Постанова

від 15.05.2007 по справі 26/296

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/296

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 травня 2007 р.                                                                                   № 26/296  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                  Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. та рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2006р.

у  справі                     №26/296 господарського суду м. Києва

за позовом                 Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до відповідача          Комунального підприємство по утриманню житлового

                                    господарства Шевченківської районної у м. Києві ради   

про                              стягнення 22 187,15грн.

за участю представників:

АЕК "Київенерго" –Цурка Н.О.;

КП  УЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради –Селіванова О.Г.

в с т а н о в и л а :

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом та просила суд стягнути з відповідача –Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва 22 187,15грн.,  у т.ч. 19 220,75грн. основної заборгованості за спожиту теплову енергію, 2 312,80грн. в рахунок відшкодування збитків від інфляції, 653,60грн. в рахунок трьох процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання за умовами договору  №8242140 від 01.11.2003р. в частині оплати у встановлений договором строк поставленої теплової енергії у гарячій воді у період з 01.11.2003р. по 01.04.2006р. (а.с.2-3).

До прийняття рішення у даній  справі судом замінено відповідача у справі на Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, про   що зазначено у рішенні суду.

Відповідач у справі – КП УЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на недійсність договору №8242140 від 01.11.2003р. Зокрема, відповідач вважає, що зазначений договір:

-          суперечить нормам Закону України "Про житлово-комунальні послуги";

-          укладений від його імені особою без відповідних на те повноважень.  

Також відповідач вважає, що не повинен відповідати за заявленими вимогами, оскільки він не брав зобов'язання безпосередньо оплачувати кошти за спожиту теплову енергію, а лише зобов'язувався здійснювати збір платежів від населення (а.с.69-71).

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.09.2006р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з КП УЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради на користь АЕК "Київенерго" стягнуто 19 220,75грн. основної заборгованості, 2312,80грн. збитків від інфляції, 653,60грн. в рахунок трьох процентів річних (а.с.99-101).

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

-          відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо забезпечення оплати спожитої теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2003рю по 01.04.2006р. у розмірі 19 220,75грн.;

-          відповідач, як особа, що порушила зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2006р. змінено шляхом викладення його резолютивної частини у новій редакції. Відповідно до постанови суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17386,37грн. основної заборгованості, 2312,80грн. в рахунок відшкодування збитків від інфляції, 653,60грн. трьох процентів річних (а.с.141-144).

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція виходила з того, що на момент перегляду прийнятого рішення в апеляційній інстанції, частина основної заборгованості погашена.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, КП УЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у позові.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані невірним застосуванням судами норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.11.2003р. між сторонами у справі -  АЕК "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут" та КП УЖГ Шевченківського району м. Києва в особі ЖЕК №1014 укладено договір №8242140 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно ст. 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.  

Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов'язків, визначених ним.

За умовами договору, позивач взяв на себе зобов'язання виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач –отримати її та оплатити на умовах, визначених договором.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Термін дії договору встановлений п.4.1 до 31.12.25003р. При цьому, п.4.3 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Порядок розрахунків та тарифи визначені додатком №2, який є невід'ємною частиною договору.

Так, відповідно до п.10 додатку до договору, споживач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог, судом першої інстанції встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії виконує не належним чином. Як встановлено апеляційною інстанцією розмір заборгованості за спожиту у період з 01.11.2003р. по 01.04.2006р. теплову енергію станом на 01.09.2006р. становить 17 386,37грн.

Між тим, в силу ст.161 ЦК УРСР (чинному на момент укладення договору), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Такий же обов'язок визначений і діючими на момент звернення до суду з позовом та порушення зобов'язання відповідачем  нормами.

Так, відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зокрема, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення основної заборгованості. При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано змінено рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру основної заборгованості, що підлягає стягненню з урахуванням фактичного розміру заборгованості на момент прийняття рішення.

При цьому, посилання скаржника на те, що фактично у нього відповідно до умов цього договору не виникло зобов'язання сплачувати кошти за спожиту теплову енергію, а лише виник обов'язок забезпечувати оплату коштів від населення необґрунтований, враховуючи п.1.1 договору, відповідно до якого відповідач зобов'язався оплатити поставлену теплову енергію.

Згідно ст.214 ЦК УРСР (чинному на момент укладення договору), боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Такий же обов'язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання встановлений і ч.2 ст.625 ЦК України, що діяла на момент вчинення правопорушення.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості позову в частині стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. у справі №26/296 господарського суду м. Києва  залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради –без задоволення.

Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                  Васищак І.М.    

                                                                                            Палій В.М.