Постанова

від 31.05.2017 по справі 910/22894/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа№ 910/22894/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

За участі представників:

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: Дубина О.О. - представник;

Матяш С.В. - представник;

Петлицький Я.А. - представник;

Петренко О.П. - директор

від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: Потатуєв В.П. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Гарант-Система на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року у справі № 910/22894/16 (суддя: Турчин С.О.)

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Гарант-Система

до Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз

про стягнення 2 149 212,92 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Гарант-Система

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3 154 786,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва 14.03.2017 року у справі № 910/22894/16 визнано недійсним договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013, укладений між ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система та ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз , а також в задоволенні первісного позову ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система відмовлено повністю, а зустрічний позов ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Гарант-Система на користь Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн. та судові витрати у розмірі 47321,79 грн.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Гарант-Система в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року у справі № 910/22894/16 та прийняти нове рішення по справі, яким первісний позов ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, в результаті чого було прийнято незаконне рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.05.2017.

16.05.2017 від представника апелянта надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимог зустрічної позовної заяви.

23.05.2017 представником Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/20981/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 розгляд справи відкладено на 31.05.2017.

26.05.2017 представником позивача за первісним позовом було подано додаткові письмові пояснення до справи та клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме довідку про те, що на виконання спірного Договору страховою компанією було нараховані страхові резерви та сплачено податки на всю суму договору.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.05.2017 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, на підставі розпорядження № 09-53/2006/17 від 30.05.2017 для розгляду справи № 910/22894/16 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Гончарова С.А., Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

У судове засідання представники сторін з'явились та надали пояснення по суті спору.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Розглянувши клопотання про долучення додаткових доказів, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, зустрічну позовну заяву було подано 13.03.2017, її прийнято до провадження та прийнято рішення у справі 14.03.2017. Тобто, відповідач за зустрічним позовом був фактично позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами зустрічної позовної заяви та надати обґрунтовані заперечення на зустрічну позовну заяву та докази, якими такі заперечення підтверджуються. Враховуючи наведені обставини, з метою повного та об'єктивного розгляду спору, колегія суддів вважає за можливе прийняти додаткові докази до розгляду на стадії апеляційного провадження.

Представник відповідача за первісним позовом письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмові пояснення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

15.02.2013 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Гарант-Система (страховиком) та Публічним акціонерним товариством Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (страхувальником) був укладений договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна (надалі - Договір), відповідно до умов якого згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 №1535, страховик зобов'язується надати страхувальнику послуги з обов'язкового страхування повітряного судна - вертольоту AGUSTA AW 139 , у межах і терміни, зазначені в цьому договорі , а страхувальник прийняти і оплатити такі послуги.

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном вертоліт AGUSTA AW 139 згідно з Порядком та правилами проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затвердженим постановою КМУ від 12.10.2002 №1535 (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1.2. Договору визначено, що застраховані ризики - ризики, що виникають: під час руління, у повітрі чи на землі, на стоянці, внаслідок яких настає повна загибель (в тому числі зникнення без вісті) або ушкодження повітряного судна при умові додержання вимог стандартних застережень.

Ціна цього договору становить 4206381,80 грн. без ПДВ згідно із п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України (п. 3.1. Договору).

Згідно із п. 4.1 Договору (у редакції додаткової угоди №3/873 від 13.09.2013) розрахунки проводяться шляхом оплати страхувальником після пред'явлення страховиком рахунку на оплату послуг. Страховий платіж, зазначеній у п. 3.1 Договору сплачується щоквартально рівними частинами, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок страховика. Перша частина в сумі 1051595,45 грн. сплачується протягом 30 календарних днів з дати початку періоду страхування, за графіком:

1 частина в сумі 1 051 595,45 грн. до 15.03.2013;

2 частина в сумі 1 051 595,45 грн. до 26.07.2013;

З частина в сумі 350 531,81 грн. до 19.09.2013;

4 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.10.2013;

5 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.11.2013;

6 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.12.2013;

7 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.01.2014;

8 частина в сумі 350 531,81 грн. до 01.02.2014.

Відповідно до п. 5.1. Договору, строк надання послуг 1 (один) рік, починаючи з 15.02.2013.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 15.02.2013 і діє 1 рік до 14.02.2014.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги за первісним позовом ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система посилається на те, що ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз всупереч взятих на себе зобов'язань за договором оплати шостої, сьомої та восьмої частини страхового платежу не здійснив, внаслідок чого у ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз утворилась заборгованість за договором у сумі 1051595,43 грн. ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз

ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система зверталось із претензією вих. №01/699 від 16.12.2014 до ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз про сплату заборгованості за договором. У відповідь на претензію ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз посилалось на неможливість виконання зобов'язань за договором №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 внаслідок тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.

За неналежне виконання ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз зобов'язань за договором, ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 1009053,04 грн. та 3% річних у сумі 88564,45 грн.

Заперечуючи позовні вимоги ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз стверджує, що у зв'язку із несплатою останнім страхових платежів, дія договору була достроково припинена у відповідності до приписів ст. 28 Закону України Про страхування , згідно із якою дія договору страхування припиняється та втрачає чинність у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. Також ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз посилається на ненадання ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система доказів видачі страхувальнику страхового сертифікату. Крім того, ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз заперечує вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки нормами Закону України Про страхування не передбачено відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних за несплачені страхові виплати.

Заявляючи зустрічний позов, ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (позивач за зустрічним позовом) вказує, що Договір № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 є неукладеним, у зв'язку із чим, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз заявлено вимогу про стягнення з ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн.

В обґрунтування свої доводів, ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз надано лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вих. №1565/13-8 від 09.03.2017, в якому Національною комісією встановлено, що договір № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 не відповідає Типовому договору обов'язкового страхування повітряних суден.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система та ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз уклали договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 у відповідності до умов якого, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 №1535, ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система зобов'язався надати ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз послуги з обов'язкового страхування повітряного судна - вертольоту AGUSTA AW 139 , у межах і терміни, зазначені в цьому договорі, а ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз - прийняти і оплатити такі послуги.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Частиною 1 статті 16 Закону України Про страхування № 85/96-ВР від 07.03.1996, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Спір за первісним позовом, як стверджує ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система (позивач за первісним позовом) виник у зв'язку із неналежним виконанням ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз зобов'язань зі сплати шостої-восьмої частин страхового платежу за договором №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 19.07.2013. Водночас, зустрічний позов обґрунтований тим, що договір є неукладеним у зв'язку із невідповідністю Типовому договору, а тому ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз заявлено про стягнення з ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн.

Судом встановлено, що договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 укладений між сторонами у відповідності до Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1535, якими у додатку 2 визначено форму типового договору обов'язкового страхування повітряних суден.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України Про страхування авіаційне страхування цивільної авіації відноситься до обов'язкового виду страхування.

В пункті 1 Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1535 визначено, що обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і включає, зокрема, страхування повітряних суден.

Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно із ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Водночас, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши зміст договору №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 судом першої інстанції встановлено, що у даному Договорі відсутні умови визначені пунктом 3.4. типового Договору, згідно із яким, у разі, коли будь-який із страхових платежів не вноситься страхувальником у зазначений термін, страховик має право в односторонньому порядку припинити дію цього договору шляхом повідомлення страхувальника про припинення дії договору страхування та одночасно уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації. При цьому дія договору не може бути припинена раніше ніж _ робочих днів (але не раніше ніж за десять робочих днів) після такого повідомлення. Після погашення заборгованості дія договору може бути поновлена з відповідним повідомленням страхувальника та уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

Відсутні у договорі №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 положення щодо прав страхувальника, які визначені у пункті 7.4. Типового договору, а саме право страхувальника достроково припинити дію цього договору у відповідності до вимог законодавства та умов цього договору; змінити умови цього договору та/або відновити його дію після узгодження із страховиком умов страхування, якщо дію договору було припинено після зміни оцінки ризику або невнесення страхового платежу.

Дослідивши зміст спірного Договору, колегія суддів зазначає, що незважаючи на відсутність в Договорі умов визначених п. 3.4., п. 7.4. типового договору, положення спірного Договору не суперечать ні змісту типового Договору, ні нормам чинного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір підлягає визнанню недійсним, однак дослідивши положення Договору, колегія суддів зазначає, що жоден з пунктів спірного Договору не суперечить нормам чинного законодавства, договір містить всі істотні умови, а тому підстави визнавати його недійсним - відсутні.

Приписами ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними передбачено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

З огляду на наведене, визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладення господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

За таких обставин посилання ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз на те, що договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 є неукладеним, правомірно відхилено судом першої інстанції.

Враховуючи, що Договір є укладеним, а підстави для визнання його недійсним відсутні, колегія суддів дійшла висновку, що кошти сплачені на виконання договору не підлягають поверненню, а посилання позивача за зустрічним позовом, що кошти набуті відповідачем за первісним позовом безпідставно, не відповідає дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Крім того, враховуючи, що відсутні підстави для задоволення зустрічної позовної заяви, підстави для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності також відсутні.

Щодо вимог первісної позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

У ст. 18 Закону України Про страхування встановлено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

В п. 10.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати підписання 15.02.2013р. і діє 1 рік до 14.02.2014р. Сплата першої частини страхового платежу була відстрочена на 30 днів після набуття чинності Договору, що відповідає умовам тендерної документації.

За загальним правилом, порядок припинення договору страхування визначається наступним чином. Згідно з приписами ст. 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитись від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором. Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 п.3. ст. 28 Закону України Про страхування дія договору страхування припиняється та втрачає чинність у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Крім того, у ч. 3. ст. 28 Закону України Про страхування зазначено, що про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

Пунктом 9.4. Договору визначено, що усі положення договору страхування, які не врегульовані цим Договором, регулюються Порядком і правилами та чинним законодавством України.

Постанова КМУ від 12.10.2002 р. №1535 Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації є спеціальним законодавством, яке регулює відносини в сфері авіаційного страхування цивільної авіації. Відповідно до п. 3.4. додатку 2 до Порядку передбачено, що у разі коли будь-який із страхових платежів не вноситься страхувальником у зазначений термін, страховик має право в односторонньому порядку припинити дію цього договору шляхом повідомлення страхувальника про припинення дії договору страхування та одночасно уповноваженого органу виконавчої влади в галун цивільної авіації. При цьому дія договору не може бути припинена раніше ніж за десять робочих днів після такого повідомлення. Після погашення заборгованості дія договору може бути поновлена з відповідним повідомленням страхувальника та уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

У Договорі обов'язкового страхування повітряного судна №244 від 15.02.2013р. умови про порядок зміни та припинення Договору наявні у п. 2.3.21 - про припинення договору, п.п 6.2.1. 6.4.3. які визначають право страховика та страхувальника розірвати договір страхування та визначають порядок цього розірвання на умовах, передбачених чинним законодавством. В Договорі також наявні п.п 2.1.11. 6.2.3. 11.1. - які містять право сторін вносити зміни в договір та містять порядок внесення змін та доповнень до нього.

Вказані вище норми права передбачають, що позивач мав право, а не обов'язок відмовитися від Договору, але нормами законодавства не встановлено автоматичне припинення його дії, а доказів про відмову позивача від договору матеріали справи не містять.

11.03.2014 позивачем за первісним позовом була надіслана Вимога №05/159 до Відповідача щодо сплати чергового страхового платежу. Але дана вимога не містила повідомлення про припинення дії Договору страхування або про відмову від Договору. Більше того, даний лист був надісланий вже після того, як договір припинив свою дію в силу п. 10.1. Договору.

Отже, даний Договір припинив свою дію на підставі п. 1 ч. 1 ст. 28 ЗУ Про страхування у зв'язку із закінченням строку дії Договору, тобто 14.02.2014р.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Припинення даного зобов'язання можливе лише на підставах, встановлених договором або законом.

Свої зобов'язання за вищезгаданим Договором ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз виконало тільки частково. Відповідачем було перераховано тільки перші п'ять частин страхового платежу в загальному розмірі 3 154 786.37 грн. На виконання умов Договору №244 Страхувальник 13.03.2013 р. перерахував на рахунок ПрАТ СК Гарант-Система 250 000.00 грн. та 801 595.45 грн. в рахунок сплати першої частини страхового платежу. 26.07.2013 р. ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз перерахувало 1 051 595.45 грн. в рахунок сплати другої частини страхового платежу. 19.09.2013 р. Відповідачем було сплачено третю частину страхового платежу в розмірі 350 531.85 грн. 16.12.2013 р. ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз сплатило четверту та п'яту частини страхового платежу в розмірі 350 531.81 грн. кожна. Інші частини страхового платежу Страхувальником сплачено не було.

Матеріалами справи підтверджується, що страхувальник не сплатив шосту, сьому та восьму частини страхового платежу, що в загальному розмірі складає 1 051 595.43 грн., а отже не виконав належним чином свої обов'язки за Договором №244.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача за первісним позовом на сертифікат № 2018 про форс-мажорні обставини, оскільки з його змісту вбачається, що дія форс-мажорних обставин розпочалась 27.02.2017, натомість відповідач за первісним позовом мав сплатити останній платіж за спірним Договором до 01.02.2017, тобто на момент порушення зобов'язання форс-мажорі обставини були відсутні.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання відповідача за первісним позовом на відсутність витрат Страхової компанії при виконанні Договору, як на обставину що звільняє відповідача за первісним позовом від виконання своїх зобов'язань за Договором, оскільки, така обставина для звільнення страхувальника від обов'язку сплати страхових платежів ні чинним законодавством, ні Договором не передбачена.

В свою чергу, страховиком додано довідку за підписом голови правління та головного бухгалтера ПрАТ СК Гарант-Система в якій зазначено, що на виконання умов Договору страховиком було нараховано обов'язкові страхові резерви у розмірі 4 206 381,80 грн. під які було зарезервовано та диверсифіковано активи товариства, а також було сплачено податок на прибуток від страхової діяльності до Державного бюджету України на суму 4206381,80 грн., тобто на всю суму Договору.

Наведені обставини свідчать, що позивач за первісним позовом виконав належним чином зобов'язання за Договором, натомість відповідач за первісним позовом свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість за шостий, сьомий та восьмий страхові платежі в сумі 1 051 595,43 грн.

У зв'язку з чим, з Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Гарант-Система підлягає стягненню 1 051 595,43 грн. заборгованості за Договором № 244.

Крім того, страховиком нараховано інфляційні втрати за період прострочення та 3% річних від простроченої суми.

За ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних долучений до первісної позовної заяви, колегія суддів вважає його обґрунтованим, прострочення по 6 частині страхового платежу в сумі 350 531,81 грн. виникло з 16.12.2013, прострочення по 7 частині страхового платежу в сумі 350 531,81 грн. виникло з 16.01.2014, а прострочення по 8 частині платежу в сумі 350 531,81 грн. виникло з 02.02.2014, нарахування 3% річних та інфляційних позивачем здійснено по кожному платежу окремо та припинено 31.10.2016.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Гарант-Система підлягає стягненню 1 009 053,04 грн. - інфляційних втрат за період прострочення та 88 564,45 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року у справі № 910/22894/16 підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Гарант-Система підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Гарант-Система задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року у справі № 910/22894/16 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 26, оф. 505; ідентифікаційний код 00153117) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Гарант-Система (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. А; ідентифікаційний код 31725819) 1 051 595,43 грн. (один мільйон п'ятдесят одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 43 коп.) заборгованості за Договором № 244, 1 009 053,04 грн. (один мільйон дев'ять тисяч п'ятдесят три грн. 04 коп.) інфляційних втрат за період прострочення, 88 564,45 грн. (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят чотири грн. 45 коп.) 3% річних від простроченої суми, 32 238,20 (тридцять дві тисячі двісті тридцять вісім грн. 20 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 87 515,99 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятнадцять грн. 99 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

7. Матеріали справи № 910/22894/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова