Постанова

від 15.05.2017 по справі 908/70/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2017р. справа №908/70/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Чернота Л.Ф., Марченко О.А. секретар судового засідання Акімова К.К. за участю представників сторін: від позивача:не з'явився; від відповідач: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві , м.Молочанськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 27.03.2017р. (повний текст підписано 30.03.2017р.) по справі№908/70/17 (суддя Мірошниченко М.В.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Молочанськ Запорізької області до Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві , м.Молочанськ Запорізької області простягнення суми

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Молочанськ Запорізької області (Позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві , м. Молочанськ Запорізької області (Відповідач) про стягнення збитків в розмірі 65899,20грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017р. (повний текст підписано 30.03.2017р.) по справі №908/70/17 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 були задоволені в повному обсязі, стягнуто з Відповідача 65899,20грн. вартості неповернутої позики.

Рішення місцевого суду було вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем свого зобов'язання з погашення позики за договором №1 від 03.05.2012р. шляхом повернення Позивачу кормів - ячменя в кількості 24000кг., що зумовлює стягнення їх вартості з розрахунку середньої ціни реалізації ячменю станом на 14.10.2016р.

Приватне акціонерне товариство Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві , не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017р. по справі №908/70/17 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування останнім обставин справи, неправильне та неповне дослідження доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також невірне застосування норм матеріального та процесуального права, оскільки:

- Позивачем взагалі не було надано доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позики, зокрема, доказів надання Відповідачу грошових коштів в сумі 24000,00грн. або кормів - ячменю в кількості 24000кг. (видаткова накладна №1 від 03.,5.2012р. не підтверджує факт переказу фінансової допомоги, що було предметом договору позики та не містить підпису та печатки підприємств, як і вимога Позивача від 29.03.2012р. була надіслана підприємству Відповідача вже після спливу строку позовної давності, а лист-відповідь №41 від 03.05.2012р. на цю вимогу було підписано директором підприємства помилково, не знаючи його змісту, про що також повідомлялось директором Відповідача у суді першої інстанції, окрім того означений лист не є розрахунковим документом та не підтверджує факт переказу коштів).

- означений договір позики №1 від 03.05.2012р. є фіктивним, оскільки ОСОБА_5 (заступник директора по виробництву з 2008р.), використовуючи своє службове становище уклав договір, предметом якого є фінансова допомога в розмірі 24000,00грн., а повернути підприємство повинно було б ячмінь в значно більшій кількості, так як 24000кг. ячменю у 2013р. коштувало 50000,00грн., що було б невигідним для підприємства.

- суд безпідставно зазначив у рішенні, що предметом спірного договору позики є товар визначений родовими ознаками - ячмінь в кількості 24000кг., тоді як предметом цього договору була саме фінансова допомога в сумі 24000,00грн., що зумовлює також необґрунтованість вимог про стягнення з Відповідача збитків спричинених несвоєчасним поверненням ячменя в кількості 24000кг.

- безпідставна відмова суду у застосуванні строку позовної давності, так як означений строк сплив ще 01.09.2015р., таким чином посилання суду на лист Відповідача №41 від 04.03.2016р., яким останній ніби то визнав свою заборгованість та перервав строк на звернення до суду є безпідставним.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Чернота Л.Ф., Марченко О.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017р. було порушено апеляційне провадження у справі №908/70/17 із призначенням розгляду скарги на 15.05.2017р. об 9:00.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання 15.05.2017р., попри належне повідомлення про час і місце судового розгляду (а.с.а.с.109, 110), без пояснення причин не з'явились, у судовому засідання 15.05.2017р., хоча від Відповідача надійшли додаткові документи на обґрунтування його позиції (а.с.а.с.111-115).

Враховуючи належність повідомлення про судовий розгляд, достатність наявних матеріалів та не визнання явки представників обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 03.05.2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Позикодавець) та Приватним акціонерним товариством Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві (Позичальник) було укладено договір позики №1 (Договір - а.с.8), відповідно до п.1.1 якого, Позикодавець здійснює на зворотній основі фінансову допомогу Позичальнику в розмірі 24000,00грн. з метою реалізації програми забезпечення кормами - ячмінь в кількості 24000кг, а Позичальник приймає ці фінансові кошти, користується ними та повертає їх відповідно до умов цього договору без оплати процентів від суми позики за їх користування.

Відповідно до п.1.2 договору, переказ та повернення фінансової допомоги здійснюють у такому порядку: сума та термін повернення - 24000,00грн. до 01.09.2012р.

В свою чергу, в п.1.3 договору сторони погодили, що позика вважається погашеною у момент фактичного повернення кормів - ячмінь в кількості 24000кг., отриманої Позичальником за цим договором.

Згідно з п.2.1 договору, невиконання зобов'язань за договором надає право на стягнення з винної особи усіх завданих цим невиконанням збитків. У разі прострочення повернення суми позики у строки, визначені п.1.2 цього договору, Позичальник сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення. (п.2.3 договору)

Відповідно до п.3.1 договору, останній набирає чинності з дня його підписання і діє до повного його виконання.

Позивачем для залучення до матеріалів справи була надана фотокопія накладної №1 від 03.05.2012р. (а.с.81), в якій зазначено про передачу Відповідачу ячменю в кількості 24000кг. на суму 24000,00грн. за договором позики №1 від 03.05.2012р., підписану Позивачем та невідомою особою Відповідача без печатки підприємства останнього.

Між тим, за твердженням Позивача, в порушення взятих на себе зобов'язань Відповідач не повернув надану йому позику - ячмінь в кількості 24000кг. у передбачений договором строк.

29.02.2016р. Позивачем на адресу Відповідача було надіслано вимогу (а.с.9), в якій останній зазначає про невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором позики №1 від 03.05.2012р. та просить протягом семи днів з дня отримання вимоги повернути йому ячмінь в кількості 24000грн. або сплатити грошові кошти за ячмінь за ринковою ціною, що склалася на день отримання цієї вимоги.

У відповідь на вимогу Позивача Відповідач - Приватне акціонерне товариство Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві надіслало лист-відповідь №41 від 04.03.2016р. (а.с.10) в якому підтвердило наявність заборгованості станом на 04.03.2016р.за договором позики №1 від 03.05.2012р. та просило відстрочити її повернення до отримання нового врожаю.

В матеріалах справи також наявний лист Головного управління статистики у Запорізькій області №09-12/498 від 14.10.2016р. (а.с.11), яким повідомлено, що середні ціни реалізації за січень-серпень 2016р. у сільськогосподарських підприємствах по Токмацькому району Запорізької області за даними форми №21-заг (місячна) Звіт про реалізацію продукції сільського господарства , яку подають всі юридичні особи, що здійснюють сільськогосподарську діяльність (крім малих), склали: ячмінь - 2745,8грн. за тонну.

Таким чином, враховуючи невиконання Відповідачем своїх зобов'язань з повернення позики у встановлений договором строк, останній звернувся до суду з вимогами стягнення з Відповідача збитків в сумі 65899,20грн., розмір яких розраховано відносно 24000кг ячменю виходячи з середньої ціни реалізації ячменю станом на 14.10.2016р.

В свою чергу, Приватне акціонерне товариство Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві (Відповідач) звернулось до суду із заявою про застосування строку позовної давності, викладеною у відзиві на позовну заяву (а.с.а.с.58-64), з приводу якої Господарський суд Запорізької області зазначив, що строк позовної давності в означеному випадку був перерваний внаслідок визнання Відповідачем заборгованості шляхом направлення листа №41 від 04.03.2016р. (перебіг позовної давності розпочався заново) і, крім того, з 09.03.2016р. (сплив семиденного строку з дня отримання вимоги Позивача від 29.02.2016р.) внаслідок новації у Відповідача виникло нове грошове зобов'язання перед Позивачем.

Таким чином, Господарський суд Запорізької області, враховуючи доведеність матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем свого зобов'язання з погашення позики за договором №1 від 03.05.2012р. шляхом повернення Позивачу кормів - ячменя в кількості 24000кг., своїм рішенням позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнив повному обсязі та стягнув з Відповідача 65899,20грн. вартості неповернутої позики.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває в залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір позики №1 від 03.05.2012р. є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з позики.

Згідно з ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу вимог ч.ч.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов'язаний повернути отримані в позику грошові кошти або інші речі у тій самій кількості, в строк та порядку, визначені договором, в розглядуваному випадку - не пізніше 01.09.2012р. (п.1.2 укладеного договору позики №1 від 03.05.2012р.)

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

В свою чергу, сутність заявлених позовних вимог, у даному випадку, полягає у стягненні з Відповідача збитків у сумі 65899,20грн. вартості неповернутої всупереч п.1.2 договору позики (24000кг. ячменю за ціною, яка склалася на момент пред'явлення вимоги - 29.02.2016р.) за договором №1 від 03.05.2012р. Апеляційна інстанція наголошує, що визначений Позивачем спосіб судового захисту - стягнення збитків - вбачається зі змісту позовної заяви та її нормативного обґрунтування нормами ст.611 Цивільного кодексу України та ст.ст.224, 225 Господарського процесуального кодексу України, тоді як місцевий суд, всупереч ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності відповідної заяви Позивача, самостійно змінив предмет позову, розглянувши її як вимогу про повернення позики, що само по собі є достатньою підставою для скасування рішення.

Втім, безвідносно до способу судового захисту, яким опосередковані вимоги про стягнення коштів (збитки чи повернення позики), предметом доказування є факт надання такої позики Відповідачеві і прострочення останнім обов'язку з її повернення - як факт порушення зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Між тим, розглянувши наявні матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту п.п.1.1,1.2 укладеного договору випливає, що предметом означеного договору позики є грошові кошти (фінансова допомога у розмірі 24000,00грн.), що також кореспондується з п.2.2 цього договору, при цьому, формулювання п.1.1 договору не містить в собі вказівок на здійсненний факт передачі суми грошових коштів Позичальнику в момент/до підписання цього договору, в силу чого сам факт його підписання не може ототожнюватися з документом, який засвідчує позику як реальну в розумінні ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України. Означена обставина, в свою чергу, обумовлює неможливість застосування до розглядуваної справи правової позиції Верховного суду України, викладеної у постановах по справах №6-63цс13 від 18.09.2013р. та №6-50цс16 від 24.02.2016р. (а.с.а.с.43-46), з огляду на відмінні обставини справи та приведеного судом змісту договору позики в порівнянні з розглядуваним договором №1 від 03.05.2012р.

В свою чергу, належних доказів у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України щодо надання Позивачем послуг з позики готівкою (прибутковий касовий ордер) або в безготівковій формі (платіжне доручення) матеріали справи не містять.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання місцевого суду на представлену Позивачем фотокопію накладної №1 від 03.05.2012р., як належний доказ надання позики, також є безпідставним, оскільки:

- за своїм змістом означений документ не опосередковує передбачену договором передачу грошових коштів (фінансову допомогу);

- накладна підписана невідомою особою Відповідача без відтиску печатки останнього, враховуючи, що довіреність на підписанта якої Відповідачем до матеріалів справи представлено не було, в силу чого остання (накладна) не може вважатися доказом передачі Позивачем позики - ячменя в кількості 24000кг.

Окрім того, наявний в матеріалах справи лист Позивача, в силу не підтвердження факту здійснення передбаченої умовами договору господарської операції первинними документами в розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також спростування цієї обставини Відповідачем в ході судового розгляду справи, відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, не може сприйматися як обов'язкове для суду визнання боргу, а повинно в порядку ч.ч.1,2 цієї статті оцінюватися судом в сукупності з усіма іншими обставинами справи з врахуванням вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів.

Таким чином, недоведеність Позивачем факту передачі позики Відповідачу, в свою чергу, тягне за собою необґрунтованість твердження останнього про прострочення строку її повернення з боку Відповідача. Отже, факт порушення зобов'язання з боку Відповідача в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, як обов'язкового елементу складу доказування для висновку щодо обґрунтованості вимог про стягнення збитків, доведений Позивачем не був, що тягне необхідність скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення з Відповідача 65899,20грн. збитків.

Відмова у задоволені позовних вимог через недоведеність факту існування порушеного права зумовлює відхилення позиції Відповідача щодо строків позовної давності.

Враховуючи наведене та допущені місцевим судом порушення норм матеріального та процесуального права, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, наслідком чого є необхідність скасування переглядуваного рішення із прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про збитків в розмірі 65899,20грн. в повному обсягу, що в світлі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює віднесення на рахунок Позивача судових витрат як за подання позову, так і за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві , м. Молочанськ Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017р. (повний текст підписано 30.03.2017р.) по справі №908/70/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017р. (повний текст підписано 30.03.2017р.) по справі №908/70/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №908/70/17, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Молочанськ Запорізької області до Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві , м. Молочанськ Запорізької області про стягнення збитків в розмірі 65899,20грн. відмовити в повному обсязі.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Молочанськ Запорізької області (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві (71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченко, 101, код ЄДРПОУ 00699322) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1515,80грн.

5. Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши її у відповідності до вимог ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: Л.Ф. Чернота

О.А. Марченко

Надрук. 5 примірників: 1,2 - сторонам, 3- у справу, 4- ГСЗО, 5- ДАГС