Рішення

від 01.03.2017 по справі 671/86/17

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/86/17

Номер провадження № 2/671/176/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Павлової А.С.,

за участю: секретаря Козак Г.А.,

представника позивача ОСОБА_1?,

представника відповідача ОСОБА_2 РДА ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту, -

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням виконавчого комітету Сарнівської сільської ради Волочиського району від 23 березня 1995 року № 3 його батьку ОСОБА_8 було виділено земельну ділянку площею 0,60 га із земель запасу під розширення підсобного господарства за межами с. Сарнів. Передача у приватну власність земельних ділянок проводилась відповідно до діючого на той час Декрету КМУ № 15-92 від 26.12.1992 року Про приватизацію земельних ділянок . Таким чином, його батько, відповідно до діючого на той час законодавства, набув право власності на земельну ділянку площею 0,60 га за межами с. Сарнів Волочиського району. З набранням чинності ЗК України 2001 року право власності його батька на земельну ділянку не припинилося.

21.09.2010 батько ОСОБА_5 помер. Після його смерті позивач прийняв спадщину, подавши відповідну заяву нотаріусу, успадкувавши при цьому і вищевказану земельну ділянку.

В 2015 році позивач виявив бажання зареєструвати своє право власності на земельну ділянку, звернувшись до ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої її передачі у приватну власність. Такий дозвіл йому було надано.

В подальшому він звернувся до ОСОБА_2 районного виробничого відділу ДП Центр державного земельного кадастру із заявою щодо виготовлення проекту землеустрою. Однак його було повідомлено, що роботи виконати неможливо, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться інший землевласник за кадастровим номером 6820987200:04:030 площею 2,00 га. Згідно з інформації з Держгеокадастру власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_6. На адвокатський запит його представника відділом Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі Хмельницької області надано копію державного акту на право власності на вказану земельну ділянку.

За вищевказаних обставин передача земельної ділянки за кадастровим номером 6820987200:04:030 ОСОБА_6, на думку ОСОБА_5, проведена з порушенням законодавства та його права власності.

На підставі викладеного, просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 09.10.2012 № 955/2012-р в частині передачі безкоштовно у власність ОСОБА_6 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сарнівської сільської ради, та видачі їй державного акту на право власності на земельну ділянку. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 685166 на ім'я ОСОБА_6, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682098721001787.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 02.12.2016 № 376, позов свого довірителя підтримав за обставин у ньому наведених та просив його задоволити.

Представник ОСОБА_2 районної державної адміністрації ОСОБА_3, яка діє згідно довіреності від 09.12.2016, в позові просила відмовити, оскільки розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 09.10.2012 № 955/2012-р винесено згідно норм чинного законодавства, а також долучила до матеріалів справи письмові заперечення.

Представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4, який діє згідно договору про надання адвокатської допомоги від 10.02.2017, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Відповідач через канцелярію суду подала письмові заперечення (а.с. 47), в яких позов не визнала та зазначила, що дія Декрету КМУ № 15-92 від 26.12.1992 Про приватизацію земельних ділянок не поширюється на правовий статус земельної ділянки площею 0,6 га, щодо якої приймалося рішення виконавчого комітету сільської ради № 3 від 23.03.1995 на користь ОСОБА_8. Зокрема, Сарнівською сільською радою жодного рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки не приймалося. В рішенні від 23.03.1995 вказано виділити з земель запасу земельну ділянку під розширення підсобного господарства громадянину ОСОБА_8 0,6 га.

Також, ОСОБА_8, якщо він отримав у власність земельну ділянку, повинен був оформити її у відповідності з діючим на той момент ЗК України (1990 року), чого ним зроблено не було.

В книзі погосподарського обліку Сарнівської сільської ради за домогосподарством ОСОБА_8 площа сільськогосподарських угідь встановлена в розмірі 0,94 га, в заяві на начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.10.2015 позивач вказує площу 0,5 га, така ж площа вказується в акті від 26.11.2012. Тобто, зі сторони позивача відсутня будь-яка ідентифікація предмета спору. Не ясно, яка площа оспорюваної земельної ділянки, її місце розташування, її межі. Також акт від 26.11.2012 про обстеження земельної ділянки складено після отримання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 2,00 га у приватну власність.

Крім того, у приватну власність земельну ділянку площею 2,00 га ОСОБА_6 отримала 30 жовтня 2012 року. Починаючи з моменту отримання у власність земельної ділянки на ній проводились сільськогосподарські роботи, зокрема, обробіток ґрунту, посів та збирання сільськогосподарських культур. Користування земельною ділянкою було відкритим і доступним для всіх громадян, в тому числі і для позивача по справі. Жодних претензій щодо використання земельної ділянки до моменту отримання позовної заяви від ОСОБА_5, відповідач по справі не отримувала. Тому, на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України, до позовних вимог ОСОБА_5 просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21 вересня 2010 року в с. Сарнів Волочиського району Хмельницької області помер ОСОБА_8 (а.с. 7).

За життя, 23 березня 1995 року рішенням виконавчого комітету Сарнівської сільської ради Волочиського району № 3 ОСОБА_8 було виділено з земель запасу земельну ділянку для розширення підсобного господарства площею 0,60 га (а.с. 4).

Старостою с. Сарнів, с. Куровечка Війтовецької селищної ради позивачеві видано довідку № 580 від 20.12.2016 в якій зазначено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,60 га за межами с. Сарнів Волочиського району знаходилася в користуванні ОСОБА_8 протягом двадцяти років і до дня смерті (а.с. 5).

З погосподарської книги № 3, особовий рахунок № 163 (а.с. 6) вбачається, що померлий ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, був головою домогосподарства і за даним домогосподарством за період 2006-2010 року (так у книзі) рахувалася (на праві приватної власності або оренди) земельна ділянка (у тому числі для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибної ділянки) площею 0,06 га. та із загальної площі земельних ділянок - площа сільськогосподарських угідь - 0,94 га. Загальна площа земельних ділянок становить - 1,00 га.

Згідно з свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 8) та надісланих суду копій матеріалів спадкової справи (а.с. 39-45), позивач ОСОБА_5 є спадкоємцем за заповітом усього майна належного спадкодавцеві. Після смерті ОСОБА_8 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну батькові земельну ділянку площею 2,08 га, кадастровий номер 6820987200:04:007:0018, що розташована на території Сарнівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

В матеріалах справи міститься акт обстеження земельної ділянки, згідно з якого при обстежені комісією за участю землекористувача ОСОБА_5 земельної ділянки, яка знаходиться за межами села Сарнів площею 0,50 га виявлено, що земля використовується за призначенням (а.с. 9).

29.09.2015 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 0,50 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами села Сарнів Волочиського району Хмельницької області (а.с. 10-11).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-6622-СР від 11.12.2015 (а.с. 12) ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; місце розташування об'єкта землеустрою: за межами населених пунктів Сарнівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області (6820986200:05:006); орієнтовний розмір земельної ділянки - 0,5000 га; із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-6937-СГ від 29.03.2016 (а.с. 13) до вищевказаного наказу від 11.12.2015 внесено зміни, якими абзац 2 пункту 1 наказу викладено в наступній редакції: місце розташування об'єкта землеустрою: за межами населених пунктів Сарнівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області (6820986200:04:030).

12.10.2016 ДП ЦДЗК ОСОБА_2 районного виробничого відділу Хмельницької регіональної філії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, розглянувши заяву ОСОБА_5 щодо виготовлення проекту землеустрою повідомив останньому, що на вказаній у Наказі ГУ Держкомзему № 22-6937-СГ від 29.03.2016 земельній ділянці (6820987200:04:030), орієнтовною площею 0,50 га, знаходиться інший землевласник за кадастровим номером 6820987200:04:030:0003 площею 2,00 га (а.с. 14).

З інформації Держгеокадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 15) та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 685106 (а.с. 17) вбачається, що земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6820987200:04:030:0003), яка знаходиться за межами населеного пункту Сарнівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, на підставі розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 09.10.2012 № 955/2012-р (а.с. 18) надано у власність ОСОБА_6.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позивач посилається на те, що у його батька право власності на земельну ділянку виникло 23.03.1995 після прийняття виконавчим комітетом Сарнівської сільської ради Волочиського району відповідного рішення про виділення йому із земель запасу земельної ділянки.

Ст. 9 ЗК України 1990 року (у редакції станом на 23.03.1995) визначено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, у тому числі, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу;

Статтею 22 ЗК України 1990 року (у редакції станом на 23.03.1995) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до положень ст. 23 ЗК України (у редакції станом на 23.03.1995) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Отже, відповідно до норм земельного законодавства України виникнення права власності та права користування земельною ділянкою здійснюється після отримання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Проте дію зазначеної норми зупинено, щодо права власності на земельні ділянки, статус яких визначено Декретом Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок від 26 грудня 1992 року (далі - Декрет).

Відповідно до п. 3 зазначеного Декрету право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Таким чином, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності на земельні ділянки та документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки. Такими документами може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

За змістом п. 1 Перехідних положень ЗК України (в редакції 2001 року) рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (п. 7 Перехідних положень ЗК України (в редакції 2001 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано жодних доказів про те, що у земельно-кадастрових документах на підставі рішення виконавчого комітету Сарнівської сільської ради Волочиського району від 23.03.1995 було вчинено записпро належність спірної земельної ділянки ОСОБА_8 на праві власності.

Таким чином, суд вважає підставними заперечення відповідача ОСОБА_6, в тій частині, що Сарнівською сільською радою не приймалося рішень про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,6 га саме відповідно до Декрету КМУ № 15-92 від 26.12.1992. Неузгодженість площ земельних ділянок, які значаться у рішенні виконавчого комітету Сарнівської сільської ради від 23.03.1995, книзі погосподарського обліку, заяві на ім'я начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.10.2015, підтверджує вказану обставину.

Отже, вимога визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 09.10.2012 № 955/2012-р в частині передачі безкоштовно у власність ОСОБА_6 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сарнівської сільської ради задоволенню не підлягає у зв'язку із необґрунтованістю.

Також суд критично оцінює посилання позивача та його представника на довідку № 580, виданою 20.12.2016 старостою с. Сарнів, с. Куровечка Війтовецької селищної ради, як на підтвердження наявності на праві власності у ОСОБА_8 спірної земельної ділянки, оскільки в ній зазначено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,60 га за межами с. Сарнів Волочиського району знаходилася в користуванні ОСОБА_8 протягом двадцяти років і до дня смерті. Вказане свідчить про наявність права користування, а не власності земельної ділянки, а також не узгоджується із наявними в матеріалах справи відомостями щодо строку такого користування ОСОБА_8 земельної ділянки.

Згідно з ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 321 ЦК України також встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом ст. 391 ЦК України та ст. 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України від 9 квітня 1999 р. N 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 червня 2015 р. у справі N 6-162цс15).

Оскільки судом встановлено, що прийнявши розпорядження про передачу відповідачеві у власність земельної ділянки райдержадміністрація не порушила права власності інших осіб, то вимога позивача визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 685166 на ім'я ОСОБА_6, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682098721001787, виданий на підставі вказаного розпорядження, також не підлягає до задоволення.

У зв'язку з тим, що позов ОСОБА_5 не підлягає задоволенню у зв'язку з його не доведеністю, то заява відповідача про застосування строків позовної давності не може бути задоволена, оскільки коли позов не доведено - це є самостійною підставою для відмови у ньому.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 9, 22, 23 ЗК України 1990 року (в редакції станом на 23.03.1995 року), Декретом КМУ № 15-92 від 26.12.1992 Про приватизацію земельних ділянок , ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст.ст. 3, 57, 88, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01.03.2017 о 13:50 год.

Суддя: Павлова А.С.