Ухвала

від 23.05.2017 по справі 923/173/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

23 травня 2017 року справа № 923/173/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Крутьковій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Мале підприємство "Стаєр" м. Генічеськ Херсонської області, код ЄДРПОУ 14120423

до: ОСОБА_1 підприємства "База відпочинку "Арабатська стрілка" Херсонської обласної ради, с.Генічеська Гірка Генічеського р-ну Херсонської області, код ЄДРПОУ 04653816

про визнання незаконним користування земельною ділянкою площею 7,5 га

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 дов. від 01.07.2016 ;

від відповідача - ОСОБА_3 дов. від 07.12.2016

встановив:

07.03.2017р. позивач ОСОБА_4 підприємств "Мале підприємство "Стаєр" ( м.Генічеськ Херсонської області, код ЄДРПОУ 14120423) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 підприємства "База відпочинку "Арабатська стрілка" Херсонської обласної ради (с. Генічеська Гірка Генічеського р-ну Херсонської області, код ЄДРПОУ 04653816) та просить суд прийняти рішення, яким визнати незаконним користування відповідачем земельною ділянкою земель запасу Щасливцевської сільської ради площею 7,5 гектар, що розташована між земельною ділянкою відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія І-ХС № 00512 та береговою смугою Азовського моря за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Генічеська Гірка, вул. Набережна, 39.

Ухвалою від 09.03.2017р. суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду в засіданні господарського суду на 30.03.2017 р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав Позивача надати витяг є ЄДР станом на березень 2017р., наявні рішення органів державної влади або місцевого самоврядування про надання земельних ділянок Позивачу ПП "Мале підприємство Стаєр" у власність або користування (земельних ділянок на території Щасливцівської сільської ради Генічеського р-ну Херсонської області), державні акти, договори оренди , укладені ПП "Мале підприємство Стаєр" стосовно спірної земельної ділянки або суміжних з нею (земельних ділянок на території Щасливцівської сільської ради Генічеського р-ну Херсонської області), перелік об'єктів нерухомого майна, належного позивачу ПП "Мале підприємство Стаєр" та докази реєстрації прав на зазначені об'єкти за Позивачем на спірній або суміжних земельних ділянках, докази того, що Відповідач використовує якимось чином спірну земельну ділянку, докази незаконного розміщення Відповідачем на спірній земельній ділянці нерухомого майна, малих архітектурних форм, надання Відповідачем дозволів іншим суб'єктам господарювання на розміщення на цій території об'єктів нерухомого майна, договори про спільну діяльність Відповідача на спірній земельній ділянці, докази перешкод Відповідача у користуванні належним Позивачеві нерухомим майном або належною Позивачу земельною ділянкою, докази того, що Відповідач не сплачує до місцевого бюджету земельного податку за користування спірною земельною ділянкою (довідку органу фіскальної служби).

В судовому засіданні 30.03.2017р. з'ясовано , що позивачем не надано витребуваних судом документів, проте надано документи, необхідність яких судом не вимагалась, та які не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у справі.

Для підготовки та надання необхідних документів, та з урахуванням клопотань сторін про ознайомлення з матеріалами справи, у судовому засіданні 30.03.2017р. оголошено перерву до 19.04.2017р., про що представники сторін повідомлені письмово.

Проте в судове засідання 19.04.2017р. прибув лише представник відповідача. Позивачем до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи за сімейними обставинами та станом здоров'я. До клопотання про відкладення будь-яких доказів обставин, що потребують викладення розгляду справи, позивачем не надано.

В засіданні суду 19.04.2017 відповідачем подано клопотання про продовження строку вирішення спору згідно з ст. 69 ГПК України, яке судом задоволено, про що судом винесено ухвалу від 19.04.2017 про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

До того ж, разом з позовною заявою 07.03.2017 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, якою він просив суд:

- Заборонити комунальному підприємству База відпочинку Арабатська стрілка Херсонської обласної ради вчиняти будь-які дії по користуванню, відчуженню, передачі в оренду чи користування у будь-якій спосіб юридичним та фізичним особам, земельної ділянки земель запасу Щасливцевської сільської ради площею 7,5 гектар, що розташована між земельною ділянкою відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія І-ХС № 00512 та береговою смугою Азовського моря за адресою: Херсонська область, Генічеський район, село Генічеська Гірка, вулиця Набережна, 39.

- Заборонити комунальному підприємству База відпочинку Арабатська стрілка Херсонської обласної ради вчиняти приватному підприємству Мале підприємство Стаєр та іншим суб'єктам господарювання, об'єкти яких на праві власності знаходяться на цій земельній ділянці, будь-які перешкоди по користуванню землею за адресою: Херсонська область, Генічеський район, село Генічеська Гірка, вулиця Набережна, 39.

Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, ухвалою від 19.04.2017 відмовив в її задоволенні.

Ухвалою від 19.04.2017 суд відклав розгляд справи на 23.05.2017 та зобов'язав позивача надати суду окрім документів, витребуваних попередніми ухвалами, належні докази неможливості прибути у судове засідання 19.04.2017р. за сімейними обставинами та станом здоров'я.

Однак, позивачем доказів на підтвердження неможливості прибуття в засідання суду 19.04.2017 суду не надано.

23.05.2017 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, якою він відповідно до ст. 22 ГПК України просить: визнати незаконним право користування відповідачем земельною ділянкою 17,2 гектар, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія І-ХС № 00512, виданого згідно розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації № 157 від 20.12.1995, підприємствам та організаціям управління житлово-комунального господарства Херсонської облдержадміністрації для будівництва пансіонату на 1800 місць на Арабатській стрілці в межах згідно з планом землекористування за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Генічеська Гірка, вул. Набережна, 39.

Відповідач заперечує проти прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Пунктом 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру . Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" позовні заяви про стягнення грошей та про витребування майна мають майновий характер. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

З огляду на викладене, суд відмовляє в прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки в даній справі розглядається позовна заява немайнового характеру, а саме - про визнання незаконним користування земельною ділянкою площею 7,5 га, тому збільшення розміру позовних вимог неможливе.

Відповідно до п. 14. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. N 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" з огляду на визначені законом засади рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності (відповідно статті 4 2 і 4 3 ГПК) господарський суд повинен вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу одержали можливість ознайомитися з відповідними заявами (клопотаннями), повідомити свої доводи та можливі заперечення щодо них і за необхідності подати суду додаткові докази.

Однак, позивачем не додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а саме - не надано доказів направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу.

Крім того, представник позивача заявив усне клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог до участі у справі ЖЕО ЖБК "Дніпровець", Щасливцевську сільську раду, Херсонську обласну державну адміністрацію.

Представник відповідача заперечує проти залучення третіх осіб до участі у справі.

Згідно з ст. 27 ГПК України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні усного клопотання позивача про залучення третіх осіб без самостійних вимог, оскільки воно не вмотивоване.

Представник позивача заявляє усне клопотання про залучення прокурора до участі у справі.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача, оскільки відповідно ст. 29 ГПК України прокурор за своєю ініціативою бере участь у розгляді справи за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб.

В судовому засіданні 23.05.2017 позивач заявив клопотання у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів і доказів відкласти розгляд справи та розглянути справу в розумний строк, більший ніж встановлений ст. 69 ГПК України. Клопотання розглянуто судом у судовому засіданні. З'ясувавши думку присутніх представників сторін, з метою законного, повного та всебічного розгляду справи суд задовольняє подане клопотання та зазначає наступне.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року , встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.3 ст.4 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 р. дана Конвенція та Протоколи до неї №2,4,7,11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), ст.ст. 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

1. Розгляд справи здійснити за межами ст. 69 ГПК України у розумні строки, з урахуванням приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини).

2. Розгляд справи відкласти на 13 червня 2017 року о 11:00 за адресою: м. Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань № 211

3. Явку в засідання представників сторін з доказами про повноваження, визначеними ст. 28 ГПК України, визнати обов'язковою.

4. Зобов'язати позивача до дня засідання надати суду документи, витребувані попередніми ухвалами.

5. Ухвалу надіслати сторонам.

Суддя Т.Г. Пінтеліна