Рішення

від 09.03.2017 по справі 923/1426/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року Справа № 923/1426/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -уповн.предст., дов. від 02.09.2015р.

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_2 (73003, АДРЕСА_1)

до відповідача: Колективного підприємства "КОЛОРИТ" (73008, м.Херсон,

вул. Перекопська, б.153, код ЄДРПОУ 21293348)

про визнання недійсним рішення загальних зборів в частині.

Описова частина рішення: ОСОБА_2 (прізвище під час перебування у шлюбі - ОСОБА_2) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до Колективного підприємства "КОЛОРИТ" про визнання недійсним рішення загальних зборів власників Колективного підприємства "КОЛОРИТ" від 21.09.2015р., оформленого протоколом від 21.09.2015р. №3, в частині виключення ОСОБА_2 із складу учасників Колективного підприємства "КОЛОРИТ".

Позовні вимоги обґрунтовано твердженням про порушення відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення норм Цивільного кодексу України щодо застосування підстав припинення права власності та Закону України "Про господарські товариства".

На думку позивача, загальні збори власників КП "КОЛОРИТ" позбавили ОСОБА_2 права спільної часткової власності на КП "КОЛОРИТ" всупереч встановленим підставам припинення права власності, які визначені в ст.346 та ст.365 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 28.12.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2017р.

12.01.2017р. за вх.№387/17 від представника відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі ст.80 ГПК України, у зв'язку з тим, що, на думку відповідача, в силу вимог п.4 ст.12 ГПК України і того, що позивачем є фізична особа, справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

17.01.2017р. позивач звернувся із заявою (вх.№2/174/17) про доповнення підстав позову, в якій звернув увагу на відсутність правової регламентації діяльності колективного підприємства, і з цих підстав неможливість визначення порядку припинення участі у такому підприємстві.

Зазначив, що відповідач є юридичною особою з організаційно-правовою формою, що містить елементи господарського товариства, тому у спірних правовідносинах мають застосовуватись положення цивільного та господарського законодавства, що регулюють відносини у процесі створення, діяльності та припинення господарських товариств.

Порушення відповідачем приписів ст.64 Закону України "Про господарські товариства", яка встановлює підстави для виключення учасника товариства із товариства, під час прийняття оспорюваного рішення загальних зборів, є, на його думку, підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів власників підприємства в частині виключення ОСОБА_4 зі складу учасників підприємства.

Враховуючи, що означена заява зроблена позивачем до прийняття рішення по справі, то суд на підставі ст.22 ГПК України прийняв доповнення підстав позовних вимог.

02.02.2017р. за вх.№2/434/17 представником позивача в судовому засіданні було подано клопотання про витребування господарським судом доказів, а саме: засвідчених копії заяви від 15.06.2007р. ОСОБА_5 та протоколу зборів засновників КП "КОЛОРИТ" від 16.06.2007р. №7, що містяться у реєстраційній справі КП "КОЛОРИТ".

На думку представника позивача, означені документи підтверджують набуття позивачем корпоративних прав КП "КОЛОРИТ".

Представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання позивача про витребування вказаних доказів.

Представником позивача в судовому засіданні 02.02.2017р. за вх.№2/435/17 також було подано відзив на клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

В означеному відзиві представник позивача зазначає, що відносини ОСОБА_2 пов'язані із участю у КП "КОЛОРИТ" є корпоративними, що підтверджується наявністю статутного фонду КП "КОЛОРИТ", розподіленого на частки між засновниками (власниками), про що зазначено у п.1.4 Статуту КП "КОЛОРИТ", а також порядком вступу ОСОБА_2 до складу учасників (власників) КП "КОЛОРИТ" на підставі нотаріально посвідченої заяви колишнього учасника (власника) про передачу частки на користь позивача та протоколом зборів засновників, якими погоджена така передача частки разом з передачею прав та обов'язків засновника підприємства. Позивач вважає, що враховуючи, що відносини позивача з відповідачем є корпоративними та враховуючи, що відповідно до положень ст.1 ГПК України фізичні особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, у передбачених законом випадках мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та законних інтересів у відповідності до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України дана справа має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 02.02.2017р. клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Представником відповідача в судовому засіданні 28.02.2017р. було заявлено усне клопотання про відкликання раніше заявленого клопотання про припинення провадження у справі. Представник відповідача зазначив, що вважає вказане клопотання не обґрунтованим і спір підлягає вирішенню в господарському суді.

Окрім цього, представником відповідача було зазначено, що, на його думку, КП "КОЛОРИТ" за організаційно правовою формою є виробничим кооперативом.

Представником відповідача в судовому засіданні 06.03.2017р. за вх.№2/1018/17 були наданні письмові поясненні і додаткові документи, серед яких протокол загальних зборів засновників колективного підприємства "КОЛОРИТ" №2 від 09.03.2013р. та установчий договір про створення КП "КОЛОРИТ" від 04.05.1994р.

В означених письмових поясненнях представник відповідача послався на Закон України "Про власність", який втратив чинність, але був чинний на момент прийняття ОСОБА_2 до складу КП "КОЛОРИТ". При цьому, представник відповідача зазначив, що враховуючи положення статуту КП "КОЛОРИТ", останнє є підприємством колективної власності, що у найбільшій мірі відповідає власності кооперативів.

Представником відповідача в судовому засіданні була надана копія протоку №3 від 21.09.2015р., а також оригінал означеного протоколу. Суд оглянувши оригінал протоколу учасників КП "Колорит" №3 від 21.2015р. встановив, що він не містить печатки підприємства та відрізняється за змістом від того, що наданий відповідачем і наявний в матеріалах справи.

Окрім цього, представником відповідача було заявлено усне клопотання про витребування реєстраційної справи КП "КОЛОРИТ".

Представник позивача не заперечував проти задоволення означеного клопотання відповідача, але зазначив, що означені дії відповідача, є навмисним затягуванням розгляду справи, а реєстраційна справа КП "КОЛОРИТ" не є належним доказом для вирішення даного спору по суті.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про витребування реєстраційної справи КП "КОЛОРИТ". Представником відповідача всупереч вимогам ст.38 ГПК України не було вказано обставин, які можуть підтвердити документи, що містяться у реєстраційній справі КП "КОЛОРИТ". Окрім того, справа розглядається судом у продовж тривалого часу, її розгляд неодноразово відкладався, пояснення щодо суті спору та документи від відповідача надійшли лише 06.03.2017р., розгляд справи було продовжено за межами двомісячного строку з підстав, зокрема, необхідності у подальшому відкладенні розгляду справи з метою надання можливості представнику відповідача подати документи, заявлені ним під час розгляду справи.

В судовому засіданні 09.03.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.03.2017р. не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Окрім того, пунктом 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ також передбачається, що у разі присутності сторони в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи, що представник відповідача повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 06.03.2017р., в якому зазначено, що представник відповідача був присутній в судовому засіданні, тим самим був обізнаний про час і місце розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні, яке відбулось 21.02.2017р., оголошувалась перерва до 27.02.2017р. о 10год. 00хв. В судовому засіданні, яке відбулось 06.03.2017р., оголошувалась перерва до 09.03.2017р. о 14год. 30хв.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив.

04 травня 1994р. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12 було підписано установчий договір про створення колективного підприємства "КОЛОРИТ", яким визначено його назву, уставний фонд та затверджено статут (а.с. 60-61).

15 червня 2007 року ОСОБА_5 звернулася до загальних зборів КП "Колорит" із заявою, що була нотаріально посвідчена, в якій просила вивести її зі складу засновників КП "Колорит" та передати належну їй частку у статутному фонді підприємства у розмірі 1617,28 грн., що становить 8,33% статутного фонду підприємства, ОСОБА_2 ОСОБА_5 вказала, що будь-яких претензій, в тому числі і майнових, до КП "КОЛОРИТ" не має.

ОСОБА_2, в свою чергу, заявила про прийняття належної ОСОБА_5 частки в статутному фонді КП "КОЛОРИТ" зі всіма правами і обов'язками засновника підприємства.

Рішенням зборів засновників КП "КОЛОРИТ", які відбулись 16.06.2007р., оформлених протоколом №1 (а.с.37), ухвалено вивести ОСОБА_5 зі складу засновників КП "КОЛОРИТ" з передачею належної їй долі в статутному фонді ОСОБА_2 з усіма правами та обов'язками засновника підприємства.

На підставі рішення зборів засновників Колективного підприємства "Колорит", оформленого протоколом №1 від 16.06.2007р., Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 06.11.2007р. зареєстровано нову редакцію Статуту Колективного підприємства "КОЛОРИТ".

Відповідно до п.1.1 Статуту (в новій редакції), затвердженого рішеннями загальних зборів (протокол №1 від 16 червня 2007 року) Колективне підприємство "Колорит" є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, який має права юридичної особи, здійснює комерційну та іншу господарську діяльність не заборонену законодавством України. Колективне підприємство "Колорит" має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в закладах банків, печатку зі своєю назвою, може придбати майнові і особисті немайнові права, вступати в зобов'язання.

Згідно з п.1.4 Статуту власниками підприємства є дванадцять осіб, серед яких ОСОБА_2 Підприємство належить власникам на праві спільної пайової власності, паї власників є рівними і доля кожного власника складає 1617,28грн. Статутний фонд підприємства становить 19407,44грн.

Ціллю діяльності КП "Колорит" за п.1.6 Статуту визначено здійснення ринкових взаємовідносин та отримання прибутку (доходів).

За змістом розділу 2 Статуту вищим керівним органом підприємства є загальні збори власників. Загальні збори власників визначають основні напрямки діяльності підприємства, затверджують його плани і звіти, вирішують інші питання діяльності підприємства. Рішення загальних зборів приймаються загальною більшістю голосів (п.2.1 Статуту). До повноважень загальних зборів відноситься також обрання керівника підприємства - директора, з яким укладається контракт, в якому визначаються права, строки виборів (найму), обов'язки і відповідальність директора перед власниками та трудовим колективом.

У п.2.4 Статуту зазначено, що всі громадяни, які беруть участь своєю працею в діяльності підприємства на підставі трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відносини робітника з підприємством, складають трудовий колектив підприємства.

Пунктом 3.2 Статуту грошові та матеріальні внески засновників віднесено до джерел формування майна підприємства.

21 вересня 2015 року було проведено збори учасників КП "КОЛОРИТ", рішення яких оформлено протоколом №3 від 21.09.2015р.

Як свідчить протокол, одним з питань порядку денного, за яким прийнято оскаржуване рішення, було припинення членства осіб, які припинили трудові відносини з підприємством та внесення відповідних змін до Статуту.

У загальних зборах від імені позивача - ОСОБА_2 приймав участь її представник ОСОБА_1 за довіреністю, посвідченою нотаріусом у відповідності до чинного законодавства.

За пропозицією представника ОСОБА_2 вирішення питання щодо виключення зі складу учасників відбувалось щодо кожного із запропонованих учасників.

Зборами учасників КП "Колорит", оформлених протоколом №3 від 21.09.2015р., вирішено виключити зі складу учасників КП "КОЛОРИТ" ОСОБА_2, учасника КП "КОЛОРИТ", частина у статутному капіталі 1/12 за невиконання обов'язку приймати участь у діяльності підприємства та звільненням.

Виключення ОСОБА_2 зі складу учасників КП "КОЛОРИТ" рішенням учасників колективного підприємства "КОЛОРИТ", оформленим протоколом №3 від 21.09.2015р., і стало підставою для звернення ОСОБА_2 з позовом про визнання недійсним в цій частині рішення учасників колективного підприємства "КОЛОРИТ", оформленого протоколом №3 від 21.09.2015р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частинами 1 та 5 ст.63 ГК України встановлено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Згідно з ч.1 ст.65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Як роз'яснено в п.п.1.1,1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", при визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб. За змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, статті 167 ГК України, статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 10.10.2013 №642-VII, який набрав чинності з 28.03.2014р., суттєво розширено коло суб'єктів корпоративних відносин, спори за участю яких належать до підвідомчості господарських судів. Зокрема, до таких спорів віднесено, окрім власне спорів між господарським товариством та його учасниками (попередня редакція п.4 ч.1 ст.12 ГПК України), також спори між іншими суб'єктами господарювання (виробничі кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо) та їх учасниками (засновниками, членами).

Виходячи з вище наведеного, справа з визначеним предметом та суб'єктним складом підвідомча господарському суду.

КП "КОЛОРИТ" було засновано на підставі Закону України "Про підприємства в Україні". Одним з видів підприємств, з урахуванням форм власності, встановлених Законом України "Про власність" (у редакціях вказаних Законів, що діяли на момент створення підприємства), визначалось колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Закон України "Про підприємства в Україні" втратив чинність 01.01.2004р з набранням чинності Господарським кодексом України.

Законом України "Про власність" однією з форм власності визначалась колективна форма власності, але цей Закон втратив чинність 27.04.2007р. на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України".

Як вбачається з преамбули Закону України "Про підприємства в Україні", Закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.

Закон створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства.

Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, Радами народних депутатів, органами державного управління.

У преамбулі ж Закону України "Про власність" зазначається, що метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів республіки для підвищення рівня життя її народу.

Також, суд зазначає, що під час реєстрації нової редакції статуту КП "Колорит" 06 листопада 2007 року Закони України "Про підприємства в Україні" та "Про власність" втратили чинність, при цьому зміна організаційно правової форми або реорганізація КП "Колорит" не здійснювалась.

Згідно імперативних приписів ч.6 ст.4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, враховуючи відсутність законодавства, яке б регулювало діяльність колективного підприємства, суд виходить із загальних принципів підприємства, як організаційної правової форми господарювання та змісту корпоративних прав та корпоративних відносин.

Регулювання корпоративних відносин здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про господарські товариства", іншими нормативно-правовими актами, і безпосередньо установчими документами підприємства.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Статтею 65 Господарського кодексу України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Відповідно до ст.93 Господарського кодексу України підприємство колективної власності є однією з організаційно-правових форм підприємств, кваліфікуючою ознакою якої є визначена форма власності, на якій засноване і діє таке підприємство.

Підприємство колективної власності має усі конструктивні ознаки підприємства, перелічені у статті 62 ГК. Особливості правового статусу підприємств колективної власності обумовлені притаманною їм сукупністю майнових та організаційних ознак: порядком формування майнової бази їх господарювання; порядком володіння, користування та розпорядження належним їм майном; порядком розподілу результатів від його використання; його структурою; порядком звернення стягнення на зазначене майно; порядком створення таких підприємств; структурою та компетенцією їх органів управління; взаємодією засновників (членів) та інших осіб; відповідальністю засновників (членів). Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту (ст. 62 ГК України).

Згідно зі ст.57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що КП "КОЛОРИТ" є виробничим кооперативом, оскільки по- перше, у виробничому кооперативі на відміну від господарського товариства не передбачено поділ статутного капіталу на частки, а відповідно до статуту КП "Колорит" його статутний фонд складається з часток.

Окрім того, відповідно до ст.95 ГК України виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Отже, виробничий кооператив - це об'єднання осіб, де обов'язковою умовою є особиста трудова участь членів кооперативу в його діяльності.

У п.1.6 Статуту КП "КОЛОРИТ" зазначено, що ціллю діяльності підприємства є здійснення ринкових взаємовідносин та отримання прибутку (доходу).

Принципи діяльності виробничого кооперативу, які закріплені в ст.96 ГК України, не відображені та не зазначені в Статуті КП "КОЛОРИТ".

Більш того, Статут КП "КОЛОРИТ" не містить припису про особисту трудову участь засновників підприємства, одним з яких у Статуті ( затвердженому 16.06.2007р.) вказана ОСОБА_4

Статутом КП "КОЛОРИТ" у п.3.1 передбачено, що майно підприємства складають основні та оборотні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Статтею 100 ГК України передбачається, що майно виробничого кооперативу відповідно до статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу. Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються.

Як зазначалося вище, статутний фонд КП "КОЛОРИТ" складають саме паї власників КП "КОЛОРИТ".

Відповідно до ст.101 ГК України вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Статутом же КП "КОЛОРИТ" передбачено, що вищим керівним органом підприємства є загальні збори власників. Окрім того, як зазначалося вище, у п.2.4 Статуту КП "КОЛОРИТ" окремо передбачено визначення і порядок діяльності трудового колективу КП "КОЛОРИТ", а також порядок реалізації повноважень трудового колективу через виборчий орган, який обирається таємним голосуванням на зборах трудового колективу.

Отже, статутом КП "КОЛОРИТ" розмежовано поняття "трудовий колектив" і, відповідно, "збори трудового колективу", та "власники КП "КОЛОРИТ" і "загальні збори власників КП "КОЛОРИТ".

Окрім того, ст.98 ГК України передбачено, що вступ у виробничий кооператив відбувається на підставі письмової заяви разом зі сплатою вступного та пайового внеску. Натомість ОСОБА_2, як зазначалося вище, вступила до колективного підприємства на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 від 15.06.2007р. про передачу позивачу належній їй частки в статутному фонді підприємства що становить 8,33% статутного фонду КП "Колорит", а також на підставі рішення зборів засновників КП "Колорит", оформленого протоколом №1 від 16.06.2007р., про виключення зі складу засновників КП "Колорит" ОСОБА_5 та введення до складу засновників позивача.

Також, відповідно до ст.108 ГК України виробничий кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну (додаткову) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом кооперативу.

Відповідно до змісту п.1.5 Статуту колектив підприємства "Колорит" відповідає по своїх зобов'язаннях майном, що належить йому на праві власності. Власники підприємства не відповідають по зобов'язаннях підприємства.

Статут КП "КОЛОРИТ" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) затверджений рішенням загальних зборів засновників від 16.06.2007 р., оформлений протоколом № 1, містив відомості про засновників, предмет, цілі діяльності і управління підприємством, розмір статутного фонду із визначенням належних учасникам часток та ін.

Правові ознаки господарських товариств визначені Законом України "Про господарські товариства", главою 8 розділу ІІ Цивільного кодексу України та главою 9 розділу ІІ Господарського кодексу України.

Господарськими товариствами, згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України, визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Як визначено ч. 1 ст. 1 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-XII "Про господарські товариства" (із змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України "Про господарські товариства") та ст.113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст.87, 88 Цивільного кодексу України, ст.ст.57, 82 Господарського кодексу України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є Статут.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" до установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень та ін. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ст.140 Цивільного кодексу України). Статут товариства з обмеженою відповідальністю містить відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень (ст. 143 Цивільного кодексу України).

Отже, аналіз Статуту КП "КОЛОРИТ" у редакції на час виникнення спірних правовідносин та норм законодавства приводить до висновку, що КП "КОЛОРИТ" має ознаки господарського товариства у розумінні ст.79 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", а тому при вирішенні спору застосовуються норми, що регулюють діяльність господарських товариств.

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

В п.п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" зазначено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Згідно з п. 4.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника.

Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів.

Статтею 117 ЦК України встановлюється, що учасники господарського товариства зобов'язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Отже, зобов'язання учасника товариства мають бути передбачені установчим документом, яким визнається Статут, або визначатись за рішеннями, прийнятими загальними зборами учасників товариства з питань його діяльності.

У протоколі, яким оформлено оспорюване рішення, вказано:"3. Виступили.

ОСОБА_12 Є члени колективного підприємства, які були звільнені з підприємства і не приймають участі в його діяльності, зокрема, це: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2 Ці особи не приймають участі у діяльності підприємства. Існує нагальна потреба покривати збитки підприємства і забезпечувати його діяльність за рахунок коштів учасників (заміна вікон, оплата електроенергії, тепла, оплата послуг організації, яка надає послуги з утримання багатоквартирного будинку, в якому розташоване приміщення КП. Зазначені учасники участі у витратах не приймають."

Із зазначеного слідує, що невиконання обов'язку приймати участь в діяльності підприємства, що стало підставою для виключення зі складу учасників КП "Колорит" ОСОБА_2, полягає у невнесенні власних коштів для покриття збитків підприємства та неприйнятті участі у витратах, необхідних для забезпечення діяльності підприємства.

Проте, за аналізом змісту Статуту підприємства, наведеного вище, його положеннями не встановлено обов'язку учасників (засновників) здійснювати відповідні грошові внески, не визначено їх розмір, порядок внесення, періодичність тощо.

Не надано відповідачем доказів, які б підтверджували прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників підприємства стосовно майнової участі у діяльності підприємства.

У протоколі №3 від 21.09.2015р., яким оформлено рішення учасників КП "КОЛОРИТ" від 21.09.2015р., немає будь-яких відомостей чи доказів перешкоджання позивачем своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей КП "КОЛОРИТ", зазначених у його статуті.

Як вже зазначалося судом, змістом Статуту КП "КОЛОРИТ" не передбачено обов'язків, які покладаються на учасників та засновників колективного підприємства. Більш того, Статутом не передбачено такої підстави для виключення зі складу учасників або засновників підприємства як звільнення, Статутом взагалі не передбачено підстав та порядку виключення учасників та засновників колективного підприємства.

Тому при оцінці підстав для виключення зі складу учасників підприємства та їх обгрунтованості суд керувався положеннями ст.64 Закону України "Про господарські товариства" України, ст.88 ГК України та ст. 117 ЦК України.

Суд також зазначає, що рішення про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників КП "КОЛОРИТ" прийнято зборами учасників КП "КОЛОРИТ", натомість статутом КП "КОЛОРИТ" передбачено, що керівним органом підприємства є збори власників КП "КОЛОРИТ". Також, в означеному рішенні зазначено про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників КП "КОЛОРИТ", але відповідно до статуту КП "КОЛОРИТ" ОСОБА_2 є засновником КП "КОЛОРИТ".

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, про те, що наданий позивачем протокол зборів №3 від 21.09.2015р. яким оформлено рішення учасників КП "КОЛОРИТ" від 21.09.2015р., не відповідає протоколу зборів №3 від 21.09.2015р. яким насправді оформлено рішення учасників КП "КОЛОРИТ" від 21.09.2015р., тому не може бути доказом у справі. Відповідач зазначив, що в протоколі, який наданий позивачем, не відображено питання про виплату учасникам, яких виключили з КП "КОЛОРИТ", вартості їх вкладів.

Так, судом встановлено, що надані позивачем для огляду суду оригінал і копія протоколу №3 від 21.09.2015р., яким оформлено рішення учасників КП "КОЛОРИТ" від 21.09.2015р., містить підписи голови і секретаря зборів, печатку КП "КОЛОРИТ", а також підписи усіх присутніх при прийнятті рішення учасників КП "КОЛОРИТ", протокол прошитий та пронумерований у передбачений законом спосіб.

У суду відсутні підстави вважати його неналежним доказом, яким підтверджується та оформлено рішення учасників КП "КОЛОРИТ" від 21.09.2015р.

Окрім того, протокол є документом, який лише фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України.

В даній справі предметом позову є визнання недійсним рішення учасників КП "КОЛОРИТ" від 21.09.2015р. в частині виключення ОСОБА_2 зі складу учасників КП "КОЛОРИТ", а вже похідною обставиною є те, що дане рішення зафіксовано та оформлено протоколом №3 від 21.09.2015р. І як в протоколі, який надавався відповідачем, так і в протоколі, що надавався для огляду суду позивачем (копія міститься у матеріалах справи), питання, яке вирішено учасниками КП "КОЛОРИТ" і яке стосується позивача, викладено в однаковій формі.

Встановивши відсутність належної доказової бази на підтвердження факту порушення ОСОБА_2 як учасником КП "КОЛОРИТ" вимог статуту підприємства, суд дійшов висновку про те, що покладені в основу рішення учасників КП "КОЛОРИТ" про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників підприємства доводи стосовно невиконання нею своїх обов'язків не відповідають дійсності.

Враховуючи, що статут підприємства не передбачає такої підстави для виключення зі складу учасників підприємства, як невиконання обов'язку приймати участь в діяльності підприємства, та звільнення, то виключення ОСОБА_2 з цих підстав зі складу учасників КП "КОЛОРИТ" є незаконним, а отже рішення зборів учасників колективного підприємства "КОЛОРИТ" від 21.09.2015р., оформлене протоколом №3 від 21.09.2015р., є недійсним в цій частині (враховуючи межі заявлених позовних вимог).

Відповідно до п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Враховуючи, що вимоги позивача є правомірними, підтверджені належними доказами у справі, вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійними рішення зборів учасників Колективного підприємства "КОЛОРИТ" від 21 вересня 2015 року, оформленого протоколом зборів №3 від 21 вересня 2015 року, в частині виключення ОСОБА_2 із складу учасників Колективного підприємства "КОЛОРИТ".

Стягнути з Колективного підприємства "КОЛОРИТ" на користь ОСОБА_2 1378грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області.

Повне рішення складено 13.03.2017р.

Суддя Н.А. Павленко