Ухвала

від 23.06.2014 по справі 1-210/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Справа №1-210/12 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.ст.115 ч.2 п.4, 185 ч.1 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю прокурора ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7

та його захисника - адвоката ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Житомирського районного суду від 24 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Фасова Володарсько-Волинського району Житомирської області, громадянина України, освіта середня, шлюб розірваний, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,

засуджено за ст. 115 ч.2 п.4 КК України на 13 (тринадцять) років позбавлення волі, за ст. 185 ч. 1 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання ОСОБА_7 - 13 (тринадцять) років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено обчислювати з 24 жовтня 2013 року. Зараховано йому в строк відбуття покарання час перебування під вартою.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взято його під варту із зали суду.

Цивільний позов потерпілих задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_6 56781 грн. 54 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Долю речових доказів по справі вирішено наступним чином:

- з загального списку речових доказів вилучено та повернуто ОСОБА_7 належні йому: рушник, брюки чорні, джинси синього кольору, труси, светр чорного-бордового-зеленого кольорів, джинси синього кольору ROCKY, що були вилучені з квартири АДРЕСА_2 ;

- дві шапки, футболка, штани, два светри та взуття, що було вилучено в АДРЕСА_3 ; мобільний телефон Моторола та мобільний телефон СІМЕНС. В решті речові докази зазначені у списку постановлено знищити.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати:

- 1614 грн.72 коп. - за проведення дактилоскопічної експертизи;

- 563 грн. 04 коп. - за проведення пожежно-технічної експертизи;

- 300 грн. 48 коп. - за проведення криміналістичної експертизи ножів;

- 300 грн. 48 коп. - за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення наступних дій.

5 січня 2009 року ОСОБА_7 заступив на добове чергування кочегаром котлів паливого складу ВАТ Житомироблпаливо, розташованого в смт. Нова Борова Володарсько-Волинського району Житомирської області.

Під час чергування, він на свій розсуд залишав робоче місце та вживав спиртні напої.

Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_7 , о 22 годині 30 хвилин, пішов з робочого місця до будинку АДРЕСА_4 , в якому, після розівання шлюбу (6 листопада 2007 року) з ОСОБА_7 , залишилась проживати колишня дружина - ОСОБА_9 .

На прохання ОСОБА_7 . ОСОБА_10 відчинила вхідні двері і впустила його в сумісно належний їм будинок.

Під час з`ясування відносин, між підсудним і потерпілою виникла сварка, внаслідок якої, близько 23 години 5 січня 2009 року, ОСОБА_7 взяв зі столу кімнати ножа і, з виниклого мотиву особистих неприязнених стосунків, маючи на меті і бажаючи вбити колишню дружину особливо болісним способом, діючи з прямим умислом, з великою силою прикладання наніс багаточисленні удари лезом цього ножа в місця розташування життєво-важливих органів: грудну клітку, тулуб та по верхніх кінцівках потерпілої ОСОБА_10 , яка померла на місці злочину.

Смерть ОСОБА_10 настала від множинних колото-різаних та різаних ран грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів, серця, легень В ході умисного вбивства з особливою жорстокістю, ОСОБА_7 наніс ОСОБА_10 41 ножове поранення.

Після вчинення умисного вбивства у ОСОБА_7 , в приміщенні вказаного будинку виник умисел на таємне викрадання чужого майна.

Близько 23 години 10 хвилин, використовуючи ту обставину, що його злочинні дії не будуть ніким помічені, він таємно в будинку зняв з тіла померлої ОСОБА_10 ювелірні вироби із золота 585 проби: ланцюжок, вартістю 1200 грн., сережки, вартістю 760 грн.; хрестик із золота, вартістю 860 грн.; чотири каблучки на суму 10000 грн., а всього на загальну суму 12820 грн.

Після вчинення зазначених злочинів ОСОБА_11 вжив заходи для знищення речових доказів та слідів злочину шляхом: підпалу газети, поміщеної під крісло м`якого куточку в будинку з трупом ОСОБА_10 ; спалення в котлі на роботі футболки та джинсів з плямами крові; викидання знаряддя злочину - ножа та речових доказів - ключів від будинку; змивання плям крові з черевиків та ретельно помився на квартирі ОСОБА_12 .

На зазначений вирок суду від засудженого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 надійшли апеляційні скарги, в яких:

- захисник засудженого адвокат ОСОБА_8 ставить питання про скасування вироку та закриття справи щодо ОСОБА_7 через відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів. Посилається на те, висновки суду про винуватість останнього грунтуються на недопустимих доказах, зокрема, первісних показаннях ОСОБА_7 , в яких він внаслідок застосування незаконних методів змушений був обмовити себе, і які в подальшому об`єктивними доказами не підтвердились. Вважає, що досудове слідство та суд не вжили всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, зокрема для встановлення дійсних винуватців загибелі ОСОБА_13

- засуджений ОСОБА_7 , стверджуючи про незаконність вироку, звертається з аналогічним проханням. При цьому посилається на відсутність доказів його винуватості, отримання досудовим слідством його зізнавальних показань незаконними методами та неналежну перевірку даних щодо причетності до вбивства ОСОБА_10 інших осіб.

В запереченнях прокурор, яка брала участь в розгляді справи, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляцій засудженого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 безпідставними, просить залишити подані апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, засудженого та його захисника, які в своїх поясненнях, судових дебатах, а засуджений, крім того, й в останньому слові підтримали подані апеляції з вищевказаних підстав, потерпілу ОСОБА_6 та міркування прокурора, які заперечували проти закриття справи, вважаючи вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів дійшла висновку про те, що подані апеляції підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.97 року Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина, конституційне положення про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком покладає на суди всю повноту відповідальності за правильне вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так й ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати остаточну оцінку кожного доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України. За змістом п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляді кримінальних справ і постановлення вироку висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Однак під час розгляду цієї справи суд у повній мірі зазначених вимог закону не дотримався, а тому постановлений ним вирок не можна визнати законним і обґрунтованим.

В обґрунтування висновків про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд першої інстанції послався, насамперед, на визнавальні показання самого ОСОБА_7 , які він давав під час проведення слідчих дій щодо нього, які мали місце 12.01.2009 року, а саме, під час допиту його в якості підозрюваного, та проведення з ним відтворення обстановки та обставин події, при цьому акцентувавши увагу на тому, що ці дії були проведені з участю захисника, тому дійшов висновку про їх допустимість, а також про те, що зміст цих показів узгоджується з даними, отриманими при проведенні інших слідчих дій, зокрема, протоколами огляду місця події, та що деталізація показів, викладених ОСОБА_7 при відтворенні обстановки та обставин події вказує на те, що їх може знати тільки особа, яка причетна до таких подій.

Крім того, хоча й визнав, що явки ОСОБА_7 з повинною від 07.01.2009 та 09.01.2009 року, є недопустимими доказами по справі, оскільки вони надані органу досудового слідства в період затримання ОСОБА_7 за адміністративне правопорушення, в умовах, коли він не був забезпечений захисником, суд першої інстанції, разом з тим, також відзначив, що деталізація обставин, зазначених ОСОБА_7 у цих документах теж повністю відповідає змісту протоколу огляду місця події (т.1, а.с.7-13) та схеми з фототаблицею (т.1, а.с.14, 16-45), що вони надані без будь-якого тиску, що підтверджено протоколом медичного освідування від 9.01.2009 року (т.1, а.с.155), та висновком судово-почеркознавчої експертизи від 22.05.2009 року (т.3, а.с.139).

Проте, на думку колегії суддів, посилання у вироку на те, що показання ОСОБА_7 , дані ним у період з 7 по 13 січня 2009 року у явках з повинною, під час допиту в якості підозрюваного, відтворенні обстановки та обставин події, повністю узгоджується з іншими зібраними доказами по справі, зокрема, даними протоколу огляду місця події приміщення будинку, де було вбито ОСОБА_10 , особливо з огляду на те, що ОСОБА_7 у зазначений період давав різні по змісту показання щодо обставин вбивства ОСОБА_10 , суперечить дослідженим по справі доказам.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 6.01.2009 року у приміщенні будинку АДРЕСА_4 був виявлений труп ОСОБА_10 з чисельними колото-різанними пораненнями. При цьому будь-яких предметів, якими могли бути нанесені зазначені тілесні ушкодження не виявлено. Не було виявлено й ключів від будинку (т.1, а.с.7-45), а вхідні двері будинку за поясненнями ОСОБА_14 , яка першою прибула на місце злочину, були зачинені (т.1, а.с.57). Крім того, за змістом протоколу огляду місця події вбачалось, що між плитою та вхідними дверми впритул до плити виявлено обгорілий каркас від м`якого куточку та інші предмети, зокрема обгорілий папір (т.1, а.с.11).

Зазначивши у явці з повинною від 07.01.2009 року (т.1, а.с.146-147) ті обставини, що після нанесення потерпілій удару ножем в живіт, він забрав з собою ножа та закрив двері на ключ, ОСОБА_7 будь-яких обставин, які б були б на той час невідомі органам досудового слідства не повідомив, тим більш, що надані ним дані про нанесення потерпілій одного ножового удару явно суперечить висновкам судово-медичної експертизи, відповідно до яких, ОСОБА_10 було нанесено не менше 37 ударів (т.2, а.с.46-53).

Більш того, його ж твердження в цій ж явці з повинною про те, що одяг, в якому він знаходився на місці злочину, він склав у пакет, та підходячи до моста по трасі що іде на Коростень, викинув з моста, будь-якого підтвердження, як вбачається з матеріалів справи, під час досудового слідства не знайшли.

У явці з повинною від 9.01.2009 року ОСОБА_7 взагалі не конкретизував кількості та спрямованості ударів, які наніс потерпілій. Разом з тим, повідомив, що перед уходом з будинку, поклавши під кресло газети, підпалив їх (т.1, а.с.153), тобто про таку обставину, про яку вже було відомо органам досудового слідства. Що ж стосується подальшої долі одягу, в якому він був одягнений під час вчиненні вбивства ОСОБА_10 . ОСОБА_15 у даній явці повідомив про те, що джинси та фуфайку він, повернувшись на роботу, спалив у котлі. Проте зазначені твердження будь-якого об`єктивного підтвердження в подальшому також не знайшли, оскільки органи досудового слідства, перевіривши під час відтворення обстановки та обставин події лише той факт, чи входять в отвір та всередину котла фуфайка та джинси, будь-яких залишків цих речей, якими могли бути металеві ґудзики з джинсів, або металева застібка типа блискавки під час досудового слідства не виявили.

У явках з повинною від 7.01.2009 р. та від 9.01.2009 р. ОСОБА_7 повідомляв, що викинув ключі та ножа, коли повертався від будинку ОСОБА_10 на роботу, проте зазначених предметів у зазначених ним місцях виявлено не було. Крім того, обидві явки з повинною не містять будь-якої згадки про те, що ОСОБА_7 з будинку, де було вбито ОСОБА_10 викрав будь-які ювелірні вироби.

Наведені обставини спростовують висновок суду першої інстанції, що деталізація обставин, зазначених ОСОБА_7 у явках з повинною від 07.01.2009 р. та від 09.01.2009 року повністю відповідає змісту даним протоколу огляду місця події.

Недоречними, на думку колегії суддів, є й твердження суду першої інстанції про те, що вони надані без будь-якого тиску, оскільки за висновком самого суду в цей час явки з повинною написані ОСОБА_7 в період його затримання за адміністративне правопорушення, яке за матеріалами справи, він нібито вчинив, вже знаходячись під контролем міліції у зв`язку з вбивством ОСОБА_10 , і при затриманні не був забезпечений захисником, само по собі, навіть без наявності даних про спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, на чому наполягає у своїх показаннях та скаргах до правоохоронних органів ОСОБА_7 вже свідчить про певний психологічний тиск у вигляді обмеження його законних прав з боку органів, які займались розкриттям злочину.

Тому колегія суддів погоджується з тим, що ці докази не можуть бути визнані допустими, оскільки одержані незаконним шляхом, про що суд першої інстанції й зазначив у вироці.

Разом з тим, що стосується тверджень суду першої інстанції про допустимість та узгодженість визнавальних показань самого ОСОБА_7 , які він давав під час проведення слідчих дій щодо нього, які мали місце 12.01.2009 року, а саме, під час допиту його в якості підозрюваного, та проведення з ним відтворення обстановки та обставин події, з даними, отриманими при проведенні інших слідчих дій, зокрема, протоколами огляду місця події, та що деталізація показів, викладених ОСОБА_7 при відтворенні обстановки та обставин події вказує на те, що їх може знати тільки особа, яка причетна до таких подій, то така їх оцінка, на думку колегії суддів, є безпідставною.

Як вбачається з матеріалів справи, при допиті ОСОБА_7 в якості підозрюваного 12.01.2009 року він пояснив, що потерпілій було нанесено близько 10 ударів ножем, з яких один чи два у верхню частину живота, близько 5 ударів в бік тулубу, декілька ударів у нижню частину спини (т.2, а.с.21-23). З протоколу відтворення обстановки та обставин події вбачається, що ОСОБА_7 також показав, що наніс 2 удари ножем в живіт, пару ударі ножем в спину, а після того, як вона впала пару ударів у лівий бік (т.2, а.с.24-26).

Те, що зазначені показання ОСОБА_7 щодо кількості тілесних ушкоджень та їх розташування суттєво відрізняються від даних, отриманих при дослідженні трупа ОСОБА_10 відображено у висновку судово-медичної експертизи за № 14, відповідно до змісту якого не відповідає дійсності кількість нанесених тілесних ушкоджень (їх значно більше), дещо неточно вказана локалізація по задній поверхні тіла (дещо вище), не пояснено механізм утворення колото-різаних ран верхніх кінцівок (т.2, а.с.46-53).

Крім того, у своїх показах в якості підозрюваного та при відтворенні обстановки та обставин події від 12.01.2009 року ОСОБА_7 , заперечуючи, що заволодів іншими ювелірними виробами, які йому інкримінуються, показував, що взяв з шиї загиблої ланцюжок, який поклав у кишеню одягу, в якому був, та який в подальшому спалив разом з ланцюжком (т.2, а.с.21-26). Проте зазначені твердження будь-якого об`єктивного підтвердження в подальшому не знайшли, оскільки органи досудового слідства будь-яких залишків цього ланцюжка під час досудового слідства, зокрема під час відтворення обстановки та обставин події від 13.01.2009 р. з участю ОСОБА_7 не виявили (т.1, а.с.55-60).

Не знайшли свого підтвердження й показання ОСОБА_7 , дані ним в якості підозрюваного та при відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_7 від 12.01.2009 року, про те, що ключі від будинку ОСОБА_10 та ніж, яким було вчинено вбивство, він викинув під час повернення на роботу на відстані приблизно 500 метрів від будинку загиблої(т.2, а.с.21-26), оскільки як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2009 року органами досудового слідства з метою перевірки показів підозрюваного з участю ОСОБА_7 в цій частині було проведено відтворення обстановки та обставин події, під час якого ОСОБА_7 розповів та показав ділянки місцевості, де він позбавився ключів та ножа, проте на зазначених ним ділянках зазначених предметів виявлено не було (т.1, а.с.55-60).

Більш того, в подальшому під час досудового слідства, ці ділянки були повторно обшукані, вже в умовах, коли на них був відсутній сніговий покров, при цьому також не було виявленого жодного предмету з тих, про які давав показання ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 77-81).

Отже, наведене спростовує висновки суду першої інстанції щодо узгодженості показань ОСОБА_7 від 12.01.2009 року з іншими зібраними по справі доказами.

Що ж стосується висновків суду про допустимість зазначених доказів, то, на думку колегії суддів, зазначені висновки зроблені без врахування всіх матеріалів справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 24.10.2003 року Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві суди повинні враховувати, що згідно зі статтями 43 і 43-1 КПК України підозрюваний, обвинувачений, поряд з іншими правами, мають право на побаченні із захисником до першого допиту, і під час розгляду справи перевіряти, чи було роз`яснено їм таке право і чи не були вони обмежені в цьому.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2009 року о 18 год.50 хв. ОСОБА_7 , який раніш з 21 год. 6.01.2009 року утримувався в ІТТ Володарсько-Волинського РВ УМВС України в Житомирської області, було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України (т.2, а.с.2-3).

З протоколу роз`яснення права на захист від 12.01.2009 року видно, що ОСОБА_7 в період з 12 год. 35 хв. по 12 год. 42 хв. було роз`яснено право на участь захисника, при цьому, за змістом протоколу він висловив бажання запросити адвоката ОСОБА_16 , який, як вбачається із змісту протоколу допиту підозрюваного, вже через 8 хвилин, а саме о 12 год. 50 хв. взяв участь у проведенні допиту ОСОБА_7 . Будь-яких даних, про те, що хоча б в цей час ОСОБА_7 надали побачення з адвокатом, матеріали кримінальної справи не містять.

За твердженнями самого ОСОБА_7 в суді першої та апеляційної інстанції він взагалі не усвідомлював, що у проведенні з ним слідчих дій, які мали місце 12.01.2009 року брав участь адвокат, оскільки були присутніми багато осіб у цивільному одязі, і що серед них є адвокат він не знав, тим більш будь-якого спілкування з ним перед проведенням слідчих дій не мав.

За таких обставин, та з огляду на те, що у відповіді начальника Володарсько-Волинського РВ УМВС в Житомирській області № 307 від 31.01.2012 року, повідомлено, що ОСОБА_7 , який з 6.01.2009 року по 15.01.2009 року знаходився в ІТТ Володарсько-Волинського РВ УМВС в Житомирській області побачень не надавалось у зв`язку з тим, що в ІТТ немає кімнати побачень (т.9, а.с.146-147), колегія суддів вважає, що доводи поданих апеляцій про те, що органами досудового слідства було порушено право ОСОБА_7 на його захист, зокрема, те, що він був обмежений у праві на побаченні із захисником до першого допиту, ґрунтовними, а тому не може погодитись з висновками суду першої інстанції про допустимість доказів, отриманих під час допиту ОСОБА_7 в якості підозрюваного та проведення відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_7 , хоча ці дії й проводились за участю захисника.

При цьому колегія суддів виходить також з практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства, у вирішенні зазначених питань, зокрема з рішень Європейського суду з прав людини Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011 року, Яременко проти України від 12.06.2008 року, Доронін проти України від 11.02.2009 року, зміст яких свідчить про те, що неодноразові зізнання заявника, до якого було формально застосовано адміністративне затримання, а фактично з яким міліція поводилась, як із підозрюваним у вчиненні злочину, та позбавила його доступу до захисника, участь якого була б обов`язковою за законодавством України, не можуть бути використані для його засудження, навіть при умові, що заявник повторив свої зізнання у присутності захисника, з яким до допиту не бачився, та послуги якого, за таких обставин, носили символічний характер.

Аналізуючи інші зібрані та досліджені судом першої інстанції докази, колегія суддів, приходить до висновку про те, що вони також не містять даних, на підставі яких можна було б дійти висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються.

Як вбачається з матеріалів справи, 6.01.2009 року у приміщенні будинку АДРЕСА_4 був виявлений труп ОСОБА_10 , при дослідженні якого виявлені численні тілесні ушкодження (в кількості 41), які утворились від багаторазової дії (не менше 37 ударів) колюче-ріжучого предмету з односторонньою заточкою по типу клинка кухонного ножа (т.1, а.с.7-45, т.2, а.с.46-53).

В цей же день органами досудового слідства був вилучений за місцем проживання ОСОБА_7 та його співмешканки ОСОБА_12 , а також за місцем проживання батьків ОСОБА_7 одяг ОСОБА_7 (т.1, а.с.70-72, 86), а за місцем його роботи фуфайку (т.1, а.с.97).

8.01.2009 року в побутовому приміщенні Житомироблпаливо проведений огляд місця події, під час якого додатково вилучено одяг та зроблені зіскоби з предметів обстановки (т.1, а.с.109-111). В цей же день у ОСОБА_7 відібрано для експертного дослідження відбитки пальців рук, зразки нігтьових пластин з правої та лівої руки, та крові (т.1, а.с.122-127).

15.01.2009 року за місцем проживання батьків ОСОБА_7 під час обшуку вилучено 5 ножів (т.1, а.с.175). Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не було виявлено та вилучено жодного предмета, який би міг мати відношення до вчиненого злочину (т.1, а.с.178).

Відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи від 12.01.2009 року сліди папілярних узорів, які були вилучені з місця події будинку ОСОБА_10 залишені не ОСОБА_7 , а іншою особою (т.1, а.с.130-142).

За висновком судово-медичної імунологічної експертизи за № 24 даних про присутність на вилучених при огляді місця події від 6.01.2009 року речах потерпілої ОСОБА_10 бюстгальтері та футболці крові ОСОБА_7 не виявлено (т.1, а.с.181-184).

За висновком судовомедичної експертизи за № 36 крові ОСОБА_7 у зразках речовини бурого кольору, вилучених з виноградної лози, з поверхні снігу та дерев`яного паркану будинку ОСОБА_10 не виявлено (т.1, а.с.233). Аналогічні результати отримані й при проведенні судово-медичної експертизи при дослідженні речовини бурого кольору, вилученої зі стіни будинку та металевої труби, а також частині стельки та шпалери, вилучених під час огляду будинку, де виявлений труп ОСОБА_10 (т.1, а.с.238-241).

За висновками судово-медичних експертиз за №№ 25, 26, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 жодних слідів крові у вилученому одязі ОСОБА_7 за фактичним місцем проживання його самого, його батьків та за місцем роботи не встановлено. Не встановлено наявності слідів крові й у зіскобах та змивах з предметів обстановки у зазначених приміщеннях, та на вилучених о ОСОБА_7 черевиках (т.1.а.с.188-218, 245-246, 261-262, 266-267, 271-272, 276-277;т.2, а.с.40-41).

За результатами дослідження піднігтьового вмісту рук ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 39 слідів крові та клітин не знайдено(т.1, а.с.246-251).

За висновком медико-криміналістичної експертизи за № 25-МК утворення пошкоджень, виявлених на одязі та ушкоджень на тілі потерпілої ОСОБА_10 від дії клинків ножів, що були вилучені в будинку батьків ОСОБА_7 не можливо (т.2, а.с.90-97).

Згідно висновку судово-медичної експертизи за № 79 при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_10 знайдена кров людини, походження якої від ОСОБА_7 виключається (т.2, а.с.111-112).

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи за № 20-155 на светрі ОСОБА_7 , який був вилучений за місцем його проживання, була виявлена кров людини, генетичні ознаки якої співпадають з генетичними ознаками крові самого ОСОБА_7 . При цьому походження цієї крові від потерпілої ОСОБА_17 виключається (т.3, а.с.17-21).

З наведеного вбачається, що на місці вчинення злочину, за місцем проживання та роботи ОСОБА_7 , а також у місцях, зазначених ним у явках з повинною, будь-яких слідів, знарядь злочину, майна, заволодіння яким інкримінується ОСОБА_7 , тобто нічого такого, що б могло вказувати на ОСОБА_7 , як на особу, яка може бути причетна до вчинення цього злочину, не виявлено.

Більш того, відповідно до змісту роздруківки вхідних і вихідних дзвінків номера належного засудженому мобільного телефону зафіксовані телефонні розмови, що мали місце 5 січня 2009 року о 23 години 00 хвилин тривалістю 1733 сек. (біля 28 хв.) та о 23 годині 47 хвилин тривалістю 426 сек. (біля 7 хв.), тобто в той час, коли за змістом обвинувачення ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому злочини, між абонентським номером, який належав ОСОБА_7 та абонентським номером, який належав ОСОБА_12 (т.2, а.с. 200).

При цьому органом досудового слідства та судом не наведено жодних доказів, які б могли свідчити, про те, що ОСОБА_7 під час цих розмов знаходився поза місцем своєї роботи, та що він міг вчинити інкриміновані йому дії, розмовляючи по телефону, тим більш, що за висновком судово-медичної експертизи, при дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлені численні тілесні ушкодження, які свідчать про наявність активної боротьби або самооборони (т.2, а.с.52).

Що ж стосується посилань у вироку на те, що ОСОБА_7 не інкримінується точний час вчинення злочинів, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції допустив суперечності, оскільки відповідно до фабули обвинувачення, що визнав доведеною, сам визнав встановленим, що засуджений вчинив убивство ОСОБА_10 саме 5 січня 2009 року близько 23 години, а близько 23 години 10 хвилин - таємне викрадення її майна.

За наведених обставин, колегія суддів не може визнати постановлений щодо ОСОБА_7 вирок законним та обґрунтованим, а тому приходить до висновку про необхідність його скасування через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

При вирішенні подальшого спрямування справи, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Верховний Суд України, скасовуючи своєю ухвалою від 26.08.2010 року вирок суду першої інстанції від 14 грудня 2009 року, яким ОСОБА_7 був визнаний винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, направив справу на новий судовий розгляд, при цьому не знайшов підстав для повернення справи прокурору для проведення додаткового розслідування (т.6, а.с.320-322). В подальшому за ініціативою прокурора, тобто його апеляційною скаргою ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 3.07.2012 року була скасована ухвала Червоноармійського районного суду від 7.05.2012 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 на додаткове розслідування за безпідставністю, а справа направлена на новий судовий розгляд (т.11, а.с.124-126). В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор, яка брала участь у розгляді справи, у судових дебатах також наголосила на тому, що можливість здобуття нових доказів, на її думку, втрачена, а тому підстави для направлення справи на додаткове розслідування відсутні.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з цією позицією, тим більш, що клопотань про направлення справи на додаткове розслідування від учасників судового розгляду не надійшло, не міститься таких вимог й в поданих апеляційних скаргах, при цьому кримінальна справа в провадженні органів досудового слідства та суду знаходиться більш п`яти років, можливість здобуття нових доказів по справі вичерпана, більш того, подальше кримінальне провадження може призвести до порушення вимог п.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку.

Крім того, відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за № 2 Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів є неприпустимим.

За таких обставин, колегія суддів тлумачить всі сумніви щодо доведеності обвинувачення на користь засудженого ОСОБА_7 та вважає за необхідне кримінальну справу щодо нього закрити з підстав, передбачених п.2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року) за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованих дій.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляції засудженого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу щодо нього по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.115 ч.2 п.4, 185 ч.1 КК України закрити з підстав, передбачених п.2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року) за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованих дій.

ОСОБА_7 звільнити з під варти в залі суду негайно.

Повернути ОСОБА_7 належні йому: рушник, брюки чорні, джинси синього кольору, труси, светр чорного-бордового-зеленого кольорів, джинси синього кольору ROCKY, що були вилучені з квартири АДРЕСА_2 ; дві шапки, футболку, штани, два светри та взуття, що було вилучено в АДРЕСА_3 ; мобільний телефон Моторола та мобільний телефон Сіменс.

В решті речові докази зберігати при справі.

Ухвала набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді