Постанова

від 15.05.2017 по справі 911/5170/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року Справа № 911/5170/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Ковтонюк Л.В., Карабаня В.Я., Корнілової Ж.О. за участю представників товариства з обмеженою відповідальністю „Мостехагро" - ОСОБА_4., ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Мостехагро" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі № 911/5170/15господарського суду Київської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Білагротех" до товариства з обмеженою відповідальністю „Мостехагро" провизнання недійсним договору купівлі-продажу

Рішенням господарського суду Київської області від 03.08.2016 (суддя Бацуца В.М.) відмовлено в задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (колегія у складі суддів: Смірнової Л.Г. Кропивної Л.В., Шапрана В.В.) рішення господарського суду Київської області від 03.08.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Білагротех" задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28.04.2011, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Білагротех" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мостехагро".

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017, товариство з обмеженою відповідальністю „Мостехагро" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Київської області від 03.08.2016 залишити в силі.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Білагротех" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Мостехагро" про визнання недійсним укладеного між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем 28.04.2011 договору купівлі-продажу, об'єктом продажу якого є: башта „Рожновського", сад площею 18,5 га, шпалера для саду, система мікрозрошення саду, будка для сторожів площею 68 кв.м., які знаходиться за адресою: Київська обл. Білоцерківський р-н., с. Городище, на підставі ст. 220 ЦК України, оскільки предметом договору є, у тому числі, нерухоме майно, вимоги закону про нотаріальне посвідчення такого договору сторонами не додержано.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що сторони договору купівлі-продажу, що укладений 28.04.2011, домовилися щодо усіх істотних умов договору, позивачем не надано доказів щодо віднесення майна, що є об'єктом продажу за цим договором, до нерухомого майна, щоб в свою чергу вимагало у відповідності до положень ст. 657 ЦК України його нотаріальне посвідчення, тому відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем у відповідності до вимог ст. 33 ГПК України не було надано доказів що б підтверджували віднесення майна, що є об'єктом продажу за спірним договором, до нерухомого майна. В постанові від 02.02.2017 вказав про те, що сад, який є предметом договору купівлі-продажу від 28.04.2011, знаходиться на земельних ділянках приватної власності фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 згідно державних актів на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 20.03.2006, НОМЕР_2 від 20.03.2006, НОМЕР_3 від 20.03.2006, НОМЕР_4 від 21.12.2012. Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до другої та третьої частин статті 79 Земельного Кодексу України та частини третьої статті 373 Цивільного Кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у її межах, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. На підставі наведеного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що за спірним договором відбулось відчуження майна, яке не належало продавцю, що є підставою для визнання його недійсним на підставі статей 203,215 Цивільного кодексу України.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду від 03.08.2016 та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд не надав ніякої оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, що за вимогами, які заявлені позивачем, минув строк позовної давності.

Встановивши, що об'єкти, які є предметом договору купівлі-продажу від 28.04.2011, знаходяться на земельних ділянках, що є власністю фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд повинен був дослідити підстави отримання ними Державного акту про право власності на земельну ділянку, залучити до участі у справі фізичних осіб, що є власниками цих земельних ділянок, та відповідно вирішити питання, яким судом повинен бути розглянутий такий спір.

За таких обставин прийняті у справі постанова та рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Мостехагро" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 та рішення господарського суду Київської області від 03.08.2016 скасувати, справу № 911/5170/15 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий Л.Ковтонюк

судді: В.Карабань

Ж.Корнілова