Рішення

від 18.04.2017 по справі 923/131/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року Справа № 923/131/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Крутьковій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "Малко" с.Малі Копані Голопристанського р-ну Херсонської області код ЄДРПОУ 33375670

до Відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області м.Херсон

Відповідача-2: Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області, м.Гола Пристань Херсонської області

про визнання першочергового права щодо земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача-1- ОСОБА_1 дов. № 32-21-0.63-1099/2-17 від 03.02.2017;

від відповідача-2 - не прибули

в с т а н о в и в:

20.02.2017р. Фермерське господарство "Малко" (Позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Відповідача -1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Відповідача -2: Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області з вимогами про визнання першочергового права щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району ( згідно змісту прохальної частини позовної заяви - а.с.6).

З тексту позовної заяви та доданих до позовної заяви документів вбачається, що 23.08.2007р. між Голопристанською районною державною адміністрацією та фермерським господарством Малко було укладено договір оренди землі із земель запасу сільськогосподарського призначення , яка знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району (п.1 договору), площею 50га, в тому числі піски 50 га (п.2 договору). Нормативна грошова оцінка землі становить 84 183грн. (п.4 договору).

Договір укладено на 5 років (п.7 договору), Після закінчення строку договору Орендар ФГ Малко має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 120 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п.7 договору).

Договір оренди землі від 23.08.2007р. належним чином зареєстрований у Голопристанському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.08.2007р. № 4АА002367-040772100014.

Строк дії договору від 23.08.2007р., укладеного на 5 років, закінчився 23.08.2012р., станом на день розгляду справи строк дії договору сторонами не продовжено.

До позовної заяви Позивачем додано копію рішення Голопристанської районної ради від 23.12.2016р. № 221, згідно з яким затверджено технічну документацію з нормативної грошовї оцінки земельної ділянки площею 50га із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району в сумі 160194,12 грн. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя).

Позивачем одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення на період розгляду справи арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району. Заява мотивує тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області видано наказ від 17.06.2016р. № 156/0/7-16 про затвердження переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі акуціону. Позивач вважає, що такі торги вже призначені та можуть пройти до прийняття судом рішення у даному спорі.

Ухвалою від 20.02.2017 суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі та призначив справу до розгляду в засіданні господарського суду на 15.03.2017.

Цією ж ухвалою суд зобов'язав надати: Позивача: оригінали усіх доданих до позову документів, усе наявне листування після 23.08.2012р. щодо подовження строку дії договору оренди землі від 23.08.2007р. - для огляду у судовому засіданні. Відповідача-1: письмовий відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, відомості про дату проведення земельних торгів з продажу права оренди на спірну земельну ділянку. Відповідача-2: письмовий відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин.

Ухвалою від 20.02.2017р. суд призначив розгляд заяви Позивача про забезпечення позову шляхом накладення (на період розгляду справи) арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району у судовому засіданні.

До суду подано відповідачами 1 та 2 відзиви на позов з додатками, в яких просять відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач-1 подав заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні відповідачем-1 долучено до матеріалів справи витяг постанови господарського суду Херсонської області від 14.05.2013 по справі № 923/237/13-г з ЄДР судових рішень (а.с.93-96). Відповідач-1 заперечував щодо задоволення заяви про забезпечення позову. Як вбачається з наданого рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2013 по справі № 923/237/13-г, ФГ Малко у 2013р. звертався з позовом до Голопристанської РДА про продовження договору оренди землі від 23.08.2007р. Зазначеним рішенням від 14.05.2013р. у позові ФГ Малко відмовлено. Рішення набрало законної сили, Позивачем ФГ Малко не оскаржувалось.

Позивачем заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з відзивами та подачі додаткових пояснень по справі. У судовому засіданні 15.03.2017 оголошено перерву до 27.03.2017.

Позивач в судове засідання 27.03.2017р. до суду не з'явився, подав заяву про перенесення розгляду справи та витребування документів у відповідача-1: технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим № 6522383800:06:001:0001, виготовленої ПП "Сокіл", витяг ДЗК за № НВ-6501990032016 від 16.08.2016 за запитом ПП "Сокіл", у відповідача-2 витребувати : акт проведення обстеження земельної ділянки від 03.06.2016 на території Малокопанівської сільської ради.

Ухвалою від 27.03.2017р. суд розгляд справи відклав, призначив судове засідання на 14 квітня 2017 р., витребував з Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області акт проведення обстеження спірної земельної ділянки від 03.06.2016 на території Малокопанівської сільської ради.

14.04.2017р. Голопристанська РДА надала витребуваний за клопотанням Позивача акт проведення обстеження спірної земельної ділянки від 03.06.2016 на території Макопанівської сільської ради.

З наданого акту вбачається, що комісія у складі голови комісії ОСОБА_2, заступники голови комісії -ОСОБА_3, та ОСОБА_4, членів комісії: ОСОБА_5, та ОСОБА_6, - голови Малокопанівської сільської ради на виконання доручення Херсонської обласної державної адміністрації, з метою моніторингу стану використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, провела обстеження земельної ділянки площею 50,00 га (кадастровий номер 6522383800:06:001:0002) на території Малокопанівської сільської ради, яка раніше перебувала в оренді у ФГ "Малко" у строк з 2007 по 2012 рік, на підставі договору оренди землі укладеного фермерським господарством із Голопристанською районною державною адміністрацією.

Було встановлено наступне: Земельна ділянка, після закінчення договору оренди землі з ФГ "Малко", нікому в користування або у власність не передавалася, але на ній знаходиться посів соняшнику, при цьому особу, яка використовує дану земельну ділянку, не було встановлено. Хоча представник ФГ "Малко" ОСОБА_7, зауважив, що він вважає, що дана земельна ділянка продовжує перебувати в оренді у ФГ "Малко" і зараз, оскільки за його думкою договір продовжився автоматично за принципом мовчазної згоди, але при цьому відмовився від письмового пояснення.

Відповідна ситуація дає змогу комісії стверджувати про наявність факту самовільного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що є порушенням норм діючого земельного законодавства.

Комісія прийшла до висновку, що для встановлення винних осіб у порушенні норм діючого земельного законодавства, необхідно звернутися до Державної інспекції сільського господарства у Херсонській області, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та правоохоронних органів, для проведення ними відповідних дій стосовно встановлення винних осіб.

Після дослідження даного акту у судовому засіданні Позивач не пояснив, доказом яких обставин, важливих та суттєвих стосовно предмету спору є даний акт.

14.04.2017р. Позивач надав заперечення на відзив Відповідача-1, де зазначає про вину відповідача-1 та відсутність своєї вини у непродовженні (непоновленні строку дії) договору оренди землі, про свій намір продовжити дію цього договору, вважає неправомірним намір відповідача-1 провести торги на право оренди спірної земельної ділянки та про право членів фермерського господарства "Малко" на частку паю із земель, що були раніше у користуванні Позивача, та заявляє про своє безперервне першочергове право на продовження відносин оренди земельної ділянки із кадастровим № 6522383800:06:001:0001.

14.04.2017р. Позивач надав заперечення на відзив Відповідача-2, де зазначає про вину відповідача-2 та відсутність своєї вини у непродовженні (непоновленні строку дії) договору оренди землі.

14.04.2017р. Позивач надав заперечення на заяву Відповідача-1, де зазначає про

своє переважне право на оренду спірної земельної ділянки , про право членів фермерського господарства "Малко" на частку паю із земель, що були раніше у користуванні Позивача, заперечує проти заяви про застосування до спірних відносин строків позовної давності.

Також у судовому засіданні 14.04.2017р. Позивач подав до суду заяву про уточнення ( збільшення ) позовних вимог та просить суд прийняти уточнення (збільшення вимог) до позову , а саме :

- Визнати за фермерським господарством МАЛКО першочергове право на продовження договору оренди, щодо земельної ділянки із кадастровим №:6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району згідно п.1 ст.ЗЗ ЗУ Про оренду землі та п.7 договору оренди від 23.08.2007 року за №4АА002357-040772100014.

- Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди від 23.08.2007 року за №4АА002357-040772100014, подану у 2015 році фермерським господарством МАЛКО до власника та Орендодавця вказаної землі.

Суд у засіданні 14.04.2017р. розглянув та відмовив у задоволенні вищенаведеної заяви Позивача про уточнення ( збільшення ) позовних вимог, оскільки даною заявою Позивач змінює і предмет, і підстави заявлення позову. При цьому суд керується наступним.

Як зазначено у пункті 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Проте під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір ,

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

За приписами п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). (підпункт 3.12 пункту 3 доповнено новим абзацом другим згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 10, у зв'язку з цим абзаци другий - восьмий вважати відповідно абзацами третім - дев'ятим)

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК. (абзац третій підпункту 3.12 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з постановами пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. N 3, від 10.07.2014 р. N 6)

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Ухвалою від 14.04.2017р. суд відмовив Позивачу у застосуванні засобів забезпечення позову.

У судовому засіданні 14.04.2017р. оголошено перерву до 18.04.2017р., про що присутні представники Позивача та обох Відповідачів повідомлені письмово.

Після закінчення перерви Позивач у судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив. представник Відповідача-2 повідомив про неможливість направити представника для участі у судовому засіданні, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Суд зазначає, що позовна заява надійшла до суду 20.02.2017р. За приписами статті 69 ГПК України ( Строк вирішення спору) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Відтак, строк вирішення спору закінчується 20.04.2017р., заяв про продовження строку розгляду спору сторони не заявляли.

Представник Відповідача-1 повністю заперечує проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як зазначає позивач у тексті позовної заяви, підставою для звернення до суду фермерським господарством МАЛКО стала подія, що відбулась 17 червня 2016 року, а саме видача Головним Управлінням Держгеокадастру у Херсонській області наказу №156/0/7-16, частина якого, як вважає позивач, суперечить законним правам громадян-членів ф/г, гарантованих Конституцією України та законним інтересам самого ф/г МАЛКО .

Судом ввстановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 23.08.2007р. між Голопристанською районною державною адміністрацією та фермерським господарством Малко було укладено договір оренди землі із земель запасу сільськогосподарського призначення , яка знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району (п.1 договору), площею 50га, в тому числі піски 50 га (п.2 договору). Нормативна грошова оцінка землі становить 84 183грн. (п.4 договору).

Договір укладено на 5 років (п.7 договору). Сторони договору дійшли згоди про те, що після закінчення строку договору Орендар ФГ Малко має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 120 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п.7 договору).

Договір оренди землі від 23.08.2007р. був належним чином зареєстрований у Голопристанському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.08.2007р. № 4АА002367-040772100014.

Строк дії договору від 23.08.2007р., укладеного на 5 років, закінчився 23.08.2012р., станом на день розгляду справи строк дії договору сторонами не продовжено.

До позовної заяви Позивачем додано копію рішення Голопристанської районної ради від 23.12.2016р. № 221, згідно з яким затверджено технічну документацію з нормативної грошовї оцінки земельної ділянки площею 50га із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району в сумі 160194,12 грн. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя).

Позивач надав докази того, що не у строк, передбачений договором оренди землі від 23.08.2007р. (за 120 днів ), а за місяць до закінчення згаданого договору оренди, у відповідності п.2 ст,.33 ЗУ Про оренду землі , господарство повідомило тодішнього розпорядника (РДА) і власника землі на той час, про намір продовження договору оренди та власника про намір в подальшому розпаювання землі між членами господарства, так як до цього, їх право на отримання земельної частки-паю, ними не було реалізоване (додаток №5).

Відтак, строк дії договору від 23.08.2007р., укладеного на 5 років, закінчився 23.08.2012р., станом на день розгляду справи строк дії договору сторонами не продовжено, додаткова угода про продовження (поновлення строку) дії договору оренди землі не укладалась.

В судовому засіданні відповідачем-1 долучено до матеріалів справи витяг постанови господарського суду Херсонської області від 14.05.2013 по справі № 923/237/13-г з ЄДР судових рішень (а.с.93-96). Відповідач-1 заперечував щодо задоволення заяви про забезпечення позову. Як вбачається з наданого рішення господарського суду Херсонської області від 14.05.2013 по справі № 923/237/13-г, ФГ Малко у 2013р. звертався з позовом до Голопристанської РДА про продовження договору оренди землі від 23.08.2007р.

Зазначеним рішенням господарського суду Херсонської області від 14.05.2013р. у позові ФГ Малко відмовлено. Рішення набрало законної сили, Позивачем ФГ Малко не оскаржувалось.

За приписами ст. 35 ГПК України (Підстави звільнення від доказування ) обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Фермерське господарство "Малко" у 2013році звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати договір оренди від 23.08.2007 року, укладеним між ним та Голопристанською районною державною адміністрацією (відповідач), дійсним та таким, що продовжений на строк до 23.08.2017 року з орендною платою 841 грн. 83 коп. на рік.

У рішенні від 14.05.2013 по справі № 923/237/13-г зазначено, що Фермерське господарство "Малко" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати договір оренди від 23.08.2007 року, укладеним між ним та Голопристанською районною державною адміністрацією (відповідач), дійсним та таким, що продовжений на строк до 23.08.2017 року з орендною платою 841 грн. 83 коп. на рік.

Від представника позивача 18.04.2013 р. у порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про уточнення позовних вимог, за якою позивач просив визнати договір оренди від 23.08.2007 року, укладеним між ним та Голопристанською районною державною адміністрацією (відповідач), дійсним та таким, що продовжений, або поновлений на строк до 23.08.2017 року з орендною платою 841 грн. 83 коп. на рік.

23.08.2007 р. між фермерським господарством "Малко" та Голопристанською районною державною адміністрацією укладений договір оренди земельної ділянки.

На підставі розпорядження голови Голопристанської райдержадміністрації від 24.04.2007 р. № 173 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду фермерським господарствам "Малко" та "Бенаїда-агро-ВІТ" між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 23.08.2007 р.

Згідно вищезазначеного договору ФГ "Малко" була передана земельна ділянка загальною площею 50 га строком на 5 років із земель запасу Малокопанівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вищевказаний договір був зареєстрований 23.08.2007 року за № 4АА002357-040772100014 у Голопристанському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що свідчить відмітка на примірнику такого договору оренди. Спірний договір був укладений на підставі розпорядження голови Голопристанської райдержадміністрації від 24.04.2007 р. № 173.

Стосовно вимог про продовження або поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.08.2007 р. на строк до 23.08.2017 року з орендною платою 841 грн. 83 коп. на рік суд під час розгляду справи № 923/237/13-г виходив з наступного.

23.08.2012 р. строк дії договору припинився. Після закінчення терміну дії вищевказаного договору Голопристанська райдержадміністрації не приймала рішення про продовження договору оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В силу ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Таким чином, нормами чинного законодавства, зокрема статтею 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачається автоматичне поновлення договору оренди земельної ділянки у випадку закінчення терміну дії договору та продовження орендарем користування земельною ділянкою.

П. 7 договору оренди земельної ділянки від 23 серпня 2007 р. встановлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 120 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач в порушення вищезазначеного пункту договору лише 23.07.2012 р., замість належного 23.05.2013 р., направив заяву без проекту додаткової угоди на адресу відповідача з проханням продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки строком на 49 років. Матеріали справи містять лист-відповідь райдержадміністрації № 08-6/526 від 14.08.2012 р., де міститься перелік вимог, що слід виконати для продовження терміну дії договору оренди. Відповідачем дані вимоги виконані не були, що є порушенням вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а твердження позивача про те, що він керувався редакцією Закону, яка діяла на момент укладення договору, суд вважає безпідставним.

Отже, виходячи з того, що законодавством не передбачено автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Судом встановлено, що Голопристанською райдержадміністрацією рішення про поновлення позивачеві договору не приймалось.

Отже, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про продовження, або поновлення строку договору.

Вищезазначена позиція, підтверджується постановою Вищого господарського суду України № 32/171-6/507 від 17.02.2010 р. та постановою Верховного суду України № 44/69 від 20.11.2012 р.

Відтак, у судових засіданнях у 2013 році по справі № 923/237/13-г встановлено обставини, що свідчать про безпідставність вимог позивача про визнання договору оренди від 23.08.2007 року, укладеним між ним та Голопристанською районною державною адміністрацією дійсним та таким, що продовжений, або поновлений на строк до 23.08.2017 року з орендною платою 841 грн. 83 коп. на рік.

Рішенням від 14.05.2013 по справі № 923/237/13-г фермерському господарству Малко повністю відмовлено у позові.

Отже, після закінчення строку дії договору оренди землі від 23.08.2007р., укладеного на підставі розпорядження голови Голопристанської райдержадміністрації від 24.04.2007 р. № 173 нки від 23.08.2007 р., згідно з яким ФГ "Малко" була передана земельна ділянка загальною площею 50 га строком на 5 років із земель запасу Малокопанівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у позивача відсутні будь-які права на зазначену земельну ділянку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 17.06.2016р. № 156/0/7-16 та додатку до даного наказу (а.с.12-13) спірну земельну ділянку внесено до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.

Позивач не погоджується з вищезазначеними рішеннями органів влади , тому звернувся до господарського суду з даним позовом - з вимогою про визнання за Позивачем першочергового права щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району ( згідно змісту прохальної частини позовної заяви - а.с.6).

Позивач також повідомив, що оскаржує наказ Головного Управління Дергеокадастру у Херсонській області за №156/0/7-16 від 17 червня 2016 року в іншому суді в порядку Кодексу адміністративного судочинства України та повідомив про порушення кримінального провадження за № 12016230150002487.

З доданих Позивачем документів також вбачається, що саме Голопристанська районна рада, приймаючи рішення від 23.12.2016р. № 221, направила до Новокаховської місцевої прокуратури повідомлення про самовільне зайняття невстановленимим особами спірної земельної ділянки із кадастровим № 6522383800:06:001:0001 (а.с.35, у тому числі на звороті).

Суд зазначає, що відомостей про те, що за результатами кримінального провадження за № 12016230150002487 встановлено обставини, які стосуються предмету позовних вимог, позивачем не надано.

Статтею 4-3 ГПК України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності є визначальним принципом судового процесу взагалі та господарського зокрема. Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства.

Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи обстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів.

Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, активно впливають на судову діяльність, оскільки їхні розпорядчі волевиявлення можуть бути обов'язковими для суду.

Суд роз'яснював сторонам їх права та роз'яснив, що сторонам необхідно враховувати приписи ст. 32 ГПК України, за якими доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено саме на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд згідно ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Підстави звільнення від доказування встановлені ст. 35 ГПК України. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відтак, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про повну необгрунтованність позовних вимог.

В частині розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. У разі відмови у задоволенні позовних вимог судовий збір позивачеві не відшкодовується.

За таких обставин судові витрати, в порядку статті 49 ГПК України, суд покладає на Позивача.

Вступна та резолютивна частини рішення, прийнятого у нарадчій кімнаті, оголошена у судовому засіданні 18.04.2017р.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

Повністю відмовити Фермерському господарству "Малко" у задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання першочергового права щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6522383800:06:001:0001, що знаходиться на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району .

Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду

набирає законної сили після закінчення строку подання

апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

Повне рішення складено

21.04.2017р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна