Ухвала

від 14.04.2017 по справі 923/131/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78,

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

14 квітня 2017 року Справа 923/131/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі ,розглянувши справу

за позовом: Фермерське господарство "Малко" с.Малі Копані Голопристанського р-ну Херсонської області код ЄДРПОУ 33375670

до Відповідача-1:Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області м.Херсон

Відповідача-2: Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області, м.Гола Пристань Херсонської області

про визнання першочергового права щодо земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача 1-Кравченко О.В. дов. № 32-21-0.63-1099/2-17 від 03.02.2017;

від відповідача 2- ОСОБА_2 дов. від 21.10.2016 № 01-25/733;

в с т а н о в и в:

20.02.2017р. Фермерське господарство "Малко" (Позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Відповідача -1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Відповідача -2: Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області з вимогами про визнання першочергового права щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району ( згідно змісту прохальної частини позовної заяви - а.с.6).

З тексту позовної заяви та доданих до позовної заяви документів вбачається, що 23.08.2007р. між Голопристанською районною державною адміністрацією та фермерським господарством Малко було укладено договір оренди землі із земель запасу сільськогосподарського призначення , яка знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району (п.1 договору), площею 50га, в тому числі піски 50 га (п.2 договору).

Договір укладено на 5 років (п.7 договору), Після закінчення строку договору Орендар ФГ Малко мав переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 120 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п.7 договору).

Договір оренди землі від 23.08.2007р. належним чином зареєстрований у Голопристанському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.08.2007р. № 4АА002367-040772100014.

Відтак, строк дії договору від 23.08.2007р., укладеного на 5 років, закінчився 23.08.2012р., станом на день розгляду справи строк дії договору сторонами не продовжено, додаткова угода про продовження (поновлення строку) дії договору оренди землі не укладалась.

Після закінчення строку дії договору оренди землі від 23.08.2007р. Позивач фактично також припинив користування земельною ділянкою із земель запасу сільськогосподарського призначення , яка знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району (п.1 договору), площею 50га, в тому числі піски 50 га (п.2 договору).

Позивачем одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення на період розгляду справи арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району. Позивач вважає, що торги (аукціон) про право оренди спірної земельної ділянки, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 17.06.2016р. № 156/0/7-16, можуть відбутися до прийняття судом рішення у даному спорі, що вплине на права позивача.

Ухвалою від 20.02.2017р. суд призначив розгляд заяви Позивача про забезпечення позову шляхом накладення (на період розгляду справи) арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району у судовому засіданні.

До суду подано відповідачами 1 та 2 відзиви на позов з додатками, в яких просять відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач-1 подав заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні відповідачем-1 долучено до матеріалів справи витяг постанови господарського суду Херсонської області від 14.05.2013 по справі № 923/237/13-г з ЄДР судових рішень (а.с.93-96). Відповідач-1 заперечував щодо задоволення заяви про забезпечення позову. Як вбачається з наданого рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2013 по справі № 923/237/13-г, ФГ Малко у 2013р. звертався з позовом до Голопристанської РДА про продовження договору оренди землі від 23.08.2007р.

Зазначеним рішенням господарського суду Херсонської області від 14.05.2013р. у позові ФГ Малко відмовлено. Рішення набрало законної сили, Позивачем ФГ Малко не оскаржувалось.

За приписами ст. 35 ГПК України (Підстави звільнення від доказування ) обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, у рішенні від 14.05.2013 по справі № 923/237/13-г зазначено, що Фермерське господарство "Малко" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати договір оренди від 23.08.2007 року, укладеним між ним та Голопристанською районною державною адміністрацією (відповідач), дійсним та таким, що продовжений на строк до 23.08.2017 року з орендною платою 841 грн. 83 коп. на рік.

Від представника позивача 18.04.2013 р. у порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про уточнення позовних вимог, за якою позивач просив визнати договір оренди від 23.08.2007 року, укладеним між ним та Голопристанською районною державною адміністрацією (відповідач), дійсним та таким, що продовжений, або поновлений на строк до 23.08.2017 року з орендною платою 841 грн. 83 коп. на рік.

23.08.2007 р. між фермерським господарством "Малко" та Голопристанською районною державною адміністрацією укладений договір оренди земельної ділянки.

На підставі розпорядження голови Голопристанської райдержадміністрації від 24.04.2007 р. № 173 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду фермерським господарствам "Малко" та "Бенаїда-агро-ВІТ" між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 23.08.2007 р.

Згідно вищезазначеного договору ФГ "Малко" була передана земельна ділянка загальною площею 50 га строком на 5 років із земель запасу Малокопанівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вищевказаний договір був зареєстрований 23.08.2007 року за № 4АА002357-040772100014 у Голопристанському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що свідчить відмітка на примірнику такого договору оренди. Спірний договір був укладений на підставі розпорядження голови Голопристанської райдержадміністрації від 24.04.2007 р. № 173.

Стосовно вимог про продовження або поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.08.2007 р. на строк до 23.08.2017 року з орендною платою 841 грн. 83 коп. на рік суд під час розгляду справи № 923/237/13-г виходив з наступного.

23.08.2012 р. строк дії договору припинився. Після закінчення терміну дії вищевказаного договору Голопристанська райдержадміністрації не приймала рішення про продовження договору оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В силу ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Таким чином, нормами чинного законодавства, зокрема статтею 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачається автоматичне поновлення договору оренди земельної ділянки у випадку закінчення терміну дії договору та продовження орендарем користування земельною ділянкою.

П. 7 договору оренди земельної ділянки від 23 серпня 2007 р. встановлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 120 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач в порушення вищезазначеного пункту договору лише 23.07.2012 р., замість належного 23.05.2013 р., направив заяву без проекту додаткової угоди на адресу відповідача з проханням продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки строком на 49 років. Матеріали справи містять лист-відповідь райдержадміністрації № 08-6/526 від 14.08.2012 р., де міститься перелік вимог, що слід виконати для продовження терміну дії договору оренди. Відповідачем дані вимоги виконані не були, що є порушенням вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а твердження позивача про те, що він керувався редакцією Закону, яка діяла на момент укладення договору, суд вважає безпідставним.

Отже, виходячи з того, що законодавством не передбачено автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування . За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Судом встановлено, що Голопристанською райдержадміністрацією рішення про поновлення позивачеві договору не приймалось.

Отже, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про продовження, або поновлення строку договору.

Вищезазначена позиція, підтверджується постановою Вищого господарського суду України № 32/171-6/507 від 17.02.2010 р. та постановою Верховного суду України № 44/69 від 20.11.2012 р.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 17.06.2016р. № 156/0/7-16 та додатку до даного наказу (а.с.12-13) спірну земельну ділянку внесено до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.

До позовної заяви Позивачем додано копію рішення Голопристанської районної ради від 23.12.2016р. № 221, згідно з яким затверджено технічну документацію з нормативної грошовї оцінки земельної ділянки площею 50га із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району в сумі 160194,12 грн. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя) - а.с.35.

Позивач не погоджується з вищезазначеними рішеннями органів влади , тому звернувся до господарського суду з даним позовом - з вимогою про визнання за Позивачем першочергового права щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району ( згідно змісту прохальної частини позовної заяви - а.с.6).

Позивач також повідомив, що оскаржує наказ Головного Управління Дергеокадастру у Херсонській області за №156/0/7-16 від 17 червня 2016 року в іншому суді в порядку Кодексу адміністративного судочинства України та повідомив про порушення кримінального провадження за № 12016230150002487.

З доданих Позивачем документів також вбачається, що Голопристанська районна рада , приймаючи рішення від 23.12.2016р. № 221, направила до Новокаховської місцевої прокуратури повідомлення про самовільне зайняття невстановленимим особами спірної земельної ділянки із кадастровим № 6522383800:06:001:0001 (а.с.35, у тому числі на звороті).

Позивач вважає, що на час розгляду справи по суті у господарському суді та можливим оскарженням прийнятого рішення, по даній землі, відповідачем можуть прийматись будь які дії, що ускладнять чи унеможливлять прийняття обґрунтованого та справедливого рішення судом. Також дана земельна ділянка може бути відчужена чи передана в користування інших осіб чи суб'єктів.

В зв'язку із наведеним Позивач вважає за необхідне накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим №:6522383800:06:001:0001, до розгляду справи по суті та набранням законної сили прийнятого рішення та з метою забезпечення законних прав ф/г МАЛКО та його членів, що претендують на свою частку-пай із земель, що були у користуванні господарства.

Суд, дослідивши матеріали заяви та заслухавши представників сторін, дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов, зокрема, забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 ).

Так, предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання першочергового права щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001. Відповідачами у справі є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області та Голопристанська районна державна адміністрація Херсонської області

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законами № 251/97-ВР від 13.05.97, № 1720-VI від 17.11.2009, № 5288-VI від 18.09.2012 .

Відповідно до вимог частин 1, 6, 7, 8 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом. (Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2539-III від 21.06.2001, № 513-VI від 17.09.2008, № 1720-VI від 17.11.2009, № 2677-VI від 04.11.2010, № 4452-VI від 20.02.2012; в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013).

Відповідно до правової позиції, викладеної у ч. 2, 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16 січня 2013 року № 2, від 10 липня 2014 року № 6, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Крім того, клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Суд також вважає, що з огляду на зміст позовних вимог, позивачем в розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України не доведено, яким чином незастосування заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Враховуючи викладені обставини, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, у зв'язку з чим заява позивача задоволенню не підлягає.

Також суд зазначає, що згідно п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з наступними змінами та доповненнями, статтею 106 ГПК передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити Позивачу - фермерському господарству "Малко" у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення на період розгляду справи арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району.

2. Копії даної ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя Т.Г. Пінтеліна