Постанова

від 13.02.2018 по справі 911/278/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 911/278/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого,

суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд в письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 (головуючий - Отрюх Б.В. Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) у справі №911/278/17 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61"

до 1) Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області

2) Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області

за участю третіх осіб - 1) Державної казначейської служби України,

2) Білоцерківське управління Державної казначейської служби України в Київській області

про стягнення 431 192,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" (далі - ТОВ "Контракт 61") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.04.2017) про стягнення з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області коштів в сумі 89 993,37 грн. сплачених за визнаним недійсним договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 та про стягнення з Державного бюджету України майнової шкоди в розмірі 324 413,88 грн.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі №911/4093/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року визнано недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки, на виконання умов якого позивачем було сплачено кошти в сумі 89 993,38 грн. та право на повернення яких, позивач набув на підставі статей 216 та 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Крім того, ТОВ "Контракт 61" в позові зазначало, що за період з моменту укладення спірного Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення та до моменту набрання чинності рішенням суду про недійсність такого Договору, позивачем було сплачено земельного податку на загальну суму 324 413,88 грн.

Оскільки Договір купівлі-продажу визнано недійсним в судовому порядку з підстав невідповідності прийнятого Білоцерківською районною державною адміністрацією Розпорядження №40 від 16.01.2009 року нормам законодавства, і визнання недійсним Договору купівлі-продажу виключає підстави набуття у власність земельної ділянки та наявність зобов'язань зі сплати земельного податку, відповідні кошти земельного податку в загальній сумі 324 413,88 грн. позивач вважає збитками, безпідставно понесеними витратами у зв'язку з незаконними діями та рішеннями органу державної влади, які підлягають стягненню на підставі статті 1173 ЦК.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2017 (суддя Т.П. Карпечкін) позовні вимоги було задоволено в повному обсязі: стягнуто з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на користь ТОВ Контракт 61 89 993,38 грн. коштів, сплачених за недійсним правочином; стягнуто з Державного бюджету України через Білоцерківське управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь ТОВ Контракт 61 324 413,88 грн. шкоди; стягнуто з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області на користь ТОВ Контракт 61 1349,89 грн. витрат по сплаті судового збору та стягнуто з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ТОВ Контракт 61 5117,97 грн. витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що сплачені позивачем на виконання договору купівлі-продажу кошти в сумі 89993,38 грн. підлягають поверненню позивачу їх отримувачем на підставі приписів статті 216 ЦК, якою визначено правові наслідки недійсності правочину, зокрема, що у разі недійсності Договору купівлі-продажу покупець має повернути придбане майно - земельну ділянку, продавець має повернути отримані від покупця кошти.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 3424413,88 грн. у вигляді безпідставної сплати земельного податку, суд першої інстанції виходив з того, що необхідність такої сплати виникла у позивача як власника земельної ділянки на підставі незаконного Договору купівлі-продажу, а відтак, позивач безпідставно сплачував кошти земельного податку за користування земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні іншої особи - КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акта землекористування від 25.11.1977 року і необхідність такої сплати спричинена незаконним Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області.

Здійснюючи перегляд вищевказаного судового рішення, Київський апеляційний господарський суд оскаржуваною постановою від 20 липня 2017 це рішення господарського суду Київської області від 24 квітня 2017 скасував та прийняв нове рішення, яким в позові відмовив повністю.

Апеляційна інстанція мотивувала свою постанову тим, що Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області не є стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 40 від 16.01.2009 та не є продавцем земельної ділянки як це передбачено саме статтею 216 ЦК, а відтак відсутні підстави для стягнення 89 993,38 грн.

Крім цього, що стосується вимог позивача про стягнення майнової шкоди в розмірі 324 413,88 грн. апеляційний господарський суд посилаючись на наявність договору оренди спірної земельної ділянки від 26.02.2008 №15, користування позивачем спірною земельною ділянкою та довідку Фурсьвської міської ради зазначав про безпідставність та недоведеність вказаних позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017, залишити рішення господарського суду Київської області від 24.04.2017 в силі та вирішити питання щодо стягнення судового збору.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник вважає, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові є помилковими. Зокрема, в порушення вимог статей 216, 1212 ЦК, апеляційним господарським судом не було враховано, що ТОВ "Контракт 61" на підставі рішення господарського суду Київської області від 20.01.2015 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року у справі №911/4093/14 набуло право вимоги грошових коштів в сумі 89 993,38 грн., які були сплачені відповідно до пункту 2.2 недійсного договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

Також, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції не було враховано те, що необхідність у позивача, як власника земельної ділянки, сплати земельного податку виникла на підставі незаконного Договору купівлі-продажу та спричинена незаконним Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Білоцерківське управління Державної казначейської служби України в Київській області у поданому відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з тих мотивів, що воно не здійснює стягнення шкоди з державного бюджету і що саме Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, перевіривши оскаржені у справі судові рішення дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Контракт 61" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 19.03.2009 року на підставі Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації №40 від 16.01.2009 року між ТОВ Контракт 61 та Білоцерківською районною державною адміністрацією було укладено Договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

На виконання вимог пункту 2.2. вказаного Договору купівлі-продажу ТОВ Контракт 61 було сплачено 15.04.2009 року грошові кошти в сумі 89 993,38 грн. на рахунок Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області №31515947700075 в УДК в Київській області, МФО 821018, за кодом платежу 33010102, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача.

24.06.2009 року позивачу управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №412242, яким посвідчувалося право власності позивача на земельну ділянку за адресою: Київська область. м. Біла Церква, вулиця Гайок, буд. 4-а. Вказаний державний акт було зареєстровано 26.06.2009 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020990200008.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі №911/4093/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року у справі №911/4093/14 визнано недійсними Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ Контракт 61 від 16.01.2009 року №40 та Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року, укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ТОВ Контракт 61 .

Отже зазначеними судовим рішенням від 20.01.2015 року у справі №911/4093/14 визнано недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки, на виконання умов якого позивачем було сплачено кошти в сумі 89 993,38 грн.

Стаття 216 ЦК визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Разом із тим, застосовуючи приписи статті 216 ЦК та задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області коштів в сумі 89 993,37 грн., суд першої інстанції, не врахував, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Отже, реституція є правовим наслідком недійсності правочину і cпособом захисту цивільних прав, який може бути застосовано до відносин зобов'язального характеру, за умови якщо спір виник між сторонами недійсного правочину (договору).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як вбачається з матеріалів справи договір купівлі - продажу земельної ділянки від 19.03.2009 року було укладено між ТОВ Контракт 61 та Білоцерківською районною державною адміністрацією, а отже стягнення з Фурсьвської сільської ради, яка не є стороною недійсного правочину, 89 993,38 грн. на підставі статті 216 ЦК не можливо, про що правомірно зазначено у постанові суду апеляційної інстанції.

Проте, апеляційний господарський суд, як і суд першої інстанції, не врахував та не звернув уваги на те, що позовні вимоги до Фурсівської сільської ради було заявлено позивачем не лише на підставі статті 216 ЦК, а й на підставі статті 1212 ЦК.

Так, за приписами статті 1212 ЦК, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 2 та пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог пункту 2.2. недійсного Договору купівлі-продажу ТОВ Контракт 61 було сплачено 15.04.2009 року грошові кошти в сумі 89 993,38 грн. на рахунок Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області №31515947700075 в УДК в Київській області, МФО 821018, за кодом платежу 33010102, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача.

Касаційна інстанція вважає, що оскільки договір купівлі - продажу земельної ділянки від 19.03.2009 визнаний недійсним з моменту його укладання, а Фурсівська сільська рада Білоцерківського району утримує сплачені позивачем кошти в розмірі 89 993,38 грн. безпідставно, остання має повернути їх позивачу на підставі приписів статті 1212 ЦК.

Таким чином, розглядаючи дану справу, суд апеляційної інстанції, виходячи з встановлених місцевим господарським судом дійсних обставин справи, припустився неправильного застосування норм матеріального права, що мало своїм наслідком неправильне вирішення ним спору в даній частині по суті.

При цьому встановлення місцевим господарським судом наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 89 993,38 грн. з інших мотивів не вплинуло на правильність її висновків в цілому.

ТОВ "Контракт 61" у позовній заяві також було заявлено вимогу про стягнення майнової шкоди в розмірі 324 413,88 грн.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що судом апеляційної інстанцій не було враховано те, що завдана шкода у розмірі 324 413,88 грн. є збитками, безпідставно понесеними витратами на сплату земельного податку, у зв'язку з незаконними діями та рішеннями органу державної влади, які підлягають стягненню на підставі статті 1173 ЦК.

Так, відповідно до приписів статті 1173 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З матеріалів справи слідує, що за період з моменту укладення спірного Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення до моменту набрання чинності рішенням суду про недійсність такого Договору, позивачем було сплачено земельного податку на загальну суму 324 413,88 грн.

Зазначений земельний податок був сплачений позивачем у зв'язку з перебуванням у власності позивача земельної ділянки площею 2,8407 га, за адресою: місто Біла Церква, вулиця Гайок,4-а, яка була придбана відповідно до умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 3424413,88 грн. у вигляді безпідставної сплати земельного податку, суд першої інстанції виходив з того, що необхідність такої сплати виникла у позивача як власника земельної ділянки на підставі незаконного Договору купівлі-продажу, а відтак, позивач безпідставно сплачував кошти земельного податку за користування земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні іншої особи - КЕВ м. Біла Церква відповідно до Державного акта землекористування від 25.11.1977 року і необхідність такої сплати спричинена незаконним Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області.

Проте, місцевий господарський суд не врахував те, що заявлені до стягнення кошти в загальній сумі 324 413,88 грн. є фактично сплаченими позивачем податками (земельний податок), вирішення питання про повернення яких є виключною компетенцією податкових органів, оскільки порядок нарахування, сплати і повернення сум податків регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносять до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, оспорювана сума податку не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збереженою в себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції щодо відмови в частині вимог про стягнення 324 413,88 грн., має бути залишена без змін, але з інших, наведених вище, підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За приписами статті 312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження матеріалами справи, тому постанова апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 89 993,38 грн, з залишенням в цій частині без змін рішення першої інстанції з підстав викладених у цій постанові.

Відповідно до статті 129 ГПК, пунктів б), в) частини 4 статті 315 ГПК, суд касаційної інстанції проводить новий розподіл судових витрат у даній справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 312, 315 ГПК, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі 911/278/17 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 89 993,38 грн. скасувати.

Рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2017 року в частині стягнення з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61 89 993,38 грн. коштів, сплачених за недійсним правочином залишити без змін.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07. 2017 року у справі № 911/278/17 залишити без змін.

Стягнути з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, 48, код ЄДРПОУ 04363225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, код ЄДРПОУ 32456444) судовий збір за розгляд касаційної скарги в розмірі 1 619,87 грн.

Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков