Рішення

від 03.05.2017 по справі 922/665/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2017 р.Справа № 922/665/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом СТОВ "Колос" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ АГРОТРЕЙД КАПІТАЛ м. Харків до ФО ОСОБА_4, с. Пащенівка про стягнення збитків в сумі 1680195,00 грн. за участю сторін:

позивача - Улановський О.Ю.

відповідача - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос , м. Куп'янськ (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ОСОБА_4 про відшкодування збитків у розмірі 1680195,00 грн. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що директором СТОВ Колос було укладено додаткові угоди до наступних договорів оренди землі: №3 від 12.11.2004 р., №4 від 12.11.2004 р., №50 від 12.11.2004 р., №66 від 12.11.2004 р., №108 від 12.11.2004 р., №107 від 12.11.2004 р., №104 від 12.11.2004 р., №105 від 12.11.2004 р., №96 від 12.11.2004 р., №147 від 12.11.2004 р., №347 від 10.09.2007 р., №145 від 12.11.2004 р., №151 від 12.11.2004 р., №193 від 12.11.2004 р., №183 від 12.11.2004 р., №70/1 від 01.10.2006 р., №231 від 12.11.2004 р., №247 від 12.11.2004 р.

Позивач вважає, що вказані дії було вчинено ОСОБА_4 з перевищенням повноважень наданих йому установчими документами позивача та зловживанням своїми службовими повноваженням у зв'язку з чим позивачу було завдано збитки у розмірі 1680195,00 грн.

Посилаючись на п. 11.3.4 Статуту позивач зазначив, що директор не міг самостійно приймати рішення щодо дострокового розірвання догорів оренди, оскільки йому заборонено без згоди загальних зборів уклади угоди на суму , яка перевищує 50 000,00 грн. Сума рахується , наступним чином, оренді платежі за весь час дії договорів оренди землі ( т2. а.с.95-100).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.02.2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 13.03.2017 р. задоволено заяву позивача про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ АГРОТРЕЙД КАПІТАЛ , задоволено клопотання про витребування доказів та зобов'язано Коломацьку районну державну адміністрацію Харківської області надати спірні додаткові угоди, укладені до договорів оренди землі.

Відповідач з заявленим позовом не згоден, та просить суд відмовити у повному обсязі у зв*язку з наступними обставинами, а саме, у відповідача відсутні підстави для відповідальності у вигляді понесених збитків позивачем , оскільки для застосування даних стягнень повинна бути наявність цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність збитків (їх розмір), протиправна поведінка заподіювача (порушення умов договору); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Проте, як зазначає відповідач, позивачем не доведено , що дії відповідача щодо дострокового припинення договорів оренди є правопорушенням та не обгрунтовано його складу .

В судовому засіданні 11.04.2017 року по 24.04.2017 року оголошувалася перерва до 11 год. 15 хв.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Щодо підсудності даного спору господарському суду, судом встановлено, що відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

Приписами ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Частиною 1 ст. 12 ГПК України унормовано, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Згідно ст. 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст.1 цього Кодексу.

Статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Зазначені особи мають право бути позивачами і відповідачами в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення збитків за завдані позивачу діями ОСОБА_4 ( посадової особи , яка виконувала повноваження директора позивача станом на момент укладання спірних додаткових угод) на суму 1680195,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

В силу положень ч. ч. 2, 3 ст. 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно зі ст. 62 Закону України „Про господарські товариства від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (з наступними змінами і доповненнями) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Статутом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" затвердженого протоколом Загальних зборів учасників СТОВ "Колос" від 01.10.2014 року передбачено, що виконавчим органом Товариства є директор ( п.11.3 ) . Директор призначається на посаду Загальними зборами учасників товариства. З директором має бути укладений трудовий контракт відповідно до діючого законодавства України. До повноважень директора , у відповідності до п. 11.3.4 п. "л" належить укладання правочинів ( договорів ) на суму, яка не перевищує 50 000,00 грн., які не пов*язані з відчудженням основних фондів товариства. В разі, якщо сума правочину, перевищує 50000,00 грн. або правочин пов*язаний з відчудженням основних фондів товариства, такий правочин затверджується заборами товариства .

Проте, оскільки, вказана фізична особа, вчиняючи правочини від імені ТОВ СТОВ" Колос", по відношенню до третіх осіб діяла як директор, позивачем було обрано такий спосіб захисту порушених прав, який, на його думку, в даному випадку в повній мір спроможний відновити порушене право позивача, з огляду на правовідносини, які фактично склались між сторонами.

12.11.2004 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" в особі директора ОСОБА_4 та орендодавцями були укладені наступні договори оренди землі , а саме :

1) ОСОБА_5 договір № 3 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_1 , площа 6,19 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026 року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700003 від 11.01.2006 року .

2) ОСОБА_6 договір № 4 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_2 , площа 6,14 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700004 від 11.01.2006 року .

3) ОСОБА_7 договір № 50 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_3 , площа 6,14 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700047 від 11.01.2006 року .

4) ОСОБА_8 договір № 66 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 , площа 18,42 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700250 від 11.01.2006 року .

5) ОСОБА_9 договір № 108 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_7, площа 6,15 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700101 від 11.01.2006 року .

6) ОСОБА_10 договір № 107 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_8, площа 6,16 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100 від 11.01.2006 року .

7) ОСОБА_11 договір № 104 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_9, площа 6,14 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100097 від 11.01.2006 року .

8) ОСОБА_12 договір № 105 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_10, площа 6,14 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100098 від 11.01.2006 року .

9) ОСОБА_13 договір № 96 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_11, площа 6,14 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100090 від 11.01.2006 року .

10) ОСОБА_14 договір № 147 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_12, площа 6,14 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100090 від 11.01.2006 року .

11) ОСОБА_14 договір № 347 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_13, площа 6,1358 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026 року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100356 від 11.01.2006 року .

12) ОСОБА_15І договір № 145 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_14 та НОМЕР_15 , площа 12,27 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100136 від 11.01.2006 року .

13) ОСОБА_16 договір № 151 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_21 , площа 6,24 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100142 від 11.01.2006 року .

14) ОСОБА_17 договір № 193 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_20 , площа 6,16 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100184 від 11.01.2006 року .

15) ОСОБА_18 договір № 183 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_19 , площа 6,14 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100174 від 11.01.2006 року .

16) ОСОБА_19 договір № 70/1 від 01.10.2006 року, кадастровий номер НОМЕР_18 , площа 6,14 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100334 від 11.01.2010 року .

17) ОСОБА_4 договір № 231 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_17 , площа 6,14 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100221 від 11.01.2010 року .

18) ОСОБА_20 договір № 247 від 12.11.2004 року, кадастровий номер НОМЕР_16 , площа 6,25 га ( рілля), строк дії договору до 11.01.2026року, зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель № запису 040669700100237 від 11.01.2006 року .

У відповідності до умов п. 1 договорів оренди землі , Орендодавці передали, а позивач прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Коломацького району Харківської області .

Згідно умов строку дії перелічених договорів , а саме п. 8, угоди укладено на 20 років , починаючи з дати укладання.

Як пояснив позивач , наприкінці 2016 року СТОВ "Колос" стало відомо , що 18.02.2016 року між Орендодавцями та позивачем від імені позивача за підписом директора ОСОБА_4 до договорів оренди землі було укладено додаткові угоди, відповідно до яких п.36 договорів оренди землі було призупинено дію та розірвано договори з 18 орендодавцями, що вище перелічені.

Як зазначає позивач, дані додаткові угоди до договорів оренди землі не відповідають волевиявленню позивача та були вчинені директором ОСОБА_4 з перевищенням службових повноважень наданих йому установчими документами в чому вбачаються зловживання своїми посадовими обов*язками у зв*язку з чим, позивачу були причинені збитки у розмірі 1680195,00 грн.

Збитки пораховані позивачем виходячи з загальної ринкової вартості нематеріального активу у вигляді права користування вище переліченими земельними ділянками виходячи зі звіту "Про оцінку майна № 01/17 нематеріальних активів у вигляді права користування земельними ділянками у кількості 492 одиниці, що розташовані на території Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області та Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області ( т.2 а. с. 1- 39).

Положеннями ч. 2 ст. 89 ГК України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення збитків, суд повинен встановити правові підстави для стягнення з відповідача недоотриманого доходу.

Відповідно до ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 цієї статті визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч.1 ст.225 Господарського кодексу України).

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Наведені правові норми вказують на те, що відшкодування збитків, завданих СТОВ"Колос" що були вчинені ОСОБА_4 з перевищенням наданих йому повноважень, та у зв*язку з зловживанням службовими повноваженнями , які просить стягнути позивач, за своєю правовою природою є збитками.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Підставою для відповідальності у вигляді збитків, завданих порушенням договору є наявність цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність збитків (їх розмір), протиправна поведінка заподіювача (порушення умов договору); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина.

Згідно п.3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України.

Загальна вартість нематеріального активу у вигляді права користування земельними ділянками, зазначена позивачем у таблиці № 1 станом на 01.01.2016 року та становить 1680195,00 грн.

Нематеріальні активи - це об'єкти довгострокового користування, які не мають фізичної основи, але які мають вартісну оцінку та приносять дохід: право користування земельною ділянкою, природними ресурсами, патенти, ліцензії, "ноу-хау", програмні продукти, монопольні права та привілеї тощо.

Нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у т. ч. промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у т. ч. набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Прибуток або збиток, що виникає від припинення визнання нематеріального активу, слід визначати як різницю між чистими надходженнями від вибуття (якщо вони є) та балансовою вартістю активу. Їх визнають у прибутку або збитку, коли припиняється визнання активу .

Дохід у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів визначено як збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов'язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов'язаних із внесками учасників власного капіталу. Дохід включає як дохід від звичайної діяльності, так і прибуток від інших операцій. Дохід від звичайної діяльності є доходом, який виникає в ході звичайної діяльності суб'єкта господарювання і позначається різними назвами, а саме: продаж, гонорари, відсотки, дивіденди та роялті. Метою цього Стандарту є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних типів операцій та подій.

Щоб визначити, чи зменшилася корисність нематеріального активу, суб'єкт господарювання застосовує переглядає балансову вартість своїх активів, як визначає суму очікуваного відшкодування активу і коли він визнає чи сторнує збиток від зменшення корисності.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.

Крім того, оскільки заявлені до стягнення збитки позивачем обґрунтовані звітом про оцінку майна № 01/17 ( т. 2 а.с.1-41) та звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур , плодів, ягід і винограду станом на 1 грудня 2016 року, а визначені нормативними приписами правові підстави застосування таких негативних наслідків пов'язані з необхідністю доведення обставин неможливості отримання прибутку . Враховуючи , що додаткові угоди до договорів оренди землі є чинними на час прийняття рішення у справі.

Як зазначено у п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, позивачем не було визначено якими саме збитками, в розумінні приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, є заявлена до стягнення сума, а саме: реальними збитками або упущеною вигодою.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини справи у їх сукупності свідчать про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову, а тому суд відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 04.05.2017 р.

Суддя Л.С. Лаврова