Постанова

від 20.07.2017 по справі 911/278/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р. Справа№ 911/278/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача : не з'явилися;

Від відповідача-1: Маценко О.Д.- представник;

Від відповідача-2: Мочинський А.Р.-представник;

Від третьої особи-1: не з'явилися;

Від третьої особи-2: не з'явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2017

у справі № 911/278/17 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61"

до 1) Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області,

2)Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1)Державної казначейської служби України

2) Білоцерківського управління Державної казначейської служби України в Київській області

про стягнення 431 192,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Фурсівської сільської ради про стягнення 431 192,31 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державну казначейську службу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білоцерківське управління державної казначейської служби України в Київській області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2017 по справі №910/2395/17 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" 89 993,38 грн. коштів, сплачених за недійсним правочином.

Присуджено до стягнення з Державного бюджету України через Білоцерківське управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" 324 413,88 грн. шкоди.

Присуджено до стягнення з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" 1 349,89 грн. витрат по сплаті судового збору.

Присуджено до стягнення з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" 5 117,97 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2017 у справі №911/278/17 скасувати частково, в частині стягнення з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на користь позивача 89 993,38 грн. коштів, сплачених за недійсним правочином та стягнення з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на користь позивача 1 349,89 грн. витрат по сплаті судового збору та винести нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги що фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області не є стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №40 від 16.01.2009 та не є продавцем земельної ділянки як це передбачено саме статтею 216 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області у справі №911/278/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.06.2017.

26.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача-2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

У зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення судове засідання, яке було призначено на 27.06.2017, не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 розгляд апеляційної скарги Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області призначено на 20.07.2017.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні 20.07.2017 надали пояснення по справі, підтримали доводи апеляційної скарги Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції, в позові відмовити повністю.

В судове засідання, призначене на 20.07.2017, повноважні представники позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені на клопотаннях та в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" та Білоцерківською районною державною адміністрацією було укладено Договір купівлі- продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який було посвідчено того ж дня приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Панкратьєвою Є.В., про що в реєстрі вчинення нотаріальних дій вчинено запис за №1254.

Даний Договір купівлі-продажу був укладений на підставі Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 40 від 16.01.2009 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61".

Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 "Ціна продажу земельної ділянки, строки та порядок оплати", грошові кошти за куплену земельну ділянку, що зазначена в цьому договорі в сумі 89 993,38 грн. сплачуються покупцем шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок Фурсівської сільської ради, протягом 30 банківських днів з моменту реєстрації договору купівлі продажу земельної ділянки, решту суми 809 940, 39 грн., перерахувати з розстрочкою платежу терміном на 5 років по 161 988,08 грн. щорічно до 31 грудня.

На виконання вимог пункту 2.2. Договору купівлі-продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" було сплачено 15.04.2009 грошові кошти в сумі 89 993,38 грн. на рахунок Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області №31515947700075 в УДК в Київській області, МФО 821018, за кодом платежу 33010102, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача.

Проте решту коштів 809 940, 39 грн.на розрахунковий рахунок сільської ради перераховано не було.

Згідно із пунктом 6.1. розділу 6 Договору "Перехід права власності на земельну ділянку" договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення зазначається, що обов'язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним, право власності на земельну ділянку переходить до покупця після повної сплати вартості даної земельної ділянки відповідно до розділу 2 даного договору та одержання покупцем державного акта на право власності на земельну ділянку.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що покупцем здійснювалась сплата за земельний податок відповідно до державного акта права власності на земельну ділянку серія ЯИ № 412242 від 26.06.2009.

Проте, слід зауважити, що доказів того, що державний акт був зареєстрований відповідно до норм законодавства України, матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснювалась структурними підрозділами Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Держкомзему України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2015 у справі №911/4093/14 визнано недійсними Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" від 16.01.2009 №40 та Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009, укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контракт 61".

Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі №911/4093/14.

Тобто за вищенаведеним судовим рішенням від 20.01.2015 у справі №911/4093/14 визнано недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки, на виконання умов якого позивачем було сплачено кошти в сумі 89 993,38 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" обґрунтовуючи позовні вимоги зазначило, що на підставі рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016року у справі №911/4093/14 набуло право вимоги грошових коштів в сумі 89 9993,38 грн. які були сплачені відповідно до умов пункту 2.2. Договору купівлі-продажу.

Проте слід зауважити, що до часу скасування розпорядження та договору купівлі-продажу земельної ділянки не сільськогосподарського призначення від 19.03.2009 не було вчинено жодних заходів щодо сплати грошових коштів за використання земельної ділянки.Передумовою нотаріального укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не сільськогосподарського призначення від 19.03.2009 був договір оренди земельної ділянки від 26.02.2008 № 15, який зареєстрований у Київському регіональному управлінні "Центр державного земельного кадастру" від 08.04.2008 № 040832200175.

Тобто, оскільки, державний акт на право власності на земельну ділянку не зареєстрований в порядку передбаченому чинним законодавством, на сьогоднішній день договір оренди земельної ділянки від 26.02.2008 №15.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на рельне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У разі недійсності договору купівлі продажу покупець має повернути придбане майно-земельну ділянку, продавець в свою чергу має повернути отримані від покупця кошти.

Крім того судом першої інстанції не взято до уваги що фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області не є стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 40 від 16.01.2009 та не є продавцем земельної ділянки як це передбачено саме ст. 216 ЦК України.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсносності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -вдшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Що стосується стягнення шкоди з Білоцерківської РДА Київської області колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги те, що також судами по справах № 911/4093/14 та № 911/3048/16 встановлено користування позивачем цією земельною ділянкою за весь час до визнання договору купівлі продажу недійсним.

Частиною 3 статті 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не допускаються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України, користувач земельної ділянки який користується нею без правових підстав, повинен відшкодувати збитки власникові земельної ділянки за несплату орендної плати, викладеної в постановах від 17.02.2016 справа № 3-1160г15 та від 14.09.2016 справа № 6-2588цс15.

Виходячи зі змісту наявної в матеріалах справи довідки Фурсівської сільської ради тільки за оренду позивач мав сплатити 807 858, 37 грн.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" до Білоцерківської районної державної адміністрації та Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області слід відмовити у зв'язку із недоведеністю та необґрунтованістю.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального права та процесуального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2017 у справі № 911/278/17 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області підлягає задоволенню, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2017 у справі № 911/278/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2017 у справі № 911/278/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, код ЄДРПОУ 32456444) на користь Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул.. Ярослава Мудрого, 48, код ЄДРПОУ 04363225) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 7 114,66 грн. Видати наказ.

Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/278/17 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко