Рішення

від 20.06.2017 по справі 909/462/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 р. Справа № 909/462/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.

секретар судового засідання Кричовський Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Коломийської міської ради Івано-Франківської області,

вул. Грушевського,1,м. Коломия,7820

до відповідача: Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння

обороні України

вул. Петлюри, 85, м. Коломия, Івано-Франківська область,78203

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,

Управління Держгеокадастру у Коломийському районі

вул. Шухевича, 5-а м. Коломия, 78203

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76000

про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 га, що знаходиться по вул. С. Петлюри, 85 в м. Коломия.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 434/0/01-14/17 від 03.04.17)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 2 від 01.06.17);ОСОБА_3 - представник довіреність № 3 від 01.06.17.

від третьої особи, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 - представник (посвідчення № 14 від 12.05.17)

від третьої особи, Управління Держгеокадастру у Коломийському районі не з'явився

Встановив:

В провадженні господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом Коломийської міської ради Івано-Франківської області до відповідача, Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про припинення права на постійне користування земельною ділянкою площею 0,35 га., що знаходиться по вул. С.Петлюри, 85 в м. Коломия.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні територіальна громада міста Коломиї в особі Коломийської міської ради є власником нежитлової будівлі загальною площею 477,7 кв.м., яка знаходиться на вул. С. Петлюри, 85 в. м. Коломия Івано-Франківської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 58770025 виданої 10 травня 2016 року. На вказану нежитлову будівлю, 09.03.2006, виконавчим комітетом Коломийської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та оформлено право комунальної власності за територіальною громадою м. Коломиї в особі Коломийської міської ради.

Однак, 16 червня 2009 року відповідач , Коломийський міський спортивно-технічний клуб ТСО звернувся до Коломийського міськрайонного суду з позовом до Коломийської міської ради, виконавчого комітету ради про скасування пункту 3.23 додатку до рішення Коломийської міської ради № 875 від 04.06.2004 , скасування рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 222 від 25.07.2006 "Про взяття нежитлового приміщення по вул. С. Петлюри, 85 на баланс комунального підприємства по експлуатації житла", визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого виконавчим Комітетом Коломийської міської ради 09.03.2006 .

Постановою Коломийського міськрайонного суду від 30.07.2012 позов задоволено частково, скасовано пункт 3.23 додатку до рішення Коломийської міської ради № 875 від 04.06.2004 року, скасовано рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 222 від 25.07.2006 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно виданого виконавчим Комітетом Коломийської міської ради 09.03.2006 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 задоволено апеляційні скарги Коломийської міської ради та її виконавчого комітету, скасовано Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.07.2012 , а в позові Коломийського міського спортивно-технічний клуб ТСО до Коломийської міської ради, виконавчого комітету Коломийської міської ради про скасування пункту 3.23 додатку до рішення Коломийської міської ради № 875 від 04.06.2004 року "Про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності міста", скасування рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 222 від 25.07.2006 року "Про взяття нежитлового приміщення по вул. С. Петлюри, 85 на баланс комунального підприємства по експлуатації житла", визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого виконавчим Комітетом Коломийської міської ради 09.03.2006 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову Львівський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що спірне приміщення, яке знаходиться в м. Коломиї по вул. С. Петлюри, 85 відповідно до Закону України "Про власність" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та згідно рішення Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 24.08.1992 року перебувало у власності Коломийської міської ради, а тому позивач є власником спірного майна .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року касаційну скаргу Коломийського міського спортивно-технічного клубу ТСО України відхилено, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року залишено без змін, виходячи з того, що спірне нежитлове приміщення по вул. С. Петлюри, 85 в. Коломиї являється власністю територіальної громади м. Коломиї в особі Коломийської міської ради.

Отже, територіальна громада м. Коломиї в особі Коломийської міської ради є законним власником нежитлового приміщення по вул. С. Петлюри, 85 в м. Коломиї.

Проте, земельна ділянка на якій розташована нежитлова будівля перебуває у постійному користуванні Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року на підставі рішення Коломийської міської Ради народних депутатів від 27 червня 1996 року № 135 "Про надання земельних ділянок підприємствам і організаціям".

З 01.01.2004 діє нова редакція Цивільного кодексу України, положеннями якого передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Тому, на час набуття міською радою права власності на будівлю земельна ділянка, на якій вона розташована, знаходилася в постійному користуванні відповідача відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року на підставі рішення Коломийської міської Ради народних депутатів від 27 червня 1996 року № 135 "Про надання земельних ділянок підприємствам і організаціям".

Право власності на нежитлову будівлю по вул. С. Петлюри, 85 в м. Коломиї було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства за територіальною громадою міста Коломиї в березні 2006 року в моменту видачі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю. Однак, до кінця 2015 року тривали судові спори між Коломийською міською радою, як власником майна, та відповідачем по справі про право власності на вищевказану нежитлову будівлю, а тому міська рада не порушувала питання щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою до вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Згідно ст.141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Оскільки, відповідач , Коломийський міський спортивно-технічний клуб ТСО, в добровільному порядку не хоче припинити право постійного користування земельною ділянкою, позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права з вимогою про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 га, по вул. С. Петлюри, 85 в Коломия Коломийському міському спортивно-технічному клубу товариства сприяння обороні України , що здійснювалось на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року.

Відповідачем, 14.07.16, подано суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті Коломийським міжрайонним судом справи №346/3805/16-а за адміністративним позовом Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України до Коломийської міської ради про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно від 22.03.06, якою зареєстроване право комунальної власності на будинок 85 по вул. С.Петлюри в м.Коломия за територіальною громадою м.Коломия в особі Коломийської міської ради.

Оскільки спір, що розглядається Коломийським міжрайонним судом у справі №346/3805/16-а предметно пов"язаний із спором , що розглядається у даній справі і впливає на прийняття рішення, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016 клопотання відповідача задоволено, а провадження у даній справі зупинено.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.02.2017 позов задоволено повністю. Однак, Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.02.2017 скасовано, а провадження у справі закрито.

Оскільки обставин, що зумовили зупинення провадження у справі усунуті, ухвалою суду від 25.04.17 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 16.05.17.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просить суд позов задоволити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надала суду письмові пояснення по суті заявленого позову від 20.06.2017, в яких просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними. Свої заперечення виклав у відзиві на позов від 12.06.2016. Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні вказав, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів в підтвердження знаходження його нерухомого майна на ділянці , яка передана відповідачу в постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року , а тому відсутні підстави для припинення права користування спірною земельною ділянкою. Враховуючи викладені обставини представник відповідача вважає позов безпідставним та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив твердження представника позивача та вказав, що позивач звернувся з позовом до господарського суду Івано- Франківської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання Коломийського міського спортивно-технічного клубу ТСО України звільнити нежитлову будівлю по вул. С. Петлюри, 85 в м. Коломия загальною площею 477,7 кв.м.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2016 винесеним у справі № 909/461/16 позов задоволено та витребувано з незаконного володіння Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України нежитлову будівлю по вул. С. Петлюри, 85 в м. Коломия загальною площею 477,7 кв.м., а також зобов'язано відповідача звільнити незаконно займану ним будівлю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2016 року у справі № 909/461/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові Коломийської міської ради до Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити займану нежитлову будівлю, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2017 у справі № 909/461/16 касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської області задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року скасовано, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2016 року залишено в силі .

Оскільки, факти належності позивачу спірного майна на праві власності та правомірність свідоцтва про право власності встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 та рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.16 , які набрали законної сили тому, у відповідності до норми ст. 35 ГПК України, не потребують доведенню , а отже заперечення відповідача не відповідають дійсності та не можуть бути прийняті судом, як належний доказ.

Крім цього, представником відповідача подано суду клопотання від 15.05.2017 та 22.05.2017 в яких останній просить суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, а в задоволенні позову відмовити.

Також, представником відповідача подано суду клопотання про припинення провадження у даній справі, оскільки спір не підвідомчий господарським судом.

Однак, суд не приймає твердження представника відповідача про непідвідомчість даного спору господарським судом, з огляду на наступне:

Як зазначено у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України).

З огляду на положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності та на вимоги статей 1, 12, 21 ГПК України - господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Зазначена правова позиція викладена у п. 2 згаданої вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметом спору у даній справі є припинення права постійного користування земельною ділянкою тобто правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, склад учасників процесу відповідає спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а тому ухвалою суду від 16.05.2017 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки спір підвідомчий господарським судам України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача , дослідивши обставини у справі і подані докази, оцінивши їх відповідно до ст.43 ГПК України, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню із слідуючих підстав:

Територіальна громада міста Коломиї в особі Коломийської міської ради є власником нежитлової будівлі загальною площею 477,7 кв.м., яка знаходиться на вул. С. Петлюри, 85 в. м. Коломия Івано-Франківської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 58770025 виданої 10 травня 2016 року. На вказану нежитлову будівлю, 09.03.2006, виконавчим комітетом Коломийської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та оформлено право комунальної власності за територіальною громадою м. Коломиї в особі Коломийської міської ради.

Факт належності позивачу спірного майна на праві власності та правомірність свідоцтва про право власності встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 та рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.16 , а тому у відповідності до норми ст. 35 ГПК України не потребують доведенню.

Судом встановлено, що питання про право власності на вказану будівлю було невизначеним до моменту реєстрації даного права міською радою 09.03.2006.

З 01.01.2004 діє нова редакція ЦК України, в ст. 182, ст. 332 якого передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. На час набуття позивачем права власності на будівлю земельна ділянка, на якій вона розташована, знаходилась в постійному користуванні відповідача відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року.

Відповідно до ч.1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою згідно ст. 141 ЗК України, зокрема є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Оскільки, позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 477,7 кв.м., яка знаходиться на вул. С. Петлюри, 85 в. м. Коломия Івано-Франківської області, а тому право постійного користування відповідача земельною ділянкою відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року припинилось.

Помилковим є посилання відповідача в заперечення позовних вимог на норми ст. 143 ЗК України , в якій наведені підстави для примусового припинення права на земельну ділянку.

Враховуючи наведені вище обставини та норми закону суд вважає вимогу позивача про припинення права користування земельною ділянкою обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо застосування у даних правовідносинах строку позовної давності, як цього вимагає відповідач у своїй заяві, суд не вбачає підстав для його застосування.

Позовною давністю, в розумінні ст. 256 ЦК України, є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.(ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи те, що починаючи з 2007 року по 2015 відповідач в судовому порядку оспорював право позивача на нежитлову будівлю загальною площею 477,7 кв.м., яка знаходиться на вул. С. Петлюри, 85 в. м. Коломия Івано-Франківської області перебіг позовної давності переривався та почався заново.

За наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.

Заперечення відповідача не спростовують доводів позивача , а тому не можуть бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного , відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 182, 256, 257, 258, 264, 332 ЦК України, ст. 120, 141 ЗК України, керуючись ст. 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Коломийської міської ради до відповідача, Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про припинення права на постійне користування земельною ділянкою площею 0,35 га., що знаходиться по вул. С.Петлюри, 85 в м. Коломия.

Припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 га, по вул. С. Петлюри, 85 в м. Коломия Коломийському міському спортивно-технічному клубу товариства сприяння обороні України , що здійснювалось на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року.

Стягнути з відповідача, Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України ( вул. Петлюри, 85, м. Коломия, Івано-Франківська область, код 02720247) на користь позивача, Коломийської міської ради ( вул. Грушевського,1,м. Коломия, код 04054334)- 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.06.17

Суддя Калашник В.О.