Постанова

від 16.05.2017 по справі 910/7700/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа№ 910/7700/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гічко Ю.М. довіреність №0704 від 11.05.17

від відповідача-1: Маціяко В.В. - директор

від відповідача-1: Губа А.І. довіреність №б/н від 23.03.17

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Трейдінг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2017 року

у справі №910/7700/16 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Метекс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Трейдінг"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдингова компанія "Спецсплав"

про стягнення 174 464,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Метекс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 174 464,00 грн. (т.І, а.с. 13-15).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 було неналежним чином виконано свої зобов'язання за договором № МТ 1119 від 19.11.2014 р., щодо поставки оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість перед позивачем в сумі здійсненої передплати, з огляду на що, позивачем також нараховано відповідачу-1 неустойку за порушення строків поставки товару. Окрім того, зважаючи на Договір поруки № 1104 від 11.04.2016, відповідно до якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання обов'язків відповідача-1 по поверненню сплаченої грошової суми згідно претензії № 1 вих. № 11/4-Ю від 11.04.2016 р. частково, у розмірі 300,00 грн., позивач просив солідарно стягнути з відповідачів-1,-2 суму попередньої оплати у розмірі 300,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі №910/7700/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Астра-Трейдінг" на користь ТОВ "Торгово-виробнича компанія "Метекс" 37 000, 00 грн. передоплати, 37 000, 00 грн. неустойки та 2 612,46 грн. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто солідарно з ТОВ "Астра-Трейдінг" та ТОВ "Трейдингова компанія "Спецсплав" на користь ТОВ "Торгово-виробнича компанія "Метекс" 300, 00 грн. грошових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.ІІ, а.с. 45-61).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Астра-Трейдінг" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі №910/7700/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Астра-Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі №910/7700/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

13 квітня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Астра-Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі №910/7700/16 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О. та призначено до розгляду на 16 травня 2017 року.

У судовому засіданні 16 травня 2017 року представник ТОВ "Астра-Трейдінг" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник ТОВ "Торгово-виробнича компанія "Метекс" та директор вказаного товариства у судовому засіданні 16 травня 2017 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник ТОВ "Трейдингова компанія "Спецсплав" у судове засідання 16 травня 2017 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихмасовим ідентифікатором 0411616863908 (т.ІІ, а.с. 95).

Оскільки ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника третьої особи не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

19 листопада 2014 року між ТОВ "Астра-Трейдінг" (далі - відповідач-1), як постачальником та ТОВ "Торгово-виробнича компанія "Метекс" (далі - позивач), як покупцем укладено Договір поставки № МТ 1119 від (далі - Договір поставки), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у даному договорі Товар, сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках, які є невід'ємними частинами даного договору. Підтвердженням згоди покупця придбати товар на вказаних у рахунку (специфікації) умовах є його оплата до отримання товару (т.І, а.с. 20-22).

Вказаний Договір поставки скріплений печатками юридичних осіб покупця і постачальника та підписаний уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника позивача зокрема підтверджується протоколом № 3 загальних зборів учасників позивача від 17.11.2014 р., яким затверджено продовження до 21.11.2014 р. виконання Гребенцем В.М. обов'язків директора товариства до 21.11.2014 р. (т.І, а.с. 168). Доказів визнання недійсними зазначеного договору, або відповідного протоколу щодо продовження повноважень колишнього директора позивача судам надано не було, а отже посилання відповідача-1 на підписання вказаного договору зі сторони позивача не уповноваженою особою є безпідставними. Більш того, оскільки сторонами вказаний договір було прийнято до виконання, про що свідчать активні дії осіб, вказаний договір є схваленим.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.5. Договору поставки оплата всієї вартості товару вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100 % передплати, або на інших умовах, вказаних у додатковій угоді до даного Договору поставки.

Згідно з п. 2.1. Договору поставки ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

08 жовтня 2015 року відповідач-1 виставив ТОВ "ТВК "Метекс" рахунок № АТ-0001201 на передплату товару - лист 30 мм ст. 45 кількістю 2.35 тонн на суму 37600 грн. з ПДВ. (т.І, а.с. 23).

15 жовтня 2015 року позивачем сплачено на користь відповідача-1 37 059,91 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 3268 (т.І, а.с. 24). Також факт оплати підтверджується звітом про дебітні та кредитні операції по рахунку відповідача-1, копія якого наявна у матеріалах справи (т.І, 119).

Позивач зазначає, що ним було повністю оплачено рахунок на суму 37 600,00 грн., оскільки станом на дату оплати рахунку № АТ-0001201 у відповідача-1 перед позивачем існувала заборгованість у сумі 540,09 грн., яка виникла внаслідок здійснення попередніх оплат та відвантажень товару за період з 01.06.2015р. по 15.10.2015 р.

Відповідачем факт врахування переплати за попередні поставки в сумі 540,09 грн. в рахунок передплати за рахунком № АТ-0001201 від 08.10.15 р. не заперечується.

Отже, позивачем виконано зобов'язання щодо здійснення 100% передплати за товар в розмірі, обумовленому сторонами у Договорі поставки та узгодженого у рахунку № АТ-0001201 від 08.10.2015 р.

В силу приписів ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно п. 3.1. Договору поставки постачальник відпускає покупцю товар протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання постачальником передоплати, або на інших умовах, передбачених додатковою угодою сторін.

Датою приймання товару вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 4.1. Договору поставки).

Тобто, з урахуванням умов п. 3.1 Договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар протягом 2 робочих днів, зокрема, з моменту отримання постачальником передплати (15.10.2015 р.), тобто 17.10.2015 р., проте, оскільки вказана дата припадала на вихідний день і наступним робочим днем за ним було 19.10.2015 р., саме по вказану дату включно відповідач мав виконати своє зобов'язання з поставки товару.

13 квітня 2016 року посилаючись на здійснення оплати рахунку-фактури № АТ-0001201 від 08.10.2015 р. та те, що в порушення умов Договору поставки № МТ1119 від 19.11.2014 р. відповідачем відповідний товар вартістю 37 600 грн. не поставлено, позивач надіслав відповідачу-1 претензію № 1 від 11.04.2016 р. вих. № 11/4-Ю, у якій вимагав у строк до 18.04.2016 р. перерахувати йому грошові кошти у сумі 37 600 грн. (т.І, а.с. 25). Направлення вказаної претензії підтверджується поштовим чеком та описом вкладення у цінний лист (т.І, а.с. 26,27). Відповідачем-1 вказану вимогу залишено без реагування.

Враховуючи викладене та оскільки відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів поставки позивачу визначеного у рахунку-фактурі № АТ-0001201 від 08.10.2015 р. товару у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 3-127гс11(43/308-10) зазначено, що умовою застосування норми ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Поряд з цим відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог посилався на те, що спірний Договір поставки № МТ 1119 від 19.11.2014 р. достроково розірвано, на підтвердження чого надано копію листа № 23/1-Ю від 23.01.2015 р., у якому викладено пропозицію підписати про це додаткову угоду від 27.01.2015 р. до даного Договору поставки (т.І, а.с. 126), та копію цієї додаткової угоди від 27.01.2014 р. на якій містяться підписи директорів вказаних підприємств та печатки сторін (т.І, а.с. 127). Крім того у зазначеному листі також було викладено пропозицію підписати новий Договір № МТ0121 від 27.01.2015 р., поряд з цим, з наявної у матеріалах справи копії вказаного договору (т.І, а.с. 138-140) вбачається, що відповідачем-1 вказаний договір підписано не було.

Також, відповідач-1 зазначав, що ним отримано лист позивача від 15.10.2015 р., у якому останній просив видати вантаж по рахунку № АТ-0001201 від 08.10.2015 водію ОСОБА_6 оригінал листа в матеріалах справи - відсутній (т.І, а.с. 121).

Відповідач-1 вказує на те, що відповідно до розпорядження на відвантаження зі складу № АТ-0001201 від 15.10.2015 р. на підставі Довіреності № 2035 від 15.10.2015 р та рахунку-фактури № АТ-0001201 (08.10.15) відповідач-1 відпустив, а ОСОБА_6 отримав "лист 30мм ст.45 у кількості 2,350 т." (т.І, а.с. 122-123), посилаючись на копію видаткової накладної № 675 (т.І, а.с. 125), та копію товарно-транспортної накладної № 675 від 16.10.2015 р. (т.І, а.с. 124).

Позивач дійсність вказаних документів заперечує.

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу (абз. 6 п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи (п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").

Враховуючи викладене, та те, що відповідачем-1 оригіналів документів, на які він посилається на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог на запит суду першої інстанції надано не було (про що свідчить наявний у матеріалах справи Акт № б/н від 13.10.2016 р. складений про те, що при відкритті поштового конверту, що надійшов від ТОВ "Астра-Трейдінг", зазначених у описі вкладення документів не виявилось), що виключає можливість проведення відповідного експертного дослідження метою якого було б встановлення їх справжності, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані докази не є належними та допустимими в розумінні ГПК України.

Відповідно до п. 5.1. Договору поставки постачальник зобов'язаний передати покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну на товар, податкову накладну на товар, сертифікат якості заводу-виробника.

Проте, відповідачем-1 не було надано в т.ч. і копії зареєстрованої у встановленому законодавством порядку податкової накладної на вказаний товар.

Вказані обставини свідчать про дійсність договору від 19.11.2014 р. та підтверджують факт не поставки відповідного товару відповідачем-1.

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 9.1. Договору поставки).

При цьому, посилання позивача у платіжних дорученнях при перерахуванні грошових коштів на рахунок відповідача-1 як постачальника на договір поставки № МТ0121 від 27.01.2015р. за умови дії укладеного між сторонами Договору поставки № МТ1119 від 19.11.2014 р., за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження розірвання останнього та укладення іншого, а саме Договору поставки № МТ0121 від 27.01.2015р., не спростовує чинності правочину 2014 р., в зв'язку з чим до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Договору поставки № МТ1119 від 19.11.2014 р.

11 квітня 2016 року між ТОВ "Торгово-виробнича компанія "Метекс", як кредитором та ТОВ "Трейдингова компанія "СПЕЦСПЛАВ" (далі - відповідач-2), як поручителем укладено Договір поруки № 1104 від 11.04.2016 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку боржником (ТОВ "Астра-Трейдінг") щодо виконання обов'язків по поверненню сплаченої грошової суми у розмірі 300,00 грн. згідно з претензією № 1 вих. № 11/4-Ю від 11.04.2016 р. (т.І, а.с. 28-29).

Виходячи зі змісту положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, який укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки як вид забезпечення виконання зобов'язань безпосередньо на права та обов'язки боржника не впливає, оскільки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника, тобто зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 14 серпня 2012 р. у справі № 3-35гс12 та постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 р. у справі № 6-51цс11.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України (п.5.1 Договору поруки).

В статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником обов'язку щодо здійснення оплати суми заборгованості, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з ч. 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язання з повернення передплати в сумі 37600,00 грн. позивачем 19.04.2016 р. вручено директору поручителя лист № 19/4-Ю від 19.04.2016 р. з вимогою сплатити в строк до 21.04.2016 р. (включно) грошові кошти в розмірі 300,00 грн. відповідно до умов п.2.1 Договору поруки, про що свідчить засвідчений печаткою відповідача-2 підпис вказаної особи на копії зазначеного листа (т.І, а.с. 30). Відповідач-2 залишив дану вимогу без реагування.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем-1 зобов'язань з поставки товару згідно умов Договору поставки, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення з відповідача-1 передплати в сумі 37 000,00 грн. за непоставлений за вказаним Договором поставки товар та солідарне стягнення з відповідачів 300,00 грн. за Договором поруки підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.2. Договору поставки у випадку порушення строків поставки, передбачених даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 2 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні приписів ст. 625 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах від 16.09.2014 р. у справі №3-90гс14 та від 01.07.2015 р. у справі № 910/14120/14.

Та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 2 % від ціни недопоставленого товару за кожен день прострочення не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 р. у справі №908/43/13-г.

Тому колегія суддів зазначає про безпідставність посилань апелянта на необхідність застосування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та відповідно обмеження порядку нарахування зазначеної неустойки подвійною обліковою ставкою НБУ.

У постанові Верховного Суду України від 26.06.2015 р. у справі №3-192гс15 (904/5381/14), якою скасовано постанови апеляційної так касаційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено вимоги позивача в частині зобов'язання поставити товар та стягнути частково пеню в розмірі 0,3 % від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення відповідно до умов договору за невиконання зобов'язання з поставки цього товару, зазначено, що: За змістом ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, та яка може обчислюватись, зокрема, у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, у справі, що розглядається, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що за заявкою покупця постачальник виписав рахунки-фактури на оплату товару, розрахунки за який покупцем були здійснені на умовах передоплати у повному обсязі, натомість постачальник в обумовлений договором строк товар не поставив, повернув покупцеві передоплату, що свідчить про односторонню відмову від виконання зобов'язання, яка договором чи законом не передбачена та має наслідком застосування господарських санкцій, встановлених п. 7.2.2 договору .

Отже, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що передбачений умовами Договору розмір неустойки узгоджується з приписами ч. 4 ст. 231 ГК України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої п. 6.2 Договору поставки штрафної санкції у вигляді неустойки.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем-1 виконання зобов'язання щодо поставки товару у строк, визначений умовами Договору поставки, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення неустойку в сумі 136 864,00 грн. за період з 20.10.2015 по 19.04.2016, яку останній просив стягнути з відповідача-1.

Здійснивши перевірку нарахування заявленої до стягнення суми неустойки, колегія суддів зазначає про вірність розрахунку позивача щодо нарахування неустойки у сумі 136 864,00 грн. (37600,00*2%*180 дні), та те, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки за несвоєчасну поставку передплаченого за Договором поставки товару підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно можливості зменшення розміру неустойки з огляду на наступне.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В свою чергу, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, зважаючи на значний розмір нарахованої позивачем неустойки в порівнянні з сумою заборгованості відповідача-1 та те, що позивачем не доведено завдання йому діями відповідача-1 збитків, враховуючи інтереси сторін, з огляду на обов'язковість виконання рішення суду, колегія суддів зазначає про вірність висновку суду першої інстанції про можливість зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки до 37000,00 грн. та задоволення позову в цій частині у вказаному розмірі на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає про безпідставність посилань відповідача-1 на неправомірне відхилення судом першої інстанції його клопотання про відкладення розгляду справи та те, що судове засідання, у якому прийнято оскаржуване рішення проведено без участі його представника, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності розгляду справи судом упродовж розумного строку та те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому відповідача-1 було належно, у розумінні п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" повідомлено про час та місце розгляду справи (т.ІІ, а.с 24) та останнім не подано до клопотання доказів неможливості розгляду справи у вказаному засіданні без участі його представника.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи те, що відповідачем-1 у клопотанні б/н б/д про витребування у позивача документів не зазначено ані обставин, що перешкоджають наданню витребуваних ним доказів, ані обставин, які вказані доказі можуть підтвердити, колегія суддів приходить до висновку про те, що не розгляд судом першої інстанції клопотання відповідача-1 не призвело до прийняття неправильного рішення, посилання апелянтом на вказане порушення не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та не спростовує правильного висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у даній справі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі №910/7700/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі №910/7700/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі №910/7700/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі №910/7700/16 залишити без змін.

3. Справу №910/7700/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова