Ухвала

від 28.02.2017 по справі 911/3231/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" лютого 2017 р. Справа № 911/3231/14

За скаргою ПАТ АБ Укргазбанк на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

У справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укргазбанк , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кванта Коста , м.Сімферополь, АР Крим

Товариства з обмеженою відповідальністю Інформтрест-Консалтинг , м. Сімферополь, АР Крим

про стягнення 34255197,84 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача (стягувача): ОСОБА_1

Від відповідача 1 (боржника): не з'явився

Від відповідача 2 (боржника): не з'явився

Від ДВС: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2014 року у справі №911/3231/14 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю КВАНТА КОСТА на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку УКРГАЗБАНК 29 999 810,93 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 2 856 968,52 грн. простроченої заборгованості по процентах; 263 012,04 грн. простроченої заборгованості по процентах за період з 01.06.2014 року по 10.06.2014 року; 1 328 210,64 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 70207,76 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю КВАНТА КОСТА в загальній сумі 34 255 197,84 грн. звернути стягнення на заставне майно, а саме: товари в обороті - газ зріджений (скраплений) у кількості 207,91 тонна, що знаходиться за адресою:

- м. Харків, вул. Біологічна, 6й, газонаповнювальна станція, згідно Договору про надання послуг №2704-1П від 27.04.2012 року, укладеного між ТОВ ІНФОРМТРЕСТ-КОНСАЛТІНГ та ПП Род-Ник ;

- Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 1, згідно Договору зберігання №14/1 від 14.01.2013 року. Укладеного між ТОВ ІНФОРМТРЕСТ-КОНСАЛТІНГ та ДП Газпостач ПАТ Херсонгаз ;

- Запорізька обл., Токмакський р-н, с. Луговка, вул. Польова, 1, згідно Договору на збереження скрапленого газу №19 від 22.01.2013 року, укладеного між ТОВ ІНФОРМТРЕСТ-КОНСАЛТІНГ та ТОВ ЗАПОРІЖСПЕЦТРАНСГАЗ та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ІНФОРМТРЕСТ-КОНСАЛТІНГ (код ЄДРПОУ 37860819) шляхом продажу їх з прилюдних торгів; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю КВАНТА КОСТА та Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМТРЕСТ-КОНСАЛТІНГ на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку УКРГАЗБАНК витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн.

26.11.2014 року на виконання зазначеного рішення від 07.10.2014 року Господарським судом Київської області видано відповідні накази.

08.11.2016 року до Господарського суду Київської області від стягувача - ПАТ АБ Укргазбанк надійшла скарга № 117/52558/2016 від 08.11.2016 року на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказів від 26.11.2014 року у даній справі.

Ухвалою суду від 14.11.2016 року скаргу ПАТ АБ Укргазбанк на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернуто заявникові без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2016 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для розгляду скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена та призначаються до розгляду у судовому засіданні.

Скаржник в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення зі скаргою зазначив, що оскаржуване повідомлення банк отримав 26.10.2016 року, тому строк для оскарження триває до 09.11.2016 року.

Враховуючи, що скаргу подано до суду 08.11.2016 року, така скарга вважається поданою в межах строку для оскарження.

За таких обставин, відповідно до ухвали суду від 12.01.2017 року розгляд скарги ПАТ АБ Укргазбанк на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України призначено на 07.02.2017 року.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання 07.02.2017 року витребувані судом документи не подав. Розгляд скарги відкладався до 28.02.2017 року.

В судовому засіданні 28.02.2017 року стягувач підтримав вимоги скарги, виконавча служба надала пояснення (заперечення) на скаргу та копії матеріалів справи виконавчого провадження.

Розглянувши в судовому засіданні 28.02.2017 року скаргу ПАТ АБ Укргазбанк № 117/52558/2016 від 08.11.2016 року на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказів від 26.11.2014 року у даній справі, заслухавши пояснення стягувача та виконавчої служби, дослідивши надані ними докази, судом встановлено.

26.11.2014 року Господарським судом Київської області виданий наказ у справі №911/3231/14 на виконання рішення від 07.10.2014 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КВАНТА КОСТА на користь ПАТ АБ Укргазбанк 29 999 810, 93 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 2 856 968,52 грн. простроченої заборгованості по процентах; 263 012,04 грн. простроченої заборгованості по процентах за період з 01.06.2014 року по 10.06.2014 року; 1 328 210,64 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 70 207,76 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів. Всього: 34 518 209,89 грн.

Скаржник зазначає, що 29.09.2016 року виконавчий документ був направлений із заявою про відкриття виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

26.10.2016 року на адресу Банку надійшло повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання (за № 754/20.1/10 від 17.10.2016 року), винесене та підписане головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3

У повідомленні про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання (за № 754/20.1/10 від 17.10.2016 року) зазначено, що виконавчий документ повертається державним виконавцем без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки відповідно до виконавчого документу боржник перебуває на території АРК. Статтею 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія АРК та м. Севастополя, внутрішні води України цих територій. П.4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень від 29.09.2016 року №2832/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432 визначено, що виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України є тимчасово окупованою територією України, здійснюється Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області .

При цьому, державний виконавець повертаючи виконавчий документ без прийняття до виконання, керувався положеннями Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка діє з 05.10.2016 року.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка діяла станом на 29.09.2016 року - в день направлення заяви про відкриття виконавчого провадження) передбачено, що на Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Тобто, банк направляючи виконавчий документ за підвідомчістю, керувався нормами закону, саме в тій редакції, яка діяла в день направлення банком заяви, тому державний виконавець не мав підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Таким чином, АБ УКРГАЗБАНК не згоден з поверненням виконавчого документу без виконання з підстав п.10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , а саме, що виконавчий документ пред'явлено на виконання не за місцем або підвідомчістю виконання рішення та вважає, дії державного виконавця неправомірними, протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству та порушують права стягувача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції закону, яка діяла на час винесення постанови про повернення виконавчого документа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно зі статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Таким чином, повертаючи виконавчий документ без прийняття до виконання з підстав пред'явлення виконавчого документу, на думку виконавця, не за місцем виконання або не за підвідомчістю з підстав передбачених п.10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець перевищив свої повноваження, не розглянув заяву про відкриття виконавчого провадження, завідомо вніс в процесуальний документ неправдиві відомості та одноосібно і неаргументовано дійшов висновку, що виконавчий документ подано на примусове виконання не за підвідомчістю виконання.

Виконавча служба в своїх запереченнях зазначила, що як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 52651881 згідно реєстраційно-контрольної картки Міністерства юстиції України, заява стягувача про відкриття виконавчого провадження зареєстрована Міністерством юстиції України 06.10.2016 року.

Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року набув чинності з 05.10.2016 року, крім окремих положень, що стосуються приватних виконавців, визначених в розділі XIII Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.

Відповідно до п. 7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом, виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Також, виконавча служба зазначила, що п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень від 29.09.2016 року №2832/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432 визначено, що виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України є тимчасово окупованою територією України, здійснюється Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Однак, виконавчою службою не надано доказів того, що заява стягувача про відкриття виконавчого провадження надійшла до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і була зареєстрована 06.10.2016 року.

Як вбачається з даних відстеження поштового відправлення УДППЗ Укрпошта , поштове відправлення за штрих кодовим ідентифікатором 0303111297110 (надіслання заяви про відкриття виконавчого провадження) було передано скаржником до поштового відділення Київ-31 29.09.2016 року, надійшло до відділення зв'язку отримувача 02.10.2016 року та було вручено отримувачу 05.10.2016 року.

Згідно зі ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Таким чином, на момент подання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження 29.09.2016 року, яка надсилалась поштою, діяв порядок примусового виконання судових рішень, визначений Законом України Про виконавче провадження в редакції, що діяла до набрання чинності 05.10.2016 року новою редакцією Закону України Про виконавче провадження .

З огляду на ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України відповідна заява, яка здана до установи зв'язку 29.09.2016 року, вважається своєчасно поданою в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження в редакції, що діяла до набрання чинності 05.10.2016 року новою редакцією Закону України Про виконавче провадження і при вирішенні питання про прийняття заяви до виконання, державний виконавець мав перевіряти її на дотримання стягувачем порядку, визначеного попередньою редакцією Закону.

Статтею 21 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що діяла до набрання чинності 05.10.2016 року новою редакцією Закону України Про виконавче провадження передбачено, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими:

1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;

2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

2. На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими:

1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

3. Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Таким чином, оскільки сума стягнення за спірним виконавчим документом складає більше десяти мільйонів гривень, заявник правомірно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки на момент звернення у нього не було підстав подавати виконавчий документ до виконання іншого підрозділу виконавчої служби.

Також, судом встановлено, наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5, яким викладено редакцію п. 10. розд. І Інструкції з організації примусового виконання рішень, на який посилався державний виконавець, зареєстровано в Міністерства юстиції України лише 30.09.2016 року і відповідні зміни безпосередньо до Закону не внесені.

Враховуючи, що станом на 29.09.2016 року діяв Закон України Про виконавче провадження в редакції до 05.10.2016 року і на відповідну дату п. 10. розд. І Інструкції з організації примусового виконання рішень в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5 не набрав чинності, для спірного виконавчого документу діяв порядок, за яким такий виконавчий документ мав подаватись до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, тому заява вважається поданою за належною підвідомчістю.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла з 05.10.2016 року) передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Статтею 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла з 05.10.2016 року) визначено можливість та порядок передачі виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи.

Пункт 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла з 05.10.2016 року), яким керувався державний виконавець, передбачає повернення виконавчого документа без прийняття до виконання в разі, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, на момент звернення з заявою у стягувача були відсутні підстави надсилати виконавчий документ до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області і відповідний виконавчий документ, який вважається своєчасно поданим за нормами Закону України Про виконавче провадження в редакції до 05.10.2016 року (в редакції до 05.10.2016 року) мав бути прийнятий до виконання Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і за наявності відповідних підстав, міг бути пересланий на належною підвідомчістю.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання виконавчої служби, що виконавчий документ надійшов до виконавчої служби 06.10.2016 року та посилання на бланку виконавчого провадження № 52651881 про передачу до виконання виконавчого документа 13.10.2016 року, оскільки відповідні посилання не підтверджені жодними доказами та не обґрунтовані відповідними поясненнями.

Також, суд враховує, заява з виконавчим документом надійшла до відділення поштового зв'язку отримувача 02.10.2016 року, яке припадало на робочий день - понеділок, і своєчасне отримання такої заяви отримувачем (що фактично відбулось лише через три робочі дні 05.10.2016 року) взагалі дозволило б уникнути непорозуміння.

Крім того, внаслідок не прийняття виконавчою службою до виконання виконавчого документу, правомірно пред'явленого стягувачем за нормами Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла до 05.10.2016 року), порушено права стягувача щодо пред'явлення виконавчого документу в порядку, передбаченому таким Законом і при повторному зверненні для стягувача почав діяти новий порядок, який є більш складним в порівнянні з попереднім.

Щодо винесення повідомлення в порядку п.10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла з 05.10.2016 року), оскільки виконавчий документ фактично надійшов до виконавчої служби в день набрання чинності новою редакцією Закону, державний виконавець правомірно керувався відповідними нормами Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла з 05.10.2016 року), однак при кваліфікації наявності підстав для повернення виконавчого документа, мав керуватись нормами Закону України Про виконавче провадження , які діяли на момент подання заяви, тобто 29.09.2016 року, і порушеннями могли бути визначені лише щодо невідповідності поданої заяви вимогам відповідної редакції Закону, що діяла до 05.10.2016 року.

Оскільки, стягувач під час подання 29.09.2016 року заяви про відкриття виконавчого провадження керувався нормами чинного у відповідний момент законодавства і у нього були відсутні підстави надсилати виконавчий документ до іншого органу виконавчої служби, відсутні підстави для висновків про подання виконавчого документа не за підвідомчістю та застосування 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку УКРГАЗБАНК № 117/52558/2016 від 08.11.2016 року на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обґрунтована і підлягає задоволенню шляхом визнання недійсним (незаконним) повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання від 17.10.2016 року та, як наслідок, зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за наказом Господарського суду Київської області від 26.11.2014 року № 911/3231/14 відповідно до поданої 29.09.2016 року заяви № 110/11467/2016 від 28.09.2016 року.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку УКРГАЗБАНК № 117/52558/2016 від 08.11.2016 року на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.11.2014 року № 911/3231/14.

2. Визнати недійсним (незаконним) повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення стягувачу виконавчого документа (наказу Господарського суду Київської області від 26.11.2014 року № 911/3231/14) без прийняття до виконання від 17.10.2016 року.

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за наказом Господарського суду Київської області від 26.11.2014 року № 911/3231/14 відповідно до поданої 29.09.2016 року заяви № 110/11467/2016 від 28.09.2016 року.

Суддя А.Ю. Кошик