовити повністю.

Відповідач зазначив, що істотною умовою договору є вартість товару, узгоджена сторонами на день укладення основного та додаткових договорів.

Договір містить умову про можливість зміни вартості товару на умовах п. 2.2 договору, що є альтернативним порядком розрахунків, який застосовується виключно у випадку збільшення фактичного курсу долара США та за умови виставлення Продавцем рахунку-фактури, який Покупець зобов'язаний оплатити протягом 1 (одного) банківського дня (п.2.3 договору).

Графіком платежів згідно п. 2.1. договору та п. 3 додаткових договорів №№131/38. 220/38 та 276/38 встановлено дату кінцевої оплати товару 25 жовтня 2014 року. Додатковим договором №524/38 датою кінцевої оплати встановлено 25 вересня 2014 року.

Формула розрахунків за п.2.2. договору під елементом «А1» передбачає «вартість у гривнях одного долари США (ІІ8В) за фактичним курсом, що встановлений на дату кінцевої оплати відповідно до графіку закріпленого в п.2.1. цього договору» . Додаткові договори у п. 5 мають аналогічну умову.

Відповідач вважає, що договором передбачене використання курсу долара не на момент проведення фактичного грошового розрахунку чи виставлення рахунку, а на кінцеву дату, встановлену графіком, тобто 25 вересня 2014 року та 25 жовтня 2014 року, відповідно.

Застосування перерахунку можливе виключно на підставі довідки банку про фактичний курс долара США (а у випадку з додатковим договором № 220/38 потрібні докази щодо міжбанківського курсу) та з обов'язковим виставленням рахунку.

Відповідач зазначив, що продавець не надав доказів отримання в обслуговуючому банку довідки про фактичний курс долара США станом на 25 вересня 2014 року та 25 жовтня 2014 року, не надав доказів на підтвердження міжбанківського курсу долара США станом на 25 жовтня 2014 року, не надав доказів виставлення Покупцю рахунків станом на 25 вересня 2014 року та 25 жовтня 2014 року з вчиненням перерахунку вартості товару.

Покупець-відповідач, не отримавши інших рахунків, провів остаточні грошові розрахунки на підставі виставлених раніше рахунків №38 від 04.03.2014 №116 від 26.03.2014 №262 від 06.05.2014 №512 від 01.08.2014 при цьому сплатив повну вартість поставленою товару та вважає, що заборгованості перед позивачем не має.

Відповідач зауважив, що ще 18 грудня 2014 року продавець отримав від покупця повний грошовий розрахунок та лише 28 квітня 2015 року продавець надіслав рахунки зі зміною вартості поставленого товару без посилання в таких рахунках на курс долара США.

Відповідач посилаючись на норми ст.613 та ст.616 ЦК України вважає, що, відбулось прострочення кредитора передбачене ст.221 ГК України та ст.613 ЦК України, а також вимоги позивача не підтверджені належними доказами.

Застосування перерахунку можливе виключно на підставі довідки обслуговуючого позивача банку про фактичний курс долара США (а у випадку з додатковим договором № 220/38 - докази щодо міжбанківського курсу) та з обов'язковим виставленням рахунку-фактури, які необхідні відповідачу для виконання умов п.4.6 договору, за якими покупець зобов'язаний при перерахуванні грошових коштів на рахунок продавця в платіжному дорученні вказати номер і дату договору та рахунку-фактури на підставі якої проводиться таке перерахування, тим більше, що п. 5.6 договору встановлена відповідальність покупця за порушення умов передбачених п.4.6 договору.

Відповідач вважає, що продавець не надав доказів отримання в обслуговуючому банку довідки про фактичний курс долара США станом на 25 вересня 2014 року та 25 жовтня 2014 року, не надав доказів на підтвердження міжбанківського курсу долара США станом на 25 жовтня 2014 року, не надав доказів виставлення Покупцю рахунків-фактур станом на 25 вересня 2014 року та 25 жовтня 2014 року з вчиненням перерахунку вартості товару.

Покупець, не отримавши інших рахунків-фактур, з порушенням строків провів остаточні грошові розрахунки на підставі виставлених раніше рахунків-фактур № 38 від 04.03.2014р., №116 від 26.03.2014р., №262 від 06.05.2014р., №512 від 01.08.2014р., при цьому сплатив повну вартість поставленого товару відповідно до виставлених продавцем під час відвантаження товару рахунків-фактур та вважає, що заборгованості перед позивачем не має.

Рахунок-фактура (типова форма №868) є одним з документів бухгалтерського обліку (розрахунковий документ), що виписується постачальником на ім'я покупця на кожну партію відвантаженої (або підлягаючої відвантаженню за умовами попередньої оплати) продукції, а також за виконані роботи і послуги.

Рахунок-фактура виписується постачальником ТМЦ (робіт, послуг), у якому вказуються найменування, адреса і розрахункові рахунки постачальника і платника, а також розрахунок вартості, пред'явленої платнику для оплати: найменування, кількість, ціна і сума ТМЦ, інші платежі (послуги, податки, збори).

Відповідач вважає, що позивач був зобов'язаний у визначений строк (термін) у разі збільшення курсу долара США виставити відповідачу рахунок-фактуру за новою вартістю відвантаженого товару по номенклатурі з відображенням курсової різниці та вже сплаченої частки цієї вартості, для можливості здійснення відповідачем переоцінки товару за новою вартістю та корегування витрат, в тому числі і податкового кредиту, чого як зазналося вище позивач не зробив, тобто порушив взяте на себе зобов'язання, без виконання якого відповідач в силу умов договору не мав змоги виконати свої зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару.

Рахунок-фактура одночасно є документом, на підставі якого здійснюється приймання за кількістю і якістю ТМЦ, а також документом, на підставі якого здійснюється оплата покупцем поставлених ТМЦ.

Покупець не мав можливості дотриматися умов п.п.2.1- 2.3, 4.6 договору в частині розрахунків за отриманий товар з врахуванням курсу долара США, оскільки продавець не надав належних доказів про курс вказаної валюти в його обслуговуючому банку, а також на міжбанківській біржі, внаслідок чого продавець не міг виставити покупцю рахунків-фактур на оплату товару з відповідним перерахунком.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, як вважає відповідач, позивачем було порушено умови договору, у відповідача, з огляду на приписи ст. ст. 612. 613 ЦК України, не виникло обов'язку здійснювати оплату товару із застосуванням умов договору, викладених в п.п. 2.2, 2.3. Але відповідач, не дочекавшись виконання позивачем свого обов'язку, здійснив оплату поставленого товару позивачем за наявними у нього рахунками-фактурами , отриманими ним при відвантажені йому товару, чим виконав свої зобов'язання перед позивачем.

Разом з тим, представник відповідача подав до суду свій варіант розрахунку коригування вартості засобів захисту рослин, за яким сума курсової різниці, недоотриманої позивачем, складає 47551,33 грн.

Під час розгляду спору від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені до 683,17 грн. та зменшення розміру штрафу до 1917,95 грн.

Для з'ясування дійсного курсу купівлі/продажу долара США суд на час взаємовідносин сторін був вимушений неодноразово звертатися до установ банків.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази та розрахунки, а також матеріали, які надійшли від банківських установ, приходить до наступного.

Предметом спору є виконання відповідачем грошових зобов'язань по договору поставки засобів захисту рослин (далі - ЗЗР), поставляємих позивачем.

Статтею 712 параграфу 3 Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності визначені Главою 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Параграфом 1 Глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання матеріально-технічного постачання та збуту продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За приписами ст.ст. 265-267 ГК України: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.03.2014 за №38 сторони уклали договір поставки, за умовами якого Продавець (він же - позивач) зобов'язується передати у власність Покупцеві (він же - відповідач), а Покупець передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити засоби захисту рослин (ОСОБА_3) за найменуванням, ціною і кількістю визначеною Договором.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п.7.1. Договору).

Додатковими договорами до Договору, а саме : № 131/38 від 26.03.2014, № 220/38 від 22.04.2014, № 276/38 від 05.05.20014, 524/38 від 01.08.2014 ТОВ «Агрохімічний захист» та СФГ «Агросвіт» доповнили основний договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин, що підлягав поставці Покупцеві та встановлено строки оплати такого ОСОБА_3.

Відповідно п.п. 7, 8 зазначених Додаткових договорів, вони є невід'ємними частинами Договору та до них застосовуються всі положення Основного Договору.

Умови договору та додаткових договорів до нього по поставці ОСОБА_3 відповідачу в асортименті, кількості та строки були виконані з боку ТОВ «Агрохімічний захист» у повному обсязі.

Підтвердженням постачання ОСОБА_3 по Договору поставки №38 від 17.03.2014 (з урахуванням Додаткового договору про зменшення кількості поставки товару № П6-38 від 21.04.2014):

- видаткова накладна №167 від 02.04.2014, товарно - транспортна накладна №Р167 від 02.04.2014, по довіреності №29 від 02.04.2014 - поставлено позитив+ в кількості 1940 л по ціні 66,25 грн. на суму 154230,00 грн.;

- видаткова накладна № 376 від 07.05.2014 р., товарно - транспортна накладна № Р376 від 07.05.2014 р., по довіреності №43 від 07.05.2013 - поставлено ореол максі в кількості 280 л по ціні 115,72 грн. на суму 32401,60 грн.

Поставка та прийняття відповідачем ОСОБА_3 по Додатковим договорам до основного договору оформлена наступними документами:

по додатковому договору №131/38 від 26.03.2014 - видаткова накладна №125 від 26.03.2014, товарно - транспортна накладна № Р125 від 26.03.2014 р., по довіреності №27 від 27.03.2014 (поставлено дисулам в кількості 220 л по ціні 121,18 грн. на суму 26659,60 грн.);

по додатковому договору №220/38 від 22.04.2014 - видаткова накладна №297 від 22.04.2014, товарно - транспортна накладна № Р297 від 22.04.2014, по довіреності №39 від 22.04.2014 (поставлено штеф-альфа-цип в кількості 90 л по ціні 93,63 грн. на суму 10112,04 грн.);

по додатковому договору №276/38 від 05.05.2014 - видаткова накладна №368 від 07.05.2014, товарно - транспортна накладна № Р368 від 07.05.2014, по довіреності №38 від 06.05.2014 (поставлено штеф-альфа-цип в кількості 60 л по ціні 96,89 грн. на суму 6976,08 грн.);

по додатковому договору №524/38 від 01.08.2014 - видаткова накладна №650 від 11.08.2014, товарно - транспортна накладна №Р650 від 11.08.2014, по довіреності №79 від 06.08.2014 (поставлено дикват в кількості 580 л по ціні 62,53 грн. на суму 36267,40 грн. та тотал-К в кількості 1500 л по ціні 67,65 на суму 101475,00 грн. всього на суму 165290,88 грн.).

Зазначені документи, що свідчать про передачу товару у власність СФГ «Агросвіт» , підписані уповноваженими особами Продавця і Покупця та скріплені печатками сторін.

Суд приходить до висновку, що факт несплати відповідачем курсової різниці при розрахунках по ЗЗР, поставлені по Договору № 38 та додаткових договорах до нього, позивачем доведено.

Перевіряючи розрахунок позивача, суд з'ясував наступне.

За умовами п. 1.3 Договору №38 фактичний курс долара США (USD) на дату складання цього Договору становить 10,6 грн./ долара США (USD). Під фактичним курсом долара США (USD) розуміється курс продажу долара США (USD), встановлений філією та/або відділенням Банку, в якому у Продавця відкрито поточний рахунок, на відповідну дату.

Пунктом 2.3 Договору №38 сторони визначили, що підтвердженням фактичного курсу долара США (USD) є довідка банку. Положення п.2.2. застосовуються тільки у випадку збільшення фактичного курсу долара США. При застосуванні п. 2.2. цього Договору Продавець виставляє рахунок-фактуру, який Покупець зобов'язаний оплатити протягом 1 (одного) банківського дня.

Вартість товару вважається сплаченою повністю, коли остаточна оплата, розрахована в порядку, визначеному в пункті 2.2. цього Договору, перерахована на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 8.1 Договору №38 закріплено, що продавець обслуговується у банку ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» м. Київ МФО 380805.

Аналізуючи зміст Договору №38 та додаткових договорів до нього, суд приходить до висновку, що умови розділу 2 Договору №38 про порядок здійснення розрахунків із врахуванням фактичного курсу долара США - містять детальний механізм визначення та підтвердження фактичного курсу долара США.

Суд вважає, що підпис представника відповідача (голови фермерського господарства) на договорі свідчить про обізнаність відповідача із порядком здійснення розрахунків.

В судовому засіданні з'ясовано, що графіком платежів згідно з п.2.1. договору та п. 3 додаткових договорів №№131/38. 220/38 та 276/38 встановлено дату кінцевої оплати товару 25 жовтня 2014 року. Додатковим договором №524/38 датою кінцевої оплати встановлено 25 вересня 2014 року.

Формула розрахунків за п.2.2. договору під елементом «А1» передбачає «вартість у гривнях одного долара США (USD) за фактичним курсом, що встановлений на дату кінцевої оплати відповідно до графіку, закріпленого в п.2.1. цього договору» . Додаткові договори у п. 5 мають аналогічну умову.

Таким чином, договором передбачене використання курсу долара не на момент фактичного грошового розрахунку чи виставлення рахунку, а на кінцеву дату, встановлену графіком, тобто 25 вересня 2014 року та 25 жовтня 2014 року відповідно.

Судом встановлено, що одна із кінцевих дат оплати, визначених сторонами для розрахунку 25 жовтня 2014 року припадає на суботу, яка є вихідним днем.

Під час розгляду справи господарський суд витребував у ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» довідки про комерційний курс продажу Базовим відділенням (м. Кіровоград) та Київською регіональною дирекцією АТ «ОСОБА_5 Аваль» долара США (код валюти 840) до гривні (а не офіційний курс НБУ) станом на:

28.03.2014;

30.04.2014;

08.05.2014;

12.08.2014;

25.09.2014;

25.10.2014;

Окрім того, суд витребував відомості про те, чи відбувалися 25 жовтня 2014 року торги на міжбанківській валютній біржі іноземною валютою, зокрема доларом США, і який комерційний курс продажу долара США був встановлений у Базовому відділені (м. Кіровоград) Дніпропетровської облдирекції та у Київській регіональній дирекції АТ «ОСОБА_5 Аваль» станом на 25.10.2014.

Із дослідженої в судовому засіданні довідки АТ «ОСОБА_5 Аваль» від 17.11.2015 №81-15-5-02/7480-БТ вбачається, що на виконання ухвали по справі № 925/1064/15 АТ "ОСОБА_5 Аваль" повідомив суду наступне:

« 1. Комерційний курс купівлі та продажу готівкового долара США за гривні

для всієї мережі АТ «ОСОБА_5 Аваль» , станом на:

- 28.03.2014 - курс купівлі становив 10,8000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 11,4000грн. за 1 дол. США;

- 30.04.2014 - курс купівлі становив 10,9000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 11,9000грн. за 1 дол. США;

- 08.05.2014 - курс купівлі становив 11,1000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 12,1000грн. за 1 дол. США;

- 12.08.2014 - курс купівлі становив 12,6000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 13,3000грн. за 1 дол. США;

- 25.09.2014 - курс купівлі становив 12,8000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 13,0000грн. за 1 дол. США;

- 25.10.2014 - курс купівлі становив 12,8000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 13,0400грн. за 1 дол. США.

2. Щодо надання інформації про те, чи відбувалися 25 жовтня 2014 року торги на міжбанківській валютній біржі іноземною валютою, повідомляємо, що торги на МВРУ не відбувалися, у зв'язку з тим, що 25.10.2014 - вихідний день.

3. Принцип визначення курсу купівлі та продажу валют визначений в Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України. Затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року N502. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2003 року за N21/7342 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України)» .

Порядок установлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів визначено Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 496 (далі - Положення).

Пунктом 9 Положення визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Положення, починає діяти з наступного робочого дня після дня встановлення.

Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, установлений на останній робочий день тижня або на передсвятковий день, діє протягом наступних вихідних або святкових днів.

Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, установлений в останній робочий день тижня або в передсвятковий день, починає діяти в перший робочий день наступного тижня чи в перший післясвятковий робочий день.

Офіційний курс гривні до іноземних валют, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Положення, установлюється в останній робочий день місяця та починає діяти з першого числа наступного календарного місяця і діє до кінця цього місяця.

За приписами п.14 розділу ІІІ Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженої Постановою Національного банку України від 12.12.2002 №502, банк, фінансова установа мають право здійснювати операції з конвертації готівкової іноземної валюти лише з тими валютами, що належать до 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2002 року N378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2002 року за N841/7129).

Під час здійснення операцій із конвертації готівкової іноземної валюти використовується крос-курс, визначений згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют, що встановлений Національним банком України на день проведення операції.

Долар США належить до 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів: код валюти цифровий - 840, літерний USD.

Доказів порушення банківською установою, визначеного сторонами в договорі, нормативних документів Національного банку до суду не подано.

Перевіряючи розрахунки, надані позивачем та контррозрахунок відповідача, із урахуванням відомостей про курс долара США до української гривні, який було встановлено банківською установою, що обслуговує позивача, суд приходить до наступних розмірів сум коригування вартості товару.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Вищий господарський суд України у постанові від 07.12.2016 зазначив, що: суди попередніх інстанцій дослідивши умови договору щодо вартості товару, її зміни у разі зміни фактичного курсу долара США з проведенням перерахунку вартості товару, строки оплати, дійшли обгрунтованого висновку, що договором передбачене використання курсу долара не на момент фактичного грошового розрахунку чи виставлення рахунку, а на кінцеву дату, встановлену графіком до договору та додатковими договорами до договору №38.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій при здійсненні перерахунку вартості товару за формулою не звернули увагу на всі складові самої формули, а саме на складову А0, яку сторони в договорі визначили, як вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення даного договору (додаткової угоди). Суди, при здійсненні перерахунку ціни товару, який поставлявся на виконання додаткових договорів №131/38, №220/38, №276/38, №524/38 необгрунтовано застосовували курс долара США, який був встановлений на момент укладення самого договору поставки №38 .

Пунктом 1.3 Договору №38 сторони визначили фактичний курс долара США в розмірі 10,6 грн. /долара США (USD).

Пунктом 2 додаткового договору №131/38 від 26.03.2014 до договору №38 сторони визначили фактичний курс долара США в розмірі 11, 1 грн. /долара США (USD).

Пунктом 2 додаткового договору №220/38 від 22.04.2014 до договору №38 сторони визначили фактичний курс долара США в розмірі 11, 5 грн. /долара США (USD).

Пунктом 2 додаткового договору №276/38 від 05.05.2014 до договору №38 сторони визначили фактичний курс долара США в розмірі 11, 9 грн. /долара США (USD).

Пунктом 2 додаткового договору №524/38 від 01.08.2014 до договору №38 сторони визначили фактичний курс долара США в розмірі 12, 3 грн. /долара США (USD).

Виходячи із відомостей банку про курс купівлі долара США на визначені сторонами дати оплати за товар у 2014 році та встановлений договором та додатковими угодами фактичний курс долара США, розмір суми курсової різниці (сума коригування вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей) становить:

28.03.2014 40644,79 х (11,40:10,6) = 43712,32 - 40644,79 = 3067,53

30.04.2014 2022,41 х (11,90:11,5) = 2092,70 - 2022,41 = 70,34

08.05.2014 2092,82 х (12,10:11,9) = 2127,99 - 2092,82 = 35,17

12.08.2014 49587,26 х (12,45:12,3) = 50191,98 - 49587,26 = 604,72

25.09.2014 115703,62 х (13,0:12,3) = 122288,37 - 115703,62 = 6584,75

25.10.2014 152467,13 х (13,04:12,3) = 161639,95 - 152467,13 = 9172,81

25.10.2014 22394,06 х (13,04:12,3) = 23741,34 - 22394,06 = 1347,28

25.10.2014 4883,2 х (13,04:12,3) = 5176,98 - 4883,2 = 293,78

25.10.2014 8089,63 х (13,04:12,3) = 8576,32 - 8089,63 = 486,69,

а всього 21663 грн. 07 коп.

Виконані позивачем розрахунки розміру пені, штрафу, відсотки річних, а також втрат внаслідок інфляції перевірені судом у судовому засіданні за участю сторін, у суду сумніву не викликають.

Суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог в розмірі на дату подання позову.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Селянського фермерського господарства "Агросвіт" (код 32687188, с. Грушківка, Кам'янський район, Черкаська область, 20810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний захист" (код 36465489, вул. Першотравнева, 48, с. Олександрівка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26842) 21663 грн. 07 коп. курсової різниці; 6831 грн. 71 коп. пені; 19179 грн. 46 коп. штраф 15%; 9920 грн. 79 коп. 40% річних; 1482 грн. 05 коп. 96% річних; 8194 грн. 74 коп. втрат внаслідок інфляції та 1345,43 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному ГПК України.

Повне рішення підписано 27.02.2017.

СУДДЯ О.В. Чевгуз