Ухвала

від 21.03.2017 по справі 821/802/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/23363/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року

у справі №821/802/16

за поданням Головного управління ДФС у Херсонській області (надалі - ГУ ДФС у Херсонській області)

до Приватного акціонерного товариства Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт (надалі - ПрАТ Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт )

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-

встановив:

У червні 2016 року ГУ ДФС у Херсонській області звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з поданням, в якому просила підтвердити обґрунтованість свого рішення від 09.06.2016 року №1113/10/21-22-14-06-19 про застосування адміністративного арешту майна ПрАТ Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт на підставі ст. 94 Податкового кодексу України у зв'язку з відмовою в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 року подання задоволено повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, заявник звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу є підставою для арешту майна платника.

Згідно з п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів доходів і зборів.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У випадку виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

У спірній ситуації судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.06.2016 року відкрито провадження у справі №821/797/16 за адміністративним позовом ПрАТ Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт до ГУ ДФС у Херсонській області про визнання противоправним та скасування наказу від 07.06.2016 року №256 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Наведене підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах з огляду на заперечення платником законності проведення контрольного заходу, недопуск до якого й зумовив звернення ГУ ДФС у Херсонській області до суду з розглядуваним поданням.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами Одеського апеляційного адміністративного суду про наявність у даному випадку правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун