Ухвала

від 29.05.2017 по справі 535/578/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/578/16-ц Номер провадження 22-ц/786/883/17Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Кузнєцової О.Ю.

секретар: Діхтяр Т.В.,

з участю адвокатів Сідько С.І., Коваленко С.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування приватного житлового будинку та договору купівлі-продажу автомобіля,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 - задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку зазначений у плані літ. А1 , розмір житлової площі якого становить 37,1 кв. м., загальна площа будинку 45,9 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ Б , сарай літ В , сарай літ Г , сарай літ Е , сарай літ е , сарай літ Ж , погріб літ. ж1 , огорожа №1, ворота № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, яка знаходиться у комунальній власності, кадастровий номер НОМЕР_4, укладений 17 березня 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, посвідчений в реєстрі № 240 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою Валентиною Іванівною, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 28837751 від 21 березня 2016 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок зазначений у плані літ. А 1 , розмір житлової площі якого становить 37,1 кв. м., загальна площа будинку 45,9 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ Б , сарай літ В , сарай літ Г , сарай літ Е , сарай літ е , сарай літ Ж , погріб літ. ж1 , огорожа №1, ворота № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, яка знаходиться у комунальній власності, кадастровий номер НОМЕР_4, укладений 17 березня 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, посвідчений в реєстрі № 240 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою Валентиною Іванівною, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 28837751 від 21 березня 2016 року.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсною довідки-рахунок серії ВІА № 525033, яка за своїм змістом є договором купівлі-продажу, видану 04 березня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональний брокерський дім Фаворит м. Полтава, ОСОБА_7 про те, що їй продано і видано автомобіль марки CHERY М11, двигун номер НОМЕР_5, кузов номер НОМЕР_6, власника свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_7, вартістю 60 000 гривень (шістдесят тисяч гривень), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_8, виданий Котелевським РВ УМВС 07 квітня 2000 року, - відмовлено.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації легкового / СЕДАН-В автомобіля марки CHERY, моделі M11, VIN -НОМЕР_6, номера кузова - НОМЕР_9, номера двигуна - НОМЕР_5, маси повної, кг 1845, маси власної, кг 1395, категорії транспортного засобу В, об'єма двигуна, см. куб 1597, особливих відміток Довідка-рахунок ВІА 525033 04.03.2015, Свідоцтво САК 380050, дати первинної реєстрації 03 березня 2012 року, року випуску 2011, типа палива бензин, кольору - чорного, кількістю місць (сидячих) 5, кількістю циліндрів 4, кількістю дверей 4, проведену 04 березня 2015 року начальником (5309) ВРЕР (Відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ) м. Зінькова, на ім'я власника ОСОБА_7, місця народження Полтавська область, паспорта громадянки України серії НОМЕР_10, дати видачі - 07 квітня 2000 року, виданого - Котельва PB, місця реєстрації: АДРЕСА_3, ідентифікаційного номера НОМЕР_1, з видачею їй свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11, на підставі довідки-рахунку серії ВІА №525033, яка за своїм змістом є договором купівлі-продажу, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональний брокерський дім Фаворит м. Полтава 04 березня 2015 року ОСОБА_7, - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 судовий збір на користь (дохід) держави по 640 грн. з кожного.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми як матеріального так і процесуального права.

ОСОБА_5 також оскажив рішення суду першої інстанції, у апеляційній скарзі просив його змінити, відмовивши ОСОБА_4 в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, у іншій частині рішення суду залишити без змін. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5, представник позивача ОСОБА_4 - Коваленко С.В. просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 19.02.2015 року ОСОБА_4 звернулася до Котелевського районного суду Полтавської області з позовом про стягнення з ОСОБА_5 і його матері ОСОБА_10, сплаченого авансу в сумі 302 349 грн 02 коп. за усним попереднім договором купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_4

У цей же день 19.02.2015 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 187).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 19.02.2015 року у задоволенні вищевказаної заяви ОСОБА_4 було відмовлено (т. 1 а.с. 188-189).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.03.2015 року ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2015 року скасовано частково, та було заборонено ОСОБА_5 відчужувати будинок АДРЕСА_4 від 19 лютого 2015 року залишено без змін (т. 1 а.с. 6-7).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03.03.2016 року, яке набрало законної сили та є чинним, було частково задоволено позов ОСОБА_4 про стягнення сплаченого авансу та стягнуто з ОСОБА_5 на її користь 284032, 21 грн (т. 1 а.с. 8-11).

30.03.2016 року судом був виданий на підставі рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03.03.2016 року, позивачу ОСОБА_4 виконавчий лист (т. 2 а. с. 4). На даний час рішення суду в повномя обсязі не виконано, процес виконання рішення суду триває.

17.03.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, яка знаходиться у комунальній власності, кадастровий номер НОМЕР_4, що посвідчений в реєстрі № 240 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 28837751 від 21.03. 2016 року (т. 1 а.с. 260-261).

Сторонами справи не заперечувалося, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є між собою близькими родичами: батьком та донькою, а позивач ОСОБА_4 оспорює даний правочин як заінтересована особа.

З акту обстеження домогосподарства від 27.10.2016 за адресою: АДРЕСА_4 вбачається, що в даному господарстві з 2011 року і по даний час постійно проживає позивач ОСОБА_4, а відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 навпаки у вказаний період в цьому господарстві не проживали (т. 3 а.с. 168, 224) та зареєстровані і мешкають за іншою адресою.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обовязковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Окрім того, слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 18.01.2017 року, справа №6-2552цс16, висловив правову позицію, що той факт, що встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо.

Суд першої інтсанції вірно встановив, що відповідач ОСОБА_8, відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно своїй доньці, був обізнаний про судове рішення про стягнення з нього коштів на користь позивачки, а також про існування ухвали про забезпечення позову, отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок суду про обізнаність відповідача про накладення арешту на майно і намір його продати з метою унеможливлення звернення стягнення на нього не був спростований відповідачем ОСОБА_5 будь-якими доказами.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку з приводу обізнаності ОСОБА_5про накладення арешту на нерухомість на час укладення договору дарування, а, відповідно, також і щодо обмеження її обігу, і його наміру провести відчуження майна, на яке був накладений арешт для забезпечення виконання рішення суду, з метою унеможливити звернення стягнення на нього, у зв'язку із ухваленням рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03.03.2016 року про часткове задоволення позову ОСОБА_4

З урахуванням наведеного, беручи до уваги усвідомлення ОСОБА_5проведення відчуження майна, на яке судовим рішенням накладено арешт, укладення спірного договору дарування (17.03.2016 року) між близькими родичами (батьком і донькою) майже одразу після ухвалення судового рішення апеляційним судом (03.03.2016 року), а також відсутність намірів обдарованої ОСОБА_6 по володінню або користуванню подарованим їй майном, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що укладений спірний правочини дарування є фіктивним та може бути визнаний недійсним з послідуючим скасуванням його державної реєстрації.

Судовим розглядом також установлено, що легковий автомобіль марки CHERY , модель М11, д.н.з. НОМЕР_2, був 04.03.2015 року знятий з обліку ОСОБА_5 та проданий згідно Довідки-рахунку ВІА 525033 - ОСОБА_7, і в цей же день даний автомобіль зареєстровано за нею (т. 5 а.с. 46-50).

Із вказаного правочину вбачається, що позивач ОСОБА_4 не є його стороною, вона оспорює даний правочин як заінтересована особа.

Як установлено судом під час розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення сплаченого авансу заходів щодо заборони відчужувати відповідачу ОСОБА_5 автомобіль марки CHERY , модель М11, судом не приймалися (т. 1 а.с. 6-7; 188-189).

Даний правочин укладено до ухвалення рішення по суті по вказаній цивільній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.Відчуження транспортного засобу може бути проведено одним із таких способів: відчуження за цивільно-правовими договорами через нотаріуса; продаж шляхом оформлення довідки-рахунку.

Згідно із п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1,3 статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_4 не була стороною правочину по реалізації рухомого майна - автомобіля НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5, який як власник транспортного засобу не був будь-яким чином обмежений у здійсненні своїх прав по розпорядженню належним йому майном, будь-які заходи по обтяженню даного автомобіля відсутні, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання недійсною довідки-рахунку від 04.03.2015 року та скасування державної реєстрації купівлі-продажу автомобіля.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 з приводу того, що відмова у задовленні її позову в частині визнання недійсною довідки-рахунку від 04.03.2015 року та скасування державної реєстрації купівлі-продажу автомобіля, перешкоджає виконанню судового рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_5 Так, питання щодо накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні з метою виконання судового рішення, не відноситься до компетенції суду, а належить до повноважень органів, що виконують судові рішення в примусовому порядку.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: (підпис) В.М. Триголов

Судді: (підписи) А.І. Дорош

О.Ю. Кузнєцова

З оригіналом згідно: В.М. Триголов