Ухвала

від 17.04.2018 по справі 910/7741/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.04.2018Справа № 910/7741/17

Скаржник (боржник) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ"

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК"

Суб'єкт оскарження: Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про скарга на дії та рішення державного виконавця

По справі № 910/7741/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ"

про стягнення 109 148,49 грн.

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники:

від скаржника (боржника, відповідача): не з'явився

від стягувача (позивача): Назаренко Є.О., довіреність № б/н від 07.04.2016

від суб'єкта оскарження: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" про стягнення 109148,49 грн. на підставі Договору поставки № 04/08-15 від 04.08.2015, з яких: 100457,23 грн. основного боргу, 5682,18 грн. пені, 2386,66 грн. інфляційних втрат та 622,42 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/7741/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" 98457,23 грн. основного боргу, 5676,49 грн. пені, 2386,66 грн. інфляційних втрат, 618,76 грн. 3% річних, 1607,09 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

09.08.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/7741/17 видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/7741/17.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі № 910/7741/17 повернуто скаржнику.

Постановою Верховного Суду від 19.01.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі № 910/7741/17 повернуто скаржнику без розгляду.

23.11.2017 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" (далі - скаржник) надійшла скарга № б/н від 21.11.2017 на дії та рішення державного виконавця (далі - скарга), відповідно до якої скаржник просив суд:

- прийняти скаргу до розгляду;

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Бортнік В.В. Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження № 54563074 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" 98457,23 грн. основного боргу, 5676,49 грн. пені, 2386,66 грн. інфляційних втрат, 618,76 грн. 3% річних, 1607,09 грн. судового збору на підставі наказу Господарського суду міста Києва в справі №910/7741/17;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Бортнік В.В. Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ про відкриття виконавчого провадження № 54563074 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" 98457,23 грн. основного боргу, 5676,49 грн. пені, 2386,66 грн. інфляційних втрат, 618,76 грн. 3% річних, 1607,09 грн. судового збору на підставі наказу Господарського суду міста Києва в справі №910/7741/17.

Враховуючи, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" надійшла до Господарського суду міста Києва 23.11.2017, тоді як 14.09.2017 матеріали справи № 910/7741/17 були надіслані до Київського апеляційного господарського суду, суд відклав вирішення питання про прийняття скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" до повернення матеріалів справи № 910/7741/17 з суду вищої інстанції до Господарського суду міста Києва.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 11 частини 1 Перехідних положень ГПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 призначено розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на дії та рішення державного виконавця № б/н від 21.11.2017 у справі Господарського суду міста Києва № 910/7741/17 у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, судове засідання для розгляду скарги призначено на 17.04.2018 о 10:20 год.

Представник стягувача (позивача) в судове засідання, призначене на 17.04.2018, з'явився.

Представник боржника (відповідача, скаржника) в судове засідання 17.04.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 46610583.

Представник суб'єкта оскарження в судове засідання 17.04.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 46610567.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, неявка боржника (скаржника) та державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби в судове засідання 17.04.2018 не є перешкодою для розгляду скарги, а тому остання розглядалась в судовому засіданні 17.04.2018.

Представник стягувача (позивача) в судовому засіданні 17.04.2018 надав усні пояснення по суті спірного виконавчого провадження, вказав на необґрунтованість та недоведеність зазначених скаржником у скарзі обставин, звернув увагу на обов'язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" (скаржник) звернулось до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, відповідно до якої просить суд:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Бортнік В.В. Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження № 54563074 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" 98457,23 грн. основного боргу, 5676,49 грн. пені, 2386,66 грн. інфляційних втрат, 618,76 грн. 3% річних, 1607,09 грн. судового збору на підставі наказу Господарського суду міста Києва в справі №910/7741/17;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Бортнік В.В. Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ про відкриття виконавчого провадження № 54563074 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" 98457,23 грн. основного боргу, 5676,49 грн. пені, 2386,66 грн. інфляційних втрат, 618,76 грн. 3% річних, 1607,09 грн. судового збору на підставі наказу Господарського суду міста Києва в справі №910/7741/17.

При цьому оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 54563074 скаржником до скарги додано не було, що підтверджується переліком додатків до скарги.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначив, що лише 21.11.2017 з інтернет - ресурсу "Автоматизована система виконавчого провадження" йому стало відомо про відкриття 23.08.2017 Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ виконавчого провадження ВП №54563074 шляхом винесення відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно поданої скарги, скаржник вважає незаконними дії старшого державного виконавця Бортнік В.В. Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження № 54563074, а також скаржник вважає незаконною та просить суд скасувати зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження, з огляду на таке:

- в порушення п. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржника не було повідомлено належним чином про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно підприємства, що, в свою чергу, перешкоджає скаржнику користуватись правами, які закріплені у Законі України "Про виконавче провадження", зокрема, знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати пояснення, висловлювати свої міркування щодо питань, які виникають у виконавчому провадженні;

- в порушення Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, починаючи виконувати рішення, не пересвідчився чи отримана боржником (скаржником) копія постанови про відкриття виконавчого провадження;

- в порушення ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не роз'яснив представнику боржника, як стороні виконавчого провадження, права та обов'язки;

- в автоматизованій системі виконавчих проваджень вказано стан виконавчого провадження - примусове виконання, що, на думку скаржника, також є порушенням його прав з тих підстав, що скаржник (боржник), не знаючи про існування виконавчого провадження, в добровільному порядку сплачує на користь ТОВ "ЕКСПЕРТ-МК" суми заборгованості на підставі платіжного доручення №195 від 29.08.2017 на суму 14065,32 грн. та платіжного доручення №179 від 20.07.2017 на суму 14065,32 грн.

Станом на дату звернення скаржника зі скаргою до суду чинним був Господарський процесуальний кодекс України в редакції до 15.12.2017.

Частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) було передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Крім того, згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) кожна сторона мала довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, станом на час звернення скаржника зі скаргою до суду, на скаржника покладався обов'язок доведення факту такого звернення в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), а також доведення обставин, на які він посилався у скарзі, належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (в редакції після 15.12.2017, чинній на даний час, далі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 341 ГПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її права. Згідно частини 2 наведеної статті ГПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

При цьому суд відзначає, що Господарський процесуальний кодекс України (в чинній редакції, далі - ГПК України) не містить спеціальних вимог щодо змісту скарги та додатків до неї. Таким чином, чинним господарським процесуальним законодавством України фактично не надано суду права відмовити у прийнятті скарги з мотивів її необґрунтованості.

Водночас, згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Зокрема, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

При цьому приписами частини 4 статті 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Врахувавши зміст поданої скарги, доданих до неї документів та наведені норми господарського процесуального законодавства України, маючи сумнів у добросовісному виконанні скаржником (боржником) обов'язків щодо доказів, суд ухвалою від 05.04.2018 зобов'язав скаржника надати пояснення та відповідні докази стосовно звернення до господарського суду зі скаргою в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), надати оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 54563074 та всі докази на підтвердження доводів скаржника про незаконність дій старшого державного виконавця Бортнік В.В. Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення ним оскаржуваної постанови.

Проте, витребувані пояснення та докази скаржник суду не надав та не надіслав, в судове засідання для розгляду скарги, призначене на 17.04.2018, не з'явився.

Таким чином, стверджуючи у скарзі про те, що про відкриття Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ виконавчого провадження ВП №54563074 та винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2018 він дізнався з інтернет - ресурсу Автоматизована система виконавчого провадження лише 21.11.2017, скаржник не надав суду жодних належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження таких тверджень, а рівно, не довів суду факт свого звернення до суду зі скаргою в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017). При цьому зі змісту поданої скарги і доданих до неї документів не вбачається, що строк для подання скарги пропущений скаржником з поважних причин.

Як встановлено судом, до скарги скаржником додано лише роздруківку даних з Автоматизованої системи виконавчого провадження за результатами пошуку спірного виконавчого провадження, які розміщені у мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors. Проте, хоча наведена роздруківка і містить дату та час пошуку 20.11.2017 15:14, проте така роздруківка жодним чином не підтверджує, що до цієї дати та часу скаржнику не було відомо про винесення Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2017 та що така постанова не надсилалась державним виконавцем боржнику (скаржнику) і не отримувалась останнім.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, який набрав чинності з 05.10.2016 (далі - Закон України "Про виконавче провадження"), встановлено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Отже, враховуючи обізнаність відповідача щодо прийнятого Господарським судом міста Києва рішення від 11.07.2017 у справі № 910/7741/17, яким позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача суми основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних та судового збору, а також з огляду на несплату відповідачем у добровільному порядку стягнутих коштів позивачу у повному обсязі (і таке не заперечувалось відповідачем у скарзі), рішення суду підлягало примусовому виконанню, що було відомо відповідачу, а відповідно, він не був позбавлений права отримати інформацію з автоматизованої системи виконавчого провадження щодо наявності виконавчого провадження з виконання наказу у справі № 910/7741/17 вільно, безоплатно, без обмежень та у будь-який час після набрання рішенням суду законної сили.

При цьому суд звертає увагу, що навіть після 21.11.2017, коли на твердження скаржника він дізнався про оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2017, скаржник мав можливість підтвердити такі свої твердження належними і допустимими доказами, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, зробивши з них виписки, знявши копії, в тому числі і оскаржуваної постанови від 23.08.2017, скористатися своїми правами, визначеними частиною 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Однак скаржник відповідні докази суду не подав ні станом на час звернення зі скаргою до суду, ні станом на час судового розгляду скарги.

Так, відповідно до наведеної норми статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Крім того судом враховано, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, за певних обставин затримка з виконання судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74), а також судом взято до уваги те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1); виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5).

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Дослідивши скаргу та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено жодними належними і допустимими доказами факт не надіслання державним виконавцем боржнику (скаржнику) постанови про відкриття виконавчого провадження в порядку та строки, визначені Законом України "Про виконавче провадження" та порушення у зв'язку з цим прав боржника.

Як зазначалось, права сторін виконавчого провадження визначені статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, частиною 8 наведеної статті також визначено обов'язок осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Наразі обставини того, що боржник не скористався тим чи іншим правом, наданим йому Законом України "Про виконавче провадження", державний виконавець не роз'яснив боржнику права і обов'язки як сторони виконавчого провадження, рівно як і добровільна сплата боржником боргу за наказом суду, не визначені Законом України "Про виконавче провадження" у якості перепон для початку примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження

Враховуючи наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про те, що скаржником не доведено незаконність дій старшого державного виконавця Бортнік В.В. Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та порушення прав скаржника з огляду на винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 54563074 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" 98457,23 грн. основного боргу, 5676,49 грн. пені, 2386,66 грн. інфляційних втрат, 618,76 грн. 3% річних, 1607,09 грн. судового збору на підставі наказу Господарського суду міста Києва в справі № 910/7741/17.

В свою чергу, оскільки скаржником не доведено незаконність дій державного виконавця та порушення прав скаржника щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 54563074, то у суду відсутні підстави для скасування цієї постанови.

Відповідно до частини 1 статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Частиною 3 наведеної статті ГПК України визначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3 ст. 343 ГПК України).

Отже, за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на дії та рішення державного виконавця № б/н від 21.11.2017 у справі Господарського суду міста Києва № 910/7741/17, доводи скаржника визнаються судом необґрунтованими, не підтвердженими жодними належними і допустимими доказами, а тому суд відмовляє у задоволенні цієї скарги.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги № б/н від 21.11.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ" на дії та рішення державного виконавця у справі Господарського суду міста Києва № 910/7741/17.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.04.2018.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя О.В.Гумега