Рішення

від 10.07.2017 по справі 902/504/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 липня 2017 р. Справа № 902/504/17

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді В. Білоуса

Секретар судового засідання О.Матущак

за участю представників:

позивача : не з'явився;

відповідача : не з'явився;

третьої особи 1: не з'явився;

третьої особи 2: не з'явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань №3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський,25; 040080, м. Київ, вул. Кирилівська,34-38)

до :Приватного підприємства "АМАЛЬЯ" (21003, м. Вінниця, вул. Чапаєва, буд. 25-А)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) та третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

про відшкодування шкоди в порядку регресу, ціна позову 5 923,93 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач вимоги ухвали суду від 21.06.2017 про явку в судове засідання повноважного представника не виконав. Копія вказаної ухвали направлена позивачу рекомендованим листом та вручена 03.07.2017, що стверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (вх.№ 4111 від 07.07.2017). Це розцінюється судом як вручення рекомендованого листа із копією ухвали позивачу та, як належне повідомлення останнього про час і місце судового розгляду справи за його участю.

Відповідач, треті особи вимог ухвали суду від 21.06.2017 про явку в судове засідання представника надання додаткових доказів, в тому рахунку відзиву на позовну заяву, контррозрахунку позовних вимог не виконали. Копія вказаної ухвали направлена відповідачу, третім особам рекомендованими листами на адресу вказану в позовній заяві.

Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається також із п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам та третім особам.

Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін, третіх осіб про час і місце судового розгляду справи за їх участю.

З огляду на подані в справу докази, на належне повідомлення сторін, третіх осіб про час і місце розгляду справи за їх участю, суд приходить до висновку про те, що неявка представників позивача, відповідача, третіх осіб в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору і справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд на підставі ст. 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст.35 ГПК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 5 923,93 грн..

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

14.10.2014 позивачем (в Полісі - Страховик) та відповідачем (в Полісі - Страхувальник) укладено Поліс № АІ/2408422 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо автомобіля "Даф" д.н. НОМЕР_1.

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 06.11.2015 у справі № 758/11319/15-п вже встановлено наступне:" 11.09.2015 року о 21 годині 40 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Даф" д.н. НОМЕР_1, рухаючись по пр. Порика в м. Києві в напрямку пр. Правди, порушивши п. 10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався в безпечності свого маневру, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "Кіа" д.н. НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Винність правопорушника підтверджується даними, зазначеними в протоколі (а.с.1), схемою місця ДТП (а.с.2), поясненнями ОСОБА_4 (а.с.4), самим правопорушником в суді.".

Вказаною постановою суду визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 гривень).

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 22.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Внаслідок настання страхового випадку до страховика звернулась потерпіла сторона - третя особа 1 - ОСОБА_2 із заявою № 2300086556 від 14.09.2015 про виплату страхового відшкодування (а.с.18-19).

На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт 2300086556 від 26.11.2015 року (а.с.29-30).

На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ Страхова компанія Провідна здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 5 923,93 грн., що стверджується копією платіжного доручення № 0048831 від 27.11.2015 та копією відомості № ВПТ-005045 від 26.11.2015 для виплати коштів страхових відшкодувань отримувачам за період 01.12.2013 - 26.11.2015.

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст.993, ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1191 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно підп.33.1.4. п. 33.1. ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно ст.38.1.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Верховний суд України в постанові від 12.02.2014 у справі № 6-1ЦС14 дійшов наступних висновків:"1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зазначеним Законом були визначені обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).

Згідно із підпунктом 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Однак, із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року

№ 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

Проте, відповідні зміни до абзацу "ґ " підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Однак, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.".

Згідно ст.111 28 ГПК України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача у строк не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди.

Доказів оплати позивачу в добровільному порядку 5 923,93 грн. відповідач не надав.

Згідно ст. 33, ст.34 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами, поданими у справу, вимог позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 923,93 грн., і тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

В зв'язку із задоволенням позову, судові витрати на судовий збір в сумі 1 600 грн., на підставі ч.2 ст.49 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Керуючись викладеним, ст. 4-5, 22, 33, 34, 35, 43, ч.2 ст.49, 82 - 84, 85, 115, 116 України -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 5 923,93 грн.- для відшкодування шкоди в порядку регресу. Судові витрати на судовий збір в сумі 1 600 грн. покласти на відповідача.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АМАЛЬЯ", код ЄДРПОУ 35297977 (21003, м. Вінниця, вул. Чапаєва, буд. 25-А) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", код ЄДРПОУ 23510137 (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський,25) 5 923,93 грн.- для відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 600 грн. для відшкодування судових витрат на судовий збір. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3. Копію даного рішення направити позивачу, відповідачу, третім особам рекомендованими листами або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 10.10.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 12 липня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський,25; 040080, м. Київ, вул. Кирилівська,34-38)

4 - відповідачу (21003, м. Вінниця, вул. Чапаєва, буд. 25-А)

5- третій особі ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

6- третій особі ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)