Рішення

від 24.03.2017 по справі 725/3303/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.

секретар: Окармус О.А.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом малого приватного підприємства Боріс до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, про застосування наслідків нікчемності правочину у спосіб визнання недійсним свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою малого приватного підприємства Боріс , ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА :

В липні 2016 року мале приватне підприємство Боріс (далі - МПП Боріс ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про застосування наслідків нікчемності правочину.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що в 1998 році було створено МПП Боріс , засновником та учасником якого є ОСОБА_4 17 грудня 2004 року за нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу МПП Боріс придбало у власність нежилі приміщення підвалу та першого поверху в житловому будинку літ.А, загальною площею 181,4 кв.м., які знаходяться в м.Чернівці, вул. Сагайдачного, 21. Зазначені приміщення є ізольованими, обладнані одним самостійним виходом та складаються з приміщень у підвалі: 2-5-2-13, на першому поверсі: 2-1-2-4.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

№22-ц/794/248/17 Головуючий у І інстанції:Стоцька Л.А.

категорія:5 Доповідач:ОСОБА_6

Під час державної реєстрації права власності на нерухоме майно у 2014 році право власності на даний об'єкт було зареєстровано як спільна сумісна власність фізичних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що видано свідоцтво та ОСОБА_3 з державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Однак правочинів, які б відповідали вимогам Закону за формою та змістом правочинам з відчуження майна не вчинялося, договори щодо переходу права власності від юридичної особи фізичним особам нотаріально не посвідчувалися.

Оскільки договори купівлі-продажу чи дарування нерухомого майна підлягають нотаріальному посвідченню, позивач вважає, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно номер 2775065, серія та номер СТА/159860, видане 07 жовтня 2014 року, не відповідає вимогам ст.220, ст.ст. 657 та 719 ЦК України.

Просив застосувати наслідки нікчемного правочину стосовно передачі у власність нежилих приміщень (магазина) підвалу та першого поверху в житловому будинку літ А , загальною площею 181, 40 кв.м., які знаходяться за адресою - м.Чернівці, вул.Сагайдачного, 21 у спосіб визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 07 жовтня 2014 року, та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до зазначених свідоцтв.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2016 року МПП Боріс та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам та обставинам справи, судом невірно застосовано норми матеріального права.

Посилається на те, що ОСОБА_5 не набула прав і обов'язків учасника МПП Боріс , а відповідно не має прав та не несе обов'язків учасника товариства, ніяких рішень про ліквідацію юридичної особи учасниками підприємства не приймалось, юридична особа МПП Боріс не перебувала і не перебуває у стані ліквідації. А тому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як фізичні особи могли набути майно юридичної особи у свою особисту власність тільки на підставі нотаріально посвідченого договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин не суперечить нормам цивільного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, та спрямований на реальне настання правових наслідків, а також відсутні передбачені ст.ст. 203, 215, 220 ЦК України підстави для визнання вказаного правочину недійсним.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 07 травня 1998 року створено МПП Боріс , яке є юридичною особою та зареєстровано виконавчим комітетом Чернівецької міської ради в реєстрі № 376-р, ЄДРПОУ № 22846594. Власником даного підприємства відповідно до п. 1.3. Статуту є ОСОБА_4

На підставі договору купівлі-продажу приміщень від 17 грудня 2004 року, укладеного між МПП Боріс та департаментом економіки Чернівецької міської ради, МПП Боріс набуло у власність нежилі приміщення (магазину) підвалу та першого поверху в житловому будинку літ.А, загальною площею 181,40 кв.м., які знаходяться за адресою м. Чернівці, вул. Сагайдачного, 21, є ізольованими, обладнані одним самостійним виходом та складаються з приміщень в підвалі - 2-5-2-13, на першому поверсі - 2-1-2-4 (а.с.9-11).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням зборів від 01 жовтня 2014 року в складі власника МПП Боріс ОСОБА_4 було вирішено прийняти в склад зборів нового власника ОСОБА_5 з 01 жовтня 2014 року та рахувати їх частки в статутному капіталі рівними (по 50 %) (а.с.96).

01 жовтня 2014 року власник МПП Боріс ОСОБА_4 за ОСОБА_7 пройму-передачі передав новим власникам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 МПП Боріс та нежиле приміщення (магазину) підвалу та першого поверху в житловому будинку літ.А, загальною площею 181,40 кв.м., які знаходяться в м. Чернівці, вул. Сагайдачного, 21 (а.с.95). ОСОБА_7 було підписано сторонами та посвідчено печаткою МПП Боріс .

07 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав стосовно нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення по вул. Сагайдачного, 21 в м. Чернівці (а.с.69-70).

07 жовтня 2014 року державним реєстратором було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення, що розташовані по вул. Сагайдачного, 21 в м. Чернівці за суб'єктами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності (а.с.100).

На підставі зазначеного рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2014 року за індексним номером 2775065, згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належать на праві приватної спільної сумісної власності нежитлові приміщення по вул. Сагайдачного, 21 в м. Чернівці.

Цивільне право не виділяє приватне підприємство як окрему організаційно-правову форму юридичної особи.

Визначення поняття приватне підприємство дає ГК. Так, у ч.1 ст.113 ГК України зазначено, що приватне підприємство - це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи . Крім того, ст. 63 ГК України передбачено, що підприємства залежно від форм власності поділяються на такі види: приватне, колективної власності, комунальне, державне та змішаної форми власності. Підприємство, засноване на приватній власності засновника, є приватним підприємством.

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (ст. ст. 62, 66 ГК України).

З моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна й це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб.

Важливим є положення ч. 3 ст. 81 ЦК України, яке зазначає, що правовий статус юридичних осіб приватного права встановлюється цим кодексом. Звідси випливає, що для визначення правового статусу приватних підприємств слід застосовувати загальні положення про юридичну особу, що містяться в ЦК, та норми про підприємство (ГК).

Так, відповідно до частини другої зазначеної статті, юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 цього Кодексу, а установчим документом юридичної особи є затверджений учасниками Статут. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою (ч. 2 ст. 87 ЦК) .

Відповідно до п. 5.1. Статуту МПП Боріс , затвердженого рішенням Власника від 28 лютого 1998 року, керівництво Підприємством здійснюється у відповідності з цим Статутом на основі сполучення принципу врахування інтересів трудового колективу та прав Власника Підприємства по використанню свого майна.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки рішенням зборів в складі власника підприємства ОСОБА_4 вирішено прийняти в склад зборів нового власника ОСОБА_5 з рівними частками, то правомірним буде перехід права власності від юридичної особи та набуття нерухомого майна фізичними особами на підставі складеного між власником підприємства та новими власниками акту прийому-передачі нерухомого майна.

Однак очевидним є те, що якщо склад учасників підприємства змінюється, закон вимагає, щоб у статутних документах з'явилися відповідні зміни. Оскільки підприємство - це нерухоме майно, то на таке майно розповсюджуються вимоги ст. 182 ЦК України стосовно необхідності державної реєстрації права власності. Тому, ці зміни потрібно реєструвати в Держреєстрі.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» , яка поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців, регулюються відносини щодо реєстрації підприємств з метою надання їм статусу суб'єкта (а не об'єкта) цивільних правовідносин. У ньому, крім інших документів, що підтверджують зміну складу засновників, передбачені заяву, договір або інший документ про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства.

Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів, з часу реєстрації МПП Боріс і на даний час жодних реєстраційних змін до статутних документів юридичної особи у зв'язку із зміною складу учасників підприємства не відбувалось (а.с. 45).

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2).

Ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності ? це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб особа набула права власності на спірний об'єкт.

Згідно з вимогами ст. 657 ЦК України купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Оскільки момент вчинення оспорюваного правочину, відповідно до положень ст. ст. 657, 640 ЦК України, пов'язується з його нотаріальним посвідченням, у разі недодержання зазначених вимог закону правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не встановив з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб відбулося відчуження майна юридичної особи на користь фізичних осіб, чи дотримано порядок щодо відчуження нерухомого майна на підставі акту прийому-передачі МПП Боріс . Правочинів, які б відповідали вимогам закону за формою і змістом правочинам з відчуження майна, не вчинялося, договори щодо переходу права власності від юридичної особи фізичним особам не посвідчувалися.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання в рішенні суду на положення п. 2 ч. 1 ст. 346 та ст. 347 ЦК України, які регулюють відмову власника від права власності (ст. 347 ЦК), яка має бути безумовною і не містити будь-яких застережень. У такому випадку мова може йти про відчуження власником свого майна на користь іншої особи за певним правочином. Однак відмова від права власності юридичної особи не може мати наслідком виникнення права власності на нерухоме майно у фізичних осіб. Крім того, жодної відмови МПП Боріс від права власності на спірне нерухоме майно не було.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на доводи представника відповідача ОСОБА_5 про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно по вул. Сагайдачного, 21 в м. Чернівці з видачею свідоцтва фізичним особам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбулася у зв'язку з ліквідацією юридичної особи МПП Боріс .

При цьому, в запереченнях на позовну заяву та на апеляційну скаргу, а також в поясненнях в суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначала, що відповідно до п. 53 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2013 року № 868 (яка діяла на час існування правовідносин), правомірно і на підставі норм чинного законодавства МПП Боріс в особі його власника ОСОБА_4 вчинило всі необхідні дії щодо передачі у власність фізичних осіб нерухомого майна у зв'язку з припиненням (ліквідацією) юридичної особи.

Ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов'язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов'язки припиняються.

Відповідно до статей 104 Цивільного кодексу України та 59 Господарського кодексу України юридична особа припиняється також в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Загальний порядок ліквідації юридичної особи встановлюють Цивільний та Господарський кодекси України (ст.ст. 110, 111 ЦК та ст. 60 ГК).

Юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами; за рішенням суду (ч. 1 ст. 110 ЦК).

Пунктом 53 вищезазначеного Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам об'єктів нерухомого майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає у разі ліквідації юридичної особи - ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмову заяву таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу щодо подальшого використання зазначеного майна.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.3., 7.5. Статуту МПП Боріс припинення діяльності Підприємства відбувається внаслідок його реорганізації або ліквідації. Ліквідація Підприємства відбувається за рішенням Власника. Підприємство рахується ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

За вимогами п. 7.9. Статуту ліквідація Підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, що створюється Власником або уповноваженим ним органом. Власник, уповноважений створювати Підприємство, прийнявши рішення про ліквідацію Підприємства, встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути менше ніж два місяці з моменту оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію підприємства, розміщує в офіційній пресі за місцем знаходження Підприємства, публікацію про його ліквідацію, а також порядок та строки подання заяв кредиторами претензій. Ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та подає його Власникам або органу, що призначив ліквідаційну комісію (п. 7.10).

Перелік документів, які подаються органу державної реєстрації, містить розділ IV "Державна реєстрація припинення юридичної особи" Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року (в редакції, чинній на час видачі свідоцтва). Так, для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи (ст. 34 Закону).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, жодних з вищенаведених дій щодо процедури ліквідації юридичної особи МПП Боріс не вчинялося, ніякого рішення, розпорядження по підприємству про його ліквідацію власником не приймалося, юридична особа МПП Боріс не перебувала і не перебуває у стані ліквідації.

Також не приймалося аналогічних рішень про призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів вважає, що посилання представника відповідача на припинення (ліквідацію) юридичної особи МПП Боріс як на законну підставу для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва та передачею у власність фізичним особам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 об'єктів нерухомого майна, суперечать матеріалам справи, оскільки належних доказів на підтвердження цих обставин стороною не надано.

З огляду на викладене, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як фізичні особи, могли набути майно юридичної особи у власність лише на підставі нотаріально посвідченого правочину, який за формою і змістом відповідав вимогам цивільного законодавства.

У відповідності з ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. ст. 3, 4 ЦПК України позивач має право на захист свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, зокрема, недодержання форми правочину, встановленої законом.

Правочини підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Згідно з роз'ясненнями,які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Частина 1 статті 220 ЦК України встановлює, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину) договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для укладення договору про відчуження спірних нежитлових будівель, оформленого актом прийому передачі від 01 жовтня 2014 року, за відсутності правових підстав для переходу права власності, такий правочин є нікчемним в силу закону. Визнання його недійсним не вимагається.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а тому колегія суддів, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309 ЦПК України , скасовує рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія судів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства Боріс , ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2016 року скасувати.

Позов малого приватного підприємства Боріс до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, про застосування наслідків нікчемності правочину у спосіб визнання недійсним свідоцтва про право власності задовольнити.

Застосувати наслідки нікчемного правочину стосовно передачі у власність нежилих приміщень (магазина) підвалу та першого поверху в житловому будинку літ А , загальною площею 181, 40 кв.м., які знаходяться за адресою м.Чернівці вул.Сагайдачного, 21 та є ізольованими, обладнані самостійним виходом та складаються з приміщень у підвалі: 2-5-2-13, на першому поверсі: 2-1-2-4 - фізичних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спосіб визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 2775065, серія та номер СТА/159860, видане 07 жовтня 2014 року.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2014 року індексний номер 16294141 про реєстрацію права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 2775065, серія та номер СТА/159860, видане 07 жовтня 2014 року, на нежилі приміщення (магазин) підвалу та першого поверху в житловому будинку літ. А , загальною площею 181, 40 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Чернівці вул.Сагайдачного, 21.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: