Постанова

від 19.06.2017 по справі 826/4485/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2017 року № 826/4485/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Елемент Ойл до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Елемент Ойл (надалі - позивач або ТОВ Елемент Ойл ) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.10.2014 № 0004622201.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 14.10.2014 № 478/26-57-22-01-10/39038178 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Елемент Ойл (код ЄДРПОУ 39038178) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Інвест Транссервіс (код ЄДРПОУ 38921716) та ТОВ Інвест Сервіслюкс (код за ЄДРПОУ 38919831) за червень 2014 року . Позивач зазначає, що господарські операції ТОВ Елемент Ойл з названими контрагентами (комерційними агентами) підтверджені всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами, та товариством відповідно дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 у справі №826/4485/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015, позовні вимоги задоволені повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 №К/800/38710/15 зазначені вище постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №826/4485/15 між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Аблова Є.В.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

У призначеному судовому засіданні 20.03.2017 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та заявив усне клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та жодні заперечення і додаткові документів (в тому числі з урахуванням вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 № К/800/38710/15) до суду не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання суд, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій у справі були скасовані з таких мотивів. Проаналізувавши зміст норм п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні суд касаційної інстанції дійшов висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З огляду на викладене вище та з урахуванням наявних матеріалів справи, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, суди під час розгляду справи мали з?ясувати (перевірити) наступні обставини: наявність у позивача та його постачальників фізичних, технічних і технологічних можливостей щодо можливості виконання обумовлених агентськими договорами послуг як самостійно позивачем так і його контрагентами, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням; факту отримання позивачем послуг від вказаних у первинних документах постачальників, для чого необхідно встановити, у який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь. Також, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих послуг та відображення їх у бухгалтерському обліку. Поза увагою судів залишились доводи податкового органу про те, що посадові особи контрагентів, які зазначені в первинних документах, заперечують свою причетність до будь-якої фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи зауваження, наведені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016, суд першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовував наступне.

Працівником ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з суб?єктами господарської діяльності ТОВ Інвест Транссервіс (код ЄДРПОУ 38921716) та ТОВ Інвест Сервіслюкс (код за ЄДРПОУ 38919831) за період червень 2014 року. За результатами такої перевірки складений акт від 14.10.2014 № 478/26-57-22-01-10/39038178 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем норм п.п. 198.2, 198.3 і 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Елемент Ойл завищено податковий кредит за звітний період червень 2014 року на суму податку на додану вартість 995133 грн. Суть зазначеного правопорушення, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні позивачем показника податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами ТОВ Інвест Транссервіс і ТОВ Інвест Сервіслюкс (вчинені на виконання договорів №ІТ-07/03-14 від 07.03.2014 та №ІС-03/03-14 від 03.03.2014), які кваліфіковані як такі, що здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Такі висновки акта перевірки мотивовані наступним: 1) в ході перевірки ТОВ Елемент Ойл не пред?явило на підтвердження факту надання агентських послуг згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) додаткові документи, зі змісту яких можливо б було встановити, які саме агентські послуги надавалися; 2) згідно тексту акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 №2475/26-55-22-08/38921716 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Інвест Транссервіс щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 14.08.2014 були встановлені наступні обставини: за податковою адресою (м. Київ, вул. Саперне поле, 8) назване товариство не віднайдено, у зв?язку з чим у базі АІС Податковий блок ТОВ Інвест Транссервіс присвоєно стан 9 ( направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням ). Як наслідок вручити ТОВ Інвест Транссервіс запит від 24.07.2014 №34362/10/26-55-22-03-10 про надання пояснень та їх документальних підтверджень стосовно фінансово-господарських операцій з постачальниками та покупцями виявилося неможливим. Крім того, в ході здійснення Слідчим управлінням фінансових розслідувань МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014100110000174 відносно службових осіб ТОВ Алкогольні традиції було проведено допит в якості свідка ОСОБА_1 (протокол від 24.07.2014). В ході допиту останній заперечував свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ Інвест Транссервіс , в т.ч. укладання договорів, підписання податкової звітності. Додатково за фактом фіктивного підприємництва ТОВ Інвест Транссервіс (ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України) Слідчим управлінням фінансових розслідувань МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків розпочато кримінальне провадження № 32014100110000276; 3) згідно тексту акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.08.2014 №2210/26-55-22-09/38919831 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Інвест Сервіслюкс щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.06.2014, таку зустрічну звірку провести не вдалося з причини відсутності товариства та його посадових осіб за податковою адресою (м. Київ, вул. Чеська, 9). Як наслідок перевірку було проведено за результатами опрацювання відхилень, встановлених Автоматизованою системою співставлення ІС Податковий блок , між сумами податкових зобов?язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ Інвест Сервіслюкс і його контрагентів за період з 01.05.2014 по 30.06.2014, податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди, даних Єдиного реєстру податкових накладних. Зокрема, в ході проведеного аналіз податкової звітності ТОВ Інвест Сервіслюкс з ПДВ за звітний період червень 2014 року виявлено невідповідність номенклатури придбаних товарів (послуг) номенклатурі реалізованих товарів (послуг). Також за даними іншої податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. На ТОВ Інвест Сервіслюкс загальна чисельність працюючих становить 5 осіб. За наведених обставин перевіряючий дійшов висновку про відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових та інших ресурсів, технічної можливості для реального надання позивачу агентські послуги.

27.10.2014 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла оспорюване у справі податкове повідомлення-рішення за №0004622201 (форми Р ), яким визначила позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 492 699,5 грн., в тому числі 995 133 грн. за основним платежем, 497 566,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(далі по тексту - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Зі змісту акта перевірки та пояснень позивача, наведених в тексті позову вбачається, що протягом перевіряємого періоду ТОВ Елемент Ойл здійснювало господарську діяльність у сфері оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 30.01.2017 № 10 (що наявні у матеріалах справи), з метою пошуку потенційних покупців палива для збільшення обсягів його продажу та налагодження сталих ділових зв?язків було вирішено прийняти комерційні пропозиції ТОВ Інвест Транссервіс і ТОВ Інвест Сервіслюкс щодо надання останніми агентських послуг з пошуку клієнтів-покупців пального. Вирішальним при обранні контрагентів (агентів) стало те, що: за запропонованими ТОВ Інвест Транссервіс і ТОВ Інвест Сервіслюкс договірними умовами не передбачалося попередньої оплати агентських послуг, а оплата здійснювалось у відсотковому відношенні до суми укладеного контракту зі знайденим покупцем палива; за даними вільно доступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Реєстру платників ПДВ зазначені товариства були зареєстрованими юридичними особами та платниками ПДВ; одним із основних видів економічної діяльності цих товариств (за даними ЄДРПОУ) було консультування з питань комерційної діяльності й керування.

За результатами попередніх перемовин (з використанням засобів телефонного зв?язку та електронної пошти, особисті зустрічі) ТОВ Елемент Ойл , в особі директора ОСОБА_2, уклало з ТОВ Інвест Транссервіс , в особі директора ОСОБА_1, агентський договір № ІТ-07/03-14 від 07.03.2014, та з ТОВ Інвест Сервіслюкс , в особі директора ОСОБА_3, - агентський договір № ІС-03/03-14 від 03.03.2014. За умовами цих однотипних за змістом договорів, комерційний агент (ТОВ Інвест Транссервіс , ТОВ Інвест Сервіслюкс ) в порядку та на умовах, визначених договорами, зобов'язується надати довірителю (позивачу) послуги щодо вчинення правочинів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 таких договорів, за посередництвом комерційного агента та за рахунок довірителя.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 зазначених агентських договорів комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом. Також за цими договорами комерційний агент вчиняє наступні дії на підставі договору, без додаткової довіреності, від імені та в інтересах довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори та листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання, раніше погоджені з довірителем, повністю готуючи укладання правочину.

Згідно з п.п. 2.1 і 2.2 сторонами були визначені обов'язки комерційного агента (а саме: вживати всіх необхідних заходів щодо належного та реального виконання своїх обов'язків за цим договором; звітувати перед довірителем щодо виконання своїх обов?язків, передбачених цим договором, шляхом надання відповідних повідомлень; вчасно передавати довірителю всю одержану інформацію, пов'язану із вчиненням дій, визначених у п. 1.2, 1.3 цього договору) та довірителя (а саме: виплачувати комерційному агенту винагороду в розмірі та в порядку погодженому сторонами у відповідній додатковій угоді до цього договору; видати комерційному агенту, за необхідності, довіреність із зазначенням повноважень, що випливають із цього договору, та забезпечити контрагента іншими необхідними засобами та повноваженнями).

Згідно з додатковою угодою за № 1 від 03.03.2014 до агентського договору № ІС-03/03-14 від 03.03.2014 сторони домовились, що орієнтовна сума винагороди за послуги комерційного агента (ТОВ Інвест Сервіслюкс ) від залучення одного клієнта складає не більше 3,25 % вартості суми контракту, укладеного з відповідним клієнтом.

В подальшому між ТОВ Елемент Ойл і ТОВ Інвест Сервіслюкс були укладені додаткові угоди до агентського договору № ІС-03/03-14 від 03.03.2014, де сторони за результатами укладання договорів поставок з суб'єктом господарської діяльності - покупцем палива за сприянням комерційного агента визначили розміри агентської винагороди. Так, згідно з додатковими угодами до № 2 від 05.05.2014, № 3 від 02.06.2014 та № 4 від 02.07.2014, за участю комерційного агента між довірителем та клієнтом - ТОВ Єристівський ГЗК були укладенні договори про поставку нафтопродуктів № 217/50110 (орієнтовна сума договору 32 000 000 грн., разом з ПДВ), № 270/50110 (орієнтовна сума договору 26 000 000 грн., разом з ПДВ) і № 333/50110 (орієнтовна сума договору 16 702 180 грн., разом з ПДВ). Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 03.03.2014 сторони у текстах перелічених вище додаткових угод визначили винагороду комерційного агента (ТОВ Інвест Сервіслюкс ) у розмірах 1 040 000 грн., 845 000 грн. і 542 820 грн., порядок та строки сплати таких винагород.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 07.03.2014 до агентського договору № ІТ-07/03-14 від 07.03.2014 сторони домовились, що орієнтовна сума винагороди за послуги комерційного агента від залучення одного клієнта складає не більше 3% вартості суми контракту, укладеного з відповідним клієнтом. Аналогічно між ТОВ Елемент Ойл і ТОВ Інвест Транссервіс були укладені додаткові угоди до агентського договору № ІТ-07/03-14 від 07.03.2014, де сторони за результатами укладання договорів поставок з суб'єктами господарської діяльності - покупцями палива за сприянням комерційного агента визначили розміри агентської винагороди. Так, згідно з додатковими угодами № 2 від 14.03.2014, № 3 від 14.03.2014, № 4 від 24.03.2014, № 5 та № 6 від 31.03.2014, за участю комерційного агента (ТОВ Інвест Транссервіс ) між довірителем та клієнтами - ТОВ Лусін , ТОВ НК Артеміда Трейд , ТОВ АСТРА , ТОВ Торговий дім ГАЛС АГРО , ТОВ Всесвіт , були укладенні договори про поставку нафтопродуктів № 03 (орієнтована сума договору 15 000 000 грн., разом з ПДВ), № 04 (орієнтовна сума договору 22 000 000 грн., разом з ПДВ), № 20 (орієнтовна сума договору 8 016 000 грн., разом з ПДВ), № 29 (орієнтовна сума договору 28 000 000 грн., разом з ПДВ) і № 30 (орієнтовна сума договору 31 000 000 грн., разом з ПДВ). Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 07.03.2014 сторони у текстах перелічених вище додаткових угод визначили винагороду комерційного агента (ТОВ Інвест Транссервіс ) у розмірах 450 000 грн., 660 000 грн., 240 480 грн., 840 000 грн. і 930 000 грн., порядок та строки сплати таких винагород.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту за вказаними агентськими договорами позивач надав суду копії наступних документів: актів здачі-прийняття робіт (наданих) послуг № ИС-0630/02 та № ИК-0630/1 від 30.06.2014, за змістом яких ТОВ Інвест Сервіслюкс надало позивачу агентські послуги на суму 2 850 320 грн. (в т.ч. ПДВ - 475 053,33 грн.), а ТОВ Інвест Транссервіс - на суму 3 120 480 грн. (в т.ч. ПДВ - 520 080 грн.); податкові накладні; виписки по особовому рахунку ТОВ Елемент Ойл у банківській установі, де наведені відомості про оплату позивачем агентських послуг у повному обсязі; аналізу та карток рахунків бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ; копії договорів поставки нафтопродуктів, укладених між ТОВ Елемент Ойл (як постачальником) і покупцями-палива - ТОВ Лусін (договір поставки нафтопродуктів № 03 від 14.03.2014), ТОВ Торговий дім Галс Агро (договір поставки нафтопродуктів № 29 від 31.03.2014), ТОВ НК Артеміда Трейд (договір поставки нафтопродуктів № 04 від 14.03.2014), ТОВ Астра (договір поставки нафтопродуктів № 20 від 24.03.2014), ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат (договори поставок нафтопродуктів № 217/50110 від 05.05.2014, № 270/50110 від 02.06.2014, № 333/50110 від 02.07.2014 кожний орієнтовною вартістю 39 000 000 грн.), з додатками (специфікаціями) до таких договорів; нотаріально засвідчене пояснення ОСОБА_2 з питання укладання спірних агентських договорів; виписок по особовому рахунку ТОВ Елемент Ойл у банку з відомостями про отримання коштів від покупців палива за договорами поставок нафтопродуктів; листів ТОВ Лусін № 02-106 від 23.02.2017, ТОВ Астра від 10.02.2017, ТОВ Всесвіт № 08/02-1 від 08.02.2017 - з підтвердженням укладання відповідних договорів поставок нафтопродуктів з ТОВ Елемент Ойл за сприянням комерційного агента ТОВ Інвест Транссервіс .

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів суд встановив відсутність у текстах актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ИС-0630/02 та № ИК-0630/1 від 30.06.2014 та відповідних податкових накладних подробиць щодо конкретних наданих послуг, також такі акти були складені у наступному звітних періодах після надання агентських послуг (тобто, періодів після укладення договорів поставок нафтопродуктів між позивачем і третіми особами-покупцями). Крім того, розміри агентських винагород ТОВ Інвест Транссервіс і ТОВ Інвест Сервіслюкс , зазначені у додаткових угодах до агентських договорів, були розраховані без урахування орієнтовних сум договорів поставок нафтопродуктів (а саме: в текстах договорів поставок нафтопродуктів № 217/50110 від 05.05.2014 та № 270/50110 від 02.06.2014 вказана орієнтована загальна вартість таких договорів - 39 000 000 грн. разом з ПДВ, а в текстах однотипних договорів поставок нафтопродуктів № 03 від 14.03.2014, № 29 від 31.03.2014, № 04 від 14.03.2014 та № 20 від 24.03.2014 загальні суми договорів взагалі не визначені. Натомість у ст. 4 цих договорів поставок нафтопродуктів передбачено, що: ціна товару, що поставляється за цим договором, встановлюється сторонами за домовленістю для кожної партії окремо і зазначається у додатках до договору, на поставку товару. Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається сумою вартості всіх партій товару поставлених покупцю постачальником).

Тобто, у наданих до перевірки первинних документах (актах надання послуг, податкових накладних, які стали підставою для формування витрат і податкового кредиту у бухгалтерському обліку позивача та складання ним податкової звітності) наведені недостовірні відомості щодо обсягів господарських операцій (їх кількості та вартості).

В ході розгляді справи позивач не надав суду документально обґрунтовані пояснення з питання невідповідності підрахунку розмірів винагород комерційних агентів умовам агентських договорів та/або додаткових документів, які б свідчили, що комерційні агенти вчиняли дії щодо пошуку оптових покупців нафтопродуктів та дійсно проводили будь-яку переддоговірну роботу з ними (в тому числі докази проведення листування з потенційними покупцями, узгодження умов постачання договорів, організації та проведення попередніх зустрічей), та відповідно, що такі комерційні агенти, які активні учасники переддоговірного процесу, були достеменно обізнані з орієнтовною вартістю договорів поставок нафтопродуктів з потенційними покупцями палива.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що задекларовані ТОВ Елемент Ойл обсяги господарських операцій з ТОВ Інвест Транссервіс і ТОВ Інвест Сервіслюкс не підтверджуються наданими до перевірки первинними документами - актами здачі прийняття-робіт (надання послуг) і податковими накладними, як такими, що містять недостовірні відомості щодо наданих агентських послуг, та як наслідок про завищення позивачем задекларованого показника податкового кредиту з ПДВ за звітний період червень 2014 року 995 133 грн.

При прийнятті судового рішення суд відхилив посилання контролюючого органу в тексті акта перевірки на відсутність у контрагентів позивача (ТОВ Інвест Транссервіс і ТОВ Інвест Сервіслюкс ) реальної можливості здійснювати господарську діяльність взагалі, та щодо непричетності керівника ТОВ Інвест Транссервіс ОСОБА_1 до укладання та підписання агентського договору і первинних документів (акта здачі прийняття-робіт (надання послуг) і податкової накладної від 30.06.2014), як документально необґрунтовані. Оскільки відповідач (суб'єкт владних повноважень) всупереч процесуальних норм не пред'явив суду матеріали перевірки позивача, додаткові матеріали на підтвердження наведених акті перевірки фактів (зокрема, докази відкриття та розслідування кримінальних проваджень за фактами порушень, де фігурують ТОВ Інвест Транссервіс і ТОВ Інвест Сервіслюкс , протокол допиту в якості свідка ОСОБА_1, та ін.) суд розглянув справу по суті на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною другою ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Елемент Ойл відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов