Постанова

від 23.05.2017 по справі 910/22493/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 910/22493/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Шаповалов А.В. - представник за дов. б/н від 30.11.2016 року;

від відповідача: Брицька Н.В. - представник за дов. №24/17 від 27.03.2017 року, Шилін В.А. - представник за дов. №23/17 від 27.03.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 року

у справі № 910/22493/16 (суддя: Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ"

до Державного підприємства "Об'єднанакомпанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ"

про стягнення заборгованості у розмірі 963956,72 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" (далі- позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" (далі - відповідач") про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 963 956,72 грн.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за виконані й прийняті роботи у повному обсязі. Заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" становить 603 157,00 грн, 3% річних у розмірі 33 514,29 грн, інфляційні у розмірі 327 285,43 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 року у справі № 910/22493/16 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" заборгованість у розмірі 603 157, 00 грн, 3% річних у розмірі 33 514, 29 грн, інфляційні у розмірі 327 285,43 грн та судовий збір у розмірі 14 459,35 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Державне підприємство "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 року у справі №910/22493/16 скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник вказав, що надані до суду першої інстанції копії документів суперечать вимогам господарського і цивільного законодавства України, не можуть бути належними доказати і засвідчувати певні юридичні факти.

Крім того, скаржник зазначив, що надані до суду копії актів №43, 49, 50, 51, 52, які датовані 11.11.2014 року, нічим не підтверджені (дефектний акт, тощо) та не обліковані, згідно правил бухгалтерського обліку.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 15.02.2017 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" було прийнято до провадження.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів та неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшло клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів, яке не підлягає задоволенню як необґрунтоване та безпідставне.

Відмовляючи в задоволенні клопотанні, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу та те, що скаржником не вказано які саме обставини вказують на необхідність проведення експертизи, а матеріали справи місять достатньо відповідних доказів для винесення правомірного рішення.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, клопотання скаржника про призначення судово-технічної експертизи документів відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки її призначення призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Крім того, від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду надійшло клопотання про витребування доказів, яке не підлягає задоволенню як необґрунтоване та безпідставне.

У судовому засіданні 23.05.2017 року відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 року по справі №910/22493/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

23.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" (виконавець) та Державним підприємством "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" (замовник) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №270Д/14, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався у 2014 році надати послуги згідно ДК 016-2010 33.12.1 "Ремонтування та технічне обслуговування машин загальної призначеності" (поточний ремонт насосів), зазначені у переліку послуг (додаток №1) до договору, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.1 договору сума визначена у договорі, становить 2730 000 грн визначена на підставі переліку послуг (додаток №1) до договору розрахованої згідно планових калькуляцій.

Згідно з п. 3.4 договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем у кожному окремому випадку протягом дії цього договору за надані за цим договором послуги на підставі посвідчених підписами та печатками сторін актів виконаних робіт (послуг).

Відповідно до п. 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться замовником, після пред'явлення виконавцем рахунка і підписаного сторонами акта виконаних робіт (послуг).

До рахунку додаються: акт виконаних робіт (послуг), (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівкову порядку, шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів у національній валюті України - гривні на поточний рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, протягом 90 календарних днів.

Згідно з п. 5.5 договору приймання передача наданих виконавцем замовнику послуг відбувається, шляхом підписання акту виконаних робіт (послуг) на підставі дефектного акту, який посвідчується підписами та печатками сторін. В акті зазначається: перелік наданих послуг та їх ціна, перелік та ціна використаних запасних частин, перелік деталей та матеріалів, наданих для здійснення послуг замовнику.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 року № 358 "Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств" створено Державне підприємство "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація"; припинено діяльність ДП "Донвуглереструктуризація", ДП "Луганськвуглереструктуризація" та ДП "ЦЗК "Вуглеторфреструктуризація" шляхом їх реорганізації - приєднання до ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація".

Додатковою угодою №1 від 24.07.2014 року до договору про закупівлю послуг за державні кошти №270Д/14 від 23.06.2014 року сторони дійшли згоди у зв'язку з реорганізацією ДП "ОД "Луганськвуглереструктуризація" відповідно до наказу Мінеренрговугілля від 15.05.2014 року № 358 "Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств" здійснити заміну сторони за договором Державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" на Державне підприємство "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ", з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди всі права та зобов'язання за договором переходять від Державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" до Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ". Інші умови договору залишаються незмінними.

Так, в позовній заяві позивач стверджує, що на виконання умов договору про закупівлю послуг за державні кошти №270Д/14 від 23.06.2014 року він надав послуги з поточного ремонту насосів, а відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується актами надання послуг №43 від 11.11.2014 року на суму 105000,00 грн, №49 від 11.11.2014 року на суму 82000,00 грн, №50 від 11.11.2014 року на суму 125000,00 грн, №51 від 11.11.2014 року на суму 95000,00 грн, №52 від 11.11.2014 року на суму 115000,00 грн, а загалом на суму в розмірі 522 000,00 грн, проте відповідачем не була здійснена оплата за виконані й прийняті роботи у повному обсязі.

Також, позивач вказав, що він на виконання умов договору про закупівлю послуг за державні кошти №270Д/14 від 23.06.2014 року надав послуги з поточного ремонту насосів, а відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується податковою накладною з оподаткування наданих послуг 08.07.2014 року на суму 81157,00 грн.

Позивач на виконання умов договору про закупівлю послуг за державні кошти №270Д/14 від 23.06.2014 року виставив відповідачу рахунки на оплату №64 від 11.11.2014 року на суму 105000,00 грн, №58 від 11.11.2014 року на суму 82 000,00 грн, №74 від 11.11.2014 року на суму 125000,00 грн, №81 від 11.11.2014 року на суму 115000,00 грн, №70 від 11.11.2014 року на суму 95 000,00 грн.

Крім того, позивач зазначив, що на виконання умов договору про закупівлю послуг за державні кошти №270Д/14 від 23.06.2014 року позивачем було надано послуги з поточного ремонту насосів, а відповідачем в свою чергу прийнято вказані послуги на загальну суму в розмірі 603157,00 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що спірний договір про закупівлю послуг за державні кошти №270Д/14 від 23.06.2014 року був підписаний не уповноваженою особою ОСОБА_5 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 Цивільного кодексу України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, спірний договір від імені виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" було укладено директором ОСОБА_6, який діяв на підставі статуту, з одного боку та від імені замовника - Державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" було укладено головою комісії з реорганізації ОСОБА_7, який діяв на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №358 від 15.05.2014 року, з іншого боку.

Так, положення наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №358 від 15.05.2014 року не містить обмежень щодо укладення головою комісії з реорганізації ОСОБА_7 угод, правочинів чи договорів

Тобто, голова комісії з реорганізації ОСОБА_7 при укладенні спірного договору мав повноваження на укладання договору про закупівлю послуг за державні кошти №270Д/14 від 23.06.2014 року.

Проте, Київський апеляційний господарський суд дослідивши наявні в матеріалах справи копії актів надання послуг та рахунків дійшов висновку, що останні не відповідають вимогам законодавства до первинних документів та відповідно не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку та підставою для здійснення розрахунків у відповідності до п. 3.4 та 4.1 договору №270Д/14 від 23.06.2014 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Частинами 1 та 2 статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати обов'язкові реквізити (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 12.07.2005 року у справі №71/3-2004).

Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували факт виконання робіт у відповідності до вимог ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що в податковій накладній з оподаткування наданих послуг від 08.07.2014 року, внесено неправдиві відомості, так в ній зазначена дата складання - 08.07.2014 року, покупець - ДП ОК Укрвуглереструктуризація . Проте, як вбачається з матеріалів справи додаткова угода про перехід прав та обов'язків від ДП ОД Луганськвуглереструктуризація до ДП ОК Укрвуглереструктуризація була укладена лише 24.07.2014 року.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд критично оцінює посилання суду першої інстанції в рішенні на акт звіряння взаємних розрахунків за період 2014-2016 року. Так, суд першої інстанції вказує в рішенні на те, що даний акт оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень. Проте, вказаний акт підписаний з боку відповідача невідомою особою (в наданій позивачем копії акту відсутні посада, П.І.Б. особи, що підписала акт з боку відповідача) вказано, що за даними ТОВ Промлит на 20.10.2016 року заборгованість на користь ТОВ Промлит 603157,00 грн; в акті відсутнє будь-яке підтвердження з боку ДП ОК Укрвуглереструктуризація будь- якого боргу перед ТОВ Промлит .

Так, чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2010 року у справі №17/717)

Надані позивачем до суду копії актів № 43, 49, 50, 51, 52, про надані послуги відповідачу, які датовані 11.11.2014 року, нічим не підтверджені (дефектний акт, тощо) та не обліковані на підприємстві відповідача, згідно правил бухгалтерського обліку.

Також, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу, що оригінали актів виконаних робіт ні в суді першої інстанції, ні на вимогу суду апеляційної інстанції не надавались, їх копії належним чином не засвідчені.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які є належними і допустимими і мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надання послуг відповідачу за спірним договором - у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 року по даній справі підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, порушення норм матеріального і процесуального права, в порядку п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" - підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 року у справі №910/22493/16 - скасувати та прийняти нове рішення, яким

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" (93100, Луганська обл., місто Лисичанськ, вул. П.Морозова, будинок 58, Ідентифікаційний код юридичної особи 36403773), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" (03142, м. Київ, провулок Приладний, будинок 2-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 39244468), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду 15906,00 грн (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шість гривен 00 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/22493/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич