Рішення

від 13.03.2017 по справі 904/988/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2017 Справа № 904/988/17

За позовом: Приватного підприємства "Агенція "ВАН", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 61 059,87 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 21 лютого 2017 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №ББУ/ПУ576/ВП/16 від 20 грудня 2016 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне підприємство "Агенція "ВАН" звернулося до господарського суду із позовом, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.03.2017 просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованість у розмірі 61 059,87 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 24 832,32 грн.;

- пеня у розмірі 7 455,55 грн.;

- 3 % річних у розмірі 12 624,00 грн.;

- втрати від інфляції у сумі 16 148,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 12-16/618-КП від 29 лютого 2012 року в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 02 листопада 2014 року по 08 січня 2017 року у сумі 12 624,00 грн. та втрати від інфляції за загальний період з вересня 2014 року по грудень 2016 року у сумі 16 148,00грн.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", у судове засідання з'явився, але відзиву на позов не надав.

13.03.2017 до господарського суду надійшла заява відповідача про застосування позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені.

У судовому засіданні 13.03.2017 відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі №904/988/17 до розгляду пов'язаної з нею справи про тлумачення умов договору від 29.02.2012 №12/16/618-КП. Клопотання мотивоване тим, що 10.03.2017 ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про внесення змін до договору поставки від 29.02.2012 №12/16/618-КП, оскільки були певні вагомі обставини, які унеможливили своєчасне виконання умов договору поставки №12/16/618-КП.

Відповідач вважає, що, у разі задоволення позову про внесення змін до договору поставки, будуть відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованості за цим договором, оскільки термін для виконання зобов'язання буде таким, що не настав.

Позивач проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечує, вважає, що клопотання подане з метою затягування розгляду даної справи, оскільки у відповідача була можливість, починаючи з дати укладення договору поставки, звернутися до суду з відповідною заявою.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2017 порушено провадження у справі №904/988/17, розгляд справи призначено на 21.02.2017.

Розгляд справи був відкладений з 21 лютого 2017 року на 13 березня 2017 року.

У судовому засіданні 13 березня 2017 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

29 лютого 2012 року між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) та приватним підприємством "Агенція "ВАН" (постачальник) укладений договір №12-16/618-КП, відповідно до умов якого (п.1.1.) в порядку і на умовах передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (в подальшому - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється в його власність продукцію у відповідності з умовами цього договору (п.1.2. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2012 включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1. договору).

Додатковою угодою до договору від 31 грудня 2013 року сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2014 включно.

Розділом 5 договору визначено ціну та порядок розрахунків.

Ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється постачальником за цим договором зазначається у відповідних специфікаціях до договору (п. 5.1 договору).

Сторонами підписані Специфікації до договору поставки продукції:

від 05.06.2014 на суму 2 303,65 грн. з урахуванням ПДВ;

від 12.06.2014 на суму 15 468,49 грн., з урахуванням ПДВ;

від 15.06.2014 на суму 573,04 грн., з урахуванням ПДВ;

від 06.08.2014 на суму 290,90 грн., з урахуванням ПДВ.;

від 02.09.2014 на суму 6 256,60 грн., з урахуванням ПДВ.

Згідно п.3 специфікацій визначено умови поставки, місце призначення поставки: DDP (Інкотермс-2010), Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Тернівська,5, ЦБ філії "ПУМТС "ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

Строки поставки продукції визначені в Специфікаціях. Так, згідно Специфікації від 05.06.2014 строк поставки продукції - 20.06.2014, згідно Специфікації від 12.06.2014 - строк поставки 20.06.2014, згідно Специфікації від 15.06.2014 строк поставки - 30.06.2014, згідно Специфікації від 06.08.2014 строк поставки - 30.08.2014, згідно Специфікації від 02.09.2014 строк поставки - 05.09.2014.

На виконання умов договору та вищенаведених специфікацій до договору позивач поставив відповідачу обумовлену вказаними специфікаціями продукцію у визначеній специфікаціями кількості та по встановленій специфікаціями ціні на загальну суму 24 832,32 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№318 від 02.07.2014 на суму 15 468,49 грн.,

№324 від 07.08.2014 на суму 1 609,63 грн.,

№325 від 07.08.2014 на суму 1 206,60 грн.,

№334 від 19.08.2014 на суму 290,90 грн.,

№350 від 01.09.2014 на суму 6 256,70 грн.

Розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції (п. 5.2 договору).

Розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції. У випадку якщо строк оплати припадає на вихідний / неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день (п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди).

Остаточні взаєморозрахунки між покупцем та постачальником здійснюються на підставі даних якості і кількості, визначених у відповідності з розділом 2 цього договору (п. 5.4 договору).

Загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій до цього договору, але не повинна перевищувати 990 000,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди).

На оплату вартості продукції, поставленої за наведеними вище видатковими накладними, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури (рахунки - фактури містяться в матеріалах справи).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості за договором, які залишені без розгляду (а.с.51-54).

Позивач посилається на обставини невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару за наведеними вище видатковими накладними, наявності боргу відповідача за поставлений товар у загальній сумі 24 832,32 грн., що і є причиною спору.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Зі змісту правової норми, наведеної у частині першій статті 692 ЦК України, вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати.

У спірних відносинах між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки у письмовій формі у вигляді єдиного документа, а поставка продукції позивачем відповідачу за спірними видатковими накладними здійснена на підставі зазначеного Договору.

Відтак, у зв'язку з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за спірними видатковими накладними у відповідача виник обов'язок щодо оплати їх вартості з урахуванням умов договору (п. 5.3. договору в редакції додаткової угоди), щодо строку здійснення оплати за поставлену продукцію протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції.

Тобто, враховуючи наведені у видаткових накладних дати поставки продукції, на дату звернення позивача з позовом до суду строк оплати вартості поставленої позивачем відповідачу продукції є таким, що настав:

за видатковою накладною №318 від 02.07.2014 на суму 15 468,49 грн. - строк оплати настав 31.08.2014, який є вихідним днем. Отже строк оплати переноситься на 01.09.2014 - наступний за вихідним банківський день (п.5.3. договору поставки);

за видатковою накладною №324 від 07.08.2014 на суму 1 609,63 грн. - строк оплати настав 30.09.2014,

за видатковою накладною №325 від 07.08.2014 на суму 1 206,60 грн. - строк оплати настав 30.09.2014 ,

за видатковою накладною №334 від 19.08.2014 на суму 290,90 грн. - строк оплати настав 06.10.2014,

за видатковою накладною №350 від 01.09.2014 на суму 6 256,70 грн. - строк оплати настав 31.10.2014.

Доказів оплати вартості одержаної від позивача продукції відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 24 832,32 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 24 832,32 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

При цьому відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена п.6.6. договору. Так, у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставленої продукції нарахована ним у сумі 7 455,55 грн. за загальний період прострочки з 02.11.2014 по 08.01.2017 (у періоді прострочки позивачем пеня нарахована за 807 днів).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до місцевого господарського суду в період розгляду даної справи заяву про застосування позовної давності відносно заявленої вимоги про стягнення пені у сумі 7 455,55 грн.

Строк оплати за поставлену продукцію за спірними видатковими накладними настав 31.08.2014, 30.09.2014, 06.10.2014, 31.10.2014, відповідно, отже позовна заява з вимогою про стягнення пені за спірними видатковими накладними подана з пропуском позовної давності.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 7 455,55 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути три відсотки річних у сумі 12 624,00 грн. за період прострочки з 02.11.2014 по 09.01.2017.

При перевірці правильності розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем при обчисленні трьох відсотків річних допущена арифметична помилка.

За розрахунком господарського суду (розрахунок міститься в матеріалах справи) три відсотки річних за період з 02.11.2014 по 09.01.2017 (800 днів прострочки) складає 1 630,77грн., яка і підлягає стягненню з відповідача

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 16 148,00 грн. за загальний період з вересня 2014 по грудень 2016 року.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За розрахунком господарського суду втрати від інфляції за вказаний позивачем період складають:

15 468,49грн. х 178,08593583% (сукупний індекс інфляції з вересня 2014 року по грудень 2016 року) = 27547,21грн. - 15 468,49грн. = 12 078,72грн., натомість за вказаний період на суму 15 468,49грн. позивачем нарахована сума 10 389,00грн., яка і підлягає стягненню з відповідача;

290,90грн. х 173,06699303% (сукупний індекс інфляції з жовтня 2014 року по грудень 2016 року) =503,45грн. - 290,90грн.= 212,55грн., а позивачем заявлено до стягнення - 201,00грн.;

2 816,23грн. х 161,00316414% (сукупний індекс інфляції з жовтня 2014 року по серпень 2016 року) = 4534,22грн. - 2 816,23грн. = 1717,99грн.,

6 256,7грн. х 105,5922536%(сукупний індекс інфляції з жовтня 2016 року по грудень 2016 року) = 6606,59грн. - 6 256,7грн. = 349,89грн.

З урахуванням наведеного, підлягає стягненню з відповідача сума інфляційних втрат 12 657,88грн. (10 389,00грн. + 201,00грн.+ 1717,99грн. + 349,89грн.).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 39 120,97грн. (24 832,32 грн. - основний борг, три відсотки річних у сумі 1630,77грн., інфляційні втрати у сумі 12 657,88грн.).

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №904/988/17 до розгляду пов'язаної з нею справи про тлумачення умов договору від 29.02.2012 №12/16/618-КП з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з абз. 3 п.3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

До клопотання про зупинення провадження у справі відповідачем додана копія позовної заяви про внесення змін до договору поставки з відміткою канцелярії господарського суду від 10.03.2017. Згідно копії позовної заяви, яка міститься в матеріалах справи, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" просить внести зміни до вказаного договору поставки в частині строку розрахунку за поставлену продукцію.

Проте, відповідачем доказів прийняття позовної заяви до розгляду господарським судом станом на час розгляду справи (час проведення судового засідання) не надано.

Відповідно до інформації Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", у зв'язку з чим суд вважає за необхідне замінити відповідача - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача у сумі 1 025,12грн.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Замінити відповідача - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд.76, ідентифікаційний код 00178353) на користь приватного підприємства "Агенція "ВАН" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Центральна, буд.86, офіс 32, ідентифікаційний код 24991001) заборгованість у сумі 24 832,32 грн., три відсотки річних у сумі 1 630,77грн., втрати від інфляції у сумі 12 657,88грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 025,12грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 14.03.2017