Рішення

від 24.04.2017 по справі 911/278/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа № 911/278/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61

до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області,

Фурсівської сільської ради

Білоцерківського управління Державної казначейської служби України в Київській області

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Державної казначейської служби України

про стягнення 431192,31 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 08.11.2016 року);

від відповідача1: не з'явився;

від відповідача2: не з'явився;

від третьої особи1: не з'явився;

від третьої особи2: не з'явився.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Фурсівської сільської ради про стягнення 431192,31 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2017 року порушено провадження у справі № 911/278/17 та призначено до розгляду на 01.03.2017 року. Також, ухвалою про порушення провадження у справі залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державну казначейську службу України.

01.03.2017 року через канцелярію суду від відповідача1 надійшло заперечення на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та клопотання про залучення третьої особи, в якому судом було відмовлено, у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

В судове засідання 01.03.2017 року відповідач2 та третя особа не з'явилися, ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2017 року не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

Оскільки на території Білоцерківського району, де здійснювалась спірна господарська діяльність сторін, повноваження державних казначейських органів здійснює Білоцерківське управління державної казначейської служби України в Київській області та другою позовною вимогою заявлено стягнення з Державного бюджету України майнову шкоду, суд дійшов висновку, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Білоцерківського управління державної казначейської служби України в Київській області.

У зв'язку з чим, у відповідності до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білоцерківське управління державної казначейської служби України в Київській області. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 20.03.2017 року.

20.03.2017 року від представників позивача та відповідачів 1, 2 надійшли письмові пояснення по суті спору.

В судове засідання 20.03.2017 року треті особи не з'явилися, позивач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 01.03.2017 року виконав частково, треті особи вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 01.03.2017 року не виконали, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 10.04.2017 року.

04.04.2017 року через канцелярію суду від третьої особи2 надійшли письмові пояснення по суті спору та клопотання про розгляд справи без його участі.

05.04.2017 року позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в особі Білоцерківського управління державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61 324413,88 грн. збитків, у зв'язку з чим, позивачем подано клопотання про залучення до участі в справі № 911/278/17 в якості іншого відповідача третю особу - Білоцерківське управління Державної казначейської служби України в Київській області.

У відповідності до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.04.2017 року оскільки, позивачем заявлена вимога про стягнення збитків, за які відповідає держава в особі органу казначейства - Білоцерківського управління Державної казначейської служби України в Київській області, господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі № 911/278/17 іншого відповідача - Білоцерківське управління Державної казначейської служби України в Київській області. Розгляд справи відкладався до 24.04.2017 року.

В судовому засіданні 24.04.2017 року позивач позовні вимогни підтримав в повному обсязі, відповідачі та треті особи в судове засідання 24.04.2017 року не з'явились.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 19.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Контракт 61 та Білоцерківською районною державною адміністрацією було укладено Договір купівлі- продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який було посвідчено того ж дня приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про що в реєстрі вчинення нотаріальних дій вчинено запис за №1254 (далі - Договір купівлі-продажу).

Зазначений Договір купівлі-продажу був укладений на підставі Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації №40 від 16.01.2009 року Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 .

На виконання вимог пункту 2.2. Договору купівлі-продажу Товариством з обмеженою відповідальністю Контракт 61 було сплачено 15.04.2009 року грошові кошти в сумі 89 993,38 грн. на рахунок Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області №31515947700075 в УДК в Київській області, МФО 821018, за кодом платежу 33010102, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі №911/4093/14 визнано недійсними Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 від 16.01.2009 року №40 та Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року, укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Контракт 61 .

Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року у справі №911/4093/14.

Тобто за вищенаведеним судовим рішенням від 20.01.2015 року у справі №911/4093/14 визнано недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки, на виконання умов якого позивачем було сплачено кошти в сумі 89 993,38 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Контракт 61 на підставі рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016року у справі №911/4093/14 набуло право вимоги грошових коштів в сумі 89 9993,38 грн. які були сплачені відповідно до умов пункту 2.2. Договору купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України позивач надсилав на адресу отримувача коштів - Фурсівської сільської ради претензію від 02.09.2016 року, яка отримана 08.09.2016 року, з вимогами про повернення передплачених за недійсним договором коштів в семиденний термін з моменту отримання претензії. Тобто, враховуючи, що претензія була отримана 08.09.2016 року, 7-ми денний строк для повернення грошових коштів сплинув 16.09.2016 року.

Однак, кошти позивачу не було повернуто, у зв'язку з чим, позивач на підставі ст. 16 Цивільного кодеку України, керуючись ст. 216 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, звернувся до суду з вимогою про повернення 89 993,38 грн. безпідставно сплачених на виконання Договору, визнаного недійсним за судовим рішенням.

Також, позивач в позові зазначив, що у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме Закону України Про плату за землю протягом 2009-2010 років, позивач подавав до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції податковий розрахунок земельного податку і сплатив всього 70852,04 грн. (23148,56грн. та 47703,48 грн.) земельного податку. Також на виконання вимог Податкового кодексу України в 2011-2016 роках в порядку встановленому Податковим кодексом України позивачем подавались до Білоцерківської ОДПІ податкові декларації з плати за землю та було сплачено земельного податку на загальну суму 253 561,84 грн.

Татким чином, за період з моменту укладення спірного Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення до моменту набрання чинності рішенням суду про недійсність такого Договору, позивачем всього було безпідставно сплачено земельного податку на загальну суму 324 413,88 грн.

Зазначений земельний податок був сплачений у зв'язку з перебуванням у власності позивача земельної ділянки площею 2,8407 га, за адресою: місто Біла Церква, вулиця Гайок,4-а, яка була придбана відповідно до умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року.

Оскільки Договір купівлі-продажу визнано недійсним в судовому порядку з підстав невідповідності прийнятого Білоцерківською районною державною адміністрацією Розпорядження №40 від 16.01.2009 року нормам законодавства, і визнання недійсним Договору купівлі-продажу виключає підстави набуття у власність земельної ділянки та наявність зобов'язань зі сплати земельного податку, відповідні кошти земельного податку в загальній сумі 324 413,88 грн. позивач просить стягнути як збитки, тобто безпідставно понесені витрати у зв'язку з незаконними діями та рішеннями органу державної влади.

Позивач зазначає, що ним було направлено на адресу Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області претензію з вимогою відшкодувати завдані збитки та повернути сплачені кошти. Претензія була отримана 22.06.2016 року, і оскільки жодної відповіді на претензію отримано не було, 05.08.2016 року було направлено повторну претензію.

В направлених на адресу Білоцерківської районної державної адміністрації претензіях було встановлено строк, протягом якого необхідно відшкодувати завдані збитки, а саме 7-днів з моменту отримання претензії. Семиденний строк, встановлений в останній претензії, збіг 16.08.2016 року.

Однак, відповідні вимоги про сплату 324413,88 грн. збитків залишені без задоволення.

30.08.2016 року Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області направила на адресу позивача відповідь на претензію, в якій зазначено, що відповідно до ст. 47 Закону України Про місцеві державні адміністрації фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Білоцерківська районна державна адміністрація подала заперечення на позов, в яких стверджує про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки позивачем не було надано доказів, які б підтверджували повне виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу.

Відповідно до умов вищевказаного Договору купівлі-продажу, а саме п. 2. 2 Розділу, грошові кошти за куплену земельну ділянку в сумі 89 993,38 грн. сплачуються покупцем шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок Фурсівської сільської ради, протягом 30 банківських днів з реєстрації Договору купівлі-продажу земельної ділянки, решту суми 809 940, 39 грн. передбачено сплачувати з розстрочкою платежу терміном на 5 років по 161 988, 08 грн. щорічно до 31 грудня.

За інформацією Фурсівської сільської ради від 23.02.2017 року № 136/02-14, Покупцем була сплачена сума в розмірі 89 993,38 грн. протягом 30-ти банківських днів з дня реєстрації договору на розрахунковий рахунок Фурсівської сільської ради. Решта платежу в сумі 809 940,39 грн. на розрахунковий рахунок сільської ради не надходило, що свідчить про порушення покупцем умов Договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 6.1 Розділу 6 Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення зазначається, що обов'язок Продавця передати земельну ділянку Покупцю вважається виконаним, право власності на земельну ділянку переходить до Покупця після повної сплати вартості даної земельної ділянки відповідно до Розділу 2 нього договору та одержання Покупцем державного акта на право власності на земельну ділянку.

Вищевказаний договір містить норму про те, що Покупець зобов'язаний з моменту виникнення права власності на придбану земельну ділянку за цим договором сплачувати земельний податок в розмірах і в порядку, передбачених законодавством України про плату за землю.

З доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що Покупцем здійснювалась сплата земельного податку відповідно до Державного акта права власності на земельну ділянку серія ЯИ № 412242 від 26.06.2009 року. Однак, відповідний Державний акт не був зареєстрований відповідно до норм законодавства України, які діяли на час виникнення спірних правовідносин структурними підрозділами Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Держкомзему України.

Також, передумовою нотаріального укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки не сільськогосподарського призначення від 19.03.2009 був договір оренди земельної ділянки від 26.02.2008 року № 15, який зареєстрований у Київському регіональному управлінні Центр державного земельного кадастру від 08.04.2008 № 040832200175.

Розпорядження голови Білоцерківської райдержадміністрації від 16.01.2009 № 40 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 прийняте на підставі документації та норм чинного законодавства України, які діяли на час його прийняття.

Твердження про те, що райдержадміністрація безпідставно розпорядилась та передала у власність ТОВ Контракт 61 земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Біла Церква є безпідставним, оскільки на час прийняття розпорядження голови Білоцерківської райдержадміністрації, їй не було відомо про те, що дана земельна ділянка відноситься до земель оборони, а отже перебуває в постійному користуванні відповідно до акту постійного користування виданого Квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква від 25.1 1.1977 року, а прийняття рішення відбувалось в межах наданої документації.

Таким чинним, оскільки Державний акт на право власності на земельну ділянку не зареєстрований в передбаченому чинним законодавством порядку, тобто правовідносини за п. 6.1 Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення не здійснились, то на сьогодні діє договір оренди земельної ділянки від 26.02.2008 року № 15.

Відповідач1 стверджує, що згідно з п. 3.1.4. Договору купівлі-продажу від 19.03.2009 року покупець (позивач) зобов'язаний сплачувати земельний податок в розмірах і порядку, передбаченому законодавством України про плату за землю з моменту виникнення права власності на придбану земельну ділянку за договором.

Оскільки у позивача право власності на земельну ділянку не виникло, він мав сплачувавти орендну плату за весь час використання земельної ділянки відповідно до вищевказаного договору оренди.

У зв'язку з чим, позивач надав докази та пояснення, що право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Київська область. ОСОБА_3 Церква, вулиця Гайок, 4-а виникло на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №1254. Договір також зареєстрований в управлінням земельних ресурсів у Білоцерківському районі, дата реєстрації 25.03.2009 року за №74.

Пунктом 11.4. Договору купівлі-продажу встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №412242, яким посвідчувалося право власності позивача на земельну ділянку за адресою: Київська область. м. Біла Церква, вулиця Гайок, буд. 4-а виданий управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі 24.06.2009 року.

Державний акт було зареєстровано 26.06.2009 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020990200008.

Частиною першою статті 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі державного акту) встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною 2 цієї статті.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі державного акту) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини та норми ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі державного акту), позивач набув право власності на земельну ділянку і сплачував кошти в якості земельного податку.

Підставою для видачі вказаного вище державного акту був договір купівлі-продажу та Технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку.

Крім того, позивач повідомив та надав докази, що рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2016 року у справі №911/3048/16, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 року, визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №412242, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року №1254, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №020990200008, та скасовано державну реєстрацію вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:010:0027.

Щодо посилань відповідача на чинність договору оренди земельної ділянки № 15 від 26.02.2008 року, позивач пояснив, що згідно з п.п. 11.3.2. пункту 11.3. Договору оренди, встановлено, що дія договору припиняється у разі придбання орендарем земельної ділянки у власність.

Таким чином, з огляду на ст.126 Земельного кодексу України право власності позивача виникло з моменту отримання Державного акту та його державної реєстрації, відповідно припинились орендні відносини щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі №911/4093/14 встановлено, що земельна ділянка яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, 4-а, є землею оборони, яка перебуває в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_3 Церква на підставі Державного акту землекористування від 25.11.1977 року. Саме відповідні обставини було покладено в основу судового рішення у справі №911/4093/14 про визнання недійсними Розпорядження і спірного Договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України , ст. 9,14 Закону України Про збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Згідно зі ст. 14 Закону України Про Збройні Сили України земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Згідно зі ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України Про використання земель оборони , згідно якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За період з моменту укладення вищевказаного Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення до моменту набрання чинності рішення суду про недійсність такого Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю Контракт 61 безпідставно було сплачено земельного податку на загальну суму 324 413,88 грн.

Дослідивши викладені в позові обставини та враховуючи заперечення відповідача1, суд зазначає наступне.

Посилання відповідача на порушення щодо набуття позивачем права власності на земельну ділянку та оформлення Державного акту, не підлягають дослідженню в матеріалах даної справи, оскільки відповідні обставини передбачають необхідність офіційного в становлення по суті відповідних позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, виданий позивачу та зареєстрований Державний акт визнано недійсним судовим рішенням у справі №911/3048/16 у зв'язку з тим, що підстави для його видачі відпали через скасування Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 16.01.2009 року №40 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 та визнання недійсним укладеного на підставі наведеного Розпорядження Договору купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому, не встановлено порушень, пов'язаних з недоліками щодо видачі та оформлення Державного акту.

В будь-якому випадку, оскільки Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 16.01.2009 року №40 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 скасовано та як наслідок визнано недійнсним Договір купівлі-продажу (укладений на підставі незаконного Розпорядження) у зв'зку з тим, що спірна земельна ділянка входить до складу земель Міністерства оборони України і перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акту землекористування від 25.11.1977 року, що встановлено в рішенні суду у справі№911/4093/14, і така земельна ділянка не була попередньо вилучена і Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області не мала повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, щодо такої земельної ділянки тривають відносини землекористування КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акту землекористування від 25.11.1977 року.

Відповідно, питання щодо оплати користування земельною ділянкою має вирішуватись в межах фактично існуючих відносин землекористування з КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акту землекористування від 25.11.1977 року.

Оскільки, спірна земельні ділянка перебуває в користуванні КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акту землекористування від 25.11.1977 року і саме відповідні обставини стали підставою для визнання недійнсним Договору купівлі-проджау, відсутні підстави для тверджень про правомірність користування землею позивачем на підставі договору оренди та законності сплати земельного податку.

Посилання відповідача на порушення позивачем умов Договору купівлі-продажу в частині порядку та строків оплати придбаної за таким договором земельної ділянки, не приймається судом, оскільки відповідний Договір визнаний судом недійсним, що має місце з моменту його укладення і допущені позивачем порушення не спростовують обов'язку сторін повернути все фактично отримане за недійсним Договором та відшкодувати винною стороною збитків, як передбачено ст. 216 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Таким чином, враховуючи, що Договір купівлі-продажу земельної ділянки визнано недійсним в судовому порядку, такий Договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності Договору купівлі-продажу покупець має повернути придбане майно - земельну ділянку, продавець має повернути отримані від покупця кошти.

З огляду на викладене, сплачені позивачем на виконання договору купівлі-продажу кошти в сумі 89993,38 грн. підлягають поверненню позивачу їх отримувачем.

Вимога про стягнення збитків в сумі 3424413,88 грн. у вигляді безпідставної сплати земельного податку також підлягає задоволенню, оскільки необхідність такої сплати виникла у позивача як власника земельної ділянки на підставі незаконного Договору купівлі-продажу, за яким позивачу було без достатніх підстав продано відповідачем (передано у фактичне володіння, користування та розпорядження) земельну ділянку, яка перебувала в користуванні іншої особи - КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акта землекористування від 25.11.1977 року.

Тобто відповідач, не маючи права та повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акта землекористування від 25.11.1977 року, в той же час передав її в користування і згодом продав позивачу, чим спричинив неправомірні підстави для сплати позивачем земельного податку, тобто понесення безпідставних витрат, в той час, як оплата користування наведеної земельної ділянки має регулюватись і вирішуватись в межах відносин між належними вланисками та землекористувачами спірної земельною ділянки (КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акта землекористування від 25.11.1977 року).

Від так, позивач безпідставно сплачував кошти земельного податку за користування земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні іншої особи - КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акта землекористування від 25.11.1977 року і необхідність такої сплати спричинена незаконним Розпорядженням відповідача1.

Навіть, якщо припустити, що діяв договір оренди земельної ділянки, відповідні обставини не підтверджують правомірності сплати орендної плати позивачем за земельну ділянку, яка перебуває в користуванні іншої особи і відповідач1 не мав права нею розпоряджатись, в тому числі надавати в користування чи у власність.

У зв'язку з тим, що Білоцерківська райдержадміністрація безпідставно розпорядилась земельною ділянкою, належною іншій особі, та спричинила виникнення у позивача зобов'язань з плати за землю, які позивачем виконані, позивач поніс витрати на плату за землю у зв'язку з незаконним Розпорядженням Білоцерківської райдержадміністрації. Інакше кажучи, якщо б Білоцерківська райдержадміністрація діяла в межах встановленої компетенції та у відповідності до фактичних обставин наявності права постійного користування щодо спірної земельної ділянки у КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акта землекористування від 25.11.1977 року, у позивача б не виникло зобов'язань зі сплати земельного податку і він би не поніс відповідних безпідставних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно з приписами ч. 3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішеннями суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки, рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2016 року у справі №911/4093/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року, встановлено, що Розпорядженням від 16.01.2009 року №40 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області безпідставно розпорядилась та передала у власність ТОВ Контракт 61 земельну ділянку загальною площею 2,84072 га, розташовану за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, № 4-а, яка входить до складу земель Міністерства оборони України і перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акта землекористування від 25.11.1977 року, чим порушила права Міністерства оборони України та КЕВ м. Біла Церква стосовно володіння і користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідним судовим рішенням у справі №911/4093/14 встановлено, що дії Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області з прийняття оскаржуваного Розпорядження суперечать приписам законодавства, порушують права землекористувачів і як наслідок незаконних дій, рішення (Розпорядженням від 16.01.2009 року №40 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 ) Білоцерківської райдержадміністрації визнано недійсним. Також, як наслідок, відповідним судовим рішенням встановлено незаконність укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки з позивачем.

Таким чином, незаконність рішення Білоцерківської райдержадміністрації (Розпорядженням від 16.01.2009 року №40 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 ) та наявність в її діях ознак протиправності, які також спричинили негативні наслідки для позивача у вигляді безпідставних витрат на сплату земельного податку з земельної ділянки, яка перебуває в користуванні іншої особи, встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2016 року у справі №911/4093/14.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування ) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету);

Відповідно до правового висновку, наведеного в рішенні Конституційного суду України від 03.10.2001 року №12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Як зазначено в постановах Вищого господарського суду України від 22.02.2012 року у справі №18/177 та від 11.02. 2013 року у справі №5011-61/2508-2012 при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, співвідповідачами є відповідні органи Казначейства України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Суд не приймає заперечення Білоцерківського управління Державної казначейської служби України в Київській області, що воно не здійснює стягнення шкоди з державного бюджету і що саме Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 4 Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого наказом Міністрества фінансів України № 1280 від 12.10.2011 року управління (відділення) як територіальні органи Державної казначейської служби відповідно до покладених на них завдань та в установленому порядку здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п.14).

Здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду також передбачено п.п. 3 п. 4 Положенгя про Білоцерківське управління Державної казначейської служби України в Київській області, затверджене наказом Державної казначейської служби україни від 21.11.2011 року № 130.

Таким чином, завдана незаконним рішенням відповідача1 шкода у вигляді безпідставно понесених витрат на сплату земельного податку в сумі 324413,88 грн. підлягає відшкодуванню позивачу державою шляхом стягнення відповідних сум з Державного бюджету України через Білоцерківське управління Державної казначейської служби України в Київській області.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача1 та відповідача2 в повному обсязі пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного. Зокрема, з відповідача1 підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені позивачем з вимоги про відшкодування шкоди (оскільки саме його неправильні дії спричинили необхідність зверненя позивача з даним позовом), з відповідача2 підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені позивачем з вимоги про стягнення отриманого за недійсним правочином.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул.Радянська, 48, код 04363225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, код 32456444) 89 993,38 грн. коштів, сплачених за недійсним правочином.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Білоцерківське управління Державної казначейської служби України в Київській області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 36, код 38009832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, код 32456444) 324 413,88 грш. шкоди.

4. Стягнути з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Радянська, 48, код 04363225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, код 32456444) 1 349,89 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, код 19425498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, код 32456444) 5117,97 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.05.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін