Рішення
від 26.04.2017 по справі 902/339/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 квітня 2017 р. Справа № 902/339/16

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О. , суддів Колбасова Ф.Ф., Нешик О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В", м.Вінниця

до : Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", м. Черкаси

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він", м. Вінниця

про зобов'язання повернути майно та стягнення 336 000,00 грн

та за зустрічним позовом: Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", м. Черкаси

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В", м. Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він", м. Вінниця

про визнання договору поруки недійсним

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В": ОСОБА_1

Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості": ОСОБА_2, довіреність вих. № 4 від 16.03.2017 р., паспорт серії НЕ № 130219 виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 27.02.2002 р.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він": не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" заявлено позов до Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" про зобов'язання повернути майно, що було об'єктом оренди - частина лінії для виробництва мила, яке було у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна штука) та стягнення 339 644 грн 16 коп., з яких: з відповідача 1 - 338644 грн 16 коп., а саме 329 000 грн 00 коп. штрафу (300 000 грн 00 коп. за прострочення терміну повернення майна та 29 000 грн 00 коп. за прострочення термінів та обсягів поставок продукції), 9 644 грн 16 коп. заборгованості по орендній платі у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди від 11.08.2014 р. та з відповідача 2 - 1000 грн 00 коп. у зв'язку із порушенням зобов'язань відповідачем 1 за договором оренди від 11.08.2014 р. та наявністю договору поруки № 02-09/14 від 02.09.2014 р.

Ухвалою від 20.04.2016 р. (суддя Маслій І.В.) порушено провадження у справі № 902/339/16 та призначено до розгляду на 17.05.2016 р.

17.05.2016 р. представником відповідача 1 до суду подано заяви про відвід судді Маслія І.В. від розгляду даної справи.

Ухвалами суду від 17.05.2016 р. відмовлено в задоволенні вказаних заяв відповідача 1.

Крім того, з метою всебічного повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, ухвалою суду від 17.05.2016 р. відкладено її слухання до 08.06.2016 р.

23.05.2016 р. до суду надійшов від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву вих.. № 7 від 16.05.2016 р. відповідно до якого останнє заявлений позов визнає в повному обсязі та просить суд, в зв'язку з тяжкими матеріальним становищем, відстрочити сплату боргу в сумі 1000 грн до серпня 2016 р.

07.06.2016 р. на адресу суду від Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" надійшов відзив на позов вих. № 74 від 02.06.2016 р., в якому останнє просить суд направити матеріали справи за підсудністю до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою суду від 08.06.2016 р. відкладено розгляд справи до 21.07.2016 р.

На підставі заяви судді Маслія І.В. від 09.06.2016р., згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.06.2016р. для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Маслія І.В., суддів Матвійчука В.В., Кожухар М.С.

Ухвалою суду від 10.06.2016 р. вказану справу новим складом суду призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2016 р.

17.06.2016 позивачем 1 до суду подано письмові пояснення по справі від 17.06.2016 р. (вх. № 06-52/5742/16 від 17.06.2016 р.).

21.06.2016 р. на адресу суду від відповідача 2 надійшла заява вих. № 9 від 21.06.2016 р. (вх. № 06-52/5798/16 від 21.06.2016 р.), в якій останній просить суд зменшити розмір коштів, що підлягають до стягнення з ТОВ "Бета-Він" на 250,00 грн, у зв'язку з їх сплатою, на чого останнім додано до листа платіжне доручення № 178 від 21.06.2016 р. про сплату 250,00 грн.

06.07.2016 р. відповідачем 1 до суду подано клопотання вих.№ 90 від 05.07.2016 р. про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 902/512/16, що розглядається господарським судом Вінницької області.

19.07.2016 р. до суду надійшла зустрічна позовна заява №94 від 14.07.2016 р. Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" про визнання договору поруки недійсним.

Ухвалою суду від 20.07.2016 р. відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

20.07.2016 р. на адресу суду надійшов супровідний лист товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" від 19.07.2016 р. з рядом доданих до нього документів на виконання вимог ухвали суду.

21.07.2016 р. Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" до суду подано доповнення до відзиву на позовну вих. № 95 від 20.07.2016 р., в якому останній заперечує щодо заявленого позову ТОВ "Бета-В" в повному обсязі.

Також, 21.07.2016 р. до суду надійшла заява відповідача 2 про відвід суді від розгляду даної справи.

Відповідно до ухвали суду від 21.07.2016 р. відмовлено в задоволенні заяв Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" від 07.06.2016 р. вих. № 3-в та від 21.07.2016 р. № 2/в про відвід судді від розгляду справи.

Крім того, ухвалою суду від цієї ж дати відкладено розгляд справи до 25.08.2016 р.

02.08.2016 р. до суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу від 20.07.2016 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви у даній справі.

На підставі службової записки судді Маслія І.В. від 04.08.2016р., розпорядженням керівника апарату суду від 04.08.2016р. виведено суддів Матвійчука В.В. та Кожухар М.С. із складу колегії суддів по справі № 902/339/16, у зв'язку з перебуванням у відпустках. Для розгляду вказаної справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Маслія І.В., суддів Грабика В.В., Говор Н.Д.

Ухвалою суду від 04.08.2016 р. вказану справу новим складом суду прийнято до свого розгляду та зупинено у ній провадження до розгляду Рівненським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.07.2016 р. про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви.

05.12.2016 р. матеріали справи № 902/339/16 надійшли до Господарського суду Вінницької області в зв'язку із прийняттям постанови Рівненського апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.07.2016 р. про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви та справу № 902/339/16 з зустрічним позовом передано на розгляд Господарському суду Вінницької області.

На підставі службової записки судді Маслія І.В. від 06.12.2016 р., розпорядженням керівника апарату суду від 06.12.2016 р. виведено суддів Говор Н.Д. та Грабика В.В. із складу колегії суддів по справі № 902/339/16, у зв'язку із звільненням суддів з посад., для розгляду вказаної справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Маслія І.В., суддів Банасько О.О., Матвійчука В.В..

Ухвалою від 08.12.2016 р. прийнято справу до свого провадження новим складом суду, поновлено у ній провадження з призначенням до розгляду на 24.01.2017 р.

Ухвалою від 08.12.2016 р. суд відклав вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви № 94 від 14.07.2016 р. Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" в зв'язку з відсутністю оригіналу зустрічної позовної заяви з додатками в матеріалах справи та зобов'язав Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" надати суду повернутий оригінал зустрічної позовної заяви № 94 від 14.07.2016 р.

12.01.2017 р. до суду від Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" надійшла зустрічна позовна заява вих. № 94 від 14.07.2016 р.

Ухвалою суду від 13.01.2017 р. зустрічний позов Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" про визнання договору поруки недійсним призначено для спільного розгляду з первісним на 24.01.2017 р.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 24.01.2017 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/339/16 за результатами якого справу було розподілено судді Банаську О.О., оскільки станом на 24.01.2017 р. повноваження судді Маслія І.В. зі здійснення правосуддя припинено у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку перебування на посаді судді.

Ухвалою суду від 26.01.2017 р. справа № 902/339/17 прийнята до провадження новим складом суду.

22.02.2017 р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" супровідним листом (вх. № 06-52/1610/17 від 22.02.2017 р.) подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

23.02.2017 р. через канцелярію суду представником Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" подано письмові пояснення № 39 від 22.02.2017 р.

Крім того, 23.02.2017 р. представником Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" подано клопотання № 40 від 22.02.2017 р. в якому останній просить суд призначити комплексну судово-технічну і почеркознавчу експертизи договору б/н від 11.08.2014 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТА-В" та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості".

Ухвалою суду від 23.02.2017 р. відкладено розгляд справи до 22.03.2017 р. При цьому, з огляду на можливе примирення між сторонами, відкладено до наступного судового засідання клопотання представника відповідача 1 за первісним позовом про призначення комплексної судово-технічної і почеркознавчої експертизи договору № б/н від 11.08.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТА-В" та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості".

23.03.2017 р. через канцелярію суду представником Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" подано заперечення на відзив, поданий на зустрічну позовну заяву вих. № 54 від 21.03.2017 р. та пояснення до зустрічної позовної заяви вих. № 55 від 21.03.2017 р.

Також, 22.03.2017 представником Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" до суду подано ряд заяв про відвід судді від розгляду справи.

Відповідно до ухвал суду від 22.03.2017 р. відхилено вищевказані заяви Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" вих. № 2/в від 23.02.2017 р., вих. № 3/в, № 4/в, № 5/в від 23.02.2017 р. про відвід судді Банаська О.О. від розгляду справи № 902/339/16.

Крім того, ухвалою суду від цієї ж дати продовжено передбачений ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду строк розгляду спору у даній справі на 15 днів та відкладено розгляд зазначеної справи до 07.04.2017 р.

Також вказаною ухвалою суду відхилено заяви Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" вих. № № 1, 2 від 23.02.2017 р. про відмову у прийнятті позовної заяви ТОВ "Бета-В" повністю та припинення провадження у даній справі; заяви вих. №№ 1, 2 від 22.03.2017 р. про відкладення розгляду справи до часу отримання висновків кримінального суду стосовно обставин підроблення самого договору - оренди належного стороні позивача - ТОВ "Бета-В" та усні клопотання: про припинення провадження у даній справі, у зв'язку з наявністю прийнятого рішення Господарського суду Черкаської області від 18.11.2015 р. у справі № 925/1548/15, яким в межах своєї компетенції вирішено спір між цими ж сторонами, про цей же предмет і з цих же підстав, про передачу даної справи за виключною підсудністю за місцем знаходження майна, що є предметом розгляду даного спору та про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою заслуховування відповідача 2 та для його участі в судовому засіданні тощо.

Відповідно до ухвал суду від 07.04.2017 р. відхилено заяви Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" від 23.02.2017 р. про відвід судді Банаська О.О. від розгляду даної справи.

За результатами проведення судового засідання судом встановлено, що справа № 902/339/16 відноситься до категорії справ значної складності, враховуючи суб'єктний склад учасників судового процесу, суперечливість доказової бази, що потребує додаткового витребування нових доказів, в зв'язку з чим суд звернувся до керівництва суду з заявою про призначення колегії у складі трьох суддів для розгляду даної справи.

07.04.2017 р. представником Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" до суду подано заяву від 07.04.2017 р. (вх. № 06-52/3368/17 від 07.04.2017 р.) якою останній відмовився від зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем 2.

Крім того, 07.04.2017 р. позивачем за первісним позовом до суду подано заяву від 07.04.2017 р. (вх.06-52/3370/17 від 07.04.2017 р.), в якій останній зменшив розмір заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом) заборгованості по орендній платі, відтак просив стягнути з останнього 6 000 грн заборгованості по орендній платі.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 07.04.2017 р. для розгляду справи № 902/339/16 створено колегію у складі трьох суддів: головуючого судді Банаська О.О., суддів Нешик О.С., Матвійчука В.В.

Ухвалою суду від 10.04.2017 р. справа № 902/339/16 прийнято судовою колегією до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2017 р.

24.04.2017 р. позивачем до суду подано заяву про зміну розміру позовних вимог (б/н від 24.04.2017 р.).

Також, 24.07.2017 р. позивачем за первісним позовом від 24.07.2017 р. до суду подано супровідний лист від 24.07.2017 р. з доданими до нього письмовими пояснення щодо правомірності розміру заявлених позовних вимог до відповідачів та довідку про рух коштів по взаєморозрахунках з відповідачем 1 за період з 11.08.2014 р. по 24.04.2017 р.

Згідно службової записки головуючого судді від 25.04.2017 р. в зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В. В. у щорічній додатковій відпустці розпорядженням керівника апарату суду від 25.04.2017 р. на підставі автоматизованої системи авторозподілу зі складу колегії суддів виведено суддю Матвійчука В. В. та введено до складу колегії суддю Колбасова Ф.Ф.

Ухвалою суду від 25.04.2017 р. справу № 902/339/16 прийнято судовою колегією до провадження.

26.04.2017 р. позивачем за первісним позовом до суду подано супровідний лист від 24.04.2017 р. (вх.. № 06-52/4064/17 від 26.04.2017 р.) з доданими до нього письмовими поясненнями щодо періоду утворення заборгованості відповідача 1 по договору оренди від 11.08.2014 р. та письмове пояснення щодо визначення способу захисту позивачем та його нормативно-правове обґрунтування.

Крім того, 26.04.2016 р. представником Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" до суду подано заяву вих. № 1 від 26.04.2017 р., в якій останній просить суд приєднати до матеріалів справи висновок № 1/856 від 20.04.2017 р. судового експерта ОСОБА_3, як документальні докази кримінального правопорушення встановленого положеннями ч. 1 ст. 365 та ст. 366 КК України. Також у вказаній заяві останній просить суд окремою ухвалою суду повідомити правоохоронні органи про факти кримінального правопорушення встановленого положеннями ст.365, ч. ст.366 КК України, пов'язані з підробленням посадовими особами ТОВ "Бета-В" письмових доказів та їх незаконне внесення до суду під час розгляду справи № 902/339/16.

Також представником Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" до суду подано заяви вих.№ 1 від 26.04.2017 р. (згідно ст. 7 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів") про підтвердження встановленої законом компетенції Господарського суду Вінницької області та суддів як посадових осіб державного органу судової влади.

Відповідно до ухвали суду від 26.04.2017 р. заяву позивача за первісним позовом про зміну розміру позовних вимог повернуто на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Крім того, 26.04.2017 р. відповідачем 1 за первісним позовом до суду подано заяву вих. № 11/в від 23.02.2017 р. про відвід судді Банаська О.О. від розгляду справи № 902/339/16, яку ухвалою суду від 26.04.2017 р. відхилено.

Також під час розгляду справи, до суду надійшла заява відповідача 1 за первісним позовом вих. № 12/в від 23.02.2017 р. про відвід судді Банаська О.О. від розгляду справи № 902/339/16, яка в засіданні суд не розглядалась згідно із п. 1.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", позаяк остання містить тотожну дату та аналогічні підстави для відводу із раніше поданими заявами про відвід (23.02.2017 р.), відтак розцінюється судом як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, що в цілому є наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Окрім того, після виходу суду до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, від представника Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" до суду надійшли заяви вих. № 13/в від 23.02.2017 р., № 14/в від 23.02.2017 р., № 15/в від 23.02.2017 р. про відвід судді Банаська О.О. від розгляду справи № 902/339/16.

Вказані заяви з огляду на їх подання до суду після виходу колегії суду в нарадчу кімнату для прийняття рішення у справі судом приєднано до матеріалів справи без здійснення їх розгляду.

В засідання суду третя особа - ТОВ "Бета-Він" - не з'явилася, причин неявки не повідомила. При цьому в матеріалах справи містяться клопотання останньої від 26.04.2017 р., в якому остання просить провести розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду третьої особи або її представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленої про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останньої.

За клопотанням відповідача 1 за первісним позовом здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Надавши правову оцінку заяві Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" вих. № 1 від 26.04.2017 р., якою останнє зокрема просить окремою ухвалою суду повідомити правоохоронні органи про факти кримінального правопорушення встановленого положеннями ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, пов'язані з підробленням посадовими особами ТОВ "Бета-В" письмових доказів та їх незаконне внесення до суду під час розгляду справи № 902/339/16, суд, з огляду на сукупність встановлених обставин справи та обсяг наявних в ній доказів, дійшов висновку про її відхилення, оскільки виходячи із приписів ст. 90 ГПК України застосування відповідного процесуального інституту належить до виключної прерогативи суду, яке не ставиться у залежність від подання заяви учасників судового процесу.

Відхиляючи клопотання відповідача 1 за первісним позовом суд виходив з того, що по факту підробки письмових доказів на підставі заяви Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015251010000163 від 17.11.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Крім того, також підлягають відхиленню заяви Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" вих. № 1 від 26.04.2017 р. (згідно ст. 7 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів") про підтвердження встановленої законом компетенції Господарського суду Вінницької області та суддів як посадових осіб державного органу судової влади, позаяк останні не стосуються предмету розгляду даної справи.

Окрім того, висвітленні в них питання до суду є загальновідомими фактами, які не потребують додаткового підтвердження судом в межах розгляду даної справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та поданих до суду письмових пояснень позивач за первісним позовом посилається в якості підстави позовних вимог на ухилення відповідача 1 (Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості") від повернення орендованого ним майна за договором оренди від 11.08.2014 р. та неналежне виконання останнім зобов'язань щодо поставки товару обумовленого зазначеним договором оренди.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає про укладення між ним та відповідачем 2 (ТОВ "Бета-Він") договору поруки від 02.09.2014 р. № 02/09-14, відповідно до якого відповідач 2 зобов'язався відповідати перед позивачем за неналежне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором оренди від 11.08.2014 р. Розмір відповідальності поручителя визначено у п. 3.1. Договору в сумі 1 000,00 грн.

З огляду на вищевказані обставини, позивач за первісним позовом просить суд зобов'язати відповідача 1 повернути майно, що було об'єктом оренди - частина лінії для виробництва мила, яке було у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна штука) та стягнути з нього 335 000 грн 00 коп., а саме 329 000 грн 00 коп. штрафу (300 000 грн 00 коп. за прострочення терміну повернення майна та 29 000 грн 00 коп. за прострочення термінів та обсягів поставок продукції), 6 000 грн 00 коп. заборгованості по орендній платі у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди від 11.08.2014 р.

Крім того, також просить стягнути з відповідача 2 - 1 000 грн 00 коп. у зв'язку із порушенням зобов'язань відповідачем 1 (Боржником) за договором оренди від 11.08.2014 р. та наявністю договору поруки № 02-09/14 від 02.09.2014 р.

Відповідач 1 за первісним позовом у подано до суду відзиві на позовну заяву, доповненні до відзиву на позов просить суд направити матеріали справи за підсудністю до Господарського суду Черкаської області, у зв'язку із непідсудністю даної справи Господарському суду Вінницької області, позаяк даний позов є віндикаційним позовом, який має розглядатися за місцем знаходження майна в порядку ч. 3 ст. 16 ГПК України.

Крім того, відповідач 1 за первісним позовом зазначає про неправильне нарахування штрафних санкцій позивачем. Зокрема, протягом строку дії договору оренди жодного замовлення від позивача не надходило, отже були відсутні у відповідача 1 підстави поставляти виготовлений на орендованому майні товар, а тому відсутні підстави для стягнення 29 000 грн штрафу за непоставку товару.

Також на думку останнього є безпідставною вимога позивача за первісним позовом стосовно сплати штрафу в сумі 9644 грн 16 коп. за порушення термінів сплати орендної плати, оскільки орендна плата сплачувалась вчасно, що підтверджується відповідними банківським виписками

Окрім того, відповідач 1 за первісним позовом зазначає по наявність у позивача декількох договорів оренди з різними датами та відсутність укладення з останнім договору оренди від 11.08.2014 р.

Відповідач 2 за первісним позовом з урахуванням поданих до суду відзиву на позовну заяву вих. № 7 від 16.05.2016 р. та заяви вих.№ 9 від 21.06.2016 р., поданий позов ТОВ "Бета-В" визнає в сумі 750,00 грн в повному обсязі.

В свою чергу вимога за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки від 02.09.2014 р. № 02/09-14, Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" обґрунтована укладенням договору без погодження з позивачем за зустрічним позовом.

Крім того, метою зазначеного договору, на думку останнього, є лише зміна підступності.

Також, як стверджує, позивач за зустрічним позовом, з моменту укладення зазначеного договору поруки його виконання є неможливим. Із всіх перелічених зобов'язань, поручитель міг виконати одне це сплата орендної плати, однак цей вид зобов'язання був виконаний належним чином заявником.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує, що сторони скористалися, наданим їм правом і врегулювали в договорі оренди майна п. 10.5 додаткові умови, за яких передача зобов'язань третій стороні можлива лише за погодженням цього з іншою стороною.

З огляду на вказане, на думку позивача за зустрічним позовом, спірний договір поруки є таким, що суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України та має бути визнаний недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України. Крім того, відповідач за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що ст. 16 ГПК України встановлено виключну підступність справ господарського суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи при усунені перешкод у користуванні майном.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-В" у відзиві на зустрічну позовну заяву позов Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" не визнає, зазначаючи що відповідно до ст. 17 ГПК України суду не надано право пересилання справи за підсудністю, навіть коли буде з'ясовано в процесі розгляду справи, що вона стала підсудною іншому господарському суду.

Крім того, зазначає, що Господарським судом Вінницької області розглядалася справа за позовом Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про визнання недійсним договору поруки № 02/09-14 від 02.09.2014 р., рішенням суду в якій, залишеним без постановою Рівненського апеляційного господарського суду, відмовлено у задоволенні позову Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості".

Посилаючись на вказані обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-В" просить суд відмовити в замовленні зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки від 02.09.2014 р. № 02/09-14.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 11.08.2014 р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Орендодавець, Позивач за первісним позовом) та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Орендар, Відповідач 1 за первісним позовом) укладено договір оренди майна (Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне користування майно/обладнання, що визначене у цьому Договорі (надалі іменується "майно"), а Орендар зобов'язується прийняти майно у строкове платне користування, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату (а.с. 11-12, т. 1).

Найменування майна: частина лінії для виробництва мила, що була у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна) штука). Вартість майна: 300 000 грн 00 копійок. Стан майна на момент передання в оренду: задовільний (п.п. 1.2.1.-1.2.3. Договору).

Згідно із п. 2.1. Договору метою оренди є здійснення Орендарем господарської діяльності, а саме виробництво продукції "мильна стружка" та/або "мильна основа" (товар) за допомогою використання орендованого майна, а також подальша поставка товару, виробленого на даному орендованому майні Орендарем Орендодавцю. Сторони погодили право Орендаря придбати орендоване майно на окремо обумовлених ними умовах до закінчення дії даного Договору або після закінчення його дії, вартістю, вказаною у п.1.2.2.

Відповідно до п. 3.1. Договору майно повинно бути передане Орендодавцем протягом 5 (п'яти) діб з моменту набрання чинності цим Договором. Орендар повинен прийняти майно, перевірити його справність і оформити акт приймання - передачі.

Згідно із п. 4.1. Договору строк оренди складає 12 (дванадцять) місяців з моменту прийняття майна , що орендується за Актом приймання-передачі.

Орендар зобов'язується розпочати подальшу поставку товару , зазначену в п. 2.1. даного Договору, не пізніше 6 (шести) місяців після передачі (отримання) орендованого майна в оренду . При дотриманні умов поставки товару Орендар має право викупити орендоване майно згідно п 1.2.2. та п. 2.1. даного Договору (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату у вигляді грошової винагороді 3 000 грн 00 коп. в місяць. Орендар зобов'язується своєчасно робити поставку Товару , виробленого на орендованому майні.

Згідно із п. 5.4. Договору умови та строки поставок, характеристики та вартість Товару, виробленого на орендованому майні, визначаються у Додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною Договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент досягнення істотних умов Договору, визначених у розділі 3, та закінчується через 12 (дванадцять) місяців (п.п. 9.1., 9.2. Договору).

Згідно із п. 9.3. Договору через 12 (дванадцять) місяців від початку експлуатації майна Орендар зобов'язується протягом 5 (п'яти) діб спакувати майно і доставити його Орендодавцю в належному технічному стані.

Відповідно до п. 10.6. Договору додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

01.09.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Орендодавець) та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Орендар) підписано додаток № 1 До Договору (а.с. 13, т. 1).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Додатку № 1 предметом даного Додатку № 1 до Договору є умови виготовлення і поставки Товару, виробленого на орендованому обладнанні, згідно п. 5 Договору. Згідно положень п. 2.1. Договору та п. 1.1. Даного Додатку № 1 до Договору сторони наділені правами та обов'язками постачальника і покупця щодо Товару у відповідності до законодавства України.

Розділом 2 Додатку № 1 сторонами погоджено найменування товару, виробник товару, місцезнаходження товару, документи що надаються на товар, одиницю виміру товару, загальну кількість товару: до 100 тон на місяць (п. 2.6. Додатку), показники якості товару, гарантійний строк, ціну за одиницю товару, умови поставки, пункт поставки, тару і пакування, мінімальну норму відвантаження.

Орендар повинен повідомити Орендодавця про відвантаження в строк 1 день з моменту завантаження шляхом повідомлення на електронну пошту в якому зазначаються дата відвантаження, номер накладної, номер автомашини, номер і дата договору, найменування та кількість Товару (п.4.5 Додатку № 1).

Крім того, 01.09.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Орендодавець) та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Орендар) підписано акт приймання-передачі орендованого майна (Додаток № 2 до Договору), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв орендоване майно: частину лінії для виробництва мила, що була у використані, а саме пілотезу в кількості 2 (дві) штуки та милорізку в кількості 1 (одна) штука. Вартість майна: 300000 грн. Стан майна на момент передачі: задовільний (а.с. 14, т. 1).

Також в матеріалах справи наявний договір поруки № 02/09-14 від 02.09.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" (Поручитель, Відповідач 1 за первісним позовом), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Боржник), що виникли з Договору оренди майна від 11.08.2014 р. (Основний Договір), який був укладений між Кредитором та Боржником (а.с. 25, т. 1).

Згідно із п. 2.1. Договору поруки Поручитель відповідає за виконання Боржником наступних зобов'язань за основним договором: використовувати дане обладнання для виготовлення мильної стружки та/або мильної основи; здійснювати постачання мильної стружки та/або мильної основи Кредитору в кількості, передбаченій п. 2.6. Додатку № 1 до Основного Договору та згідно якісних показників, передбачених п. 2.7. Додатку № 1 до Основного Договору; сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому п. 5.1. основного Договору; своєчасно повернути Кредитору майно, що було передане в оренду за Основним Договором; строк оренди становив 12 календарних місяців, з моменту підписання між Боржником та Кредитором акту приймання-передачі майна.

Поручитель несе відповідальність перед кредитором за неналежне виконання Боржником забезпечуваного зобов'язання в розмірі 1 000,00 грн (п. 3.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки поручитель цією порукою забезпечує виконання Боржником наступних зобов'язань за Основним договором: своєчасну сплату орендної плати; своєчасне повернення майна, що є предметом оренди; виконання зобов'язань щодо виготовлення та поставки мильної стружки та/або мильної основи у відповідності до Додатку № 1 до Основного Договору.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, зокрема Додатком № 2 до Договору, на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем 1 за первісним позовом прийнято в оренду обладнання частину лінії для виробництва мила, що була у використані, а саме пілотезу в кількості 2 (дві) штуки та милорізку в кількості 1 (одна) штука (а.с. 14, т. 1).

Натомість відповідач 1 за первісним позовом не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором.

Зокрема, як слідує з матеріалів справи та стверджує позивач у позові, що й не спростовано відповідачем 1 в ході розгляду справи, Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" взятих на себе зобов'язань згідно із п.п. 2.1., 4.2. Договору щодо поставки товару не виконало, товар протягом квітня-серпня 2015 р. позивачу не поставило.

Крім того, відповідачем 1 за первісним позовом не виконано належним чином зобов'язання щодо сплати Орендодавцю (позивачу за первісним позовом) орендної плати погодженої сторонами у п. 5.1. Договору.

Так відповідачем 1 за первісним позовом згідно банківських виписок що містяться в матеріалах справи (а.с. 18-24, т. 1) сплачено на користь позивача 56 355 грн 84 коп., з яких 48 000 грн з призначенням платежу "за оренду обладнання" та 8 355 грн 84 коп. з призначенням платежу "за крошку". При цьому 18 000,00 грн позивачем повернуто відповідачу 1 згідно листа № б/н від 05.05.2015 р., як помилково перераховані.

Такими чином, з огляду на вказане, заборгованість відповідача 1 за первісним позовом з орендної плати перед ТОВ "Бета-В" складає 6 000,00 грн, яку з урахуванням заяви позивача за первісним позовом від 07.04.2017 р. (вх. 06-52/3370/17 від 07.04.2017 р.) заявлено до стягнення з останнього.

21.05.2015 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача 1 з листом вих. № 53 від 20.05.2015 р., в якому вимагав виконати вимоги договору оренди від 11.08.2014 р. та поставити йому мильну стружку в порядку та в об'ємах згідно вимог зазначеного Договору та додатків (а.с. 8-9, т. 3).

29.08.2015 р. позивачем за первісним позовом направлено на адресу відповідача 1 лист вих. № 87 від 28.08.2015 р., в якому останній повідомляв останнього про відсутність намірів продовжувати дію договору оренди від 11.08.2014 р., а відтак вимагав в строк до 06.90.2015 р. повернути йому орендоване майно за актом приймання-передачі (а.с. 147-148, т. 3).

19.01.2016 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача 1 за первісним позовом з вимогою вих. № 7 від 18.01.2016 р. про сплату на його користь, як орендодавця, штрафу в сумі 10% вартості орендованого майна, що складає 30 000 грн та сплату орендної плати за період вересня-грудня 2015 р. в сумі 12 000 грн. Крім того, п. 3 вказаної вимоги позивач за первісним позовом вимагав протягом 5 діб з моменту отримання даної вимоги упакувати і повернути (доставити в належному технічному стані) орендоване майно орендодавцю на адресу м. Вінниця, вул.. А.Іванова, 9 (а.с. 15-17, т. 1).

Вказану вимогу отримано відповідачем 1 за первісним позовом 26.01.2015 р., що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення. Однак, як слідує з матеріалів справи, останнім вказану вимогу залишено без реагування.

21.10.2015 р. позивач за первісним позовом звернувся з вимогою до відповідача 2 за первісним позовом про перерахування на його користь 1000 грн у відповідності із Розділом 1 Договору поруки № 02/09-14 від 02.09.2014 р., у зв'язку із невиконання Боржником зобов'язань по основному Договору (а.с. 26, т. 1).

Вказана вимога позивача, як слідує з матеріалів справи, відповідачем 2 також залишена без реагування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог за первісним позовом та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно із ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

З моменту укладення Договору оренди майна від 11.08.2014 р. між сторонами даної справи виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання . До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 2, 3 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця , договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Умовами п.п. 9.2., 9.3. Договору погоджено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент досягнення істотних умов Договору, визначених у розділі 3, та закінчується через 12 (дванадцять) місяців. Через 12 (дванадцять) місяців від початку експлуатації майна Орендар зобов'язується протягом 5 (п'яти) діб спакувати майно і доставити його Орендодавцю в належному технічному стані.

У п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється .

Таким чином, із вищезазначеного слідує, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, але лише за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

В той же час у листі від 28.08.2015 р. вих. № 87 позивач за первісним позовом вимагав від відповідача 1 за первісним позовом в строк до 06.09.2015 р. повернути орендоване майно згідно акту приймання-передачі (а.с. 147-148, т. 3).

Згідно із ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана , з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 6.2. Додатку № 1 до Договору сторонами обумовлено, що даний Додаток до Договору може бути пролонгований за згодою сторін

Згідно із ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами .

Здійснивши системний аналіз встановлених обставин справи та вищевказаних норм законодавства, надавши оцінку кожному окремо доказу та в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених вимог позивача, а відтак наявність підстав для задоволення первісного позову в частині зобов'язання відповідача 1 повернути передане йому майно за договором від 11.08.2014 р.

При цьому судом враховується, що для припинення договору оренди достатнім є вираження стороною в обумовлений законом строк своєї волі у формі заяви про небажання продовжувати орендні відносини. Поряд з цим, законодавчо на орендодавця покладається лише обов'язок зробити заяву про відсутність у нього намірів продовжувати орендні правовідносини і не встановлено, у який спосіб він повинен пред'явити (зробити, повідомити) таку заяву. У сфері орендних відносин усталеною є практика надсилання відповідної письмової заяви рекомендованим листом за адресою місцезнаходження (місця проживання) орендаря, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або за іншою поштовою адресою, що була повідомлена орендарем в установленому порядку (постанови Вищого господарського суду України від 27.05.2009 р. у справі № 3/339, від 17.02.2011 р. у справі № 36/154, від 07.10.2015 р. у справі № 920/1862/14, від 24.05.2016 р. у справі № 910/27960/15 ).

В той же час судом встановлено, що позивачем (Орендодавцем) обов'язок щодо здійснення заяви в обумовлений законом строк шляхом її надсилання рекомендованим листом виконаний, що підтверджується наявними в справі повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує вручення вимоги відповідачу 1 про повернення орендованого майна та відсутність намірів на продовження дії договору оренди

Крім того, про відсутність у позивача за первісним позовом, як Орендодавця, намірів продовження строку дії договору оренди також свідчить заявлення ним позову № 88 від 10.09.2015 р. до Господарського суду Черкаської області, що підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням господарського суду Черкаської області від 18.11.2015 р. у справі 925/1548/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" до Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про витребування майна та стягнення штрафу в сумі 330 000 грн (а.с. 58-59, т. 2).

Також, як слідує з матеріалів справи, з моменту закінчення строку дії договору оренди, відповідачем 1, як Орендарем, не сплачувались платежі за користування предметом оренди, що в свою чергу дає підстави стверджувати про відсутність у останнього мотивації (бажання) на продовження орендних правовідносин з позивачем за первісним позовом.

В свою чергу позивачем за первісним позовом частину отриманих від орендаря грошових коштів, які було ним сплачено 17.04.2015 р. надмірно (в розмірі 30 000,00 грн як оплата оренди до кінця 2015 року) було повернуто, як помилково сплачені, що свідчить про відсутність наміру Орендодавця продовжувати орендні правовідносини на строк більший ніж визначено умовами договору оренди.

Окрім того судом враховується, що за умовами Договору оренди, зокрема п.п.2.1., 4.2. та п. 6.2. Додатку № 1 до Договору погоджено право Орендаря на викуп предмета оренди та пролонгації Додатку № 1, предметом якого є умови виготовлення та поставки товару, однак зазначені пункти Договору не є імперативними для сторін за відсутності волевиявлення Орендодавця.

Таким чином сукупність встановлених обставин справи в своїй сукупності свідчить про відсутність у позивача за первісним позовом, як Орендодавця, жодних намірів (волевиявлення) спрямованих на продовження орендних правовідносин з відповідачем 1 згідно Договору від 11.08.2014 р.

Навпаки, з матеріалів справи слідує спрямованість дій позивача за первісним позовом на повернення переданого в оренду майна за договором від 11.08.2014 р.

При цьому судом береться до уваги відсутність доказів щодо наміру позивача за первісним позовом, як орендодавця, передати предмет оренди іншій особі, що могло б слугувати підставою для захисту прав відповідача, як Орендаря майна.

А відтак, з огляду на вказане позовні вимоги ТОВ "Бета-В" в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі в цій частині.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 1, з урахуванням заяви позивача за первісним позовом 07.04.2017 р. (вх.. 06-52/3370/17 від 07.04.2017 р.) 6 000,00 грн заборгованості по орендній платі суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно із ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 с. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 5.1. Договору сторонами погоджено, що Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату у вигляді грошової винагороді 3000 грн 00 коп. в місяць.

Згідно із ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи слідує, що Орендарем з моменту одержання предмету оренди в користування (01.09.2014 р.) перераховано орендної плати в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями від 05.09.2014 р. на суму 3 000,00 грн, від 29.12.2014 р. на суму 9 000,00 грн, від 30.12.2014 р. на суму 3 000,00 грн, від 18.03.2015 р. на суму 3 000,00 грн, від 17.04.2015 р. на суму 30 000,00 грн (з яких 18 000,00 грн було повернуто орендарю 08.05.2015 р.).

Відповідачем 1 за первісним позовом не спростовано факту несплати орендних платежів за користування майно згідно Договору та не подано доказів її сплати в повному обсязі, з врахуванням чого вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 1 заборгованості по орендній платі в сумі 6 000,00 грн є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Поряд з цим судом, розглянуто вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 1 - 300 000 грн 00 коп. штрафу за прострочення терміну повернення майна та 29 000 грн 00 коп. штрафу за прострочення термінів та обсягів поставок продукції, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами п. 8.5. Договору сторонами погоджено, що Орендар несе наступну відповідальність за цим Договором:

- у випадку прострочення терміну повернення орендованого майна - штраф в сумі 100 % вартості орендованого майна (п.п. 8.5.2. Договору);

- у випадку порушення термінів та обсягів поставок Товару - штраф в сумі 10% вартості майна (п.п. 8.5.3. Договору).

Як вказувалось вище 21.05.2015 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача 1 з листом вих. № 53 від 20.05.2015 р., в якому вимагав виконати вимоги договору оренди від 11.08.2014 р. та поставити йому мильну стружку в порядку та в об'ємах згідно вимог зазначеного Договору та додатків (а.с. 8-9, т. 3).

Разом з тим матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів щодо реагування відповідача 1 за первісним позовом на вказану вище вимогу чи здійснення поставки мильної стружки Орендодавцю.

Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства з урахуванням доведеності позивачем за первісним позовом факту прострочення боржника (відповідача 1).

Перевіркою правильності розрахунку штрафу за прострочення термінів та обсягів поставок продукції судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ "Бета-В" в цій частині підлягають задоволенню судом в повному обсязі в сумі 29 000 грн 00 коп.

При цьому судом враховується відсутність в матеріалах справи жодних намірів відповідача 1 за первісним позовом щодо поставки товару в обсягах визначених сторонами в Додатку № 1 до Договору.

Крім того, судом не виявлено помилок при перевірці правильності обрахунку штрафу за прострочення терміну повернення майна в сумі 300 000,00 грн.

В той же час, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення його розміру враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права .

У рішенні Конституційного ОСОБА_2 України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Тобто нормам моралі надається значення одного з головних елементів визначеності суті права.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність .

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій , які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі , а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості .

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому-четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання , причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання , невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам , поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу, суд взяв до уваги наступні обставини:

- розмір заявленого до стягнення штрафу є явно неспівмірним із розміром заявлених вимог позивача за первісним позовом;

- вартість придбаного позивачем за первісним позовом майна згідно договору купівлі продажу від 29.12.2002 р., яке являється предметом оренди є значно нижчою ніж та, що вказувалась при передачі майна згідно договору оренди від 11.08.2014 р. (300 000,00 грн) (а.с. 11-19, т. 3);

- візуально оцінюванні технічні можливості майна, що передавалося згідно договору оренди від 11.08.2014 р. (а.с.145, т. 3);

- рік випуску переданого в оренду обладнання згідно договору від 11.08.2014 р., яким є згідно довідки ТОВ "Бета-В" 1991 р. (а.с. 144, т. 3)

- штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, штрафу за прострочення термінів та обсягів поставок продукції, можливості заявлення позовної вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна тощо.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу до 100 000 грн .

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 2 - 1 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно частиною 1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 3.2. Договору поруки поручитель цією порукою забезпечує виконання Боржником наступних зобов'язань за Основним договором: своєчасну сплату орендної плати; своєчасне повернення майна, що є предметом оренди; виконання зобов'язань щодо виготовлення та поставки мильної стружки та/або мильної основи у відповідності до Додатку № 1 до Основного Договору.

Поручитель несе відповідальність перед кредитором за неналежне виконання Боржником забезпечуваного зобов'язання в розмірі 1 000,00 грн (п. 3.1. Договору поруки).

Як вказувалось вище, 21.10.2015 р. позивач за первісним позовом звернувся з вимогою до відповідача 2 за первісним позовом про перерахування на його користь 1 000,00 грн у відповідності із Розділом 1 Договору поруки № 02/09-14 від 02.09.2014 р., у зв'язку із невиконання Боржником зобов'язань по основному Договору (а.с. 26, т. 1).

Вказана вимога позивача, як слідує з матеріалів справи, відповідачем 2 за первісним позовом також залишена без реагування.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача за первісним позовом до відповідача 2 правомірною.

В той же час вказана вимога позивача за первісним позовом, з урахування здійсненого відповідачем 2 за первісним позовом часткового погашення після порушення провадження у даній справі справи в сумі 250,00 грн згідно платіжного доручення № 178 від 21.06.2016 р., підлягає задоволенню судом частково в сумі 750,00 грн з одночасним припиненням провадження в частині вказаної вимоги по якій було проведено погашення (250,00 грн) на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині вимог.

Щодо зустрічного позову суд зазначає, що заявою від 07.04.2017 р. (вх. № 06-52/3368/17 від 07.04.2017 р.) Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" відмовилося від зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем 2.

Розглянувши вказану заяву позивача за зустрічним позовом суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у справі в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача за зустрічним позовом про відмову від позову приймається судом, оскільки відмова позивача за зустрічним позовом від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст.78 ГПК України позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дії.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 у якого наявні повноваження на відмову від позову.

З огляду на вказане, провадження у справі в частинні зустрічного позову підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та припинення провадження у справі в частині зустрічного позову на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заперечення відповідача 1 за первісним позовом заявлені в ході розгляду справи та викладені у відзиві на позовну, доповненні до відзиву заяву судом оцінуються критично, оскільки є юридично неспроможними та спростовуються вище встановленими обставинами справи та наявними в ній доказами.

Зокрема судом не беруться до уваги твердження відповідача 1 про непідсудність даної справи Господарському суду Вінницької області з огляду на наступне.

Згідно із ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача .

Частиною 2 ст. 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

При цьому, до позовів про права на нерухоме майно в контексті даної статті відносять позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як-то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України); про визнання права власності , якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України) тощо.

В той же час, правила виключної підсудності не поширюються на позови, що виникають із зобов'язань щодо прав на нерухоме майно (найм, оренда , застава тощо). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, даний позов ґрунтується на невиконанні Орендарем договірного зобов'язання щодо сплати орендних платежів та щодо повернення орендованого майна згідно договору оренди від 11.08.2014 р.

А відтак, порушене право позивача за первісним позовом, як Орендодавця, захищається ним шляхом заявлення зобов'язально-правового способу захисту з огляду на що позов подано у порядку, визначеному ст. 15 ГПК України за місцезнаходження відповідача 2.

При цьому ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, укладений між позивачем договір поруки від 02.09.2014 р. № 023/09-14 судом не визнано недійсним, що свідчить про правомірність заявленого позивачем первісного позову за місцезнаходженням відповідача 2.

Крім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.07.2016 р. у справі № 902/515/16 предметом розгляду в якій було визнання зазначеного договору поруки недійсним надавалася юридична оцінка договору поруки від 02.09.2014 р. № 02/09-14.

З огляду на вказане, позивачем правомірно заявлено позов за місцем знаходження одного з відповідачів у даній справі, зокрема відповідача 2 (поручителя за договором поруки від 02.09.2014 р. № 02/09-14, недійсність якого прямо законом не встановлено та який не визнаний судом недійсним у судовому порядку.

Більше того, навіть у разі визнання недійсним договору поруки розгляд справи мав би закінчитись Господарським судом Вінницької області виходячи із приписів ч.3 ст.17 ГПК України відповідно до якої справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Доводи відповідача 1 щодо відсутності укладеного з позивачем за первісним позовом договору оренди майна від 11.08.2014 р. судом оцінюються критично, оскільки рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.11.2015 р. у справі 925/1548/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" до Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про витребування майна та стягнення штрафу в сумі 330 000 грн встановлено, що передача обладнання на підставі акту приймання-передачі від 01.09.2014 р. відбулась згідно договору оренди майна від 11.08.2014 р. , що в силу приписів ст.35 ГПК України являється преюдиційним фактом та не потребує доказування при розгляді даної справи.

Крім того, заявою від 22.03.2017 р. представником відповідача 1 за первісним позовом, особисто долучено до матеріалів справи оригінал договору оренди майна , укладений з позивачем від 11.08.2014 р. , який було вилучено в рамках кримінального провадження (а.с. 83-85, т. 3).

Зазначене в свою чергу свідчить про безпідставність заперечень відповідача 1 за первісним позовом в цій частині, оскільки безпосередньо самим його представником долучено до справи оригінал договору оренди від вказаної дати.

Долучений до матеріалів справи відповідачем 1 за первісним позовом висновок № 1/856 від 20.04.2017 р. судового експерта ОСОБА_3 в сукупності з іншими доказами у даній справі судом не береться до уваги, позаяк згідно із ст. 42 ГПК висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Окрім того наведені у вказаному висновку судового експерта відомості не спростовують наявності укладеного між сторонами договору оренди саме 11.08.2014 р.

Відтак, здійснивши відповідно до ст. 43 ГПК України оцінку наявних в матеріалах справи доказів, кожного окремо та їх в сукупності, судом не береться вказаний висновок експерта до уваги, оскільки результат останнього не дає в повній мірі здійснити оцінку обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів та вимог норм чинного законодавства.

Інші доводи відповідача не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого ТОВ "Бета-В" первісного позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача 1 та відповідача 2 за первісним позовом відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому сплачена сума судового збору покладається на відповідача 2 за первісним позовом в частині вимоги по якій припинено провадження у справі згідно з приписами ч.2 ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору судом враховано положення норм чинного законодавства якими регулюється питання повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору в разі припинення провадження у справі.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір" в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків , якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом ) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи те, що припинення провадження у справі за зустрічним позовом відбулось в зв'язку з поданням позивачем заяви про відмову від позову, яка прийнята судом, останній дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу за зустрічним позовом сплаченої суми судового збору.

Відносно поданої позивачем за первісним позовом заяви про зменшення розміру позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір" в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Оскільки позивачем за первісним позовом не подано заяви про повернення з Державного бюджету України сплаченої суми судового збору дане питання не вирішується судом в даному судовому засіданні.

26.04.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.1-1, 4 ч.1 ст.80, п.3 ст.83, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", вул. Смілянська, 159/3, м. Черкаси, 18008 (ідентифікаційний код - 38089677) за власний рахунок повернути (передати за актом) Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕТА-В", вул. Андрія Іванова, 9, м.Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 20009167) обладнання, що було об'єктом оренди- частина лінії для виробництва мила, що була у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна) штука).

3. Стягнути з Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", вул. Смілянська, 159/3, м. Черкаси, 18008 (ідентифікаційний код - 38089677) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В", вул. Андрія Іванова, 9, м. Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 20009167) - 6 000 грн 00 коп. заборгованості по орендній платі, 129 000 грн 00 коп. штрафу (в тому числі 100 000 грн 00 коп. штрафу за прострочення терміну повернення витребуваного майна та 29 000 грн 00 коп. штрафу за порушення термінів та обсягів поставки продукції).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він", провулок Перший Немирівське шосе, 2, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 38054927) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В", вул. Андрія Іванова, 9, м. Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 2000916) 750 грн 00 коп.

5. Припинити провадження в частині вимоги про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" 250 грн 00 коп. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

6. Відмовити у стягненні 200 000 грн 00 коп. штрафу за прострочення терміну повернення витребуваного майна.

7. Стягнути пропорційно з Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", вул. Смілянська, 159/3, м.Черкаси, 18008 (ідентифікаційний код - 38089677) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він", вул. Андрія Іванова, 9, м. Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 38054927) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В", вул. Андрія Іванова, 9, м. Вінниця, 21034, (ідентифікаційний код - 20009167) 9 540 грн 00 коп. судового збору, а саме:

- стягнути з Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", вул. Смілянська, 159/3, м.Черкаси, 18008 (ідентифікаційний код - 38089677) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В", вул. Андрія Іванова, 9, м. Вінниця, 21034, (ідентифікаційний код - 20009167) - 9 525 грн 00 коп. відшкодування витрат на сплату судового збору;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він", провулок Перший Немирівське шосе, 2, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 38054927) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В", вул. Андрія Іванова, 9, м.Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 20009167) - 15 грн 00 коп. відшкодування витрат на сплату судового збору;

8. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

9. Прийняти відмову Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" від зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним від 02.09.2014 р. № 02/09-14.

10. Провадження у справі в частині зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним від 02.09.2014 р. № 02/09-14 припинити згідно з п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

11. Копію рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 травня 2017 р.

Головуючий суддя О.О. Банасько

Судді Ф.Ф. Колбасов

ОСОБА_4

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" - провулок Перший Немирівське шосе, 2, м.Вінниця, 21000.

СудГосподарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення26.04.2017
Оприлюднено05.05.2017
Номер документу66319712
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —902/339/16

Ухвала від 08.04.2019

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 08.04.2019

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 28.03.2019

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Окрема думка від 26.04.2017

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Нешик О.С.

Постанова від 09.01.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 26.12.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 21.12.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 21.12.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 21.12.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 29.11.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні