Ухвала

від 13.04.2017 по справі 34/17-4952-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про прийняття апеляційної скарги до провадження

"13" квітня 2017 р.Справа № 34/17-4952-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2012

у справі №34/17-4952-2011

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЛЮБ"

до відповідача: ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- ОСОБА_2;

- ОСОБА_3;

про виключення зі складу учасників товариства

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2012 у справі №34/17-4952-2011 (суддя Ю.Г. Фаєр) позовні вимоги задоволено повністю: виключено ОСОБА_1 із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЛЮБ" з подальшим внесенням товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЛЮБ" відповідних змін до установчих документів товариства та подачею їх на державну реєстрацію.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2012 у справі №34/17-4952-2011 скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Одночасно скаржник заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, мотивоване тим, що він не брав участі при розгляді справи та про наявність оскаржуваного рішення дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами справи його представника. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами судових засідань місцевого господарського суду та заявою про ознайомлення з матеріалами справи від 14.03.2017, що містить відповідну відмітку.

Відповідно до статей 91, 93 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду -протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони, прокурора може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений процесуальний строк.

При цьому пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. Відновлення процесуального строку являє собою визнання судовим органом (суддею) дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. У заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає поважними ті причини пропуску строку, про які вказала сторона, а відновлення процесуального строку означає лише, що суд надає дозвіл особі за наведених нею обставин вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущено.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Колегія суддів також відзначає, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (пункт 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.

Отже, оскільки відповідно до наведених норм права та практики ЄСПЛ, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та доступ до правосуддя, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо поважності пропуску строку на оскарження рішення враховує наведені скаржником обставини, а також відсутність в матеріалах справи доказів направлення повного тексту оскаржуваного рішення відповідачеві у визначеному статтею 87 Господарського процесуального кодексу України порядку, згідно з якою учасникам судового процесу, які не були присутні у судовому засіданні, повний текст рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня його прийняття.

Право на оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Таким чином, кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Враховуючи викладене, а також те, що подані матеріали достатні для прийняття апеляційної скарги до провадження, керуючись статтями 53, 86, 93, 98, 99 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2012 у справі №34/17-4952-2011.

2. Прийняти апеляційну скаргу до провадження.

3. Розгляд скарги призначити на 30.05.2017 о 10 год.

4. Засідання відбудеться в приміщенні Одеського апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, в залі судових засідань №6, 3-й поверх. тел. 301-432.

5. Довести до відома учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна