Рішення

від 14.03.2017 по справі 910/22894/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017Справа №910/22894/16

За первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 2 149 212,92 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система": Тучкова К.В. (довіреність)

від ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз": Варданян А.А. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 2149212,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" умов договору № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 в частині сплати страхових платежів, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за договором у сумі 1051595,43 грн. Також у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" заявлено до стягнення 1009053,04 грн. - інфляційних нарахувань та 88564,45 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 порушено провадження по справі № 910/22894/16 та призначено її до розгляду на 24.01.2017.

12.01.2017 через відділ діловодства суду від ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" надійшли документи по справі та письмові уточнення прохальної частини позову, в яких ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" просить суд стягнути з ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" суму основного боргу в розмірі 1051595,43 грн., інфляційних втрати у сумі 1009053,04 грн. та 3% річних у сумі 88564,45 грн.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога, сума заявлених вимог, обраний спосіб захисту порушеного права, обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, викладені у позові, залишились незмінними, а тому суд розглядає даний спір в межах заявлених позовних вимог, але з урахуванням вищезазначених уточнень щодо заявлених до стягнення сум.

24.01.2017 через відділ діловодства суду від ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 розгляд справи №910/22894/16 відкладено на 09.02.2017.

02.02.2017 через відділ діловодства суду від ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" надійшли розрахунки заявлених вимог.

Представник ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в судовому засіданні 09.02.2017 надав суду відзив позов, в якому заперечуючи позовні вимоги ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" посилається на ненадання ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" доказів видачі страхувальнику страхового сертифікату та дострокове припинення договору на підставі ст. 28 Закону України "Про страхування". Крім того, ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" заперечує вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки нормами Закону України "Про страхування" не передбачено відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних за несплачені страхові виплати.

Представник ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" заявив клопотання про витребування ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" доказів видачі відповідачу в рамках договору № 244 (трьох) страхових сертифікатів (полісів). Вказане клопотання задоволено судом.

Також представник ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" заявив клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/22894/16.

Судом враховано що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та спір у даній справі, суд вирішив задовольнити клопотання ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про продовження строку вирішення спору у справі та відкласти розгляд справи на строк, який є необхідним для повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/22894/16 на 15 днів та розгляд справи відкладено на 14.03.2017.

10.03.2017 через відділ діловодства суду ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" надано пояснення на відзив, копію страхового сертифікату та довідку про надання страхувальнику страхового сертифікату.

13.03.2017 Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн. Також ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" подано копію листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вих. №1565/13-8 від 09.03.2017.

В судовому засіданні 14.03.2016 представник ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" підтримав зустрічну позовну заяву, просив прийняти дану заяву до розгляду та розглядати її разом з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн. для спільного розгляду з первісним позовом.

Представник ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" в судовому засіданні 14.03.2017 надав пояснення по суті первісного позову, позовні вимоги за первісним позовом підтримав, заперечив проти зустрічного позову.

Представник ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" заперечив вимоги за первісним позовом та надав пояснення по суті зустрічного позову, просив суд його задовольнити.

В судовому засіданні 14.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" (страховиком) та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (страхувальником) був укладений договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна (надалі - договір), відповідно до умов якого згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 №1535, страховик зобов'язується надати страхувальнику послуги з обов'язкового страхування повітряного судна - вертольоту "AGUSTA AW 139", у межах і терміни, зазначені в цьому договорі , а страхувальник прийняти і оплатити такі послуги.

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном вертоліт "AGUSTA AW 139" згідно з Порядком та правилами проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затвердженим постановою КМУ від 12.10.2002 №1535 (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1.2. договору визначено, що застраховані ризики - ризики, що виникають: під час руління, у повітрі чи на землі, на стоянці, внаслідок яких настає повна загибель (в тому числі зникнення без вісті) або ушкодження повітряного судна при умові додержання вимог стандартних застережень.

Ціна цього договору становить 4206381,80 грн. без ПДВ згідно із п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України (п. 3.1.).

Згідно із п. 4.1 договору (у редакції додаткової угоди №3/873 від 13.09.2013) розрахунки проводяться шляхом оплати страхувальником після пред'явлення страховиком рахунку на оплату послуг. Страховий платіж, зазначеній у п. 3.1 договору сплачується щоквартально рівними частинами, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок страховика. Перша частина в сумі 1051595,45 грн. сплачується протягом 30 календарних днів з дати початку періоду страхування, за графіком:

1 частина в сумі 1 051 595,45 грн. до 15.03.2013;

2 частина в сумі 1 051 595,45 грн. до 26.07.2013;

З частина в сумі 350 531,81 грн. до 19.09.2013;

4 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.10.2013;

5 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.11.2013;

6 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.12.2013;

7 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.01.2014;

8 частина в сумі 350 531,81 грн. до 01.02.2014.

Відповідно до п. 5.1. договору, строк надання послуг 1 (один) рік, починаючи з 15.02.2013.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 15.02.2013 і діє 1 рік до 14.02.2014.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги за первісним позовом ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" посилається на те, що ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" всупереч взятих на себе зобов'язань за договором оплати шостої, сьомої та восьмої частини страхового платежу не здійснив, внаслідок чого у ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" утворилась заборгованість за договором у сумі 1051595,43 грн. ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" зверталось із претензією вих. №01/699 від 16.12.2014 до ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про сплату заборгованості за договором. У відповідь на претензію ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" посилалось на неможливість виконання зобов'язань за договором №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 внаслідок тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.

За неналежне виконання ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зобов'язань за договором, ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 1009053,04 грн. та 3% річних у сумі 88564,45 грн.

Заперечуючи позовні вимоги ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" стверджує, що у зв'язку із несплатою останнім страхових платежів, дія договору була достроково припинена у відповідності до приписів ст. 28 Закону України "Про страхування", згідно із якою дія договору страхування припиняється та втрачає чинність у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. Також ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" посилається на ненадання ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" доказів видачі страхувальнику страхового сертифікату. Крім того, ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" заперечує вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки нормами Закону України "Про страхування" не передбачено відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних за несплачені страхові виплати.

Заявляючи зустрічний позов, ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (позивач за зустрічним позовом) вказує, що договір № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 є неукладеним, у зв'язку із чим, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" заявлено вимогу про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн.

В обґрунтування свої доводів, ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надано лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вих. №1565/13-8 від 09.03.2017, в якому Національною комісією встановлено, що договір № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 не відповідає Типовому договору обов'язкового страхування повітряних суден.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" та ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" уклали договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 у відповідності до умов якого, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 №1535, ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" зобов'язався надати ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" послуги з обов'язкового страхування повітряного судна - вертольоту "AGUSTA AW 139", у межах і терміни, зазначені в цьому договорі, а ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - прийняти і оплатити такі послуги.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Спір за первісним позовом, як стверджує ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" (позивач за первісним позовом) виник у зв'язку із неналежним виконанням ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зобов'язань зі сплати шостої-восьмої частин страхового платежу за договором №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 19.07.2013. Водночас, зустрічний позов обґрунтований тим, що договір є неукладеним у зв'язку із невідповідністю Типовому договору, а тому ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" заявлено про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн.

Судом встановлено, що договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 укладений між сторонами у відповідності до Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1535, якими у додатку 2 визначено форму типового договору обов'язкового страхування повітряних суден.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" авіаційне страхування цивільної авіації відноситься до обов'язкового виду страхування.

В пункті 1 Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1535 визначено, що обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і включає, зокрема, страхування повітряних суден.

Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно із ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

З огляду на вищенаведені приписи законодавства, договір повинен відповідати змісту типовому договору, який затверджений Кабінетом Міністрів України.

Тобто, законодавець забороняє відступати від змісту типового договору. Сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови.

Проаналізувавши зміст договору №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 судом встановлено у даному договорі відсутні умови визначені пунктом 3.4. типового договору, згідно із яким, у разі, коли будь-який із страхових платежів не вноситься страхувальником у зазначений термін, страховик має право в односторонньому порядку припинити дію цього договору шляхом повідомлення страхувальника про припинення дії договору страхування та одночасно уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації. При цьому дія договору не може бути припинена раніше ніж _ робочих днів (але не раніше ніж за десять робочих днів) після такого повідомлення. Після погашення заборгованості дія договору може бути поновлена з відповідним повідомленням страхувальника та уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

Відсутні у договорі №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 положення щодо прав страхувальника, які визначені у пункті 7.4. Типового договору, а саме право страхувальника достроково припинити дію цього договору у відповідності до вимог законодавства та умов цього договору; змінити умови цього договору та/або відновити його дію після узгодження із страховиком умов страхування, якщо дію договору було припинено після зміни оцінки ризику або невнесення страхового платежу.

Також як вбачається зі змісту договорі №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 останній не містить дев'ятого розділу, який регулює порядок зміни та припинення договору.

З огляду встановлені вище обставини, оскільки умови договору №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 містять суттєві розбіжності із Типовим договором, суд дійшов висновку, що сторони укладаючи договір фактично відступили від змісту Типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України у постанові від 12 жовтня 2002 року №1535, що суперечить приписам ст. 179 ГК України.

Судом враховано, що у відповідності до приписів статті 179 ГК України сторонам надано право тільки конкретизувати (деталізувати) деякі умови договору, в той час як відступ від змісту Типового договору суперечить приписам наведеної норми.

При цьому, посилання у договорі №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 на те, що не врегульовані цим договором положення регулюються Порядком і правилами та чинним законодавством не свідчить про відповідність самого змісту договору Типовому договору, що викладений у додатку 2 Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1535.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Закріпивши принцип свободи договору, приписами Цивільного кодексу України разом з тим визначено, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з приписами частини першої статті 207 ГК України, частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх вимогам законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При цьому застосування даної статті господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Пунктом 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини 1 ст. 83 ГПК України).

Таким чином, встановивши, що зміст договору суперечить чинному законодавству, господарський суд, керуючись ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або частково. Указаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 09.12.2003 у справі №32/206.

Враховуючи вищевикладене, те, що договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 не відповідає змісту Типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України у постанові від 12 жовтня 2002 року №1535, що суперечить приписам ч. 4 ст. 179 ГК України, з огляду на пов'язаність вказаного договору з предметом спору, суд керуючись положеннями ст. 83 ГПК України, ст. 207 ГК України, ст. 203, ст. 215 ЦК України, дійшов висновку про визнання недійсним договору №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Приписами ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

З огляду на наведене, визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладення господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

За таких обставин посилання ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на те, що договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 є неукладеним, не приймаються судом до уваги.

Враховуючи вище встановлені судом обставини, оскільки договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 визнано судом недійсним, правові підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення з ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" суми основного боргу в розмірі 1051595,43 грн., інфляційних втрати у сумі 1009053,04 грн. та 3% річних у сумі 88564,45 грн., відсутні, у зв'язку із чим, суд відмовляє задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система".

У відповідності до положень ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави застосовуються до вимог повернення виконаного за недійсним правочином.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (постанова Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13).

Вказана правова позиція щодо можливості застосування статті 1212 ЦК України тільки після того, як відповідна правова підстава для набуття (збереження) майна, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, викладена також у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 у справі №6-100цс15.

Як підтверджено матеріалами справи, за договором №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" було сплачено 3154786,37 грн. як першу - п'яту частини страхових платежів.

Оскільки договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 визнаний недійсним з моменту його укладання, то правові підстави для утримання вже сплачених Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" грошових коштів в розмірі 3154786,37 грн. відсутні, а тому в силу приписів статті 1212 ЦК України, ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" має повернути їх ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Наведені висновки суду щодо повернення коштів за договором, визнаним в судовому порядку недійним узгоджується із судовою практикою Вищого господарського суду України (постанова від 20.07.2015 по справі №910/17885/14, постанова від 19.07.2016 по справі №910/4473/16).

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог за зустрічним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд у порядку ст. 83 ГПК України визнає недійсним договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013, відмовляє в задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" про стягнення 2 149 212,92 грн. та задовольняє зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн.

У зв'язку з відмовою в задоволенні первісного позову судовий збір, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладається на позивача за первісним позовом (ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система").

Судовий збір за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" (відповідача за зустрічним позовом).

Також, у пункті 3.17.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18, визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Згідно із пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання первісного позову), ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" визначено, що станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378 гривень.

Оскільки, судом у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, визнано недійсним договір оренди нежилого приміщення №ОР-3 від 03.01.2013, судовий збір у розмірі 1378,00 грн. підлягає стягненню в рівних частинах із сторін вказаного правочину в доход Державного бюджету України.

Таким чином, з ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" підлягає стягненню судовий збір у сумі 47321,79 грн. та у сумі 689,00 грн., з ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013, укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. А; ідентифікаційний код 31725819) та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 26, оф. 505; ідентифікаційний код 00153117).

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. А; ідентифікаційний код 31725819) на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 26, оф. 505; ідентифікаційний код 00153117) безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн. та судові витрати у розмірі 47321,79 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. А; ідентифікаційний код 31725819) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 26, оф. 505; ідентифікаційний код 00153117) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2017.

Суддя С.О. Турчин