Рішення

від 08.06.2017 по справі 916/215/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2017 р.Справа № 916/215/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» ;

про стягнення 330650,64 грн.

та за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» ;

про визнання недійсною додаткової угоди

Головуючий - Щавинська Ю.М.

Судді - Оборотова О.Ю.

ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 08.02.2017р.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3 - довіреність б/н від 20.02.2017р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 98936,66 грн.; пеню у розмірі 1 366,14 грн. та неустойку у сумі 60222,31 грн.; виселити відповідача з не житлового приміщення площею 375,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, буд. 45, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 4007,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором оренди нежитлового приміщення від 11.03.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. (суддя Бездоля Ю.С.) порушено провадження у справі №916/215/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду 22.02.2017р.

22.02.2017р. відповідачем до канцелярії суду було подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.58-59), згідно якого останній, заперечуючи проти його задоволення, вказує на нікчемність укладеної до договору оренди додаткової угоди від 11.07.2016р.

20.02.2017р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (т.1 а.с.42-46), згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 266 101,88 грн. (за січень та лютий 2017р.); позовну вимогу, викладену в пункті 2 позовної заяви - розглянути та задовольнити у первісній редакції (про виселення), а також стягнути судові витрати за подання позову.

Судове засідання 22.02.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному, не відбулось.

Ухвалою суду від 01.03.2017р. у зв'язку з виходом судді Бездолі Ю.С. з лікарняного справу №916/215/17 призначено до розгляду в засіданні суду 22.03.2017р.

21.03.2017р. до канцелярії суду від Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» у справі № 916/215/17 надійшла зустрічна позовна заява (т.1 а.с.107-108), згідно якої останній просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 11.07.2016р. до договору оренди нежитлового приміщення від 11.03.2016р., а також стягнути з ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову.

Так, в обґрунтування зустрічного позову банк зазначає, що 02.03.2016р. між сторонами було укладено договір купівлі - продажу об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 45. Зазначене майно було відчужено за оціночною вартістю 12 024 619 грн.

Згодом, 11.03.2016р. було укладено договір оренди не житлового приміщення, строк дії якого спірною додатковою угодою було продовжено до 11.06.2019р.

При цьому банк, посилаючись на норми ст. 795 ЦК України, вказує, що початком строку дії договору слід вважати дату 11.03.2016р. Таким чином, враховуючи, що додатковою угодою від 11.07.2016р. до вищевказаного договору оренди було внесено зміни шляхом коригування п. 1.3 договору, у зв'язку з чим строк дії продовжено до 11.06.2019р., тобто загальний строк дії договору складає 3 роки та 3 місяці, спірна додаткова угода підлягала державній реєстрації та нотаріальному посвідченню.

При цьому, всупереч приписам ст. ст. 793,794 ЦК України та ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , договір оренди не було посвідчено нотаріусом та не було проведено відповідної державної реєстрації, що безпосередньо підтверджується простою письмовою формою договорів.

Відтак зауважує, що наявність в правочині положень, що суперечать нормам ЦК України, є підставою для його недійсності незалежно від волі всіх сторін такого правочину, а недійсність договору не породжує для сторін прав та обов'язків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням викладених обставин, просить задовольнити заявлені зустрічні позовні вимоги, відмовивши у задоволенні первісного позову.

22.03.2017р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (т.1 а.с.71-76), згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 330 650, 64 грн. (січень-березень 2017р.), решту позовних вимог позивач залишив в редакції поданої одночасно заяви про зміну предмету позову від 21.03.2017р. (т.1 а.с.86-88).

Згідно вказаної заяви про зміну предмету позову від 21.03.2017р . позивач просив суд стягнути з ПАТ Комерційний банк Інвестбанк заборгованість з орендної плати у сумі 266 199, 96 грн., а також вартість електроенергії у розмірі 33 799, 68 грн. та витрати по сплаті судового збору.

При цьому позивач у вказаній заяві, з огляду на повернення відповідачем спірного приміщення, фактично, відмовився від розгляду відповідної позовної вимоги з огляду на відсутність такої доцільності.

Ухвалою суду від 22.03.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із неподанням витребуваних документів, необхідністю витребування додаткових документів, а також з урахуванням усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 29.03.2017р.

Ухвалою суду від 23.03.2017р. зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» із призначенням розгляду в засіданні суду 29.03.2017р.

29.03.2017р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі щодо поданого відповідачем зустрічного позову (т.1 а.с.138-140), згідно яких останній зазначає, що наслідком недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочину є встановлення факту його неукладення, а не визнання недійсним.

Так, вказує, що вищевказана додаткова угода від 11.07.2016р. була укладена саме із закінченням строку дії договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) , оскільки пунктом 1.3. договору оренди в первісній редакції, строк оренди було встановлено з моменту підписання Сторонами акту прийому-передачі Об'єкти оренди Орендареві і до 11.07.2016р.

При цьому зауважує, на момент укладення такого договору він відповідав вимогам ч.2 ст. 793 ЦК України та ст.794 ЦК України, вказуючи, що сам строк, на якій збільшувався період користування об'єктом оренди за договором внаслідок укладання спірної угоди, складав менше 3 років (з 11.07.2016 року (дата укладання додаткової угоди) - до 11.06.2019р.)ю

Водночас, представник ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» вказує, що станом на дату укладання додаткової угоди до договору сторонами не було підписано жодного документу щодо повернення об'єкту оренди.

Відтак, позивач вважає, що вказана обставина свідчить про відсутність у сторін по справі намірів припиняти дію договору оренди та про збереження такої дії станом на 11.07.2016р.

При цьому зауважує, що відповідач з 11.07.2016р. по грудень 2016р. користувався об'єктом оренди, оплачував орендну плату та жодних заяв чи повідомлень щодо припинення дії договору на адресу ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» не направляв.

З урахуванням викладених обставин, ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» просить відмовити.

В судовому засіданні 29.03.2017р., суд, розглянувши заяву позивача за первісним позовом від 22.03.2017р. про зміну предмету позову , розцінив її як пред'явлення нових (додаткових) позовних вимог, а відтак не прийняв її до розгляду в даному процесі, оскільки подання такої заяви є, фактично, поданням нового позову.

У судовому засіданні 29.03.2017р. було оголошено перерву до 10.04.2017р.

06.04.2017р. до канцелярії суду від представника позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення по справі (т.1 а.с.149-151), згідно яких ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» наполягає на тому, що спірна додаткова угода від 11.07.2016р. є дійсною, укладеною та законною в частині визначення збільшення розміру орендної плати.

При цьому зазначає, що договір оренди у будь-якому випадку автоматично пролонгувався на підставі ч.1 статті 764 ЦК України, оскільки орендоване майно залишалось у користуванні відповідача, ним вносилася орендна плата за його користування та підписувалися відповідні акти здачі-прийняття послуг з оренди.

В судовому засіданні 10.04.2017р. оголошено перерву до 11.04.2017р.

11.04.2017р. до канцелярії суду від представника позивача за первісним позовом надійшли чергові письмові пояснення по справі (т.1 а.с.178-179), згідно яких останній зазначає, що договір оренди між сторонами від 11.03.2016р. не припиняв свою дію станом на 15.03.2017 року, оскільки об'єкт оренди позивачу не було повернуто.

Крім того, позивач вказує, що надані відповідачем документи не містять доказів повернення чи звільнення об'єкту оренди раніше вказаної дати, а посилання останнього на складання та направлення позивачу договору про розірвання договору оренди від 11.03.2016р. та акту приймання-передачі належними доказами не підтверджені.

Між тим, ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» вказує, що позивачем доведено припущення (в розумінні частини 1 статті 217 ЦК України) про укладання додаткової угоди від 11.07.2016р. навіть за відсутності пункту про строк дії Договору оренди, оскільки станом на дату укладання цієї Додаткової угоди Об'єкт оренди знаходився в оренді відповідача, ним не повертався, повідомлень про наміри щодо його повернення не висловлювались.

З урахуванням вказаного, позивач вважає, що зміна розміру орендної плати від 11.07.2016р. була цілком логічною, законною та обґрунтованою.

Ухвалою суду від 11.04.2017р. справу №916/215/17 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів щодо розгляду даної справи у складі: головуючий суддя Бездоля Ю.С., судді - Никифорчук М.І. та Смелянець Г.Є.

Ухвалою суду від 12.04.2017р. справу № 916/215/17 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 26.04.2017р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.04.2017р., приймаючи до уваги закінчення з 25.04.2017р. повноважень головуючого судді Бездолі Ю.С., у зв'язку з необхідністю внесення змін до складу колегії, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/215/17, за результатами якого дану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Никифорчук М.І., суддя Смелянець Г.Є.

Ухвалою суду від 26.04.2017р. справу №916/215/17 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 12.05.2017р.

Судове засідання, призначене на 18.05.2017р., з огляду на перебування члена колегії судді Никифорчука М.І. з 16.05.2017р. на лікарняному, не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.05.2017р., приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Никифорчука М.І. з 16.05.2017р. на лікарняному, у зв'язку з необхідністю внесення змін до складу колегії, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/215/17, за результатами якого дану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Оборотова О.Ю., суддя Смелянець Г.Є.

Ухвалою суду від 18.05.2017р. справу №916/215/17 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 29.05.2017р.

26.05.2017р. від представника ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» надійшли письмові пояснення по справі (т.2 а.с.30-31), згідно яких останній вказує, що твердження відповідача щодо того, що позивачем було отримано лист від 10.01.2017р. та додані до нього договір про розірвання, а також акт прийому-передачі, не відповідають дійсності, оскільки відповідне поштове відправлення органом поштового зв'язку було повернуто ПАТ «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» .

Позивач вказує на наявність усіх підстав для застосування норм ч. 2 статті 795 ЦК України, а також на необхідності задоволення позовних вимог первісного позову.

Ухвалою суду від 29.05.2017р., з урахуванням клопотання представника ПАТ «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» про відкладення розгляду справи, а також у зв'язку із необхідністю додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 08.06.2017р.

В судовому засіданні 08.06.2017р. представник ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення їх розміру від 21.03.2017р., просив суд задовольнити їх в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував з підстав, викладених у поданих до суду письмових поясненнях.

В свою чергу представник ПАТ «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» заперечував проти задоволення первісного позову, наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2016р. між Публічним акціонерним товариством „Комерційний банк „Інвестбанк» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» (Орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (т.1а.с.15-21), згідно п. 1.1 якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове користування не житлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, буд. 45, загальною площею 375,9 кв.м. для використання з метою, визначеною у даному договорі(для розміщення відділення банку), а Орендар зобов'язується оплачувати Орендодавцю плату за користування.

Об'єкт оренди знаходиться у власності Орендодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02.03.2016р., зареєстрованого в реєстрі за № 550.

Згідно п. 1.3 договору, строк оренди встановлюється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди Орендодавцеві і до 11.07.2016р.

Підпунктом 2.3.5 п. 2.3 договору на Орендаря покладений обов'язок у встановлений термін вносити орендну плату за користування об'єктом оренди.

Розмір орендної плати з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення за один місяць користування приміщенням складає 1036,00 грн., в тому числі ПДВ. (пп.. 3.1.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору нарахування орендної починається в день підписання акту прийому-передачі приміщення. Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома сторонами акта прийому-передачі об'єкту оренди про повернення об'єкту оренди від Орендаря до Орендодавця. У випадку, якщо орендна плата сплачується за період користування об'єктом оренди, який менше календарного місяця, орендна плата сплачується Орендарем пропорційно до розрахункового періоду користування.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що в зазначений в п. 3.1 цього договору розмір орендної плати не входить вартість таких комунальних та експлуатаційних послуг: електроенергія, теплопостачання, водовідведення, водопостачання та інших витрат, пов'язаних з експлуатацію об'єкта оренди. За користування вказаними у цьому пункті послугами Орендар здійснює оплату самостійно на підставі договорів, укладених Орендарем з підприємствами, що надають вказані послуги. В разі укладання Орендодавцем вищезазначених договорів, Орендар компенсує комунальні та експлуатаційні витрати на підставі рахунків наданих Орендодавцем у строк до 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.

Орендна плата вносить один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі об'єкту оренди Орендареві по акту прийому - передачі, не пізніше п'ятого числа місяця, за який здійснюється розрахунок (п. 3.4 договору).

Пунктом 8.4 договору сторони узгодили строк дії договору: з моменту підписання його сторонами і до закінчення строку оренди за цим договором.

11.03.2016р. вищевказаний об'єкт оренди було передано Орендарю в належному для використання стані, що підтверджується відповідним додатком до договору оренди - актом прийому-передачі об'єкту оренди, підписаного обома сторонами (т.1 а.с.19).

Згодом 11.07.2016р. до даного договору було укладено додаткову угоду (т.1 а.с.20-21), згідно якої внесено зміни у п. 1.3 договору оренди нежитлового приміщення від 11.03.2016р., шляхом викладенння у такій редакції: „Строк договору встановлюється до 11.06.2019р.»

Згідно умов вказаної також було внесено зміни і у п. 3.1.1 оренди та викладено його у наступній редакції: „п. 3.1.1 Розмір орендної плати за один місяць користування приміщення в період:

- з 11.07.2016р. включно до 31.12.2016р. складає 106823,63 грн, в тому числі ПДВ, що станом на дату укладання цієї додаткової угоди еквівалентно 4302,20 доларів США, відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України;

- з 01.01.2017р. до 11.06.2019р. складає 121771,29 грн, в тому числі ПДВ, що станом на дату укладання цієї додаткової угоди еквівалентно 4904,20 доларів США відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України;

Розмір орендної плати коригується без укладання додаткової угоди щомісячно пропорційно зміні офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на 1 число місяця за який сплачується орендна плата. В інших випадках, розмір орендної плати може бути змінений тільки за домовленістю сторін, про що вони підписують відповідну додаткову угоду» .

В подальшому 15.12.2016р. до вказаного договору було укладено додаткову угоду (т.1 а.с.23), згідно якої сторонами узгоджено:

1) розірвати договір оренди не житлового приміщення від 11.03.2016р. за взаємною згодою сторін з 16.01.2017р.;

2) нарахування орендної плати закінчується в день підписання акту повернення об'єкту оренди та/або в день фактичного звільнення Орендарем об'єкту оренди.

Приймаючи до уваги, що орендар станом на 26.01.2017р. не розрахувався по орендній платі та не звільнив приміщення, ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» і звернулося до суду із відповідним позовом.

При цьому суд зауважує, що представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні 08.06.2017р. було зауважено про необхідність розгляду заявлених позовних вимог виключно в частині стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 330650,64 грн., згідно останньої заяви про збільшення (т.1 а.с.71-76), у зв'язку із чим судом здійснюється розгляд позову первісного позову у викладеній редакції, а також розгляд зустрічного позову, редакція якого не змінювалася.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи, що розгляд первісного позову, заявленого на підставі договору, напряму залежить від дійсності такого договору, суд вважає за необхідне перш за все надати правову оцінку зустрічному позову.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» направлені на визнання недійсною додаткової угоди від 11.07.2016р. до договору оренди нежитлового приміщення від 11.03.2016р. з підстав, викладених у описовій частині рішення.

Так, позивач за зустрічним позовом вважає, що оскільки додаткова угода до договору є нікчемною, то вона є такою, що не породжує правових наслідків, а відтак виключає обов'язок банку здійснювати оплату орендних платежів.

ПАТ «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» , обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, посилається на п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» , згідно якого у разі якщо внаслідок внесення змін до договору така його істотна умова як строк його дії сторонами визначено більше, ніж три роки (а саме, якщо додатковою угодою відповідним чином змінюється пункт договору, який передбачав менш ніж трирічний строк), то, за загальним правилом, передбаченим статтею 654 ЦК України, відповідна додаткова угода чи договір у редакції такої угоди підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, ч.1 вказаного пункту постанови визначає, що, якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, якщо на момент укладення такого договору він відповідно до частини другої статті 215 ЦК України відповідав вимогам частини другої статті 793 та статті 794 ЦК України.

Таким чином, визначальною обставиною, яка дозволяє вирішити питання стосовно наміру сторін щодо встановлення загального строку дії договору, є момент укладення цієї додаткової угоди про внесення відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна додаткова угода була укладена 11.07.2016р. (т.1 а.с.20). При цьому строк дії первісного договору оренди, згідно п. 1.3, був визначений до 11.07.2016р.

Таким чином, вказану додаткову угоду було укладено саме у зв'язку із закінченням терміну дії договору, та її було укладено на строк, що є меншим, ніж три роки (до 11.06.2019р.), у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність необхідності нотаріального посвідчення та державної реєстрації вказаної додаткової угоди.

Отже, конклюдентні дії сторін, фактично, свідчать про намір продовжити строк дії договору оренди майна, а не змінити його.

Крім того, суд зазначає про те, що подальші дії сторін також свідчать про їх намір виконувати умови договору, при цьому, як вбачається зі змісту даної додаткової угоди, нею, крім продовження строку, було також встановлено інший розмір орендної плати, який сплачувався відповідачем за первісним позовом згідно її умов.

Так, як встановлено судом, ПАТ «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» виконувалися умови спірної додаткової угоди, а саме були проведені платежі по орендній платі за липень 2016р., серпень 2016р., вересень 2016р., жовтень 2016р., листопад 2016р. та грудень 2016р., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 31.03.2017р. за № 285/2017 (т.1а.с.152), а також відповідними банківськими виписками та актами приймання -передачі виконаних послуг (оренди) (т.1 а.с.153-163).

Більш того, суд звертає увагу на те, що з урахуванням змісту ст. 236 ЦК України та ч. 3 ст. 207 ЦК, зобов'язання за договором оренди, у разі визнання його недійсним, можуть бути припинені, виключно, на майбутнє, оскільки, фактично, неможливим є повернення послуги, що була спожита.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» про визнання недійсною додаткової угоди від 11.07.2016р. до договору оренди нежитлового приміщення від 11.03.2016р. слід відмовити, що виключає можливість відшкодування витрат судового збору за подання зустрічного позову за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» .

Щодо первісного позову суд вказує наступне.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно умов додаткової угоди від 15.12.2016р. до договору оренди (т.1 а.с.23), сторони домовилися про розірвання договору оренди з 16.01.2017р. При цьому, нарахування орендної плати закінчується в день підписання акту повернення об'єкту оренди та/або в день фактичного звільнення Орендарем об'єкту оренди.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Суд також зазначає, що у постанові Верховного суду України від 20.11.2012р. у справі № 12/75-2167-33/75-4/180, яка є обов'язковою для суду в силу ст. 111-28 ГПК України, висловлено правову позицію про те, що стягнення з відповідача орендної плати за період фактичного користування орендованими приміщеннями після розірвання договору оренди є правомірним.

Як встановлено судом, позивач просить стягнути борг по орендній платі по 15.03.2017р. включно, посилаючись на те, що звільнення приміщення мало місце 16.03.2017р.

Натомість банком зазначено про те, що орендоване ним приміщення, фактично, було звільнено в грудні 2016р., а також зауважено, що 10.01.2017р. на адресу Орендодавця було надіслано лист (т.1 а.с.168) з актом прийому - передачі не житлового приміщення, датованим 10.01.2017р. (т.2 а.с.22) та додатковою угодою від 10.01.2017р. (т.2 а.с.23), згідно умов якої ПАТ «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» пропонував визнати договір оренди не житлового приміщення від 11.03.2016р. розірваним за взаємною згодою з 25.01.2017р. (т.2 а.с.23).

Разом з тим, ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» заперечується факт отримання ним вказаних документів.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що відповідачем, всупереч вимогам вказаної статті, не надано жодних доказів на підтвердження звільнення ним приміщення в грудні 2016р.

При цьому суд критично відноситься до тверджень банку про направлення ним на адресу Орендодавця акту приймання-передачі орендованого майна, як на доказ звільнення приміщення, оскільки, по-перше, відсутність опису вкладення до вказаного листа позбавляє суд можливості встановити, що саме було направлено банком ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» . Крім того, вказані документи є суперечливими, оскільки банк зазначає, що ним приміщення було звільнено ще у грудні 2016р., при цьому односторонній акт про його повернення Орендарем підписано 10.01.2017р. (т.2 а.с.22), а додаткова угода від 10.01.2017р. (т.2 а.с.23), в якій зазначається, що повернення майна здійснюється на підставі акту приймання - передачі, містить пропозицію банку розірвати договір з 25.01.2017р., що також не узгоджується з твердженнями про те, що майно було звільнено ще у грудні 2016 року.

Між тим суд звертає увагу на те, що передача нежитлового приміщення розуміє під собою не тільки його звільнення, а й передачу ключів від нього, у зв'язку із чим надані банком докази не свідчать про фактичну передачу приміщення.

Водночас, суд вказує, що з початку розгляду судом вказаної справи (січень 2017р.) банком не було надано відповідних доказів та ним жодним чином не зазначалося про звільнення орендованого майна.

При цьому, як слідує з наявного в матеріалах справи листа - відповіді центру поштового зв'язку № 1 Одеської дирекції ПАТ „Укрпошта» від 18.05.2017р. на запит ТОВ «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» (т.2а.с.33), рекомендований лист від 10.01.2017р. за № 2501208602820, адресований на адресу останнього, був повернутий на зворотну адресу відправника (банку) - 23.01.2017р., що також свідчить про невручення вказаного документу .

За таких обставин, суд вважає правомірними вимоги про стягнення орендної плати за січень-15.03.2017р.

Щодо розміру позовних вимог, який підлягає задоволенню, суд вказує наступне.

Як вже було зазначено судом вище, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2017р. (т.1 а.с.42-46) позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 266 101,88 грн.

За посиланням позивача за первісним позовом, у зв'язку із тим, що банк станом на 20.02.2017р. не звільнив орендоване приміщення, ним було визначено період нарахування заборгованості - за січень - лютий 2017р.

Згідно умов додаткової угоди позивачем було застосовано розмір орендної плати у розмірі 4904,20 доларів США та помножено на курс вказаної валюти станом на 01.01.2017р. (27,19 грн.) та станом на 01.02.2017р. (27,07 грн.) відповідно:

- за січень 2017р. - 4904,20 доларів США *27,19 грн.=133345,19 грн.;

- за лютий 2017р. - 4904,20 доларів США *27,07 грн.=132756,69грн.;

133345,19 грн. + 132756,69грн. = 266 101,88 грн.

В подальшому, 22.03.207р., як вже було зазначено судом вище, позивачем за первісним позовом було подану чергову заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.1 а.с.71-76), згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 330 650, 64 грн.

Збільшення розміру стягуваної суми, з урахуванням фактичного звільнення відповідачем орендованого приміщення 16.03.2017р. (в цей день вже було припинено нарахування орендної плати) було здійснено за рахунок вже нарахованої суми заборгованості за січень 2017р. та лютий 2017р. у розмірі 266 101,88 грн. та 15 днів березня 2017р. у сумі 64450,68 грн.

При цьому судом при перевірці такого розрахунку (т.1 а.с.72) було встановлено помилковість визначення позивачем суми орендної плати за січень та лютий 2017р. у сумі 266 199,96 грн., тоді як вірною сумою за вказані місяці є сума, що була зазначена ним раніше, в первісній редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2017р. (т.1а.с.42-46), - 266 101,88 грн.

Судом при цьому встановлено вірний розмір нарахування орендної плати за 15 днів березня 2017р. у сумі 64450,68 грн.

Відтак, сума заборгованості з орендної плати, яка підлягає задоволенню в межах заявленого позову становить 330 552,56 грн. (266 101,88 грн. + 64450,68 грн.).

Враховуючи задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 330 552,56 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 4958,29 грн., згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача

Керуючись ст.ст. 44, 49, 60, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2 Б, код ЄДРПОУ 20935649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛСІТІВЕСТ» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 25, код ЄДРПОУ 40258725) заборгованість з орендної плати у розмірі 330552/триста тридцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві/ грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 958/чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім/ грн. 29 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК» відмовити.

Повне рішення складено 13 червня 2017 р.

Головуючий суддя Ю.М. Щавинська

Суддя О.Ю. Оборотова

Суддя Г.Є. Смелянець