Постанова від 04.07.2017 по справі 923/1585/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Справа № 923/1585/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Генічеськ,

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2017

у справі № 923/1585/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Дніпро" (далі - ТОВ "Видавництво Дніпро"), м. Херсон,

до публічного акціонерного товариства "Херсонська міська друкарня" (далі - ПАТ "Херсонська міська друкарня"), м. Херсон,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - комунальне підприємство Херсонської обласної ради "Генічеське бюро технічної інвентаризації" (далі - Підприємство), м. Генічеськ,

за участю особи, яка зверталася з апеляційною скаргою - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.), м. Генічеськ,

про визнання права власності.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Видавництво Дніпро" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ПАТ "Херсонська міська друкарня" про визнання права власності на майно, яке розташоване в м. Генічеськ, пр-т. Миру, 109.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.12.2014 зі справи № 923/1585/14 (суддя Соловйов К.В.), з урахуванням ухвали від 12.01.2015 про виправлення допущених у рішенні суду описок, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

28.02.2017 ФОП ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у справі, звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Херсонської області від 18.12.2014 у справі № 923/1585/14, у якій (скарзі) викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового акта.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2017 (судді Туренко Б.В. - головуючий, Поліщук Л.В., Таран С.В.) у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Херсонської області від 18.12.2014 у справі № 923/1585/14 відмовлено; апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду повернуто скаржникові на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2, не погоджуючись із винесеною апеляційною інстанцією ухвалою про повернення апеляційної скарги, просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, а справу направити на розгляд суду апеляційної інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Видавництво Дніпро" просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

23.06.2017 від ТОВ "Видавництво Дніпро" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів - листа Підприємства від 31.03.2017 № 238 на запит ТОВ "Видавництво Дніпро" та взяття до відома викладених фактів.

На клопотання ТОВ "Видавництво Дніпро" Вищий господарський суд України зазначає, що в силу повноважень касаційної інстанції, які передбачені у статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Повноваження касаційної інстанції обмежуються перевіркою на підставі встановлених фактичних обставин застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. За наведених обставин, клопотання ТОВ "Видавництво Дніпро", яке подане через канцелярію суду, залишається у матеріалах справи без здійснення оцінки наданих доказів.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно з приписами статті 91 та частини першої статті 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення місцевого господарського суду зі справи прийнято 18.12.2014 (дата підписання - 26.12.2014).

Скаржником, як особою, яка не брала участі у справі, 28.02.2017 подано апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду (тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження). При цьому, у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження даного судового акта.

У відповідності до приписів статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 N 23436/03).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, ФОП ОСОБА_2 зазначав про те, що справу було вирішено без залучення його до участі у справі, як співвласника майна, яке перебуває у спільній частковій власності та яке було предметом спору; судом вирішено питання про його права, оскільки згідно з даним судовим рішенням скаржника було позбавлено права власності на належне йому майно і про порушення своїх прав ФОП ОСОБА_2 дізнався лише після того, як офіційно на свій запит отримав від господарського суду Херсонської області рішення у даній справі.

До касаційної скарги додано копію заяви ФОП ОСОБА_2 від 03.02.2017 до господарського суду Херсонської області про видачу завіреної копії рішення господарського суду Херсонської області від 18.12.2014 зі справи № 923/1585/14, та копію супровідного листа господарського суду Херсонської області від 16.02.2017, відповідно до якого на адресу скаржника надіслано копію рішення суду зі справи. Аналогічні копії документів були додані скаржником до апеляційної скарги (згідно з переліком додатків).

Відмовляючи ФОП ОСОБА_2 у поновленні строку на апеляційне оскарження, Одеський апеляційний господарський суд зазначив про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що 14.03.2017 до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення позивача на клопотання скаржника щодо поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення зі справи. Позивач зазначив про те, що ним двічі направлялись скаржнику листи від 24.09.2015 № 44, від 02.10.2015 № 45, у додатках до яких були копії рішення господарського суду Херсонської області від 18.12.2014 року та ухвали господарського суду Херсонської області від 12.01.2015 року у справі № 923/1585/14. Лист від 24.09.2015 року отримано ФОП ОСОБА_2 26.09.2015, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 Таким чином, твердження скаржника щодо обізнаності про існування спірного рішення суду лише 31.01.2017 не знайшли свого підтвердження, докази в цій частині не надані скаржником. Як зазначив суд апеляційної інстанції, вищевикладене свідчить про власну недбалість скаржника і перебуває у причинному зв'язку з пропуском встановленого процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Проте апеляційний господарський суд безпідставно не врахував, що ТОВ "Видавництво Дніпро", яке зверталося до суду з позовом про визнання за ним права власності на майно (щодо якого ФОП ОСОБА_2 стверджує про існування права спільної часткової власності), є зацікавленою особою, і на підставі наданих ним копій листів (із зазначенням у описі вкладення "у додатку: копії документ.") не можна беззаперечно стверджувати про те, що скаржник, який не брав участі у справі, з 2015 року був обізнаний з існуванням судового рішення у справі № 923/1585/14. Господарський суд Херсонської області, у свою чергу, скерував на адресу скаржника рішення суду зі справи із супровідним листом від 16.02.2017. З апеляційної скаргою ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду 28.02.2017.

Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою те, що необхідною передумовою для реалізації особою, яка не брала участі у справі права на апеляційне оскарження є обізнаність з існуванням судового рішення, яким, на її думку вирішено питання про її права та обов'язки, а також зі змістом такого рішення суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 94 ГПК України.

У зв'язку з наведеним заявнику неправомірно відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження та у доступі до апеляційного суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яка встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 13 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2017 зі справи № 923/1585/14 скасувати, а справу передати на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко