Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/7741/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/7741/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ"

про стягнення 109 148,49 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Чепель О.І. за довіреністю б/н від 17.03.2017, Назаренко Є.О. за довіреністю б/н від 17.03.2017

від відповідача: Гребенюк О.М. за довіреністю б/н від 19.06.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" (відповідач) про стягнення 109148,49 грн. на підставі Договору поставки № 04/08-15 від 04.08.2015, з яких: 100457,23 грн. основного боргу, 5682,18 грн. пені, 2386,66 грн. інфляційних втрат та 622,42 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору поставки позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору лише частково оплатив поставлений товар, що призвело до виникнення у нього заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7741/17 та призначено розгляд справи на 19.06.2017 о 10:40 год.

08.06.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, яким представник позивача повідомив, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справи зі спору між позивачем та відповідачем про той же предмет і з тих же підстав та відсутні рішення цих органів з такого спору.

19.06.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи та надати відповідачу час для належної підготовки до розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 19.06.2017, представники позивача та відповідача з'явились.

В судовому засіданні 19.06.2017 представник відповідача підтримав подане ним 19.06.2017 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом розглянуте в судовому засіданні 19.06.2017 та відхилене як безпідставне та необгрунтоване.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2017 усно проти позову заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2017 подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 16.05.2017 та положення п. 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.06.2017.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву в судовому засіданні 19.06.2017 до 11.07.2017 о 12:10 год.

23.06.2017 представник відповідача подав через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відхилити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки:

- акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2017 не містить печатки відповідача, інші акти звірки суперечать розрахунку, викладеному позивачем у позовній заяві;

- позивач не надав достовірних даних про те, на підставі яких саме видаткових накладних у відповідача виникла спірна заборгованість, більшість доданих до позовної заяви видаткових накладних суперечить приписам п. 2 ст. 207 ЦК України;

- відповідач не визнав видаткові накладні за період з 03.10.2016 по 29.12.2016 згідно переліку, наведеного у відзиві на позовну заяву, з підстав того, що ці накладні не підписувала уповноважена особа відповідача, а відповідач не отримував товар за цими накладними;

- відповідач не здійснював передбачену спірним договором попередню оплату палива/послуг, а тому у позивача не було правової підстави поставляти відповідачу паливо/послуги;

- відповідач відповідно до платіжного доручення № 64 від 28.04.2017 перерахував на рахунок позивача грошові суму у розмірі 2000,00 грн., яка не була взята позивачем до уваги при розрахунку спірної заборгованості.

07.07.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, пояснень на відзив відповідача, пояснень по справі щодо актів звірки взаєморозрахунків, витягу з реєстру операцій апаратного комплексу "МАРІЯ" по контрагенту - ТОВ "Збереження довкілля", копії листа № б/н від 30.05.2017 ТОВ "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" до ТОВ "ЕКСПЕРТ-МК", належної якості копії актів звірки взаєморозрахунків та видаткових накладних по Договору поставки № 04/08-15 від 04.08.2015.

В судове засідання, призначене на 11.07.2017, представники позивача та відповідача з'явились.

В судовому засіданні 11.07.2017 представник відповідача заявив усне клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи. Вказане клопотання судом розглянуте та відхилене як безпідставне та необґрунтоване, оскільки судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

В судовому засіданні 11.07.2017 представник відповідача заявив усне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про незадоволення останнього, оскільки матеріалами справи підтверджується обізнаність відповідача про судовий розгляд справи № 910/7741/17 в засіданні 11.07.2017, а таке, в свою чергу, свідчить про наявність у відповідача можливості скористатись своїм правом в порядку ч. 1 ст. 22 ГПК України та своєчасно ознайомитись з матеріалами справи, враховуючи також, що докази на підтвердження наявності поважних причин неможливості здійснення ознайомлення з матеріалами справи до судового засідання 11.07.2017 відповідачем не названі та до матеріалів справи не залучені. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. За вказаних обставин, клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи розцінюється судом як безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу.

В судовому засіданні 11.07.2017 судом розглянуте та відхилене клопотання представника відповідача, подане ним в судовому засіданні 19.06.2017,3 про продовження строку вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.07.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 23.06.2017 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.07.2017 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 04/08-15 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник (позивач) протягом строку дії Договору зобов'язується здійснювати постачання палива та/або надавати послуги покупцю (відповідачу) на умовах ЕХW за місцезнаходженням АЗС, а покупець зобов'язується приймати такі паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах Договору. Згідно вказаного пункту Договору сторони підтвердили, що умови поставки палива та/або надання послуг визначаються сторонами у Договорі та відповідних Додатках до нього.

За умовами п. 2.2. Договору, з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за Договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого покупцю палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що містяться в електронних базах даних постачальника, а саме в програмно-апаратному комплексі "МАРІЯ" та фіксується в інформаційних чеках, наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання-передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням постачальника, автентичність даних яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що містяться у інформаційних чеках, наданих відповідною АЗС.

Відповідно до п. 2.3 Договору відсутність у покупця інформаційного чеку на отримане паливо/послуги чи не підписання паливної відомості не є підставою для відмови покупця від оплати отриманого палива/послуг, зазначених в реєстрі операцій апаратного комплексу "МАРІЯ".

Відповідно до п. 4.1 Договору покупець (відповідач) зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику (позивачу) вартість палива/послуг на умовах, визначених Договором.

Так, згідно п. 6.3. Договору покупець (відповідач) зобов'язаний здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається покупцем самостійно, виходячи з його потреб у паливі/послугах, з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати.

Залишок здійсненої попередньої оплати а результатами відповідного місяця вважається попередньою оплатою на наступний місяць (п. 6.5 Договору).

Пунктом 7.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та засвідчення печатками сторін та діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Разом з тим, пунктом 7.2 Договору встановлено, що строк дії Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не направила повідомлення про припинення дії Договору за 15 календарних днів до закінчення строку дії Договору.

На час судового розгляду справи наведений Договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, сторонами до справи не залучені.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар (дизельне паливо) на загальну суму 1322013,18 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких додано до позовної заяви.

На твердження позивача у позовній заяві, відповідач лише частково оплатив поставлений товар за вказаними видатковими накладними в загальній сумі 1221555,95 грн., що підтверджується звітами ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача, копії яких додано до позовної заяви.

Так, за даними позивача, товар за видатковою накладною № 430 від 01.02.2017 на суму 11754,18 грн. був частково оплачений відповідачем у сумі 4 000,01 грн. і заборгованість за цією накладною склала 7754,17 грн., а товар за видатковими накладними № 509 від 06.02.2017 на суму 24322,39 грн., № 607 від 13.02.2017 на суму 24745,03 грн., № 688 від 20.02.2017 на суму 24292,43 грн., № 793 від 27.02.2017 на суму 8653,32 грн., № 869 від 01.03.2017 на суму 10689,89 грн. залишився неоплаченим відповідачем в повному обсязі.

Таким чином, станом на час подання позову до суду (11.05.2017 згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до суду) позивач зазначив про наявність у відповідача заборгованості по оплаті за товар, поставлений на підставі Договору, у загальній сумі 100457,23 грн. (1322013,18 грн. - 1221555,95 грн. = 100457,23 грн.).

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 100457,23 грн. основного боргу, а також, враховуючи порушення відповідачем умов оплати за Договором, з вимогами про стягнення з останнього пені у розмірі 5682,18 грн. на підставі п. 8.2 Договору та інфляційних втрат у розмірі 2386,66 грн., 3% річних у розмірі 622,42 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору в період з 04.08.2015 по 01.03.2017 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1322013,18 грн., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 35-98 т. 1) та перелік яких наведено у таблиці, яка міститься у позовній заяві (а.с. 4-12 т. 1).

Судом встановлено, що вищенаведені видаткові накладні, які датовані в період з 04.08.2015 по 29.12.2016, містять підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки відповідача на підтвердження отримання спірного товару відповідачем.

В тому числі, підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки відповідача наявний і на видаткових накладних, які датовані в період з 03.10.2016 по 29.12.2016, перелік яких наведено у відзиві на позовну заяву, за якими відповідач заперечував отримання ним товару з тих підстав, що такі накладні не підписувала уповноважена особа відповідача. Відповідні заперечення відповідача судом відхиляють як безпідставні, оскільки вони не підтверджуються з боку відповідача належними і допустимими доказами. Разом з тим, наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків станом за період жовтень 2016 року, листопад 2016 року та грудень 2016 року (а.с. 118 - 120 т. 1) безпосередньо містять у собі дані про спірні видаткові накладні, поставки за якими відповідач заперечував у відзиві на позовну заяву. При цьому вказані акти звірки взаєморозрахунків підписані уповноваженою особою відповідача та містять відтиск печатки відповідача, а отже, жодні заперечення по таким видатковим накладеним у відповідача станом на час підписання відповідного акту звірки взаєморозрахунків були відсутні.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено витяг з реєстру операцій апаратного комплексу "МАРІЯ" по контрагенту - ТОВ "Збереження довкілля" за період з 04.08.2015 по 29.06.2017, який з урахуванням узгоджених сторонами умов п. 2.2 Договору приймається судом у якості належного доказу по справі на підтвердження поставки спірного товару відповідачу.

Також судом встановлено, що видаткові накладні, датовані в період з 03.01.2017 по 01.03.2017, оформлені сторонами з дотриманням умов Додаткової угоди № 1 до Договору про передавання розрахункових документів засобами електронного документообігу M.E.Doc IS та (а.с. 34 т. 1) та підписані електронно-цифровими підписами сторін на підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем товару за цими накладними.

При цьому, жодних заперечень з боку відповідача щодо кількості, асортименту та ціни поставленого відповідачу товару, вказані видаткові накладні та матеріали справи не містять, а рівно матеріали справи не містять доказів вирішення сторонами спірних моментів та розгляду претензій у порядку та строки, передбачені пунктами 2.2, 5.6 Договору.

За встановлених обставин, наведені видаткові накладні за період з 04.08.2015 по 01.03.2017 приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 1322013,18 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості, асортименту та ціні.

По матеріалам справи судом також встановлено, що відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар за вказаними видатковими накладними.

Так, наявні в матеріалах справи звіти ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача (а.с. 124-131 т. 1) підтверджують здійснення відповідачем оплати в загальній сумі 1221555,95 грн.

Разом з тим, судом досліджено, що остання оплата відповідача за Договором, яка була врахована позивачем при зверненні з даним позовом до суду, це оплата 4000,00 грн. згідно платіжного доручення № 103 від 30.03.2017.

Натомість, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду (11.05.2017) відповідач також здійснив оплату 2000,00 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи залучено платіжне доручення № 64 від 18.04.2017.

З огляду на наведене, станом на час розгляду справи по суті не оплаченим відповідачем фактично залишається товар у сумі 98457,23 грн. (1322013,18 грн. - 1221555,95 грн. - 2000,00 грн. = 98457,23 грн.) і матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем товару у цій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.3 Договору передбачено обов'язок відповідача (покупця) здійснювати попередню оплату палива/послуг. Згідно вказаного пункту Договору, сума та строки внесення попередньої оплати визначається покупцем самостійно, виходячи з його потреб у паливі/послугах, з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Встановлені обставини справи свідчать, що спірна заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення останнім умов п. 6.3 Договору щодо здійснення попередньої оплати за товар.

Разом з тим, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані заперечення відповідача проти позовних вимог з тих підстав, що оскільки відповідач не здійснював попередню оплату товару, то у позивача не було правової підстави поставляти цей товар відповідачу.

При цьому судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодекс.

Так, згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Частиною 4 цієї статті визначено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Крім того, пунктом 6.8 Договору сторони передбачили, що в разі отримання покупцем (відповідачем) палива/послуг на суму, що перевищує суму передплати, покупець зобов'язаний погасити заборгованість, перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок постачальника (позивача) протягом 2 календарних днів з моменту виставлення рахунку, а також перерахувавши попередню оплату відповідно до п. 6.2 Договору.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 100457,23 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 98457,23 грн. Водночас, у задоволенні позовних вимог в частині основного боргу в сумі 2000,00 грн. позивачу належить відмовити, враховуючи встановлені судом обставини оплати відповідачем спірного товару в сумі 2000,00 грн. до звернення позивача з даним позовом до суду.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5682,18 грн. пені, 2386,66 грн. інфляційних втрат та 622,42 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем п. 6.7 Договору , останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. За змістом п. 6.7 Договору йдеться про випадок порушення покупцем умов оплати.

Отже, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок пені виконаний позивачем з згідно п. 8.2 Договору, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", проте при здійсненні останнього позивачем не враховано зменшення суми заборгованості відповідача з 28.04.2017 на 2000,00 грн., а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5682,18 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 5676,49 грн. Тоді як у задоволенні позовних вимог у частині 5,69 грн. пені позивачу належить відмовити за вказаних підстав.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, визначеного умовами Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов Договору, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2386,66 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому суд зазначає, що встановлений під час розгляду спору по суті факт здійснення відповідачем часткової оплати за Договором 28.04.2017 в сумі 2000,00 грн., не змінює визначеної позивачем загальної суми інфляційних втрат, оскільки такий розрахунок в частині нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною № 430 від 01.02.2017 на суму 7754,17 грн. виконаний позивачем за період з 02.02.2017 по 31.03.2017 .

Разом з тим, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку суми 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 622,42 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 618,76 грн. Тоді як у задоволенні позовних вимог у частині 3,66 грн. 3% річних позивачу належить відмовити, оскільки останнім не враховано зменшення суми заборгованості відповідача з 28.04.2017 на 2000,00 грн., а також, допущено арифметичну помилку при додаванні сум 3% річних за видатковими накладними, за якими у відповідача існувала заборгованість з оплати за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1609,09 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32- 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" (03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 98, кв. 19; ідентифікаційний номер 38453543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, офіс 3.13; ідентифікаційний код 38983074) 98457,23 грн. (дев'яносто вісім тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень 23 коп.) основного боргу, 5676,49 грн. (п'ять тисяч шістсот сімдесят шість гривень 49 коп.) пені, 2386,66 грн. (дві тисячі триста вісімдесят шість гривень 66 коп.) інфляційних втрат, 618,76 грн. (шістсот вісімнадцять гривень 76 коп.) 3% річних, 1607,09 грн. (одну тисячу шістсот сім гривень 09 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2017.

Суддя Гумега О.В.