Постанова

від 13.03.2017 по справі 927/683/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа№ 927/683/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

За участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Бойко А.І. - за довіреністю б/н від 12.01.2017;

від відповідача: Агрененко Ж.М. (керівник);

від відповідача: Данко Ю.М. - за довіреністю б/н від 05.01.2017;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.11.2016 у справі № 927/683/16 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна , м. Київ,

до приватного підприємства Гепард Транс , м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5, м. Черкаси,

про стягнення 178 186,43 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (надалі- позивач/ ТОВ Порше Лізинг Україна /апелянт) звернулося до господарського суду Чернігівської області із позовом до приватного підприємства Гепард Транс ( надалі- відповідач/ ПП Гепард Транс , за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 (надалі- третя особа) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 00005058 від 24.05.2012 в загальному розмірі 178 186,43 грн., з яких: основна сума заборгованості - 19 166,50 грн., збитки в розмірі - 154 906,72 грн., штраф у розмірі - 608,03 грн., 3% у розмірі - 712,55 грн., інфляційні втрати у розмірі - 2 792,63 грн. (т. 1. а.с. 3-12).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору фінансового лізингу № 00005058 від 25.05.2012 в частині своєчасної оплати лізингових платежів та повернення об'єкту лізингу після припинення договору лізингу.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.11.2016 у справі № 927/683/16 (з урахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні від 02.12.2016) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з приватного підприємства Гепард Транс на користь товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна 4941 грн. 34 коп. боргу, 178 грн. 24 коп. 3% річних, 444 грн. 01 коп. інфляційних втрат. Вирішено питання сдових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з часткової доведеності позовних вимог.

При цьому місцевий господарський суд керувався приписами ст.ст.11, 16, 22, 546, 549, 623, 625, 611, 626, 627, 653, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 224, 230, 292 Господарського кодексу України, ст. 61 Конституції України, нормами Закону України Про фінансовий лізинг та ст.ст. 22, 27, 33, 34, 38, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального, а саме ст. 32, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, та порушення норм матеріально права, зокрема, ст. 22, 623, 626-628, 632, 653 Цивільного кодексу України та ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.11.2016 у справі № 927/683/16 та призначено її до розгляду на 02.02.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.11.2016 у справі № 927/683/16 відкладено на 23.02.2017.

23.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від приватного підприємства "Гепард Транс" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

23.02.2017 в судове засідання не з'явився представник третьої особи, про причину неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 задоволено клопотання апелянта (позивача) про продовження строку розгляду справи; строк розгляду справи продовжено, та, відповідно до ст. 77 ГПК України - оголошено в судовому засіданні до 13.03.2017.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

Представник відповідача та керівник ТОВ Гепард Транс в судовому засіданні заперечували вимоги апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про поважні причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомила.

Клопотань від третьої особи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також керівника ПП Гепард Транс , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 24.05.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна , як лізингодавцем і приватним підприємством Гепард Транс , як лізингоодержувачем та поручителем ОСОБА_5 укладено договір про фінансовий лізинг №00005058 (далі - договір ) та додатки до нього: Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Умови), Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодувань)№ на 60 місяців.

Так, в договорі зазначено місце проживання/ місце знаходження поручителя: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Згідно договору лізингодавцем є ТОВ Порше лізинг Україна , лізингоодержувач - ПП Гепард транс , об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Polo Sedan 1.6 I benzin, шасі НОМЕР_3, 2012 року виробництва, вартість об'єкту лізингу - еквівалент 18 650 дол. США, авансовий платіж - еквівалент 3 730 дол.США, обсяг фінансування - еквівалент 14920дол.США, кількість лізингових платежів - 60, строк лізингу - 60 місяців, лізинговий платіж - еквівалент 412,72 дол. США, адміністративний платіж - 279,76 дол. США.

Пунктом 6.1 умов визначено, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме лізингодавцю лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу), комісії, покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за договором на користь позивача відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну євро/дол США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді Агріколь або іншим банком) з купівлі та продажу євро/доларів США до української гривні) (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платежі зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на зміненій основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку ( п. 6.3 умов).

Пунктом 6.5. умов сторони визначили, що лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.

Згідно п. 6.11 умов, якщо лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед Порше Лізинг Україна та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені лізингоодержувачем, будуть розподілятися наступним чином (у черговості, як зазначено нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкта лізингу, в тому числі якщо такі витрати не були з будь-яких причин відшкодовані з боку страховика об'єкту лізингу відповідно до умов контракту, в тому числі державний технічний огляд / обов'язковий технічний контроль, технічне обслуговування відповідно до рекомендацій виробника тощо; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при чому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування), г) інші компенсації інших витрат Порше Лізинг Україна у зв'язку з цим контрактом. При цьому, якщо лізингоодержувач має декілька об'єктів лізингу у користуванні, платежі будуть розподілятися з урахуванням найбільш давнього платіжного зобов'язання, що виникає у зв'язку з експлуатацією всіх об'єктів лізингу. лізингоодержувач не може змінювати цю послідовність в тому числі шляхом встановлення призначення платежу. Якщо лізингоодержувач має непогашені зобов'язання станом на дату оплати за декількома лізинговими договорами з Порше Лізинг Україна, остання може на свій власний розсуд визначити послідовність платежів за такими договорами, при цьому для кожного окремого договору застосовується порядок, зазначений у реченні 1 пункту 6.11).

Відповідно до п. 6.16 умов зобов'язання по сплаті всіх та будь-яких платежів за контрактом покладається на лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено контрактом. Лізингоодержувач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлено у контракті або погоджено сторонами додатково. Якщо лізингоодержувач не сплатить платежі (платіж ) у вказаний строк, Порше Лізинг України має право застосувати санкції за прострочення відповідно до п.8 контракту.

У Плані відшкодування сторонами у графі дата сплати зазначена дата щомісячної сплати лізингових платежів (кожного 15 числа місяця).

Пунктом 8.2 умов сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції:

пеня у розмірі 10% річних від вчасно несплаченої суми за кожний день затримки до моменту повної виплати платежу ( п. 8.2.1);

п.8.2.2 - штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (пункт 8.3.1 контракту): еквівалент 15 Євро за першу вимогу, еквівалент 20 Євро за другу вимогу, 25 Євро за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу) ( п. 8.2.2 умов);

Згідно з п. 8.3 умов, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більше, ніж 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право:

п.8.3.1 - надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

п.8.3.2 - якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснив оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг", Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Пунктом 12.6 умов сторонами наведено перелік випадків, коли Порше Лізин Україна має право в односторонньому розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкту лізингу, зокрема: п.12.6.1. лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів; п.12.6.12 об'єкт лізингу знищений або втрачений іншим чином. У цьому випадку лізингоодержувач повинен письмово повідомити Порше Лізин Україна та страхову компанію впродовж 24 годин з моменту знищення чи втрати об'єкту лізингу та надати з цією метою всі підтверджуючі документи.

День, що вважатиметься датою розірвання /відмови від контракту, визначається Порше Лізин Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізин Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту). Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізин Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/ повернення через закінчення строку зберігання, лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений ( п. 12.7 умов).

У разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п.4.2 , а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Поршу Лізинг Україна в результаті продажу об'єкті лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту ( п. 12.9. умов).

Згідно п. 12.10 умов у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (перепродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

Відповідно до п. 12.13. умов, у випадках, передбачених п. 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Пунктом 13.6. умов сторони визначили, лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесенні Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкту лізингу у тому числі витрати, пов'язані з залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкту лізингу.

Проте, як виняток, усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з контрактом і можуть виникати протягом строку дії контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем (п. 16.2. умов).

Відповідно до п. 16.1. умов незалежно від завершення виконання цього контракту або проведення операцій, запланованих в рамках цього контракту, усі витрати та збитки (включаючи ті, що пов'язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги) завдані у зв'язку з укладенням або виконанням цього контракту а також операціями, запланованими в рамках виконання цього контракту, відшкодовуються стороною, яка завдала збитки.

В подальшому, 02.04.2015 між позивачем, відповідачем та поручителем (третьою особою) укладено додаткову угоду №1/1 до договору про фінансовий лізинг №00005058 від 24.05.2012, в якій сторони домовилися змінити строк дії лізингу та внести зміни до граф контракту Кількість лізингових платежів , строк лізингу (місяців) та лізинговий платіж розділу об'єкт лізингу та з 02.04.2015 року внести їх в новій редакції.

Крім того, додатковою угодою №1/1 до договору про фінансовий лізинг № 00005058 від 24.05.2012 сторони змінили строк дії лізингу, так кількість лізингових платежів становить 84, строк лізингу - 84 місяці, лізинговий платіж - еквівалент 272,80 дол.США. Сторони підписали новий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодувань) від 02.04.2015 року (надалі - План відшкодування) (а.с.29-34 т.1).

Згідно акту прийому-передачі до договору лізингу № 00005058 від 24.05.2012 лізингодавець (позивач) передав 31.05.2012 лізингоодержувачу (відповідачу) легковий автомобіль VW Polo Sedan, шасі № XW8ZZZ61ZCG060847, 2012 року виробництва, реєстраційний знак НОМЕР_2. Підписуючи цей документ, лізингодавець підтверджує, що передав предмет лізингу, який перебуває у відмінному стані, у комплектації та на умовах, визначених в договорі. лізингодавець, у якості власника, передає предмет лізингу лізингоодержувачу для користування. Лізингоодержувач підтверджує, що предмет лізингу є власністю лізингодавця. Предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань, передбачених договором лізингу.

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, що ним були виставлені відповідачу для оплати лізингових платежів наступні рахунки-фактури:

- № 00258464 від 02.02.2015 на суму 8336,94 грн. із строком оплати не пізніше 15.02.2015 (а.с.161 т.3),

- № 00264111 від 06.03.2015 на суму 10 318,00 грн. із строк оплати не пізніше 15.03.2015 (а.с.46 т. 1),

- № 00271952 від 06.04.2015 на суму 6 410,081 грн. із строк оплати не пізніше 15.04.2015 (а.с.47 т.1);

- № 00273992 від 06.05.2015 на суму 5 752,27 грн. зі строк оплати не пізніше 15.05.2015 (а.с.48).

Однак, відповідачем було несвоєчасно проведено (15.02.2015) повний розрахунку по лізинговому платежу у сумі 8 336,94 грн. згідно рахунку-фактури № 00258464 від 02.02.2015, за таких обставин виникла прострочка виконання зобов'язання.

Як вказує позивач на виконання п. 8.3.1. умов ним було направлено відповідачу перше нагадування від 04.03.2015 (копія якого наявна в матеріалах справи а.с. 36 т.1) на загальну суму 8 788,27 грн. щодо неоплати відповідачем рахунку № 00258464 від 02.02.2015 на суму 8 336,94 грн.

Так, в першому нагадуванні від 04.03.2015 позивач вимагав від відповідача сплати окрім заборгованості у сумі 8 336,94 грн., пеню у сумі 38,83 грн. і штраф у сумі 412,50 грн. згідно рахунку-фактури № 59101-00261116 від 04.03.2015 на загальну суму 451,33 грн. (а.с.163 т.3).

18.03.2015 позивачем було направлено відповідачу друге нагадування на загальну суму 8849,94грн. щодо неоплати відповідачем рахунку №00258464 від 02.02.2015 на суму 8298,11грн.

В другому нагадуванні від 18.03.2015 позивач вимагав від відповідача сплати окрім заборгованості у сумі 8 298,11 грн., пеню у сумі 31,83 грн. і штраф у сумі 520,00 грн. згідно рахунку-фактури № 59101-00265388 від 18.03.2015 на загальну суму 551,83 грн. (а.с.165 т.3).

Як вказує позивач, 03.04.2015 ним знову було направлено відповідачу третє нагадування (а.с.38 т.1) на загальну суму 18 739,40 грн. щодо неоплати відповідачем рахунку № 00258464 від 02.02.2015 та рахунку № 00264111 від 06.03.2015.

Зокрема, в третьому нагадуванні від 03.04.2015 позивач вимагав від відповідача сплати окрім заборгованості у сумі 18 064,28 грн., пеню у сумі 87,67 грн. і штраф у сумі 587,45 грн. згідно рахунку-фактури № 59101-00267130 від 03.04.2015 на загальну суму 675,12 грн. (а.с.167 т.3).

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечувалось позивачем, що ним було направлено відповідачу ще два третіх нагадування, а саме:

20.04.2016 третє нагадування про несплату (а.с.39 т.1) на загальну суму 18 674,44 грн., в якому зазначено про неоплату рахунків № 00264111 від 06.03.2015, № 00258464 від 02.02.2015. В третьому нагадуванні від 20.04.2015 позивач вимагав від відповідача сплати окрім заборгованості у сумі 18 064,28 грн., пеню у сумі 84,14 грн. і штраф у сумі 526,02 грн. згідно рахунку-фактури № 59101-00271352 від 20.04.2015 на загальну суму 610,16 грн. (а.с.169 т.3).

- 05.05.2015 третє нагадування про несплату (а.с.40 т.1) на загальну суму 17 856,03 грн., в якому зазначено про неоплату рахунків № 00258464 від 02.02.2015, № 00264111 від 06.03.2015, № 00271952 від 06.04.2015. В третьому нагадуванні від 05.05.2015 позивач вимагав від відповідача сплати окрім заборгованості у сумі 17 245,60 грн., пеню у сумі 79,65 грн. і штраф у сумі 530,78 грн. згідно рахунку-фактури № 59101-00272872 від 05.05.2015 на загальну суму 610,43 грн. (а.с.171 т.3).

Крім того, 19.05.2015 ТОВ Порше Лізинг одночасно з третім нагадуванням від цієї ж дати було й направлено ПП Гепард Транс також і вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору № 00005058 від 19.05.2015, яка була отримана відповідачем 06.06.2015 про, що свідчить підпис отримувача на рекомендованому повідомленні (копія наявна в матеріалах справи).

Однак, відповідач нагадування позивача не виконав, об'єкт лізингу не повернув, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 178 186,43 грн.

Так, ТОВ Порше Лізинг Україна заявляючи до стягнення суму основного боргу, виходило з такого розрахунку (а.с.126-127 т.3):

по рахунку-фактурі № 00264111 від 06.03.2015 лізинговий платіж згідно п. 34 Плану відшкодування (еквівалент доларів США): відшкодування частини вартості об'єкту лізингу - 253,35 дол. США, проценти та комісії 159,37 дол. США, курс долара чинний на робочий день, що передує дню виставлення рахунку 05.03.2015 - 25,00 грн., лізинговий платіж, що підлягає сплаті: відшкодування частини вартості об'єкту лізингу - 6 333,75 грн., проценти та комісії - 3984,25 грн., всього 10 318,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було частково сплачено лізинговий платіж за березень 2015 року у сумі 3314,58 грн. у зв'язку з чим заборгованість відповідача по рахунку-фактурі № 00264111 від 06.03.2015 становить: 6 333,75 грн. борг по сплаті вартості об'єкту лізингу та 669,67 грн. борг по сплаті процентів та комісій, всього 7 003,42 грн.;

по рахунку-фактурі №00271952 від 06.04.2015 лізинговий платіж згідно п. 35 Плану відшкодування (еквівалент доларів США): відшкодування частини вартості об'єкту лізингу 119,75 дол. США, проценти та комісії 153,05 дол. США, курс долара чинний на робочий день, що передує дню виставлення рахунку 03.04.2015 - 23,50 грн., лізинговий платіж, що підлягає сплаті: відшкодування частини вартості об'єкту лізингу 2 814,12 грн., проценти та комісії 3 596,69 грн., всього 6 410,81 грн.;

по рахунку-фактурі №00273992 від 06.05.2015 лізинговий платіж згідно п. 36 Плану відшкодування (еквівалент доларів США): відшкодування частини вартості об'єкту лізингу 120,73 дол. США, проценти та комісії 152,07 дол. США, курс долара чинний на робочий день, що передує дню виставлення рахунку 05.05.2015 - 21,086 грн., лізинговий платіж, що підлягає сплаті: відшкодування частини вартості об'єкту лізингу 2 545,71 грн., проценти та комісії 3 206,56 грн., а всього 5 752,27 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Правовідносини лізингу регулюються нормами параграфа 6 глави 58 Цивільного кодексу України, при цьому, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), а також загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом, а загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а п. 3 ч. 2 ст.11 вказаного Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі можуть включати:суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вже зазначалось вище, ТОВ Порше Лізинг Україна відповідачу були виставлені відповідачу для оплати лізингових платежів рахунки-фактури: № 00258464 від 02.02.2015 на суму 8 336,94 грн. із строком оплати не пізніше 15.02.2015; № 00264111 від 06.03.2015 на суму 10 318,00 грн. із строк оплати не пізніше 15.03.2015; № 00271952 від 06.04.2015 на суму 6 410,081 грн. із строк оплати не пізніше 15.04.2015; № 00273992 від 06.05.2015 на суму 5 752,27 грн. зі строком оплати не пізніше 15.05.2015.

Наведена позивачем Зведена облікова виписка з рахунку клієнта Гепард Транс (а.с.142-143 т.2) щодо виконання відповідачем зобов'язань по договору про фінансовий лізинг № 00005058 від 24.05.2012 та подані позивачем до матеріалів справи копії платіжних доручень щодо здійснених відповідачем платежів на рахунок позивача (а.с.144-187 т.2) свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконував несвоєчасно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що ПП Гепард Транс платіжним дорученням:

- № 475 від 13.03.2015 перерахував позивачу 541,33 грн. з призначенням платежу "59102-00261116 штраф та пеня згідно договору № 00005058 від 24.05.2012",

- № 479 від 23.03.2015 - 551,83 грн. з призначенням платежу "59102-00265388 штраф та пеня згідно договору № 00005058 від 24.05.2012", -

- № 496 від 28.04.2015 - 8 336,94 грн. з призначенням платежу " 59101-00258464 лізинговий платіж за авто згідно рахунку № 00258464 від 02.02.2015",

- № 500 від 25.05.2015 - 6 410,81 грн. з призначенням платежу " 59101-00271952 лізинговий платіж за авто згідно рахунку № 00271952 від 06.04.2015".

Разом з тим, як вбачається зі Зведена облікова виписка з рахунку клієнта ПП Гепард Транс (а.с.142-143 т.2), позивач здійснив зарахування отриманих від відповідача грошових коштів, перерахованих згідно платіжних доручень № 475 від 13.03.2015, №479 від 23.03.2015, №496 від 28.04.2015, №500 від 25.05.2015.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що грошові кошти були перераховані наступними платіжними дорученнями:

- № 475 від 13.03.2015 зараховані позивачем на оплату лізингового платежу по рахунку № 00258464 від 02.02.2015 зі строком платежу 15.02.2015 в сумі 38,83 грн. та на оплату штрафу, пені по рахунку № 00261116 від 04.03.2015 в сумі 412,50грн.;

- № 479 від 23.03.2015 зараховані позивачем на оплату лізингового платежу по рахунку № 00258464 від 02.02.2015 в сумі 551,83 грн.;

- № 496 від 28.04.2015 зараховані позивачем на оплату лізингового платежу по рахунку № 00258464 від 02.02.2015 в сумі 7 229,49 грн., на оплату штрафу, пені по рахунку № 00265388 від 18.03.2015 в сумі 520,00 грн. та на оплату штрафу, пені по рахунку № 00267130 від 03.04.2015 в сумі 587,45 грн.; грошові кошти перераховані платіжним дорученням

- № 500 від 25.05.2015 зараховані позивачем на оплату лізингового платежу по рахунку № 00258464 від 02.02.2015 в сумі 516,79 грн., на оплату штрафу, пені по рахунку № 00261116 від 04.03.2015 в сумі 38,83 грн., на оплату лізингового платежу по рахунку № 00264111 від 06.03.2015 в сумі 3 314,58 грн., на оплату штрафу, пені по рахунку № 00265388 від 18.03.2015 в сумі 31,83 грн., на оплату штрафу, пені по рахунку № 00267130 від 03.04.2015 в сумі 87,67 грн., на оплату штрафу, пені по рахунку № 00271352 від 20.04.2015 в сумі 610,16 грн., на оплату штрафу, пені по рахунку № 00272872 від 05.05.2015 в сумі 610,43 грн., на оплату компенсації інших витрат відповідно до договору згідно рахунку № 00276170 від 08.05.2015 в сумі 1 200,52 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції повторно дослідивши надану позивачем Зведену облікову виписку з рахунку клієнта ПП Гепард Транс (а.с.142-143 т.2), умови договору, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач здійснив зарахування отриманих від відповідача грошових коштів, перерахованих згідно платіжного доручення №5 00 від 25.05.2015 з порушенням ст.61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а саме: в частині зарахування в оплату штрафу у сумі 526,02 грн. за третє нагадування по рахунку-фактурі № 59101-00271352 від 20.04.2015 (а.с.169 т.3), в частині зарахування в оплату штрафу у сумі 530,78 грн. за третє нагадування по рахунку-фактурі №59101-00272872 від 05.05.2015 (а.с.171 т.3), а також з порушенням положень договору щодо черговості зарахування виплачених лізингоодержувачем сум в частині зарахування 1 200,52 грн. в оплату компенсації інших витрат, які відповідно до умов договору підлягають зарахуванню в четверту чергу, після сплати відповідачем наявної заборгованості по оплаті лізингових платежів по рахунку № 00264111 від 06.03.2015.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується відповідачем, що останній не провів своєчасно, а саме, 15.02.2015 повного розрахунку по лізинговому платежу у сумі 8 336,94 грн. згідно рахунку-фактури № 00258464 від 02.02.2015, за таких обставин виникла прострочка виконання зобов'язання.

Як вже зазначало вище, позивачем 04.03.2015 було направлено перше нагадування, на загальну суму 8 788,27 грн. щодо неоплати відповідачем рахунку № 00258464 від 02.02.2015 на суму 8336,94 грн.; 18.03.2015 друге нагадування від 18.03.2015 на загальну суму 8 849,94 грн. щодо неоплати відповідачем рахунку № 00258464 від 02.02.2015 на суму 8 298,11 грн.; 03.04.2015 третє нагадування на загальну суму 18 739,40 грн. щодо неоплати відповідачем рахунку № 00258464 від 02.02.2015 та рахунку № 00264111 від 06.03.2015грн., проте вказувані нагадування сплачені відповідачем, що підтверджується матеріалами справи та Зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта ПП Гепард Транс (а.с.142-143 т.2).

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, останній тричі пред'являв відповідачу третю вимогу, а саме: 03.04.2015, 20.04.2015, 05.05.2015 та тричі нараховував штраф (у сумі 587,45 грн., у сумі 526,02 грн. та у сумі 530,78 грн.) за одне і теж порушення відповідачем, а саме за несвоєчасну оплату рахунку-фактури № 00258464 від 02.02.2015.

Колегія суддів зазначає, що в силу ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення

З огляджу на вищевикладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем було не правомірно пред'явлено відповідачу вимоги про сплату штрафу у сумі у сумі 526,02 грн. та у сумі 530,78 грн., з огляду на те, що первісно пред'явлений штраф у сумі 587,45 грн. відповідачем сплачений, та відповідно позивач безпідставно зарахував, перераховані 25.05.2015 відповідачем кошти, в оплату штрафу у загальній сумі 1 056,80 грн.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з правовірним висновком місцевого господарського суду, що перераховані відповідачем кошти 6 410,81 грн. згідно платіжного доручення № 500 від 25.05.2015 підлягають частковому зарахуванню у сумі 5 571,90 грн. (з яких 3 314,58 грн. зараховані правомірно позивачем +1 056,80 грн.+1 200,52 грн.) в оплату лізингового платежу по рахунку № 00264111 від 06.03.2015, у зв'язку з чим проценти та комісії у сумі 3 984,25 грн. оплачені відповідачем повністю, відшкодування вартості об'єкта лізину оплачено частково у сумі 1 587,65грн. і борг становить 4 746,10 грн., а відтак і вимога позивача про стягнення з відповідача процентів і комісії у сумі 669, 67 коп. згідно рахунку-фактури № 00264111 від 06.03.2015 є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, несплата відповідачем процентів та комісії у сумі 3 596,69 грн. відповідно до рахунку-фактури № 00271952 від 06.04.2015.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з листа Регіонального сервісного центру в Чернігівській області Міністерства внутрішніх справ від 03.11.2016 №31/25/6-1511вх та роздруківки з бази НАІС ДДАІ (а.с.199-200 т.3) транспортний засіб марки Volkswagen Polo Sedan, кузов НОМЕР_3, 2012 р.в.: 1) 30.05.2012 первинно зареєстровано ВРЕР-1 м. Києва за ТОВ Порше Лізинг Україна , м. Київ, просп.П.Тичини,1/В; 2) 14.05.2015 проведено перереєстрацію ВРЕР-1 м. Києва на нового власника за довідкою-рахунок на гр. ОСОБА_7, 11.07.1977 р.н, зареєстровану за адресою с. Шатрище, Коростенського району Житомирської області; 3) 21.05.2015 Броварським ВРЕР вказаний транспортний засіб знято з обліку для реалізації; 4) 30.05.2015 ВРЕР-7 м. Києва зареєстровано за довідкою-рахунок на гр.ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає за адресою АДРЕСА_2.

Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12015100080006215 (а.с.65 т.1) наданого позивачем, в якому зазначено: дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела - 24.06.2015; заявник або потерпілий ОСОБА_9, дата внесення до ЄРДР - 24.06.2015, правова кваліфікація - ч.3 ст.289 КК України 2001, фабула: 14.05.2015 невстановлена особа по вул. Туполева, 19 незаконно заволоділа транспортним засобом "Фольцваген Поло", 2012 р.в.,р.н НОМЕР_2. Орган досудового розслідування - Святошинське районне управління.

В свою чергу, відповідачем також надано витяг з кримінального провадження № 12015100020005025 (а.с.18 т.3), в якому зазначено: дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела - 09.06.2015; заявник або потерпілий Агрененко Жан Миколайович, дата внесення до ЄРДР - 10.06.2015, правова кваліфікація - ч.3 ст.289 КК України 2001, фабула: 13.05.2015 невстановлена особа на ім'я ОСОБА_10, перебуваючи за адресою м. Київ, пр.-т Бажана, 3 незаконно заволоділа автомобілем "Volkswagen Polo" седан сірого кольору д.н.з. НОМЕР_2, який перебував у власності ПП "Гепард Транс", завдавши матеріальної шкоди на суму 24000грн. (ЄО-26498 від 09.06.2015). Орган досудового розслідування - Дарницьке районне управління ГУ МВС України в місті Києві.

Крім того, ТОВ Порше Лізинг Транс надано копію постанови слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві про залучення представника потерпілого від 15.07.2015 (а.с.93 т.2), відповідно до якої залучено представника ТОВ Порше Лізинг Україна до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100020005025 від 10.06.2015 як представника потерпілого гр.ОСОБА_9.

Частинами 2 та 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочка сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалась або могла довідатися про таку відмову.ня ГУ МВС України в місті Києві.

Як вже зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача одночасно направив третє нагадування від 19.05.2015 та вимогу за вих. №00005058 від 19.05.2015 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0430600690730 від 29.05.2015, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.43-45 т.1).

Вказана кореспонденція отримана відповідачем 06.06.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0430600690730.

ТОВ Гепард Транс вказує, що 14.05.2015 належним чином повідомив позивача про незаконне заволодіння об'єктом лізингу невстановленою особою, що у відповідача повідомлення не збереглося.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача 14.05.2015 про незаконне заволодіння об'єктом лізингу невстановленою особою, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції.

Позивач в свою заперечував отримання такого повідомлення від відповідача.

Так за умовами договору ТОВ Порше Лізинг Україна належить право вибору підстави для одностороннього розірвання контракту/відмови від контракту.

Колегія судді апеляційної інстанції зазначає, що право лізингодавця про відмову від договору в односторонньому порядку було обґрунтовано ч.2 ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг , п. 8.3.2., 12.6.1, 12.9 умов, укладеного між сторонами правочину та фактом невиконання лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань понад 30 календарних днів.

Таким чином, визначені позивачем підстави для відмови від договору про фінансовий лізинг № 00005058 від 24.05.2012, укладений між позивачем та відповідачем підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Так, у вимозі № 00005058 від 19.05.2015 позивач вимагав погашення заборгованості протягом 3 днів з дня отримання вимоги та повідомив, що відмовляється від договору про фінансовий лізинг і вимагав повернути об'єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки повідомлення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що договір про фінансовий лізинг № 00005058 від 24.05.2012 вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання (29.05.2015) письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони, тобто 15.06.2015 року.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що ТОВ Порше Лізинг Україна в супереч приписам ст. 32-33 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів, що спростовують інформацію про перереєстрацію права власності на транспортний засіб марки Volkswagen Polo Sedan, кузов НОМЕР_3, 2012 р. в. з ТОВ Порше Лізинг Україна ( позивача) 14.05.2015 на нового власника за довідкою-рахунок на гр. ОСОБА_7, 11.07.1977 р.н, зареєстровану за адресою с. Шатрище, Коростенського району Житомирської області, що відсутні докази набуття відповідачем права власності на спірний об'єкт лізингу, апеляційний суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню проценти та комісії у сумі 1 344,65грн. за період з 01.05.2015 до 14.05.2015 по рахунку №00273992 від 06.05.2015.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів та комісії по рахункам № 00264111 від 06.03.2015, № 00271952 від 06.04.2015 та № 00273992 від 06.05.2015 підлягають частковому задоволенню у сумі 4 941,34 грн. по рахункам № 00271952 від 06.04.2015 та № 00273992 від 06.05.2015.

На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у відшкодуванні частини вартості об'єкту лізингу за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у відшкодуванні частини вартості об'єкту лізингу за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, що 15.06.2015 договір лізингу було в односторонньому порядку розірвано з ініціативи лізингодавця, в зв'язку з неналежним виконанням лізингоодержувачем умов договору в частині сплати лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наслідком розірвання договору про фінансовий лізинг № 00005058 від 24.05.2012 є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Аналогічна право позиція викладена і постановах Верховного Суду України від 29.10.2013 у справі № 7/5005/2240/2012 та від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012, які в силу положень ст.11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.

Таким чином, з урахуванням наведено вище та те, що відповідачем до розірвання договору частково сплачена вартість об'єкту лізингу по рахунку № 00264111 від 06.03.2015, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна у сумі 11 693,58 грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви окрім основної суми заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідача 712,55 грн. 3% річних та 2 792,63 грн. інфляційних втрат за період з 16.03.2015 по 08.07.2015 відповідно нараховані на суми прострочення лізингових платежів у розмірі: 7 003,42 грн., 6 410,81 грн. та 5 752,27грн.

В силу ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 178,24 грн. за період з 16.04.2015 по 08.07.2016, які нараховані на заборгованість зі сплати процентів, комісії за відповідний період у сумі 3 596,69 грн. та 1 344,65 грн., в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 444,01 грн., які нараховані за період травень 2015-червень 2016 на заборгованість зі сплати процентів, комісії за відповідний період у сумі 3 596,69 грн. та 1 344,65 грн.

Крім того, позивач також стягнути з відповідача штраф, нарахований на підставі п. 8.2.2 Умов, у розмірі 608,03 грн. за надіслання третього нагадування про несплату, відповідно до рахунку-фактури № 00277064 від 19.05.2015.

Місцевим господарським судом встановлено, що ТОВ Порше Лізинг Украхна до матеріалів справи додано копію третього нагадування про несплату датоване 19.05.2015 (а.с.41 т.1) на загальну суму 17 853,63 грн., в якому зазначено про неоплату рахунків №00264111 від 06.03.2015, № 00258464 від 02.02.2015, № 00271952 від 06.04.2015.

Так, в третьому нагадуванні від 19.05.2015 позивач вимагав від відповідача сплати окрім заборгованості у сумі 17 245,60 грн., пеню у сумі 66,15 грн. і штраф у сумі 541,88 грн. згідно рахунку-фактури № 00277064 від 19.05.2015 на суму загальну суму 608,03 грн. (а.с.42 т.1).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином видами штрафних санкцій є пеня і штраф.

Позивачем виставлялись рахунки-фактури № 59101-00267130 від 03.04.2015, №5 9101-00271352 від 20.04.2015, № 59101-00272872 від 05.05.2015 та № 00277064 від 19.05.2015 за несплату відповідачем лізингового платежу за лютий 2015, тобто за одне і теж невиконане зобов'язання позивачем неодноразово нараховано відповідачу штраф та здійснено відповідне зарахування отриманих від відповідача грошових коштів на оплату штрафу, що встановлено судом під час розгляду справи та наведено у судовому рішенні вище.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 608,03 грн. на підставі п. 8.2.2 договору у зв'язку з її необґрунтованістю.

Колегією суддів встановлено, що 20.07.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна , як страхувальником та закритим акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група , як страховиком було укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-2828-0157, відповідно до п. 1.1. якого предметом вказаного договору є страхування майнових інтересів страхувальника (позивача), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням зазначеним в додатку наземним транспортним засобом та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням - страхування наземного транспорту.

У пункті 4 додатку до генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-2828-0157 визначено, що транспортним засобом є Volkswagen Polo Sedan 1.6 I benzin, шасі НОМЕР_3, 2012 року виробництва.

Проте, ані сторонами, ані публічним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група не надано доказів щодо виплати страхового відшкодування, пов'язаного із страховим випадком об'єкту лізингу - транспортним засобом VW Polo Sedan, шасі НОМЕР_3, 2012 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивач нарахував відповідачу та просить стягнути реальні збитки, пов'язані з порушенням відповідачем зобов'язань за договором у сумі 6 923,16г рн., які складаються з витрат понесених у зв'язку зі зверненням до спеціалізованої організації ТОВ Кредитескпрес Юкрейн Ел.Ел.Сі з метою надання послуг спрямованих на повернення заборгованості в сумі 769,30 грн., з ПДВ 923,16 грн. та з витрат понесених у зв'язку з необхідністю звернення до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична фірма Вернер" з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді в сумі 5000,00 грн., з ПДВ 6000,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки - упущену вигоду, що виникли у зв'язку з припиненням договору (упущена вигода) в сумі 147 983,56 грн.

Так, в обгрунтування стягнення з відповідача збитків - упущеної вигоди, ТОВ Порше Лізинг Україна вказує, що при укладанні між сторонами договору, він (позивач) сподівався отримати доходи впродовж дії договору, при належному виконані умов договору відповідачем у вигляді процентів і комісій, які входять до складу лізингового платежу з червня 2016 по травень 2019 в розмірі еквівалентному у гривні 5961,07 дол. США. х 24,825 грн., що дорівнює 147 983,56 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. ст. 623, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Таким чином, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

У пункті 1 листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 розяснено, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Колегія суддів відзначає, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Таким чином, супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача за первісним позовом в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором) не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а відтак і вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 6 923,16 грн. є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора, позивача у справі, обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.

Су апеляційної інстанції зазначає, що позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Перевіривши розрахунок, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення 147 983,56 грн. упущеної вигоди базується на розрахунку несплачених відповідачем процентів, комісії за період з червня 2015 по травень 2019 в розмірі еквівалентному у гривні 5 961,07 доларів США, де на 08.07.2016 курс 1 долар США за даними ПАТ "Креді Агріколь банк" становив 24,825 грн.

Однак, наданий позивачем розрахунок упущеної вигоди є теоретичним (умовним), побудованим на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу) та не підтверджений відповідними належними та допустимим доказами, у тому числі, з огляду на наявні в матеріалах справи відомості, щодо перереєстрації права власності на об'єкт лізингу на іншу особу, а не на позивача, і останнім такі обставини не спростовані.

В свою чергу колегія суддів відмічає, що заявлені позивачем збитки (упущена вигода) розраховані з використанням розміру передбачених договором лізингових платежів, зокрема процентів, комісії за період з червня 2015 року по травень 2019 року, тобто на майбутнє, що не передбачено чинним законодавством України.

Отже, позивачем не доведено обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, а тому правові підстави для стягнення з відповідача збитків, що виникли у зв'язку з припиненням договору (упущена вигода) у розмірі 147 983,56 грн., відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правовірністю відмови місцевим господарським судом в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 147 983,56 грн. у зв'язку з її є недоведеністю та необгрунтованістю.

Доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки позивачем не доведено повного складу цивільного правопорушення, та з огляду на те, що надані ТОВ Порше Лізинг Україна) розрахунки є теоретичними (умовними), побудовані на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу), тобто заявлені на майбутнє, що не передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Інші доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідністю Порше Лізинг Україна залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 14.11.2016 у справі № 927/683/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна