Ухвала

від 04.07.2017 по справі 457/156/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/156/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 22-ц/783/2800/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Брикайло М.В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, з участю третьої особи на стороні відповідача ПП ІНФОРМАЦІЯ_1, про виділ частки із спільної сумісної власності, -

встановила:

Позивач ОСОБА_4 в лютому 2106 року звернулася в Трускавецький міський суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_3, з участю третьої особи на стороні відповідача ПП ІНФОРМАЦІЯ_1, про поділ майна спільної сумісної власності.

Вимогу обґрунтовувала тим, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 04.11.1977 року між сторонами укладено шлюб, який рішенням Трускавецького міського суду від 10.10.2011 року між ними розірвано. Питання про порядок поділу спільного майна подружжя не вирішувалось під час розгляду справи про розірвання шлюбу. Оскільки вони на даний час не можуть домовитись про поділ майна, набутого за час шлюбу, вона ставить в судовому порядку питання про поділ спільного майна подружжя, так як вважає, що її права як власника 1/2 ідеальної частини майна подружжя, порушені. За час перебування у шлюбі, з метою ведення сімейного бізнесу, вони придбали приватне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1, місцезнаходження АДРЕСА_1, засновником відповідно до Статуту підприємства є відповідач. Згідно із статутними цілями, підприємством проводилася діяльність магазину-кафе. До майна підприємства відноситься нежитлова будівля магазину - кафе загальною площею 911,8 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0739 га, на якій розташована будівля магазину - кафе по АДРЕСА_1 Спочатку нежитлові приміщення, що були розміщені по АДРЕСА_1, складали загальну площу 388,9 кв.м. Згодом, за рахунок їхніх спільних сімейних зусиль та коштів, проведена реконструкція з розширенням існуючих приміщень магазину-кафе під магазин-бар з кімнатою відпочинку в мансардному поверсі. Згідно технічного паспорта, виготовленого Дрогобицьким МБТІ, станом на 07.02.2007 року загальна площа вказаного об єкту нерухомого майна складає 911,8 кв.м. Позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частину майна ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою захисту своїх прав та законних інтересів, як співвласника майна підприємства.

Оскаржуваним заочним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 21 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 ідеальну частину нежитлової будівлі магазину-кафе по АДРЕСА_1 та 1/2 ідеальну частину земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 0,0739 га. по АДРЕСА_1.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 27 грудня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Заочне рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач документально не довів, що відповідач має намір продати спірне майно, що не враховано судом першої інстанції.

Крім цього, суд не дослідив, яке майно вважається спільною сумісною власністю подружжя.

Покликається на те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, а й спільною участю подружжя в набутті майна.

Звертає увагу на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, що стосується повідомлення відповідача про судові засідання під час розгляду справи по суті та заяви про перегляд заочного рішення.

Просить скасувати заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21 липня 2016 року та призначити справу до розгляду по суті у загальному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні враховуючи наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 10.10.2011 року. Питання про порядок поділу спільного майна подружжя під час розгляду вказаної справи не вирішувалось.

За час перебування сторін у шлюбі придбане приватне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1, місцезнаходження АДРЕСА_1, засновником відповідно до Статуту підприємства є відповідач ОСОБА_3 (а.с. 29, 31-45).

16 листопада 1999 року між відповідачем та ОСОБА_5 (попереднім засновником підприємства) укладено угоду про передачу засновницьких прав приватного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу за реєстраційним номером 1382 (а.с. 30).

Відповідач вносив кошти для збільшення статутного капіталу підприємства, зокрема у травні 2007 року - 77300 грн. та у липні 2007 року 500000 грн., що стверджується копіями змін до статуту ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.05.2007 року та від 05.07.2007 року, зареєстрованими виконавчим комітетом Трускавецької міської ради.

22.12.2005 року підприємство викупило земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між Трускавецькою міською радою та ПП ІНФОРМАЦІЯ_1, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,0739, що підтверджується Державним актом від 24.10.2006 року, який видано на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 22.12.2005 року ВСК № 774397 реєстр. № 2476, цільове призначення: для обслуговування магазину (а.с. 14, 44).

Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 100 від 26.06.2002 року, з врахуванням відповідних клопотань та висновків Управління архітектури і містобудування, ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 надано дозвіл на проведення реконструкції з розширенням існуючих приміщень магазину-кафе по АДРЕСА_1 під магазин-бар з кімнатою відпочинку в мансардному поверсі (а.с.10).

Згідно технічного паспорта, виготовленого Дрогобицьким МБТІ, станом на 07.02.2007 року загальна площа після реконструкції об єкту нерухомого майна складає 911,8 кв.м., що і додатково підтверджується довідкою № 1214 від 24.06.2016 року, виданої КП ЛОР Дрогобицьке МБТІ та ЕО .

На запит суду першої інстанції, Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради листом від 05.05.2016 р. повідомило, що надати інформацію про те чи реконструкція нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у м. Трускавці проведена відповідно до затвердженого проекту не є можливим, оскільки Декларація про готовність об'єкта до експлуатації в міській раді відсутня (а.с. 91, 120).

Разом з цим, з листа управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради № 65 від 05.05.2016 року вбачається, що відповідно до п. 10 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник реконструкції з розширення існуючих приміщень магазину-кафе під бар-магазин з кімнатами відпочинку по вул. АДРЕСА_1 ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрував в інспекції ДАБК у Львівській області 16.11.2011 року Декларацію про готовність об єкта до експлуатації за № ЛВ 14311078467.

При цьому, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єкта нерухомого майна від 26.02.2016 року, за ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 388,9 кв.м.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

Дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного Кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що у рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року по справі № 17-рп/2012, суд дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об єктом їх спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Відтак, приватне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1, а також майно даного приватного підприємства, є об єктом спільної сумісної власності сторін по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Разом з тим, на переконання колегії суддів, доводи апелянта про те, що відповідач ОСОБА_3 придбав ПП ІНФОРМАЦІЯ_1, а також земельну ділянку за власні кошти, які отримав в позику від свого брата ОСОБА_6, на підтвердження чого надав розписки від 10.11.1999 року на суму 40000 дол. США, від 05.12.2005 року на суму 10000 дол. США, від 14.05.2007 року на суму 17000 дол. США, від 02.07.2007 року на суму 100000 дол. США, з датою повернення всіх позик до 31.12.2015 року, не спростовують висновки суду першої інстанції про те, що нежитлова будівля магазину-кафе по АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 0,0739 га. по АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю сторін по справі, оскільки зазначені в розписках кошти ОСОБА_3 отримав перебуваючи в шлюбі з позивачкою, використав для задоволення потреб сім ї, а відтак не спростував встановлену статтею 61 СК України презумпцію про належність такого майна (грошових коштів) до об єктів спільної сумісної власності.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовними вимогами позивач ОСОБА_4, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила поділити майно ПП ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме визнати за нею право власності на ? ідеальну частину нежитлової двоповерхової будівлі магазину-кафе по АДРЕСА_1, позначену на плані А-2, яка після реконструкції здана в експлуатацію згідно декларації про готовність об єкта до експлуатації за № ЛВ 14311078467 та ? ідеальну частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,0739 по АДРЕСА_1.

Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, право власності на об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, як шляхом добудови, так і внаслідок переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий, виникає після державної реєстрації цього права, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за змістом ч. 2 ст. 331 ЦК України ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 не є власником реконструйованої нежитлової будівлі магазину-кафе по АДРЕСА_1 загальною площею 928,4 кв.м., оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю магазину-кафе по АДРЕСА_1 загальною площею 388,9 кв.м. (а. с. 14), тому суд підставно визнав право власності на ? ідеальну частину нежитлової будівлі магазину-кафе площею 388,9 кв.м.по АДРЕСА_1, а також на ? ідеальну частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,0739 по вул.. АДРЕСА_1, як майно приватного підприємства, сформоване за рахунок спільної сумісної власності подружжя, що об єктом їх спільної сумісної власності.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк