Постанова

від 06.12.2016 по справі 810/1388/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року 810/1388/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Рітейл Вест"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Рітейл Вест" (далі - позивач, ДП Рітейл Вест ) з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.11.2015 № 0001502204, № 0001512204, № 0001522204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта від 21.10.2015 № 1359/22-4/38733983 Про результати документальної планової виїзної перевірки дочірнього підприємства Рітейл Вест (код за ЄДРПОУ 38733983) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.09.2013р. по 31.12.2014" (далі - Акт перевірки), на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення і вважає висновки зазначеного Акта безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що відповідачем зроблено хибні висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій між ДП Рітейл Вест та ТОВ "Інтер Профі Груп", відсутності зв'язку між господарською діяльністю позивача та проведеними ним операціями з ДП Фуршет Регіон , а також відсутності у позивача права декларувати податковий кредит з податку на додану вартість по отриманим податковим накладним від ТОВ Голметресурс , ФОП ОСОБА_2, ТОВ ПК Регіон , ТОВ Укрсервістехнологія та формувати витрати по операціям з зазначеними контрагентами протягом перевіряємих періодів, тоді як реальність та правомірність відповідних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами, які були надані позивачем до перевірки та на підставі яких були визначені суми податкового кредиту, сформовано бюджетне відшкодування та витрати, однак дані документи не були прийняті до уваги перевіряючими.

За наведених обставин, позивач вважає, що ДП Рітейл Вест правомірно сформовано податковий кредит та витрати, а податковим органом недостатньо досліджені обставини господарських операцій ДП Рітейл Вест з контрагентами - постачальниками, тому, податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача в судове засідання призначене на 06.12.2016 не з'явився, водночас в цей же день,через канцелярію суду представником позивача було подане клопотання в якому він просив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Водночас, в матеріалах справи, містяться письмові заперечення проти позову, в яких відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача та наполягає, що спірні рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування доводів заперечень, відповідач посилається на обставини, викладені в Акті перевірки.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ДП Рітейл Вест (код за ЄДРПОУ 38733983), зареєстровано як юридичну особу Ірпінським міським управлінням юстиції 13.09.2013 (№ 13571020000003306), як платник податків на час проведення перевірки перебувало на обліку в Ірпінській ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

У період з 02.09.2015 по 29.09.2015 працівниками Ірпінської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській областіь проведено документальну планову виїзну перевірку дочірнього підприємства Рітейл Вест (код за ЄДРПОУ 38733983) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 13.09.2013р. по 31.12.2014.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 21.10.2015 № 1359/22-4/38733983 (а.с. 10а-84 Том I).

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення ДП Рітейл Вест норм діючого законодавства, а саме:

- п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, в редакції що діяла до 31.12.2014р.), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік на суму 2 271 420 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 470 822 грн., в т.ч.: за березень 2014р. на суму 23 333 грн., за травень 2014р. на суму 89 910 грн., за червень 2014р. на суму 1 141 145 грн., за липень 2014р. на суму 100 305 грн., за серпень 2014р. на суму 81 663 грн., за жовтень 2014р. на суму 8 563 грн., за листопад 2014р. на суму 25 903 грн. та завищено від'ємне значення (рядок 19) за грудень 2014р. в сумі 29 732 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у спірний період між позивачем та ТОВ "Інтер Профі Груп" було укладено ряд договорів.

На підставі первинних документів складених на підставі вказаних господарських операцій позивачем було сформовано суму витрат та визначено суму податкового кредиту.

Водночас, податковий орган в Акті перевірки, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на отриману від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Інтер Профі Груп по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за період з 01.02.2014 по 31.10.2014, згідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за період з 01.02.2014 по 31.10.2014 року.

Також відповідач в Акті перевірки зазначив, що до перевірки не було надано документів, що підтверджують транспортування товарів на адресу позивача від ТОВ Інтер Профі Груп , а саме товарно - транспортні накладні, дорожні листи.

Крім того, відповідач зазначив, що основними постачальниками ТОВ Інтер Профі Груп за період: травень - серпень 2014 року були: ТОВ "ПАН-ТЕКС" (код ЄДРПОУ 38322445), ТОВ "АЙПІТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38441983), ТОВ "Еко-Сервіс" (код ЄДРПОУ 32155487), ПП "Діслав" (код ЄДРПОУ 37963151), ТОВ ПроСервіс" (код ЄДРПОУ 33153611), які згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних поставляли на адресу ТОВ Інтер Профі Груп послуги з брошування документів, послуги з прибирання приміщень, видалення грибків та плісняви на об'єктах, обслуговування сантехнічного обладнання, обслуговування опалювальних систем, фасування овочів, юридичні послуги. Таким чином, по ланцюгу постачання встановлено надання різнопланових послуг, що потребують значної чисельності трудових ресурсів та певної кваліфікації працівників. Крім того, встановлено факт підміни номенклатури наданих послуг по ланцюгу постачання.

На думку відповідача, враховуючи викладене, ТОВ Інтер Профі Груп не могло фактично здійснювати господарські операції на користь ДП Рітейл Вест , так як в ланцюгу постачання не встановлено факту реального походження товарів (робіт, послуг) та необхідних умов для їх надання.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що позивач завищив витрати на суму 5 881 435 грн. в т.ч. за 2014 рік у сумі 5 881 435 грн., а також неправомірно відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму у розмірі 1 178 286 грн., (в т.ч. за травень 2014 року в сумі 41 478 грн., за червень 2014 року в сумі 956 679 грн., за липень 2014 року в сумі 99 013 грн., за серпень 2014 року в сумі 81 171 грн.), які були сформовані на підставі господарських операцій з ТОВ Інтер Профі Груп .

Також у перевіряємий період, позивач мав господарські відносини з ТОВ Лідер Медіа Груп .

На підставі первинних документів складених на підставі вказаних господарських операцій позивачем було сформовано суму витрат та визначено суму податкового кредиту.

Водночас, податковий орган в Акті перевірки, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на отриману від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову інформацію від 19.02.2015 № 249/26-59-22-02 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Лідер Медіа Груп за період: листопад 2014р. .

Також податковим органом зазначено, що ТОВ Лідер Медіа Груп в листопаді 2014 року сформувало податковий кредит на суму 1 418 154,62 грн. з яких 1 238 069,7 грн. за рахунок ТОВ Стиль Медіа .

В той же час, податковим органом зроблено висновок, що господарська діяльність ТОВ Стиль Медіа має ознаки нереальності і як наслідок податковий орган дійшов висновку, що ТОВ Стиль Медіа здійснювало нереальні господарські операції на адресу ТОВ Лідер Медіа Груп .

Враховуючи викладене, податковий орган зробив висновок, що ТОВ Лідер Медіа Груп здійснював діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим взаємовідносини між ДП Рітейл Вест та ТОВ Лідер Медіа Груп не спричинили настання реальних господарських наслідків і як наслідок позивачем безпідставно віднесено до складу витрат суму у розмірі 6 620 897 грн. та сформовано податковий кредит у розмірі 232 998 грн., в т.ч. по періодам: за травень 2014 року в сумі 48 432 грн. та за червень 2014 року в сумі 184566 грн.

Крім того, у спірний період між позивачем та ДП Фуршет Регіон було укладено договір від 31.03.2014 № ФР31/03-14, відповідно до умов якого, ДП Фуршет Регіон надавало позивачу послуги зі стимулювання збуту товарів.

На підставі первинних документів складених під час вказаних господарських операцій позивачем було сформовано суму витрат та визначено суму податкового кредиту.

Водночас, податковий орган в Акті перевірки, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на те, що фактично торгівельна діяльність підприємства була розпочата з 01.04.2014 року, у зв'язку з чим, послуги стимулювання збуту протягом березня 2014 року фактично не мали місця.

Як наслідок, відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено витрати на суму 116 667 грн. та неправомірно сформовано податковий кредит у розмірі 23 333 грн.

Також в перевіряємий період, позивач здійснював господарські операції з ТОВ Голметресурс , ФОП ОСОБА_2, ТОВ ПК Регіон , ТОВ Укрсервістехнологія .

На підставі первинних документів складених під час вказаних господарських операцій позивачем було визначено суму податкового кредиту.

В той же час, відповідач, зазначаючи в Акті перевірки про те, що у позивача відсутнє право декларувати податковий кредит з податку на додану вартість по отриманим податковим накладним від вкаханих контрагентів, посилається на дані БД Податковий блок - Система співставлення , відповідно до яких у позивача за перевіряємий період, зазначається розбіжність на загальну суму 65 972 грн.

Так, відповідачем зазначено, що контрагентом ТОВ Голметресурс не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень, грудень 2014 року.

Стосовно контрагента позивача, ОСОБА_2 відповідач зазначив, що він знаходиться на території, непідконтрольній уряду України та за серпень, жовтень, листопад, грудень 2014 року не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ, а також не подав звітність.

Щодо ТОВ ПК Регіон відповідач зазначив, що ТОВ ПК Регіон знаходиться на території, непідконтрольній уряду України. Звітність з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2014 року має статус не пройшла камеральну перевірку .

Відносно контрагента позивача, ТОВ Укрсервістехнологія відповідач зазначив, що звітність з податку на додану вартість - має статус історія подання, не пройшла камеральну перевірку , а також те, що ТОВ Укрсервістехнологія не задекларовано податкове зобов'язання з ПДВ за листопад 2014 року.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем 11.11.2015 були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0001502204 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) (14010100) на суму 2 206 233 грн., з яких 1 470 822 грн. за основним платежем та 735 411 грн. за штрафними санкціями (а.с. 108 Том I);

- № 0001522204 форми Р , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість) у розмірі 29 732 грн. (а.с. 109 Том I);

- № 0001512204 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (11021000) у сумі 2 839 275 грн., з яких 2 271 420 грн. за основним платежем та 567 855 грн. за штрафними санкціями (а.с. 110 Том I).

Не погодившись з висновками Акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач подав до Головного управління ДФС у Київській області скаргу, рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2016 № 158/10/10-36-10-01-04 оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погодившись з рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2016 № 158/10/10-36-10-01-04 позивач звернувся зі скаргою на прийняті податкові повідомлення - рішення до Державної фіскальної служби України, рішенням від 05.04.2016 № 7396/6/99-99-10-01-01-25 Державна фіскальна служба України скасувала податкові повідомлення - рішення від 11.11.2015 № 0001502204, № 0001512204, № 0001522204 в частині зменшення позивачу витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ Лідер Медіа Груп та у відповідній частині штрафні санкції та в зазначеній частині рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишила без змін, а скаргу - частково задовольнила.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, прийнятими за її результатами податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1 та 201.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7. статті 201 Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні (далі по тексту - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХIV).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають; відображенню; в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).

Щодо правового врегулювання відносин визначення податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Українив редакції, що діяла на час спірних операцій).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу;

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість та суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на підставі висновків податкової інформації по контрагентам позивача та по контрагентам контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а також Актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (Замовник) у перевіряємий період було укладено ряд договорів з ТОВ "Інтер Профі Груп" (Виконавець), а саме договір про надання послуг від 30.04.2014 № 04-13 (а.с. 21-24 Том II).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з обслуговування та ремонту металевих візків, перелік яких визначено в п. 1.3 даного договору, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та здійснити оплату їх вартості в розмірі, в порядку та строки, передбачені в даному договорі.

Послуги за цим договором надаються виконавцем за місцезнаходженням торгівельних об'єктів замовника. Перелік об'єктів замовника, їх адреси, перелік послуг, які надаються відповідно кожного торгівельного об'єкту та періодичність надання таких послуг погоджуються сторонами в додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною (пункт 1.2 вказаного договору).

Згідно з пунктом 1.3 вказаного договору, предметом цього договору є наступні види послуг: заміна платикових деталей візків; усунення іржі; відновлення покриття; зварювальні роботи; заміна дитячих сидінь на візках; встановлення обмежень; балансування візків; заміна коліс; миття, дизинфекція візків.

Сторони можуть погодити інший перелік послуг, які надаються згідно даного договору, про що відповідно вони укладають відповідну додаткову угоду до даного договору та викладають Додаток № 1 до даного договору в новій редакції (пункт 1.4 вказаного договору).

Виконавець самостійно визначає кількість та перелік своїх працівників, розподіл між ними функцій та завдань для забезпечення належного виконання надання послуг за цим договором за принципами розумності, доцільності та забезпечення належного виконання цього договору (пункт 2.2 вказаного договору).

Після закінчення кожного календарного місяця сторонами підписується Акт прийому - передачі наданих послуг (пункт 2.2 вказаного договору).

На підставі узгодженого та підписаного сторонами Акта прийому - передачі наданих послуг замовник зобов'язується сплатити вартість таких послуг виконавця в порядку, передбаченому в ст. 5 даного договору (пункт 4.4 вказаного договору).

Ціна договору відповідає загальній вартості послуг, наданих виконавцем на користь замовника за цим договором та таких, що підлягають оплаті.

Вартість кожної послуги та періодичність її надання, перелік яких викладено в п.1.3 даного договору, зазначено в додатку № 2 до даного договору, який є його невід'ємною частиною (пункт 5.1 вказаного договору).

Оплата вартості послуг виконавця за даним договором здійснюється замовником в національній валюті - гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця (пункт 5.7 вказаного договору).

15.03.2014 позивачем та ТОВ "Інтер Профі Груп" було підписано Додаток № 1 до договору від 30.04.2014 № 04-13, в якому встановлювалась кількість та періодичність наданих послуг, а також об'єкти на яких будуть надаватись послуги (а.с. 25-26 Том II).

Додатком № 2 до договору від 30.04.2014 № 04-13 сторонами договору погоджено перелік та вартість послуг (а.с. 27 Том II).

Також позивачем та ТОВ "Інтер Профі Груп" було укладено додаткові угоди від 30.05.2014 № 1, від 01.7.2014 № 2, від 31.07.2014 № 3 до договору від 30.04.2014 № 04-13, умовами яких визначались кількість та періодичність надання послуг, а також додаткову угоду від 27.08.2014 № 4, якою сторони за взаємною згодою погодили припинити дію основного договору з 01.09.2014.

На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: Звіти про надані послуги згідно Договору про надання послуг від 30.04.2014 № 04-13; рахунки на оплату, Акти надання послуг; розрахунки вартості послуг; податкові накладні; (а.с. 35 - 59 Том II).

22.04.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Інтер Профі Груп" (Виконавець) було укладено договір поставки № 04-10 (а.с. 73 -75 Том II).

28.07.2014 сторони вказаного договору уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки від 22.04.2012 № 04-10, якою сторони за взаємною згодою погодили припинити дію основного договору з 01.08.2014.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору, постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця товар, характеристики якого передбачені умовами даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у даному договорі та своєчасно здійснити його оплату в порядку, в строки та на умовах визначених даним договором.

Товар, який передається у власність покупцю за цим договором, зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 вказаного договору).

Кількість товару, що передається за даним договором у власність покупця від постачальника визначається у специфікаціях (пункт 2.1 вказаного договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, товар передається у власність від постачальника покупцю на адресу зазначену покупцем: Київська область, м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 6а. Сторони можуть погодити іншу адресу перед датою поставки товару.

Постачальник зобов'язується надати покупцю разом з товаром наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, інші документи на товар (пункт 4.2 вказаного договору).

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривнях, зазначається у специфікаціях (пункт 5.1 вказаного договору).

На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: Специфікації; рахунки на оплату; видаткові накладні; податкові накладні (а.с. 76 - 250 Том II, 1 - 52 Том III).

05.05.2014 позивачем (Замовник) та ТОВ "Інтер Профі Груп" (Виконавець) було укладено договір поставки № 2/РМ, аналогічний за предметом та умовами з договором поставки від 22.04.2014 № 04-10 (а.с. 60-62 Том II).

На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: Специфікації; рахунки на оплату; видаткові накладні; податкові накладні (а.с. 63 - 72 Том II).

Крім того, 30.04.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Інтер Профі Груп" (Виконавець) було укладено договір надання послуг № 04-19 (а.с. 131- 134 Том IV).

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору, з метою забезпечення функціонування діяльності замовника та визначення його політики цін Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги зазначені з п. 1.2 цього договору, щодо аналізу націнки, (надалі - Послуги ), а замовник зобов'язується оплатити надані Послуги в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Виконавець надає замовнику наступні Послуги: пункт 1.2.1 аналізу структури націнки загальної групи товарів, а саме: алкогольні напої, бакалія, дитячі товари, кондитерські вироби, легкі напої, молочні продукти, одяг і взуття, парфумерія та косметика, побутова техніка, побутова хімія, посуд, тютюнові вироби, швидкопсувні товари, товари для дому, товари для тварин, товари особистої гігієни; пункт 1.2.2 аналіз обґрунтування цін на товари та перевірки цінової стратегії з урахуванням фактично досягнутих результатів; пункт 1.2.3 при необхідності надання пропозицій з коригування цінової стратегії по торговим точкам замовника.

Згідно з пунктом 1.3 вказаного договору, аналіз націнки проводиться в розрізі торгівельних точок замовника, а саме: м. Одеса, Семафорний пров. 4; м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 24А; м. Мелітополь, вул. Леніна, 18/2; м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 6а; м. Київ, вул. Бориспільська, 9; м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 176; м. Тернопіль, вул. В.Стуса, 1; м. Івано-Франківськ, вул. В. Великого, 9; м. Біла Церква, вул. 1 Травня, 13А; м. Кам'янець-Подільський, вул. Гагаріна, 42/1.

Період, за яким проводиться аналіз націнки, - з 01 травня 2014 року по 31 травня 2014 року (пункт 1.4 договору).

Виконавець надає Послуги у письмовому вигляді українською мовою у формі Звіту (пункт 2.2 договору).

Протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту укладення даного договору, виконавець приступає до виконання своїх обов'язків (пункт 2.3 договору).

Виконавець після надання послуг, але не пізніше терміну визначеного в п. 1.3 даного договору, надає замовнику Звіт та Акт приймання - передачі наданих послуг (пункт 2.5 договору).

Послуги вважаються наданими відповідно до умов даного договору, якщо підписаний Акт приймання - передачі наданих послуг, складений виконавцем та отриманий замовником (пункт 2.6 договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору, вартість послуг, що надаються виконавцем перерахованих у п. 1.2 даного договору становить - 68 200 грн., крім того ПДВ 13 640 грн., що разом із ПДВ складає - 81 840 грн.

На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: Звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за червень 2014 року частина 1; Звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за червень 2014 року частина 2,

рахунок на оплату; Акт надання послуг; податкова накладна (а.с. 135-250 Том IV, 1-213 Том V).

30.05.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Інтер Профі Груп" (Виконавець) було укладено договір надання послуг № 05-18 (а.с. 53-56 Том III).

Вказаний договір є аналогічним за предметом та умовами з договором від 30.04.2014 № 04-19, окрім пункту 1.4.

Так, відповідно до пункту 1.4 даного договору, аналіз націнки проводиться за період

з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 раку.

На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: Звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за травень 2014 року частина 1; Звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за травень 2014 року частина 2, рахунок на оплату; Акт надання послуг; податкова накладна (а.с. 57 - 250 Том III, 1-13 Том IV).

30.06.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Інтер Профі Груп" (Виконавець) було укладено договір надання послуг № 06-33 (а.с. 214 - 134 Том V).

Вказаний договір є аналогічним за предметом та умовами з договором від 30.04.2014 № 04-19, окрім пункту 1.4.

Так, відповідно до пункту 1.4 даного договору, аналіз націнки проводиться за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: Звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за липень 2014 року частина 1; Звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за липень 2014 року частина 2, рахунок на оплату; Акт надання послуг; податкова накладна (а.с. 218 - 250 Том V, 1-250 Том VI, 1-42 Том VII).

15.07.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Інтер Профі Груп" (Виконавець) було укладено договір надання послуг № 07-52 (а.с. 43-46 Том VII).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги, зазначені в п. 1.2 цього договору, щодо аналізу фінансової звітності підприємства перше півріччя 2014 року, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги в порядку, в строки та на умовах передбачених цим договором.

Виконавець надає замовнику наступні послуги: відповідно до підпункту пункт 1.2.1 аналіз фінансової звітності за перше півріччя 2014 року за напрямками: оцінка складу, структури та динаміки доходів, витрат, фінансових результатів (прибутку чи збуту); дослідження рентабельності діяльності підприємства та рентабельності капіталу; аналіз виконання бюджету; оцінка складу, структури, динаміки майна підприємства, необоротних та оборотних активів; оцінка складу, структури, динаміки джерел фінансування майна, власного та позикового капіталу; дослідження стану основних засобів та ефективність їх використання; оцінка оборотності та рентабельності оборотних активів; оцінка ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; оцінка фінансової стійкості та маневреності; аналіз ділової активності підприємства.

Послуги надаються з моменту укладання даного договору до 29.08.2014 в порядку та на умовах визначених даним договором (пункт 1.3 договору).

Виконавець надає Послуги у письмовому вигляді українською мовою у формі Звіту (пункт 2.1 договору).

Протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту укладення даного договору, виконавець приступає до виконання своїх обов'язків (пункт 2.2 договору).

Виконавець після надання послуг, але не пізніше терміну визначеного в п. 1.3 даного договору, надає замовнику Звіт та Акт приймання - передачі наданих послуг (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору, вартість послуг, що надаються виконавцем перерахованих у п. 1.2 даного договору становить - 48 400 грн., крім того ПДВ 9 680 грн., що разом із ПДВ складає - 58 080 грн.

На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: Аналіз фінансової звітності Дочірнього підприємства рітейл Вест за перше півріччя 2014 року частина 1; Аналіз фінансової звітності Дочірнього підприємства рітейл Вест за перше півріччя 2014 року частина 2; рахунок на оплату; Акт надання послуг; податкова накладна (а.с. 47 - 229 Том VII).

15.07.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Інтер Профі Груп" (Виконавець) було укладено договір надання послуг № 07-51 (а.с. 230 - 233 Том VII).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги, зазначені в п. 1.2 цього договору, щодо аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства за період з 01.01.2014 по 30.06.2014, а замовник зобов'язуєтьсяприйняти та оплатити надані послуги в порядку, в строки та на умовах передбачених цим договором.

Виконавець надає замовнику наступні послуги: відповідно до пункту 1.2.1 Аналізу дебіторської заборгованості за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 за напрямками: порівняний аналіз дебіторської заборгованості, аналіз дебіторської заборгованості оренда, аналіз дебіторської заборгованості послуги, аналіз дебіторської заборгованості бонуси, аналіз дебіторської заборгованості реклама та маркетинг, аналіз дебіторської заборгованості корпоративні договори, аналіз дебіторської заборгованості бюджетні договори, аналіз дебіторської заборгованості логістика, аналіз дебіторської заборгованості товар, аналіз лідерів по рівню дебіторської заборгованості; відповідно до пункту 1.2.2 аналізу кредиторської заборгованості за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 за напрямками: порівняний аналіз кредиторської заборгованості, аналіз кредиторської заборгованості оренда, аналіз кредиторської заборгованості послуги, аналіз кредиторської заборгованості бонуси, аналіз кредиторської заборгованості реклама та маркетинг, аналіз кредиторської заборгованості корпоративні договори, аналіз кредиторської заборгованості бюджетні договори, аналіз кредиторської заборгованості логістика, аналіз кредиторської заборгованості товар, аналіз лідерів по рівню кредиторської заборгованост; відповідно до пункту 1.2.3 аналізу ліквідності підприємства станом на 01.07.2014.

Послуги надаються з моменту укладання даного договору до 29.08.2014 в порядку та на умовах визначених даним договором (пункт 1.3 договору).

Виконавець надає Послуги у письмовому вигляді українською мовою у формі Звіту (пункт 2.1 договору).

Протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту укладення даного договору, виконавець приступає до виконання своїх обов'язків (пункт 2.2 договору).

Виконавець після надання послуг, але не пізніше терміну визначеного в п. 1.3 даного договору, надає замовнику Звіт та Акт приймання - передачі наданих послуг (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору, вартість послуг, що надаються виконавцем перерахованих у п. 1.2 даного договору становить - 48 400 грн., крім того ПДВ 9 680 грн., що разом із ПДВ складає - 58 080 грн.

На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості Дочірнього підприємства Рітейл Вест за перше півріччя 2014 року частина 1; Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості Дочірнього підприємства Рітейл Вест за перше півріччя 2014 року частина 2; рахунок на оплату; Акт надання послуг; податкова накладна (а.с. 134 - 250 Том VII, 1-161 Том VIII).

Крім того, позивачем були надані суду копії платіжних доручень про оплату отриманих послуг за вказаними договорами (а.с. 162-177 Том VIII).

В той же час, відповідач дійшовши висновку про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ "Інтер Профі Груп", посилається не на невідповідність бухгалтерських документів, а на отриману від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Інтер Профі Груп по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за період з 01.02.2014 по 31.10.2014, згідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за період з 01.02.2014 по 31.10.2014 року.

При дослідженні вказаної податкової інформації, судом було встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві 30.07.2014 було складено Довідку № 394/26-56-22-01-03/39035140 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтер Профі Груп" (ЄДРПОУ 39035140) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014.

Зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що ТОВ "Інтер Профі Груп" має 9 стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В зазначеній довідці ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві зробила висновок, що підприємство не знаходиться за податковою адресою; що взаємовідносини між ТОВ "Інтер Профі Груп" та його контрагентами постачальниками не спричиняють реального настання правових наслідків; про відсутність у ТОВ "Інтер Профі Груп" реальної можливості поставки товарів.

З даного приводу, суд заначає, що посилання відповідача на Довідку про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтер Профі Груп", як на підставу безтоварності здійснених ним господарських операцій є необґрунтованими, оскільки в зазначеній Довідці жодних висновків крім встановлення факту неможливості проведення зустрічної звірки бути не може.

Аналогічної думки дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19.11.2015 у справі К/800/49743/14.

Крім того, суд також зазначає, що чинне законодавство не пов'язує право платника на відображення в складі податкового кредиту сум податку на додану вартість із фактичним знаходженням його контрагентів за місцем реєстрації та перебування останніх після вчинення господарської операції у стані банкрутства чи ліквідації. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року у справі № 2а-3745/12/10170 (№ К/800/30564/13).

Водночас, як вбачається з зазначеної податкової інформації, станом на час її складання, ТОВ Інтер Профі Груп мало Свідоцтво платника податку на додану вартість, яке діяло з 01.02.2014.

Крім того, в податковій інформації зазначено, що згідно податкового звіту нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) кількість застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за жовтень 2014 року, кількість працюючих становить 221 чоловік.

В пункті 1.8 податкової інформації, зазначено, що остання звітність з ПДВ подана ТОВ Інтер Профі Груп за жовтень 2014 року № 1400038912 від 12.11.2014 року.

З Детальної інформації про юридичну особу вбачається, що ТОВ Інтер Профі Груп знаходиться в стані припинення з 09.09.2015 (а.с. 226-228 Том IX).

Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, перед тим як укладати з ТОВ Інтер Профі Груп договори, позивачем було перевірено правоздатність свого майбутнього контрагента та наявність у нього виробничих потужностей.

Так позивачем було встановлено, що ТОВ Інтер Профі Груп належним чином зареєстроване, як юридична особа, має свідоцтво платника ПДВ, а на підтвердження виробничих потужностей представниками ТОВ Інтер Профі Груп було надано позивачу копію штатного розпису станом на 01.06.2014, відповідно до якого на підприємстві працює 224 особи (а.с. 61-71 Том X).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено достатній та необхідний комплекс заходів зі зниження цивільно-правових і фінансових ризиків при укладенні правочинів зі спірним постачальником шляхом одержання відповідних підтверджуючих реєстраційних документів, а також інформації, що характеризує контрагента як реального учасника ринку надання послуг, які цікавлять позивача.

Аналогічної думки дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.03.2016 у справі К/800/21079/15.

З матеріалів справи, судом було встановлено, що з 20.08.2015 керівником ТОВ Інтер Профі Груп є ОСОБА_4.

Для всебічного і повного з'ясування обставин справи, ухвалою суду від 27.05.2016 було викликано в судове засідання, що відбудеться 15.06.2016 в якості свідка для надання пояснення ОСОБА_4 - керівника ТОВ Інтер Профі Груп .

Керівника ТОВ Інтер Профі Груп також було викликано судовою повісткою від 16.06.2016 в судове засідання призначене на 27.07.2016, однак конверти повернулись з відміткою підприємства зв'язку повернення із закінченням строку зберігання, адресат не з'явився на вимогу .

В свою чергу, відповідач в Акті перевірки зазначив, що до перевірки не було надано документів, що підтверджують транспортування товарів на адресу позивача від ТОВ Інтер Профі Груп , а саме товарно - транспортні накладні, дорожні листи.

З даного приводу, представником позивача були надані пояснення, що ТОВ Інтер Профі Груп на підтвердження здійснення надало позивачу копії договорів оренди транспортного засобу від 01.04.2014 № 1 та від 28.02.2014 № 01/02-Т, відповідно до яких ТОВ Інтер Профі Груп орендувало вантажні автомобілі ГАЗ, якими здійснювалося перевезення поставленого позивачу товару (а.с. 72-85 Том X).

Також, суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. товарно - транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку та формування сум податкового кредиту, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно - транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно - матеріальних цінностей. (Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 № К-27230/10).

Крім того, відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 … сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. .

Враховуючи зміст Листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 та той факт, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку та формування сум податкового кредиту, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), суд дійшов висновку що надані позивачем до перевірки документи є достніми доказами на підтвердження виконання послуг по укладеним договорам.

01.05.2014 позивачем було укладено договір про надання послуг № 0514ФВЕ з ТОВ Укрсервістехнологія .

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зі всіма змінами та доповненнями до даного правочину, які є його невід'ємними частинами, виконавець зобов'язується за плату та за завданням замовника протягом строку встановленого договором, надавати послуги, а саме: виконання комплексу робіт по щоденному прибиранню приміщення торгівельного комплексу площею 4 563,3 кв.м. та прилеглої території площею - кв.м., що знаходиться в будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Вереснева,3, та знаходиться в користуванні (власності) замовника.

Перелік, обсяг і час виконання робіт, попередньо узгоджені сторонами, викладені в додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Загальна щомісячна вартість вартість робіт з урахуванням ПДВ становить 19 990 грн. (пункт 3.1 договору).

Оплата робіт здійснюється щомісячно, не пізніше 3 банківського дня після закінчення звітного місяця, в який виконавець фактично виконав роботи, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (пункт 3.2 договору).

Виконані виконавцем роботи приймаються уповноваженими працівниками замовниками не пізніше останнього робочого дня звітного місяця в який виконавець фактично виконав роботи шляхом підписання Акту виконаних робіт (пункт 4.1 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і вважається укладеним строком на 1 рік.

На підтвердження реальності вказаного договору та сплати позивачем коштів за отримані послуги, позивач надав суду наступні документи: Додаток № 1 до договору, Акт здачі - прийняття робіт, податкова накладна, Динаміка рахунку (відповідно до якої позивач 17.12.2014 переказав на банківський рахунок ТОВ Укрсервістехнологія кошти по сплаті рахунку № УС-0000297 від 28.11.2014 у розмірі 19 990 грн. у т.ч. 3 331,67 грн. ПДВ) (а.с. 182-186 Том VIII).

Також в перевіряємий період між позивачем (Замовник) та ТОВ Голметресурс (Виконавець) було укладено договір про надання клінінгових послуг від 01.05.2014 № 7-У/14 (а.с. 187 - 189 Том VIII).

Згідно з пунктом 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання організації виконання комплекса робіт по прибиранню приміщень замовника, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Щербіни,8, загальною площею 1230 кв.м.

Перелік, об'єми, терміни і вартість робіт наведені в додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).

01 числа кожного місяця виконавець виставляє рахунок на оплату виконаних робіт, згідно Акта передачі-приймання наданих послуг (пункт 3.1 договору).

На підтвердження реальності вказаного договору та сплати позивачем коштів за отримані послуги, позивач надав суду наступні документи: Додаток № 1.1 до договору, Акти передачі-приймання наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (а.с. 190-196 Том VIII).

01.02.2014 позивачем (покупець) було укладено договір № РВ020897 з ФОП ОСОБА_2 (постачальник) (а.с. 197-202 Том VIII).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній та які не можуть перевищувати цін узгоджених в специфікації.

Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів Фуршет .

Постачальник зобов'язується приймати участь в заходах по стимулюванню збуту його товарів в мережі магазинів Фуршет , а також приймати участь у випуску рекламно - інформаційних матеріалів на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.2 договору).

На підтвердження реальності вказаного договору та сплати позивачем коштів за отримані послуги, позивач надав суду наступні документи: специфікації товару, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (а.с. 203-250 Том VIII, 1-4 Том IX).

01.02.2014 позивачем (покупець) було укладено договір № РВ023124 з ТОВ Продовольча Компанія Регіон (постачальник) (а.с. 5-10 Том IX).

Даний договір є аналогічним за предметом та умовами з договором від 01.02.2014 № РВ020897.

На підтвердження реальності вказаного договору та сплати позивачем коштів за отримані послуги, позивач надав суду наступні документи: специфікації товару, видаткові накладні, податкові накладні, Акт розбіжностей, товарно - транспортні накладні, Акт домовленості, Акт приймання, Динаміку рахунку, платіжні доручення (а.с. 11-225 Том IX).

Водночас відповідач, зазначаючи в Акті перевірки про те, що у позивача відсутнє право декларувати податковий кредит з податку на додану вартість по отриманим податковим накладним від вкаханих контрагентів, посилається на дані БД Податковий блок - Система співставлення , відповідно до яких у позивача за перевіряємий період, зазначається розбіжність на загальну суму 65 972 грн. у зв'язку з тим, що контрагентами постачальниками не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ.

З даного приводу, суд заначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні і виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані з досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", в якому зазначено: якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Аналогічна правова позиція викладена й в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06), від 09.09.2008 (справа № 21-500во08), від 01.06.2010 (справа № 21-573во10) та від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 дійшов висновку, що "у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Європейський суд, Верховний суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Суд наголошує на важливості правової позиції, висловленої Європейським судом з прав людини у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Проте, як вбачається з Акта перевірки і позивач і його контрагенти на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані, як юридичні особи у відповідності до чинного законодавства та були платниками податку на додану вартість, що не заперечує відповідач.

Відповідачем в Акті перевірки та під час розгляду справи не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо порушення його контрагентами чинного законодавства.

Суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Позивач є сумлінним платником податків і виконував усі вимоги, з якими закон пов'язує право на віднесення сум до витрат та на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим він не повинен нести відповідальність за своїх контрагентів.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив:

"70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1".

Таким чином, враховуючи наявність всіх первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, по господарським операціям позивача з ТОВ "Інтер Профі Груп", ТОВ Голметресурс , ФОП ОСОБА_2, ТОВ ПК Регіон , ТОВ Укрсервістехнологія , суд дійшов висновку, що витрати та податковий кредит по господарським операціям з зазначеними контрагентами позивача, сформовано позивачем відповідно до вимог чинного (на момент спірних господарських операцій) законодавства України.

Також суд зазначає, що в перевіряємий період між позивачем (Замовник) та ДП Фуршет Регіон (Виконавець) було укладено договір про надання послуг від 31.03.2014 № ФР31/03-14 (а.с. 5 - 6 Том II).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику маркетингові послуги, а саме послуги з аналізу продаж і стимулювання збуту товарів м'ясо - ковбасної групи (ТМ Дружби Народів , ТМ Бащинський , ТМ Європродукт ) в усіх торгових центрах виконавця, в порядку і на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Сума договору становить 140 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 23 333,33 грн. Аналіз продажу товарів м'ясо-ковбасної групи (ТМ Дружби Народів , ТМ Бащинський , ТМ Європродукт ) провести за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 (пункт 1.2 договору).

Виконавець зобов'язаний надавати замовнику Акти прийому - передачі наданих послуг та рахунки-фактури (пункт 2.1 договору).

На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: Аналіз продажу товарів м'ясо-ковбасної групи (ТМ Дружби Народів , ТМ Бащинський , ТМ Європродукт ) від 31.03.2014 року; Акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг), податкову накладну (а.с. 7-20 Том II).

Обґрунтовуючи свою позицію щодо завищеня позивачем витрати та неправомірно сформованого податкового кредиту, відповідач посилається на те, що фактично торгівельна діяльність позивача була розпочата з 01.04.2014 року, у зв'язку з чим, послуги стимулювання збуту протягом березня 2014 року фактично не мали місця.

Однак, суд з даними твердженнями не погоджується, оскільки з наданих позивачем пояснень та умов договору вбачається, що вказані послуги були замовлені для того, щоб отриманий аналіз продажів і стимулювання збуту товарів м'ясо - ковбасної групи можливо було використовувати одразу при здійсненні продажів з 01.04.2014 в середньо строковій перспективі. А саме протягом 3-6 місяців (квітень - жовтень 2014 року).

Також, позивачем зазначено, що відповідачем не враховано того факту, що стимулювання збуту це різновид маркетингової діяльності, який складається з багатьох заходів, в тому числі й мерчиндайзингу - оформлення місця продаж, здійснення якого відбувається також перед початком торгівельної діяльності підприємства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно визначено суму витрат та сформовано суму податкового кредиту по господарським операціям з ДП Фуршет Регіон .

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятих оскаржуваних податкових - повідомлень рішень суду не надав. Доводів позивача відповідач належним чином не спростував.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності, не мають доказової сили за відсутності доведення факту безтоварності господарських операцій та є лише носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем безтоварності операцій за укладеними договорами між позивачем та його контрагентами за перевіряємі періоди; правомірності сформованого податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами, віднесеня до витрат сум по таким господарським операціям суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень в частині заявлених позовних вимог.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Водночас, пунктом 60.4 статті 60 ПК України визначено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів отримання нових податкових повідомлень - рішень, прийнятих з урахуванням вимог рішення Державна фіскальна служба України від 05.04.2016 № 7396/6/99-99-10-01-01-25 та враховуючи положення частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення повністю, оскільки у розумінні статті 60 ПК України останні не вважаються відкликаними.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 48 540,71 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.11.2015 № 0001502204, № 0001512204, № 0001522204.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на користь Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" судові витрати у сумі 48 540 (сорок вісім тисяч п'ятсот сорок) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.