Постанова

від 26.09.2017 по справі 904/5955/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 904/5955/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Вовка І.В., Корнілової Ж.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІГ-Україна" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.17 у справі№904/5955/16 господарського судуДніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІГ-Україна" простягнення суми та зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІГ-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" простягнення суми за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені, відповідачаНосової В.І. (дов. від 01.04.15)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіг-Україна" 507 720,00 грн. попередньої оплати, 108 578,70 грн. пені за неналежне виконання договору купівлі продажу від 01.10.15 №01/10/15-Э-У.

27.01.17 ТОВ "Евіг-Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до ТОВ "Київський завод ПТО", в якому просило стягнути з останнього 3% річних у розмірі 947,09 грн. та втрат від інфляції у розмірі 7 544,33 грн., на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 491,42 грн.

Крім того, 20.02.17 позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із клопотанням №26-с про стягнення з ТОВ "Київський завод ПТО" витрат на послуги адвоката та судових витрат у повному обсязі (а.с.70-79 т.2).

Справа розглядалася неодноразово. За результатом останнього судового розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.17 у справі №904/5955/16 (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді: Березкіна О.В., Антонік С.Г.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЕВІГ-Україна" на користь ТОВ "Київський завод пеню у розмірі 100 615,19 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 509,23грн.У решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Київський завод ПТО" на користь ТОВ "ЕВІГ-Україна" 3% річних у розмірі 947,09 грн., інфляційних у розмірі 7 544,33 грн., а також витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив касаційний суд їх скасувати та відмовити у задоволенні первісного позову. Скарга мотивована невірним застосуванням судами вимог положень ст.594 ЦК України щодо форми, підстав та дійсності правочину притримання та відповідно підстав виникнення у відповідача за первісним позовом права на зупинення виконання свого обов'язку щодо поставки товару, враховуючи положення п.3 ст.538 ЦК України.

Крім того, скаржник вважає висновки судів щодо зменшення розміру відшкодування витрат на послуги адвоката до 10 000,00 грн. необґрунтованими й такими, що спростовуються доказами наявними у матеріалах справи, але проігнорованими судами підчас їх оцінки, у супереч вимог ст.43 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.10.15 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евіг-Україна" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №01/10/15-Э-У, п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити оплату у строки та порядку передбаченому цим договором.

Асортимент, загальна кількість, одиниця виміру товару, ціна одиниці товару і загальна сума угоди визначаються у додатках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Даний договір вступає у силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.16 (п.16.1. договору).

Відповідно до п.3.1 договору продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, погоджений у специфікаціях (додатках) цього договору.

У разі передоплати, поставка товару здійснюється протягом 60-ти календарних днів після отримання передоплати продавцем, якщо інше не вказано в узгоджених специфікаціях (додатках) цього договору (п.3.2 договору).

Ціна за одиницю товару визначається в узгоджених специфікаціях (додатках) цього договору (п.4.1 договору).

01.10.15 сторонами узгоджено та підписано специфікацію №1 до договору, якою узгоджено продукцію, що підлягає поставці, а саме:

- 4МТН400-М10 125 кВт, 587 об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 2 шт. на суму 423 100,00 грн. без ПДВ;

- МТН411-8У1 15кВт, 715 об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 1 шт. на суму 32 770,00 грн. без ПДВ;

- МТН412-8У1 22 кВт, 715 об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 2 шт. на суму 77 600,00 грн. без ПДВ;

всього на суму 640 164,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.3 специфікації №1, умови поставки: СРТ склад ТОВ "Київський завод ПТО", с. Велика Олександрівка, Київська область, Україна (згідно Інкотермс 2010). Строк поставки: до 60-ти календарних днів з моменту отримання продавцем попередньої оплати відповідно до умов договору.

Пунктом 5.1 договору оплата товару здійснюється за договірною вартістю, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури, відповідно до п.5.2 цього договору, якщо інше не вказано в узгоджених специфікаціях (додатках) даного договору на кожну партію поставки.

Покупець здійснює передоплату на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% від суми рахунку протягом 5-ти банківських днів після виставлення рахунку-фактури продавцем (п.5.2 договору).

Згідно умов вказаного договору продавець 23.10.15 виставив покупцю рахунок-фактуру №СФ-0000030 на оплату товару: електродвигуна 4МТН400-М10 125 кВт, 587 об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 2 шт., електродвигуна МТН411-8У115 кВт, 715 об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 1 шт., електродвигуна МТН412-8У1 22 кВт, 715 об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 2 шт. на загальну суму 640 164,00 грн.

Позивач здійснив попередню оплату за електрообладнання згідно вказаного рахунку-фактури у розмірі 100% - 640 164,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 27.10.15 №981 на 320 082,00 грн., 20.11.15 №1069 на суму 160 041,00 грн., від 22.12.15 №1188 на суму 160 041,00 грн. (а.с.16-18 т.1).

Датою передачі товару вважається дата вручення товару покупцеві, підтверджена супровідним документом (видатковою накладною) (п.6.3).

03.02.16 відповідач листом за вих.№13/02 повідомив позивача про готовність відвантажити товар за вказаним договором у такі строки: 12.02.16 - МТН411-8У1 15 кВт у кількості 1 шт., МТН412-8У1 22 кВт у кількості 2 шт.; 19.02.16 - 4МТН400-М10 125 кВт у кількості 2 шт. (а.с.19 т.1).

08.02.16 відповідач направив на адресу позивача вимогу та повідомлення про притримання (вих.№1/16/1), в якому вимагало сплатити заборгованість у сумі 8 491,42 грн. (3% річних та інфляційні втрати нараховані за прострочення перерахування суми передоплати) та повідомило, що у разі несплати суми боргу здійснить у строк до 12.04.16 поставку 3-х одиниць товару, а 2-і одиниці товару залишить у якості забезпечення виконання зобов'язання до повного його виконання (а.с.60-61, 62 т.1).

Листом за вих.№12 від 18.02.16 ТОВ "Евіг-Україна" зазначило, що через перерахування суми передоплати частинами, закупівля основних комплектуючих відбулася у другій половині січня 2016 року, що спричинило неможливість поставки електродвигунів достроково, а отже строк поставки товару - 20.02.16 (а.с.20 т.1).

28.03.16 відповідач здійснив поставку позивачу електродвигуна МТН411-8У1 15 кВт, 715 об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 1 шт., електродвигунів МТН412-8У1 22 кВт, 715 об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 2 шт. на загальну суму 132 444,00 грн. згідно видаткової накладної №Е-00000002 від 28.03.16.

Поставка здійснювалася перевізником - ТОВ "САТ", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.03.16 №Р2803/1 (а.с.63-64 т.1).

06.06.16 позивач направив відповідачу претензію №1-06/06-1, якою посилаючись на неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.10.15 №01/10/15-Э-У вимагало поставити товар, визначений специфікацією протягом 10-тикалендарних днів з моменту отримання претензії або повернути кошти на суму 640 164,00 грн. протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання цієї претензії (а.с.21-23 т.1).

08.09.16 відповідач здійснив поставку електродвигуна 4МТН400-М10 125 кВт, 587 об/хв., ПВ=40%, ІР-54, ІМ-1003 у кількості 2 шт. на суму 507 720,00 грн. згідно видаткової накладної від 06.09.16 № Е-00000003. Вказана накладна підписана позивачем із приміткою "отримано на зберігання 08.09.16" (а.с.85). При цьому, листом за вих.№75/09 відповідач повідомив позивача про направлення на його адресу електродвигунів згідно видаткової накладної від 08.09.16 №Е-00000003 за допомогою транспортної компанії ТОВ "САТ" та направив пакет супровідних документів з проханням повернути їх належним чином оформленими (а.с.83 т.1), що підтверджується товарно-транспортною накладною від 06.09.16 №Р06/09. На товарно-транспортній накладній також міститься відмітка вантажоодержувача: "отримано на зберігання" (а.с.81-82).

08.09.16 позивач направив відповідачу лист, яким повідомив про втрату господарського інтересу щодо придбання вказаного товару, внаслідок прострочки поставки, а тому просить повернути суму передоплати. Оскільки за наявності вимоги про повернення суми передоплати, відповідачем здійснено 08.09.16 поставку електродвигунів, позивач повідомив про відмову прийняти вказаний товар та зазначив, що вказаний товар знаходиться на зберіганні та вимагав забрати його зі складу (а.с.94 т.1).

Зважаючи на вказане, позивач просив стягнути суму передоплати за непоставлений у строк товар та пеню за порушення строків поставки.

Відповідач, подавши зустрічний позов, просив відмовити повністю у задоволенні первісного позову та стягнути з первісного позивача 3% річних та інфляційні за порушення вимог п.5.2. щодо здійснення попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% від суми рахунку протягом 5-ти банківських днів після виставлення рахунку фактури продавцем.

Задовольняючи частково первісний позов щодо стягнення пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по поставці електродвигунів та відмовляючи у задоволенні вимог про повернення 100% авансового платежу, суди зазначили наступне.

Фактичне відвантаження вказаних електродвигунів первинно здійснено 28.03.16 перевізником ТОВ "САТ", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.03.16 №Р2803/1 (а.с.63-64 т.), та вторинно 06.09.16 транспортною компанією ТОВ "САТ", що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р06/09, на якій міститься відмітка вантажоодержувача: "отримано на зберігання" (а.с.81-82 т.1) та довіреностями про отримання вказаного товару уповноваженим представником покупця від 08.09.16, оформлена належним чином, та підписана представником позивача (а.с.86-87 т.1).

На час розгляду справи встановлено, що вказаний товар знаходиться на складах покупця на зберіганні (а.с.94 т.1), що підтверджується листом, адресованим продавцю від покупця про намір його повернення від 08.09.16.

При цьому, позивачем не визначено свого права на відмову від отримання товару під час прийняття товару від перевізника, оскільки з наведеного вище вбачається прийняття супроводжувальних документів та підписання представником позивача видаткових накладних.

Таким чином, товар згідно договору купівлі-продажу вважається поставленим, а зобов'язання відповідача, незважаючи на порушення строків поставки, виконаним.

Зважаючи на виконання відповідачем обов'язків по поставці товару, враховуючи положення ст.693 ЦК України позивач не має права вимагати повернення авансового платежу. А тому, вимога про стягнення попередньої оплати на суму 507 720,00 грн. задоволенню не підлягає.

Разом з цим, відповідач, здійснюючи поставку товару припустився порушення строків поставки, визначених договором та специфікаціями, тому вимоги про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 100 816,85 грн. за загальний період прострочки з 21.02.16 по 20.08.16, виходячи із вимог п.9.2. договору та арифметичного перерахунку судами її розміру.

При цьому, суди зазначили, що доводи відповідача про притримання вказаного товару є необґрунтованими. Так, ТОВ "ЕВІГ-Україна" не спростовано, у порушення вимог положень ст.ст.547, 594 ЦК України, відсутність укладення між сторонами договору щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.10.15, шляхом притримання у письмовій формі або внесення доповнення до цього договору у вигляді застереження про притримання майна.

Задовольняючи вимоги про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних, суди дійшли думки про обґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом щодо їх нарахування, виходячи з положень п.5.2. договору, яким визначено обов'язок покупця здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% від суми рахунку протягом 5-ти банківських днів після виставлення рахунку фактури продавцем. Сторонами підписана Специфікація 01.10.15 на суму 640 164,00 грн. про поставку 5 одиниць обладнання. Рахунок-фактура виставлений 23.10.15 на суму 640 164,00 грн., протилежне не доведено відповідачем за зустрічним позовом.

Оскільки останній платіж був здійснений відповідачем 22.12.15 на суму 160 041,00 грн. відповідно датою 100% попередньої оплати є 22.12.15.

Зважаючи, що прострочення виконання зобов'язання з перерахування попередньої оплати має місце, розрахунок втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, судами частково задоволені вимоги позивача за зустрічним позовом, щодо витрат пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката у розмірі 10 000,00 грн., замість заявлених до стягнення 54 000,00 грн., зважаючи на те, що справа для професійного адвоката є простою. Вимоги за зустрічним позовом складаються з суми 3% річних та інфляційних за незначний період прострочки, розрахунки за позовом не викликають труднощів, і надання адвокатських послуг по даній справі не потребує значних зусиль. Разом з тим, суд враховує, що розгляд справи триває з липня 2016 року, справа направлена ВГСУ на новий розгляд, адвокат Носова В.І. приймала участь у судових засіданнях при розгляді справи першою та другою апеляційною інстанціями та здійснювала підготовку заперечень по касаційній скарзі. З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення вимог за первісним позовом та задоволення у повному обсягу зустрічного позову, суд задовольнив ці вимоги у розмірі 10 000,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх інстанцій вірними, виходячи з наступного.

Щодо висновків судів про часткове задоволення вимог за первісним позовом по стягненню пені у розмірі 100 816,85 грн. за загальний період прострочки з 21.02.16 по 20.08.16.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Договором на поставку, а саме п.9.2. визначено, що за прострочення передачі оплаченого товару сплачується неустойка на користь покупця у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості недопоставленого товару, за кожен прострочений день.

Отже, зважаючи, що поставка фактично здійснена поза строками, обумовленими договором та специфікацією д договору (протягом 60-ти днів з моменту проплати), а саме: 28.03.16 та 06.09.16, висновки судів щодо обґрунтованості вимог про стягнення пені є вірними, але у частині судового арифметичного перерахунку, тобто у розмірі 100 816,85 грн.

Щодо висновків про відмову у задоволенні первісних вимог про повернення 100% авансового платежу.

Вказаний товар знаходиться на складах покупця на зберіганні (а.с.94). Вказане підтверджується листом, адресованим продавцю від покупця про намір його повернення від 08.09.16.

При цьому, позивачем не визначено свого права на відмову від отримання товару під час прийняття товару від перевізника, оскільки з наведеного вище вбачається прийняття супроводжувальних документів та підписання представником позивача видаткових накладних.

Таким чином, товар згідно договору купівлі-продажу вважається поставленим, а зобов'язання відповідача, незважаючи на порушення строків поставки, виконаним.

Зважаючи на виконання відповідачем обов'язків по поставці товару, враховуючи положення ст.693 ЦК України, позивач не має права вимагати повернення авансового платежу.

Отже, вимога про стягнення попередньої оплати у розмірі 507 720,00 грн. правомірно відхилена судами.

Щодо висновків про неправомірність притримання товару.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судами встановлено, що скаржником не спростована ані відсутність укладення між сторонами у письмовій формі договору забезпечення виконання зобов'язань шляхом притримання по купівлі-продажу від 01.10.15 №01/10/15-Э-У, ані відсутність внесення доповнення до цього договору у вигляді застереження про притримання майна.

Колегія суддів касаційної інстанції має зазначити, що положення ст.594 ЦК України та інші норми Пар.7 Гл.49 ЦК України не містять винятків щодо застосування письмової форми до правочину про забезпечення виконання зобов'язання шляхом притримання.

А отже, наведеним спростовуються помилкові твердження скаржника про встановлення безпосередньо законом такого виду забезпечення виконання зобов'язання як притримання та нібито обумовлене цим звільнення сторін від дотримання письмової форми притримання.

При цьому, касаційна інстанція не вважає доказом додержання сторонами приписів ст.547 ЦК України ту обставину, що відповідачем, ТОВ "ЕВІГ-Україна", направлено вимогу та повідомлення про притримання (від 08.02.16 вих. №1/16/1), якою вимагало від ТОВ "Київський завод ПТО" сплатити борг у розмірі 8 491,42 грн., оскільки відповідний правочин забезпечення виконання зобов'язання має бути двостороннім, чого не вбачається з матеріалів справи, не встановлено судом та не доведено відповідачем.

Отже, висновки судів про неправомірність притримання частини товару з боку первісного відповідача є обґрунтованими та вірними.

Щодо висновків про задоволення зустрічного позову про стягнення 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.1.1. договору покупець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити в строки та порядку, передбачені договором.

При цьому, умовами договору визначено, що покупець здійснює передоплату на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% від суми рахунку протягом 5-ти банківських днів після виставлення рахунку-фактури продавцем (п.5.2 договору).

Сторонами підписана Специфікація 01.10.15 на суму 640 164,00 грн. про поставку 5 одиниць обладнання. Рахунок фактура був виставлений 23.10.15 на суму 640 164,00 грн., протилежне не доведено відповідачем за зустрічним позовом.

Останній платіж здійснений відповідачем 22.12.15 на суму 160 041,00 грн. відповідно датою 100% попередньої оплати є 22.12.15. Проте, відповідно до умов договору останнім днем внесення попередньої оплати мало б бути 30.10.15.

Отже, прострочення виконання зобов'язання з перерахування попередньої оплати має місце, розрахунок втрат від інфляції та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимога позивача за зустрічним позовом правомірно задоволена судами.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення витрат на послуги адвоката.

Згідно з ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому ЗУ "Про адвокатуру".

За змістом ч.3 ст.48 та ч.5 ст.49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п.1 ст.1 та ч.1 ст.6 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Вирішуючи питання про задоволення вимог щодо послуг адвоката, судами можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативними актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася у країні або у регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно зі ст.30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги . При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має враховувати розумність витраченого адвокатом часу.

Врахувавши вказане та надані позивачем за зустрічним позовом доказів (договір про надання правової допомоги в господарському процесі від 01.06.16, копія додаткової угоди №1 від 09.08.16, акт №1/01-17 від 16.01.17, видатковий касовий ордер від 16.01.17 на суму 43 000,00 грн., копія додаткової угоди №3 від 10.01.17, акт №1/03-17 від 31.01.17 та видатковий касовий ордер від 31.01.17 на суму 11 000,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2195 від 25.10.10), а також те, що справа про стягнення заборгованості не є складною і що адвокатом не надано доказів того, які саме види робіт і скільки часу ним витрачено на здійснення дій у межах розгляду вказаної справи (у суді першої і апеляційної інстанції) та що позов задоволено частково, суди прийшли до правильного висновку про стягнення з позивача за первісним позовом 10 000,00 грн. витрат пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката на підставі ст.49 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, достягнув розмір вимог за послуги адвоката за розгляд справи у суді апеляційної інстанції на суму 3 000,00 грн.

Вказані висновки попередніх інстанцій є, на думку колегії суддів касаційної інстанції, правомірними щодо захисту прав та інтересів позивача за зустрічним позовом.

А тому, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.17 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.17 підлягають залишенню без змін, оскільки вони прийняті при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІГ-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.17 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.17 у справі №904/5955/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

Ж. О. Корнілова