Постанова

від 01.06.2017 по справі 904/5955/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017 року Справа № 904/5955/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - ОСОБА_1,

суддів - Березкіної О.В., Антоніка С.Г.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 17.08.2016 р.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 01.04.2015р.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІГ-Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017р. у справі № 904/5955/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІГ-Україна", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 608 536грн.85 коп.

та

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІГ-Україна", м.Нікополь Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ

про стягнення 8 491грн.42 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017р. у справі № 904/5955/16 (суддя Євстигнеєва Н.М.) первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Київський завод ПТО" задоволено частково, з ТОВ"Евіг-Україна" на користь позивача стягнуто пеню в сумі 100615грн.19коп., в решті в первісному позові відмовлено, зустрічний позов ТОВ"Евіг-Україна" задоволено, з ТОВ"Київський завод ПТО" на користь позивача стягнуто три проценти річних в сумі 947грн.09коп., втрати від інфляції в сумі 7544грн.33коп. та витрати, пов"язані з оплатою послуг адвоката в сумі 10000грн.;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо виконання відповідачем за первісним позовом обов"язків з поставки товару за договором купівлі-продажу №01/10/15-Э-У від 01.10.2015р., у зв"язку з чим, у позивача відсутнє право вимагати повернення авансового платежу, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача частково пені за прострочення зобов"язання з поставки товару, щодо безпідставності доводів відповідача в частині притримання товару, оскільки договір по забезпеченню виконання зобов"язань шляхом притримання сторонами не укладався, щодо прострочення виконання зобов"язання з перерахування попередньої оплати відповідачем за зустрічним позовом, яке призвело до нарахування позивачем за цим позовом трьох процентів річних ї втрат від інфляції та щодо обґрунтованості і адекватності грошової суми, яка підлягає стягненню з відповідача за надані позивачеві послуги адвоката в сумі 10000грн.;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ"Евіг-Україна" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати в частині стягнення пені за первісним позовом, відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі, змінити рішення суду в частині стягнення витрат, пов"язаних з оплатою послуг адвоката та покласти на нього такі витрати в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що товариство не погоджується з висновком господарського суду стосовно неправомірності притримання товару, оскільки притримання є одностороннім правочином, який створює обов"язки для ТОВ"Київський завод ПТО" у випадках, встановлених, зокрема, ст.594 Цивільного кодексу України, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у зв"язку з чим, лист (вимога та повідомлення про притримання №1/16/1 від 08.02.2016р.) вчинений у письмовій формі і ТОВ"Евіг-Україна" додержало письмової форми правочину про притримання, цей правочин є дійсним, про те, що відповідач за первісним позовом скористався своїм правом згідно з п.3 ст.538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов"язанні свого обов"язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов"язку, позивач не повернув відповідачу підписані документи, які підтверджували поставку товару 28.03.2016р. в кількості трьох одиниць і у відповідача на підставі закону виникало право на подальше зупинення зобов"язання з поставки, про те, що загальна сума витрат за послуги адвоката за повне ведення справи у чотирьох інстанціях склала 54000грн. відповідно до додаткових угод №1, №3 до договору про надання правової допомоги, укладених адвокатом з ТОВ"Евіг-Україна", судом не враховано послідовні дії адвоката, які виконувалися ним під час розгляду справи, загальнодержавні обов"язкові витрати, витрати на технічне забезпечення, оплату послуг інтернет, оплату канцелярських потреб, поштових послуг, відсутність у адвоката помічників і секретарів, у зв"язку з чим, кваліфіковану і некваліфіковану роботу адвокат виконує самостійно, про те, що кваліфікований, досвідчений адвокат буде нести матеріальні витрати та затрати свого часу за 1463грн., а також про те, що відповідач, уклавши договір з адвокатом, сплатив гонорар і має гарантію від держави по компенсації відповідних судових витрат;

- скаржником заявлено клопотання про стягнення з відповідача за зустрічним позовом судових витрат в сумі 15000грн., які являються гонораром за допомогу адвоката під час ведення справи в апеляційному суді відповідно до додаткової угоди №3 від 10.01.2017р. до договору про надання правової допомоги;

- позивач за первісним позовом вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що виходячи з положень ст.594 Цивільного кодексу України кредитор має право притримати річ, виключно за умови наявності в натурі та якщо не він є власником відповідної речі, а таким власником виступає боржник, натомість відповідно до п.10.1 вказаного вище договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати передачі товару покупцю, внаслідок чого, саме відповідач є власником товару до дати його поставки, ст.594 Цивільного кодексу України передбачає виключно право притримання відносно неоплаченого товару, тоді як з матеріалів справи вбачається, що повна оплата за майно була проведена ще в грудні 2015 року, для застосування цієї норми необхідно довести, що повідомлення про притримання отримано особою, майно якої притримують, в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання відповідачем листа №1/16/1 від 08.02.2016р., на те, що притримання, як форми забезпечення виконання зобов"язання, має оформлятися окремим договором, на недоведення відповідачем наявності у нього товару станом на 08.02.2016р., а також на те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, у даному випадку, відсутні обґрунтування формування гонорару адвоката і судові витрати в сумі 54000грн. не є неминучими, а їх розмір явно завищеним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2015р. ТОВ"Київський завод ПТО" (покупцем) та ТОВ"Евіг-Україна" (продавцем) укладено договір купівлі-продажу №01/10/15- Э-У, на підставі якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та здійснити оплату у строки та в порядку, передбачені договором.

Згідно з п.1.2 договору асортимент, загальна кількість, одиниця виміру товару, ціна одиниці товару та загальна сума договору визначаються у додатках (специфікаціях), які є невід"ємною частиною договору.

В п.1.3 договору зазначено перелік документів, які продавець повинен передати покупцю.

П.п.3.1, 3.2 договору встановлено обов"язок продавця передати товар покупцю у строк, узгоджений у специфікаціях. У разі попередньої оплати, поставка товару здійснюється протягом 60 календарних днів після отримання такої оплати продавцем, якщо інше не вказано у специфікаціях. Про готовність товару до передачі продавець повідомляє покупця засобами електронного зв"язку або іншим шляхом.

П.5.1 договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури відповідно до п.5.2, якщо інше не узгоджено у специфікаціях.

За приписами п.5.2 договору покупець здійснює попередню оплату на рахунок продавця в розмірі сто процентів від суми рахунку протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до п.6.3 договору датою передачі товару вважається дата вручення товару покупцю, яка підтверджена супровідними документами (видатковою накладною).

П.9.2 договору встановлена відповідальність продавця за прострочення передачі оплаченого товару у вигляді неустойки на користь покупця в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми недопоставленого товару за кожний прострочений день.

Згідно з п.16.1 договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2016 року.

Сторонами підписана специфікація №1 до договору, в якій узгоджена загальна вартість специфікації в сумі 640164грн., умови поставки - СРТ склад ТОВ"Київський завод ПТО" та строк поставки - до 60 календарних днів з моменту отримання продавцем попередньої оплати.

Виходячи з умов договору, відповідач за первісним позовом виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000030 на оплату товару: електродвигуна 4МТН400-М10 125кВт, 587об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 2шт., електродвигуна МТН411-8У 115кВт, 715об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 1шт., електродвигуна МТН412-8У1 22кВт, 715об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 2шт. на загальну суму 640164грн..

Перерахування коштів в оплату виставленого рахунку здійснено позивачем на підставі платіжних доручень №981 від 27.10.2015р. в сумі 320082грн., №1069 від 20.11.2015р. в сумі 160041грн. та №1188 від 22.12.2015р. в сумі 160041грн.

03.02.2016р. відповідач листом за №13/02 повідомив позивача про готовність відвантажити товар за вказаним договором у такі строки: 12.02.2016р. - МТН411-8У1 15кВт у кількості 1шт., МТН412-8У1 22кВт у кількості 2шт.; 19.02.2016р.- 4МТН400-М10 125кВт у кількості 2шт..

08.02.2016р. відповідачем на адресу позивача направлено вимога та повідомлення за №1/16/1 про притримання, в яких зазначено датою стопроцентної попередньої оплати 22.12.2015р., у зв"язку з чим, поставка має відбутися до 20.02.2016р. включно, що покупець здійснив прострочення виконання зобов"язання на 52 дні, що виконання зобов"язання продавця по передачі у власність покупцю товару може бути відстрочене на 52 дні, тобто поставка товару за договором може бути здійснена до 12.04.2016р. включно.

Одночасно відповідачем виконано нарахування трьох процентів річних на суми боргу в розмірах по 160041грн. за періоди з 31.10. по 19.11.2015р. та з 31.10. по 21.12.2015р. в загальній сумі 947грн.09коп. та втрат від інфляції за періоди з 31.10. по 19.11.2015р. та з 31.10 по 21.12.2015р. в загальній сумі 7544грн.33коп..

У вказаному листі відповідач повідомив про наявність у нього права притримання товару, реалізацію такого права шляхом притримання товару частково до оплати позивачем боргу в сумі 8491грн.42коп., про те, що у разі несплати цього боргу до 12.04.2016р. включно здійснить поставку трьох одиниць товару, а дві одиниці товару залишить як забезпечення виконання зобов"язання до повного його виконання.

Листом за №12 від 18.02.2016р. відповідач зазначив, що через перерахування суми передоплати частинами, закупівля основних комплектуючих відбулася у другій половині січня 2016 року і це спричинило неможливість поставки електродвигунів достроково, а отже строк поставки товару - 20.02.2016 р..

28.03.2016р. відповідач здійснив поставку позивачу електродвигуна МТН411-8У1 15кВт, 715об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 1шт., електродвигуна МТН412-8У1 22кВт, 715об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 2шт. на загальну суму 132444грн. згідно видаткової накладної №Е-00000002 від 28.03.2016р..

06.06.2016р. позивач направив відповідачу претензію №1-06/06-1, якою посилаючись на неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.10.15 №01/10/15-Э-У вимагав поставити товар, визначений специфікацією протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання претензії або повернути кошти на суму 640164грн. протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання цієї претензії.

06.09.2016р. відповідач здійснив поставку електродвигуна 4МТН400-М10 125кВт, 587об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 2шт. на суму 507720грн. згідно з видатковою накладною від 06.09.16 № Е-00000003. Вказана накладна підписана позивачем із приміткою "отримано на зберігання 08.09.16". Листом за №75/09 відповідач повідомив позивача про направлення на його адресу електродвигунів згідно з видатковою накладною від 08.09.2016р. №Е-00000003 за допомогою транспортної компанії ТОВ"САТ" та направив пакет супровідних документів з проханням повернути їх належним чином оформленими, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 06.09.2016р. №Р06/09. На товарно-транспортній накладній також міститься відмітка вантажоодержувача: "отримано на зберігання".

08.09.2016р. позивач направив відповідачу лист, яким повідомив про втрату господарського інтересу щодо придбання вказаного товару внаслідок прострочки поставки, а тому просив повернути суму передоплати. Оскільки за наявності вимоги про повернення суми передоплати, відповідачем здійснено 08.09.16 поставку електродвигунів, позивач повідомив про відмову прийняти вказаний товар та зазначив, що вказаний товар знаходиться на зберіганні та вимагав забрати його зі складу.

Викладені обставини слугували визначальними для звернення ТОВ"Київський завод ПТО" з позовом до господарського суду, а в подальшому з заявами про стягнення з ТОВ"Евіг-Україна" попередньої оплати в сумі 507720грн. та пені за прострочення виконання зобов"язання в сумі 100816грн.85коп., розрахованої за період з 21.02 по 27.03.2016р., виходячи з суми боргу 640164грн. та за період з 28.03 по 21.09.2016р., виходячи з суми боргу 507720грн..

В процесі розгляду справи ТОВ"Евіг-України" подало зустрічний позов про стягнення з ПАТ"Київський завод ПТО" заборгованості в сумі 8491грн.42коп., яка складається з трьох процентів річних в сумі 947грн.09коп. та інфляційних втрат в сумі 7544грн.33коп..

При цьому ТОВ"Евіг-Україна" було зазначено, що на адресу відповідача направлено лист-вимогу №1/16/1 від 08.02.2016р. про оплату вказаних сум та що останні не сплачені відповідачем.

Одночасно ТОВ"Евіг-Україна" просило стягнути з ТОВ"Київський завод ПТО" судові витрати по справі.

За наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.662 названого Кодексу продавець зобов"язаний передати покупцеві товар, визначений договором.

За приписами ч.2 ст.693 Кодексу якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

П.6.1 договору, укладеного сторонами передбачено, що передача товару, обумовленого рахунком-фактурою, продавцем вважається виконаною врученням товару покупцю, якщо договором встановлено обов"язок продавця доставити товар.

В п.3 специфікації №1 до договору сторони узгодили як умови поставки: СРТ склад ТОВ "Київський завод ПТО".

Фактичне відвантаження вказаних електродвигунів первинно було здійснено 28.03.2016р. перевізником - ТОВ"САТ", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.03.2016р. №Р2803/1, та вторинно - 06.09.2016р. транспортною компанією ТОВ "САТ", що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р06/09, на якій міститься відмітка вантажоодержувача: "отримано на зберігання".

Приймаючи рішення в цій частині первісного позову, господарський суд встановив, що товар знаходиться на складах позивача на зберіганні, вказаний факт підтверджується листом позивача від 08.09.2016р., направленим відповідачу з пропозицією забрати товар та позивачем не оспорюється.

Крім того, позивачем підписані супроводжувальні документи на товар, видаткова накладна на підставі довіреності №420 від 05.09.2016р., яка не містить відміток по отриманню від відповідача цінностей саме на зберігання.

З урахуванням вищезазначених обставин господарський суд зробив правильний висновок про те, що товар, який є предметом договору №01/10/15-Э-У від 01.10.2015р. вважається поставленим, а зобов"язання відповідача - виконаними.

У цьому зв"язку позивач не має права вимагати повернення авансового платежу.

Тому вимога позивача про стягнення авансового платежу в сумі 507720грн. задоволенню не підлягає.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.546 Кодексу виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, притриманням.

Відповідно до ч.1 ст.548 Кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Ч.ч.1, 3 ст.549 Кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.594 Кодексу кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.595 Кодексу кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

З наведених норм випливає, що притримання може бути застосоване за таких умов: а) володіння річчю кредитором має бути правомірним; б) річ підлягає передачі боржникові; в) притримання речі кредитором триває до виконання зобов"язання боржником.

Підставою права притримання є невиконання боржником у строк зобов"язання щодо оплати речі, яка підлягає передачі боржникові.

Представлена в матеріалах справи копія вимоги та повідомлення про притримання №1/16/1 від 08.02.2016р. свідчить про те, що як підставу для притримання у себе товару, обумовленого договором, відповідачем визначено борг в сумі 8491грн.42коп., який складається з нарахованих ним сум трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення позивачем попередньої оплати.

Між тим, нарахована сума не може вважатися боргом з оплати товару, відшкодуванням кредиторові пов"язаних з нею витрат та інших збитків в розумінні ч.1 ст.594 Цивільного кодексу України.

Також, невід"ємною умовою застосування притримання є тривалість останнього до виконання зобов"язання боржником. Право притримання виконання свого обов"язку може бути реалізовано стороною, якщо інша сторона не виконує свого обов"язку у встановлений строк .

У даному випадку, виконання зобов"язання позивачем по перерахуванню попередньої оплати відповідачу остаточно виконано 22.12.2015р. і відповідач не міг скористатися правом на притримання поставки товару після цієї дати та взагалі протягом 52 днів з дати поставки (20.02.2016р.) до 12.04.2016р..

Отже, станом на 08.02.2016р. таке право у відповідача було відсутнє, у зв"язку з чим, поставка товару мала бути здійснена ним у строк до 60 календарних днів після отримання попередньої оплати, тобто до 20.02.2016р. включно.

Проте, в установлені строки зобов"язання з поставки продукції відповідачем не виконані.

Тому вимоги за первісним позовом в цій частині підлягають задоволенню.

У цьому зв"язку висновки господарського суду відносно недотримання сторонами встановленого порядку укладення правочину про забезпечення виконання зобов"язання шляхом притримання та доводи позивача про неотримання відповідної вимоги є передчасними, але така передчасність не вплинула на правильність вирішення спору.

Посилання скаржника на зупинення виконання зобов"язання визнані колегією суддів необґрунтованими.

Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Зустрічним визнається таке виконання зобов"язання однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлено виконанням свого обов"язку другою стороною. Зустрічне виконання означає, що виконання свого обов"язку однією з сторін неможливе до здійснення виконання другою стороною.

Щодо досліджуваної справи, то відповідачем не доведені обставини з приводу неможливості виконання зобов"язання з поставки продукції до повернення позивачем супровідних документів на попередньо поставлений товар та взагалі обставини по такому обов"язку у позивача, у разі неповернення документів відповідач не був позбавлений можливості витребувати їх у позивача.

Згідно з ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За умовами пункту 1.1. договору покупець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити в строки та порядку, передбачені договором.

Покупець здійснює попередню оплату на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100 процентів від суми рахунку на протязі 5-ти банківських днів після виставлення рахунку - фактури продавцем. Сторонами підписана Специфікація 01.10.2015р. на суму 640164грн. про поставку 5 одиниць обладнання. Рахунок-фактура був виставлений 23.10.2015р. на суму 640164грн., протилежне не доведено відповідачем за зустрічним позовом.

Матеріалами справи підтверджено, що останній платіж по попередній оплаті відповідачем за зустрічним позовом здійснено 22.12.2015р. на суму 160041грн., відповідно датою попередньої оплати є саме 22.12.2015р..

Оскільки прострочення виконання зобов"язання з перерахування попередньої оплати має місце, відповідачем за зустрічним позовом не спростовано, то господарський суд правомірно задовольнив зустрічний позов про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 947грн.09коп. та втрат від інфляції в сумі 7544грн.33коп..

Ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

До судових витрат віднесені витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті ст.59 Конституції України ці витрати слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З огляду на те, що представником позивача за зустрічним позовом підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, судом правильно визначено правову природу зазначених витрат товариства як витрат на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у зустрічній позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Беручи до уваги суть спору, ціну первісних та зустрічних позовних вимог, враховуючи часткову відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, тривалість розгляду справи, суд дійшов до вірного висновку щодо часткового покладання на відповідача за зустрічним позовом понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000 грн.

З огляду на викладене рішення господарського суду слід залишити без змін.

Доводи скаржника стосовно наявності у адвоката витрат, які сплачуються з гонорару, зокрема, загальнодержавні обов"язкові витрати, технічне забезпечення, оплата послуг інтернет, канцелярські потреби, тощо, визнані колегією суддів необґрунтованими.

П.п.3 додаткових угод №1 від 09.08.2016р. та №3 від 10.01.2017р. встановлено, що у суму гонорару не включається фактично понесені витрати адвокатом при виконанні доручення. У разі наявності таких витрат, порядок та підстави відшкодування фактичних витрат адвоката зазначаються у відповідних додаткових угодах до договору.

Однак, зазначені додаткові угоди в матеріалах справи відсутні.

Ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На виконання наведених процесуальних норм обставини щодо понесення адвокатом перелічених вище витрат скаржником не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не надані.

Клопотання скаржника про стягнення з позивача за первісним позовом витрат на оплату судового збору в сумі 40260грн.72коп., з яких витрати по сплаті судового збору в сумі 13636грн.88коп. за подання апеляційної скарги, 13222грн.98коп. за подання касаційної скарги, 1600грн. за подання зустрічного позову та 11800грн.86коп. за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

В п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз"яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, скаржник не позбавлений можливості звернутися з клопотанням до господарського суду Дніпропетровської області про розподіл судових витрат по оплаті сум судового збору за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанції.

Судовий збір за подання зустрічного позову в сумі 1600грн. стягнуто з відповідача на користь позивача за рішенням суду від 02.03.2017р., стягнення якого має відбуватися в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Підстави для стягнення на користь скаржника судового збору в сумі 11800грн.86коп. відсутні згідно з положеннями ст.49 Господарського процесуального кодексу України тому, що апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017р. у справі № 904/5955/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІГ-Україна" 3000грн. витрат на оплату послуг адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, видати наказ;

- видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя С.Г.Антонік

Суддя О.В.Березкіна

Повна постанова складена 06.06.2017р.