Постанова

від 25.04.2017 по справі 913/399/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 913/399/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016р. у справі№913/399/15 господарського суду Луганської області за позовомОСОБА_4 до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Посмішка" 2. Луганського міського управління юстиції Луганської області 3. ОСОБА_5 провизнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації змін до установчих документів за участю представників

позивача - не з'явились

відповідачів 1. не з'явились

2. не з'явились

3. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. у справі №913/399/15 позовні вимоги ОСОБА_4 до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Посмішка" задоволено частково.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Посмішка" про продаж частки нежитлового приміщення у розмірі 52/100, яке належить ТОВ "Посмішка" на праві колективної власності ОСОБА_5, оформлене протоколом №2 від 02.06.2005 року. У задоволенні решти позовних вимог щодо 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Посмішка" відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Посмішка", м. Луганськ, вул. Годуванцева, буд. 1 "а", код ЄДР 19063658, на користь: - ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1218 грн., а також витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги в сумі 1461,60 грн. Зобов'язано видати наказ позивачу. Провадження у справі щодо 2-го відповідача - Луганського міського управління юстиції припинено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до 3-го відповідача - ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, громадянка ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просила скасувати рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. у справі №913/399/15 в частині та прийняти нове, яким визнати договір купівлі - продажу 52/100 частки нежитлового приміщення №66 перукарня з вхідним ганком від 30.06.2005р., внесеного до реєстру нотаріальних дій за №1307 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Смичковою Лілією Борисівною та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №681904 - недійсним у цілому з моменту укладення та визнати статут ТОВ "Посмішка", код 19063658 (в новій редакції) 2005 року, державну реєстрацію якого було проведено 07.06.2005 року за №13821050001002607 - недійсним у цілому з моменту реєстрації.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Мясищев А.М., судді: Будко Н.В., Сгара Е.В.) у справі №913/399/15 апеляційну скаргу ОСОБА_4 повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016р. скасувати, прийняти нове рішення, яким відстрочити їй сплату судового збору за подання апеляційної скарги у господарські справі №913/399/15 до прийняття судового рішення по суті справи, а справу передати до Донецького апеляційного господарського суду для її розгляду.

Обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судом апеляційної інстанції юридичну оцінку обставинам справи, дослідивши правильність застосування останнім норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Згідно з п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Повертаючи апеляційну скаргу позивача без розгляду з підстав визначених у п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд зазначив, що посилання заявника на відсутність коштів для сплати судового збору у зв'язку з тим, що апелянт у справі є пенсіонером та перебуває у тяжкому фінансовому становищі, не є тією підставою, з якою закон пов'язує можливість відстрочення сплати судового збору чи звільнення від такої сплати.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

У ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII закріплено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.

Зазначені положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кореспондуються з приписами частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом ст.129 Конституції України основними засадами судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, обов'язковість судового рішення.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що також узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ч.2 ст.4 вищеназваного закону ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами встановлюються у такому розмірі: 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги додане клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати до прийняття судового рішення. В обґрунтування заявленого клопотання, скаржник зазначає, що ним під час розгляду справи №913/399/15 у період з 2015-2016р.р. сплачений судовий збір у загальному розмірі 12058,21грн., у тому числі, за розгляд апеляційної скарги - 4019,41грн. Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016р. рішення судів попередніх інстанцій скасовані, справу передано на новий розгляд, за наслідками якого 07.11.2016р. прийняте нове рішення, на яке подана апеляційна скарга. Оскільки апелянт є пенсіонеркою, не є суб'єктом господарської діяльності, доходів від іншого майна та дивідендів не отримує, інших джерел фінансування не має, то не має змоги сплатити судовий збір у встановленому розмірі, про що надавалась відповідна довідка Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як роз'яснено у п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не містить посилань на оцінку конкретно поданих апелянтом доказів на підтвердження її скрутного матеріального становища, що перешкоджало їй вчасно сплатити судовий збір, тобто ухвала суду є такою, що винесена без з'ясування усіх обставин справи, зважаючи на гарантоване Конституцією України право на апеляційне оскарження рішення суду, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним висновок апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. у даній справі. Тобто касаційна скарга ОСОБА_4 про скасування оскаржуваної ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, заявник касаційної скарги просить суд касаційної інстанції прийняти нове рішення, відстрочивши ОСОБА_4 сплату судового збору за подання апеляційної скарги у господарській справі №913/399/15. Зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на нормах процесуального права, згідно яких Вищий господарський суд України не наділений повноваженнями вирішувати питання, які віднесено законом до компетенції інших судових інстанцій.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі до апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_4.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016р. у справі №913/399/15 скасувати.

Справу №913/399/15 передати до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_4.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук